РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/13986/17
пр. № 2/759/2219/18
08 листопада 2018 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
під головуванням судді Сенька М.Ф.,
при секретарі Фещук Т.С.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
в с т а н о в и в:
Відповідно до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року №584/3418 ОСОБА_3 передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі цього рішення ОСОБА_3 15.08.2008 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1.
23.03.2017р. ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності, посвідченої 13.03.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О.В. за реєстровим №282, продав, а ОСОБА_7 купила земельну ділянку загальною площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, про що між цими особами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миргородською Н.Г. за реєстровим №320 (рішення про державну реєстрацію №34322932 від 24.03.2017р.).
При цьому в договорі наведено, що право власності продавця на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.03.2017р., номер запису про право власності:82755469, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1199160980386.
26.04.2017року ОСОБА_7 перепродала цю ж земельну ділянку ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісімовим К.С. за реєстровим №381 (рішення про державну реєстрацію №34432888).
В цей же день ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого тим же нотаріусом Анісімовим К.С. за реєстровим №382, набула право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована за адресою: АДРЕСА_2, тобто набула право власності на суміжну зі спірною земельну ділянку.
В наступному, на задоволення заяви ОСОБА_4, вказані земельні ділянки були об'єднані в одну, об'єднаній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_3.
20.07.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фуйтума В.Б. було прийнято рішення №36231780 про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1
ОСОБА_3 заявив позов, за яким просив витребувати від ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та скасувати наведені вище рішення, і відповідні їм записи, державних реєстраторів (в тому числі приватних нотаріусів) щодо права власності на даний об'єкт нерухомості.
Позов мотивовано тим, що спірне майно вибуло з володіння позивача без відповідної на те правової підстави, поза його волею, а тому майно має бути витребуване у відповідача на підставі ст.ст. 387, 388, 1212 ЦК України.
Провадження у справі відкрите відповідно до ухвали судді від 25.09.2017 року.
Ухвалою суду від 21.05.2018 року постановлено закінчити підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні на вимогах позову наполягав, надав пояснення, що зводяться до викладеного в заявах позивача.
Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити, і пояснив, що позивачем не доведено факту, що спірна земельна ділянка вибула з його володіння незаконно.
Вислухавши сторони, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову за таких підстав.
Так, в обґрунтування позову позивач фактично послався на те, що спірна ділянка вибула з його володіння злочинним шляхом, а саме шляхом підроблення довіреності на право розпоряджатись майном позивача, а відповідно довіреність і договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, вчинений з використанням цієї довіреності, є нікчемними в силу закону, як такі, що порушують публічний порядок.
Дійсно ст. 228 ЦК України встановлено, що правочини спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина є нікчемними.
Проте, поза увагою позивача залишилось те, що при кваліфікації правочину за вказаною нормою закону має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний
порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Не може бути визнаний таким доказом висновок судово-почеркознавчої експертизи, за яким рукописний запис та підпис від імені ОСОБА_3 на зворотній стороні аркуша довіреності від 13.03.2017р., зареєстрованої в реєстрі за №282 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О.В., - виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, оскільки це лише однин із доказів в кримінальному провадженні, що порушене за фактом незаконного заволодіння майном позивача, а відповідно сам по собі цей доказ не може свідчити про намір довіреної особи, чи довіреної особи у зговорі з нотаріусом, порушити публічний порядок.
Інших доказів, що вказували б на нікчемність довіреності, а рівно на недійсність первісного договору відчуження спірної земельної ділянки позивачем не надано, а тому суд не знаходить достатніх підстав для застосування до спору правового механізму віндикації, що передбачений ст.ст. 387, 388 ЦК України, як на тому наполягає позивач.
Не може бути застосовано до спору і правовий механізм, визначений ст. 1212 ЦК України, оскільки дана норма, за наявності до того підстав, може бути застосована лише у разі якщо сторони перебувають в правових відносинах речово-правового характеру безпосередньо, як власник та володілець майна.
Виходячи з того, що інші вимоги позову є похідними від розглянутих, то в їх задоволенні також слід відмовити.
За такого рішення, витрати у справі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10-13, 77-80, 259, 263-265 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.
Можливість отримати інформацію про справу, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, веб-адреса сторінки: http://sv.ki.court.gov.ua.
Головуючий Сенько М.Ф.
