Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/14430/23
Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.,
повний текст судового рішення
складено 24.01.2024, м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
-Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 Грабовської Марії Василівни про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ :
28 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила суд:
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови позиваці у виплаті грошового забезпечення разом з додатковою винагородою за період з 01.04.2022 по 17.07.2023; зобов`язати військову частини НОМЕР_1 видати наказ, яким внести зміни до наказу №202 від 17.07.2023, змінивши період за який належить здійснити виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди у встановлених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 розмірах ОСОБА_2 водію взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , зазначивши додатково період виплати з 01.04.2022 по 17.07.2023.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року скасовано, прийнято у справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задоволений частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошового забезпечення разом з додатковою винагородою за період з 01.04.2022 по 01.07.2022 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 видати наказ, яким внести зміни до наказу №202 від 17.07.2023 року, змінивши період за який належить здійснити виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди у встановлених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 розмірах ОСОБА_2 водію взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , зазначивши додатково період виплати з 01.04.2022 року по 01.07.2022 року.
В іншій частини позовних вимог - відмовлено.
На адресу суду апеляційної інстанції від представника позивача ОСОБА_1 Грабовської Марії Василівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Обґрунтовуючи подану заяву, заявник зазначив, що 18.02.2025 року до електронного кабінету в підсистемі Електронного суду ЄСІТС представника ОСОБА_1 адвоката Грабовської М.В. надійшла постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 року про часткове задоволення апеляційної скарги та постановлення нового рішення про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 .
Оскільки розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 відбувався в порядку письмового провадження, судові дебати не проводились, то заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при розгляді апеляційної скарги на рішення суду з відповідними доказами подається в межах п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, розглянувши заяву про стягнення судових витрат на правову допомогу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Так, за визначенням ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Статтею 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Дослідивши вищезазначену заяву, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Верховного Суду по справі № 520/7431/19.
Згідно правового висновку викладеного Верховним Судом у постанові від 14.03.2023 у справі № 640/12206/19 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, надаючи оцінку доводам заявника щодо стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що14.06.2024 року між Адвокатським об`єднанням «БОНДАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги № 006/2024.
Договором було передбачено надання таких послуг: ознайомлення з матеріалами справи № 400/14430/23 в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» та наявними у Клієнта доказами; правовий аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, які виникли у справі № 400/14430/23; аналіз практики Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах; підготовка правової позиції та визначення подальших дій по справі № 400/14430/23.
Пунктом 2.1. вказаного Договору визначено, що розмір гонорару за цим Договором становить 3000 грн. 00 коп. (три тисячі гривень нуль копійок) та сплачується авансовим платежем протягом трьох робочих днів з моменту підписання Договору.
Відповідно до Акту наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 14.06.2024 року № 006/2024, складеного та підписаного 05.07.2024 року, вказані послуги були надані ОСОБА_1
20.06.2024 року між Адвокатським об`єднанням «БОНДАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги № 011/2024.
Договором було передбачено надання таких послуг: підготовка та подання апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 року по справі №400/14430/23; підготовка та подання інших процесуальних документів у справі № 400/14430/23; участь у судових засіданнях у П`ятому адміністративному окружному суді у справі № 400/14430/23; вчинення інших дій, необхідних для надання правової допомоги в межах судової справи № 400/14430/23.
Пунктом 2.1. вказаного Договору визначено, що протягом десяти робочих днів з моменту підписання Договору Клієнт перераховує аванс 15 000 грн. 00 коп. (п`ятнадцять тисяч гривень нуль копійок).
Відповідно до Акту наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 20.06.2024 року № 011/2024, складеного та підписаного 10.07.2024 року, вказані послуги були надані ОСОБА_1 .
Крім того, під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції адвокатом Грабовською М.В. подано клопотання про прискорення розгляду справи, зареєстрованого в суді 26.12.2024 року.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 18 000,00 грн. є завищеними та неспівмірними зі складністю справи.
Так відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, при вирішенні питання розподілу витрат, пов`язаних із правовою допомогою адвоката, колегія суддів зазначає, що підготовка та подання апеляційної скарги, аналіз чинного законодавства України, судової практики, побудова стратегії захисту прав Клієнта, консультування Клієнта щодо змісту та аргументів відповідача не вимагала великого обсягу аналітичної роботи.
Колегія суддів не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару врахована складність даної справи та інші істотні обставини.
Разом з тим, наявні у матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі (18 000 грн.) з іншої сторони у справі, оскільки відповідний розмір має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.
Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
В обсязі встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх зменшення та стягнення з військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат у загальному розмірі 5 000 грн., що відповідає вимогам «розумності» та «співмірності».
Керуючись ст. ст.132, 139,252,321,325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
П О С Т А Н О В И В :
Заяву представника позивача ОСОБА_1 Грабовської Марії Василівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Ухвалити по справі додаткове судове рішення, яким стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді К.В. Кравченко
