Справа № 211/7338/23
Провадження № 2/211/957/24
У Х В А Л А
про відмову у переході зі спрощеного провадження в загальне провадження
08 січня 2024 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Н.О. Сарат, розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування протокольного рішення в частині призупинення виплат та стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, -
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування протокольного рішення в частині призупинення виплат та стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки.
Ухвалою судді від 29 листопада 2023 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
25.12.2023 року від представника відповідача Губорєвої Я.А. надійшло клопотання про перехід до розгляду справи в загальному провадженні з викликом сторін, так як Рішення правління АТ "Укрзалізниця" протокол № Ц-54/31 Ком.т від 14.03.2022 року є локальним актом товариства, який стосується його діяльності та врегульовує питання оплати праці всіх працівників АТ "Укрзалізниця". А також надано клопотання з процесуальних питань в якому представник відповідача просить суд винести процесуальний документ з застосуванням ст. 185 ч. 4 п. 2 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, так як адреса юридичної особи відповідача в м. Києві, справа не підсудна Довгинцівському районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, а крім того справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, порушено вимоги об`єднання позовних вимог.
Ознайомившись із клопотанням та матеріалами справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим кодексом, у порядку, зокрема позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно ч. 4 ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справиу спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження з особливостями, визначеними у главі Х розділу ІІІ ЦПК України.
Однак, згідно ч. 6 ст. 279 ЦПК України, яка регулює особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи, що майнові вимоги позивача про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не вимагають проведення підготовчого судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, а тому дана справа не відноситься до тих, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, вимога про визнання незаконним та скасування протокольного рішення в частині призупинення виплат не є підставою для переходу, а тому суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Відповідно норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Згідно ст. 28 ЦПК України, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Що стосується, посилань преставника відповідача на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд зазначає наступне.
Відповідно статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; г) невиконання вимог законодавства про працю.
Відповідно до статті 4 Закону вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси.
Вимоги найманих працівників, профспілки чи об`єднання профспілок оформляються відповідним протоколом і надсилаються роботодавцю або уповноваженій ним особі, організації роботодавців, об`єднанню організацій роботодавців.
Відповідно до статті 5 Закону роботодавець або уповноважена ним особа, організація роботодавців, об`єднання організацій роботодавців зобов`язані розглянути вимоги найманих працівників, категорій найманих працівників, колективу працівників чи профспілки та повідомити їх представників про своє рішення у триденний строк з дня одержання вимог.
Якщо задоволення вимог виходить за межі компетенції роботодавця або уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців, вони зобов`язані надіслати їх у триденний строк з дня одержання вимог власнику або до відповідного вищестоящого органу управління, який має право прийняти рішення. При цьому строк розгляду вимог найманих працівників кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів.
Загальний строк розгляду вимог і прийняття рішення (з урахуванням часу пересилання) не повинен перевищувати тридцяти днів з дня одержання цих вимог роботодавцем або уповноваженою ним особою, організацією роботодавців, об`єднанням організацій роботодавців до моменту одержання найманими працівниками чи профспілкою повідомлення від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців, власника, відповідного вищестоящого органу управління про прийняте рішення.
Рішення роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців, власника, відповідного вищестоящого органу управління викладається у письмовій формі і не пізніше наступного дня надсилається уповноваженому представницькому органу іншої сторони колективного трудового спору (конфлікту) разом із соціально-економічним обґрунтуванням.
Відповідно до статті 6 Закону колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців або коли строки розгляду вимог, передбачені цим Законом, закінчилися, а відповіді від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців не надійшло.
Як встановлено судом, в межах даного цивільного спору, позивачем заявлено позовні вимоги щодо порушення його законних прав та інтересів через недоплачену матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому пунктом 3.1.5 Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного з відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо», який є чинним, та п. 3.2.18 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 ріки, який є чинним по цей час, й жодних колективних вимог працівниками АТ «Українська залізниця» не висувається, а тому твердження про наявність колективного трудового спору (конфлікту) є неспроможними.
Згідно ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Отже, суд не вбачає підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Виключної підсудності суд не вбачає, а отже позивач має право альтернативного звернення до суду за місцем своєї реєстрації, порушення правил об`єднання позовних вимог, суд також не вбачає, оскільки справа підлягає розгляду за правилами цивільного судоцинства, та вимоги є похідними, немає підстав для застосовування ст. 185 ч. 4 п. 2 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а тому в задоволенні клопотань представника відповідача слід відмовити.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 19, 274, 279, 188, 27, 28 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження - відмовити.
Продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про застосовування ст. 185 ч. 4 п. 2 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Н. О. Сарат
