Єдиний державний реєстр судових рішень
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2024 р. № 400/14430/23 м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 з вимогами визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови позиваці у виплаті грошового забезпечення разом з додатковою винагородо за період з 01.04.2022 по 17.07.2023; зобов`язати військову частини НОМЕР_1 видати наказ, яким внести зміни до наказу №202 від 17.07.2023, змінивши період за який належить здійснити виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди у встановлених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 розмірах ОСОБА_2 водію взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 зазначивши додатково період виплати з 01.04.2022 по 17.07.2023.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що її чоловік ОСОБА_2 проходив військову службу за мобілізацією у військовій частини НОМЕР_1 . Відповідно до акту настання смерті від 28.06.2022 року, встановлено, що 08.03.2022 близько 09 годин у зоні бойових дій у населеному пункті Іванівка Донецької область, під час виконання військового обов`язку по захисту Батьківщини та територіальній цілісності, відсічі і стримуванні збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації ОСОБА_2 загинув. Позивачка отримала про це сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_3 18.02.2023. В подальшому, позивачка звернулася до Корабельного суду м. Миколаєва та в судовому порядку встановила факт смерті чоловіка. ОСОБА_2 було звільнено з військової частини НОМЕР_1 лише 17.07.2023 у зв`язку зі смертю. Позивачка вважає, що оскільки юридично факт смерті її чоловіка був встановлений лише 23.03.2023, а зі служби він звільнений 17.07.2023, то до часу звільнення зі служби, відповідач повинен був нараховувати йому грошове забезпечення.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позиці аргументував тим, що військовою частиною було проведено службове розслідування, після чого був направлений лист від командира військової частини до ІНФОРМАЦІЯ_3 з якого був призваний військовослужбовець, з актом про настання смерті від 25.06.2022 про те, що військовослужбовець ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання військового обов`язку по захисту Батьківщини. Відповідно до п.6 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних держава або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016, грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відступними чи померлими. У всіх випадка виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до для виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації). Тобто, у цих нормах йде мова про встановлення факту смерті, а не про оголошення померлими. Відповідно до рішення суду у справі №488/614/23 від 23.03.2023 суд встановив факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка надіслала відповідь на відзив, де наполягала на задоволенні позову, та звернула увагу, що відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться на підставі: рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлим. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіку та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб. Таким чином, відповідач у випадку наявності в нього достовірних відомостей про факт смерті чоловіка позивачки, мав би відповідно вищезазначеної норми або звернутися до органу ДРАЦС з довідкою про смерть, або звернутися до суду про встановлення факту смерті чи оголошення особи померлою. Натомість, відповідач затвердивши 25.06.2022 акт смерті ОСОБА_4 ніяких дій в подальшому не вчиняв, включно до 17.07.2023. З цього впливає, що факт смерті ОСОБА_2 відповідачем належним чином не встановлювався включно по 17.07.2023 і фактично до вказаної дати чоловік позивачки перебував у списках військової частини у статусі особи, яка є безвісно відсутньою, однак при цьому позивачка належних їй коштів не отримувала.
В судовому засіданні 09.01.2024 представник позивачки в режимі відеоконференції підтвердив позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі.
За погодження зі сторонами, суд перейшов до подальшого розгляду в порядку письмового провадження. Суд розглянув справу в порядку письмового провадження 24.01.2024.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 18.03.1975 року.
З 25.02.2022 року ОСОБА_2 проходив військову службу за мобілізацією на посаді водія взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 .
08.03.2022 під час бойового зіткнення з противником у населеному пункті Іванівка Донецької області, ОСОБА_2 отримав кульове поранення несумісне з життям. Обставини в зоні ведення боїв, не дали змоги евакуювати тіло загиблого.
За цим фактом у військовій частині проведено службове розслідування, за результатами чого складено Акт від 61 від 28.06.2022, яким підтверджено факт смерті ОСОБА_2 .
18.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслано на адресу ОСОБА_1 . Сповіщенням №162 про загибель 08.03.2022 її чоловіка ОСОБА_2 .
В березні 2023 ОСОБА_1 звернулась до Корабельного районного суду м. Миколаєва з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2
23.03.2023 рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва у справі №488/614/23 заяву ОСОБА_1 задоволено, встановлено факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Іванівка Донецької області, Україна.
31.03.2023 Корабельним відділом ДРАЦС видано Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті Україна, Донецька область, с. Іванівка.
17.07.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті отримання кульового поранення несумісного з життя, виключено зі списків особового складу військової частини.
Грошове утримання військовослужбовця за лютий-березень 2022 р. було виплачено ОСОБА_1 , у тому числі з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022.
З квітня 2022 р. військової частиною припинено нарахування та виплату грошового утримання військовослужбовця ОСОБА_2 .
В вересні 2023 ОСОБА_1 звернулась до командування військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення загиблого чоловіка ОСОБА_2 за період з 01.04.2022 по 17.07.2023.
06.09.2023 командування військової частини НОМЕР_1 відмовило ОСОБА_1 у нарахування грошового забезпечення за її загиблого чоловіка за період з 01.04.2022 по 17.07.2023.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п.1 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Таким чином, грошове забезпечення нараховується до дня смерті військовослужбовця, та у належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення, може бути виплачене його дружині.
По цій справі встановлено, що ОСОБА_2 загинув під час виконання військового обов`язку ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначене, зокрема встановлено, як рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.03.2023, так і Свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 .
Тобто, ОСОБА_2 у період з 08.03.2022 по 17.07.2023 не перебував у статусі безвісно відсутнього, а за таких обставин у відповідача не було жодних підстав для нарахування йому грошове забезпечення з 01.04.2022.
Грошове забезпечення за місяць (березень 2022) в якому загинув ОСОБА_2 , позивачка отримала, у тому числі з додатковою винагородою передбаченою постановою КМУ №168 від 28.02.2022.
За таких обставин, суд не вбачає в діях військової частини протиправних дій, та дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 НОМЕР_3) відмовити повністю.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 24.01.2024
