ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 211/7338/23
провадження № 61-9352св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач -Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Говорової Альони Ігорівни на ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 08 липня 2025 року, постановлену у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про визнання незаконним та скасування протокольного рішення в частині призупинення виплат, стягнення недоплаченої заробітної плати.
Позов обґрунтований тим, що він працює на посаді машиніста тепловозу структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» та з 30 липня 2019 року до цього часу є членом Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо.
З 02 січня 2023 року до 25 січня 2023 року йому надавалася щорічна відпустка за 2021-2022 робочі роки та з 18 жовтня 2023 року до 16 грудня 2023 року надавалася щорічна відпустка за 2022-2023 робочі роки.
Кожного разу при наданні відпустки він звертався до роботодавця з особистою заявою про надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до пункту 3.1.5. Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого від 24 жовтня 2011 року № 60/11, який є чинним станом на час виникнення спірних правових відносин. Матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40 % відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.
Підприємство повідомило йому, що матеріальна допомога не нараховувалася на підставі протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця», а саме відповідно до пункту 1.1.4 рішення виплати інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупиняється.
Зазначав, що станом на 14 березня 2022 року Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ще не набрав чинності, а тому посилання роботодавця на нього є безпідставним.
Вказував, що у порушення Галузевої угоди та статті 14 Закону України «Про колективні договори і угоди», відповідач не повідомив його про зміни, погіршення становища, не проводив консультації та не інформував профспілку, членом якої він є, а тому пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року не може застосовуватися як підстава призупинення виплат, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасуватипункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги; стягнути з відповідача на його користь 13 400 грн матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року у складі судді Сарат Н. О. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки у розмірі 13 400 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року касаційне провадження за касаційною скаргою Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» закрито.
У задоволенні клопотання АТ «Укрзалізниця» про закриття провадження у справі відмовлено.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2024 року скасовано.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року залишено в силі.
14 березня 2025 року від ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 23 лютого 2024 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 23 лютого 2024 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 23 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування протокольного рішення в частині призупинення виплат та стягнення недоплаченої частки заробітної плати закрито.
Ухвала суду апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції не стосується безпосередньо прав та обов`язків скаржника ОСОБА_2 , його права оскаржуваним судовим рішенням не порушені. Ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення не містять висновків про права та обов`язки ОСОБА_2 , а тому апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
21 липня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Говорова А. І. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2025 року представник заявника зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом при постановленні ухвали про закриття апеляційного провадження у справі порушено вимоги пункту 3 частини першої статті 260, статті 263, частини першої статті 352, частини другої статті 381, частини п`ятої статті 368 ЦПК України, а також не застосовано положення статей
251-1, 252-5 КЗпП України, що вплинуло на правомірність прийнятого судом рішення.
Апеляційний суд не надав належної правової оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_2 , не звернув увагу на те, що визнаний незаконним та скасований локальний акт товариства (пункт 1.1.4 протокольного рішення засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги), безпосередньо стосується прав ОСОБА_2 , оскільки унеможливлює отримання одноразового заохочення.
На порушення частини першої статті 352 ЦПК України суд апеляційної інстанції позбавив особу, яка не брала участі у справі, можливості оскаржити рішення суду, яким вирішено питання про його права та інтереси.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у серпні 2025 році, ОСОБА_1 заперечує проти доводів представника ОСОБА_2 - адвоката Говорової А. І., просить закрити касаційне провадження у справі, залишити ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2025 року в силі.
23 вересня 2025 року до Верховного Суду від АТ «Українська залізниця» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач підтримує доводи представника ОСОБА_2 - адвоката Говорової А. І., та просить касаційну скаргу задовольнити.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Говорової А. І. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
04 серпня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від заявника надійшла заява на усунення недоліків з додатками.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Говорової А. І., витребувано матеріали цивільної справи № 211/7338/23 з Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У серпні 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Говорової А. І. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Верховний Суд послідовно наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 507/449/24 провадження № 61-4318св25).
Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Зі змісту рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року не вбачається, що визнання незаконним та скасування протокольного рішення в частині призупинення виплат та стягнення недоплаченої частки заробітної плати, а також про стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки у розмірі 13 400 грн, стосується безпосередньо прав та обов`язків ОСОБА_2 .
Мотивувальна та резолютивна частини рішення суду першої інстанції не містять висновків про права та обов`язки ОСОБА_2
ОСОБА_2 не довів у встановленому порядку те, що вказаним рішенням суду першої інстанції вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких він був на момент розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення, або вказане рішення містить судження про його права та обов`язки у спірних правовідносинах.
Таким чином, у ОСОБА_2 не виникло право на апеляційне оскарження рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року у розумінні приписів статті 352 ЦПК України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду.
Доводи касаційної скарги про те, що визнаний незаконним та скасований локальний акт товариства безпосередньо стосується прав ОСОБА_2 , оскільки унеможливлює отримання одноразового заохочення, - необґрунтовані.
Зміст статті 352 ЦПК України свідчить про те, що право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції особи, яка не брала участі у справі, ґрунтується не на гіпотетичній зацікавленості, а на правовій зацікавленості, яка обумовлюються змістом норм матеріального права.
Лише встановивши, що оскаржуване рішення безпосередньо встановлює, змінює або припиняє права та/або обов`язки особи, яка не брала участь у розгляді справи, або породжує для цієї особи правові наслідки, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції за апеляційної скарги такої особи.
У справі, що переглядається, відповідних обставин не встановлено.
Наявність обставин, які за законом можуть бути підставами для захисту будь-яких трудових прав ОСОБА_2 , пов`язаних з неможливістю отримання одноразового заохочення, може бути предметом доказування окремого судового розгляду у іншому провадженні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Говорової Альони Ігорівни залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
