№ 201/531/19
провадження 8/201/1/2024
УХВАЛА
16 лютого 2024 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Могиліною Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпро справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа управління-служба у справах дітей Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом вселення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 в своїх інтересах і в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 16 січня 2019 звернулася з позовом до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом вселення і зобов`язання передати ключі від будинку та витрат, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2022 року позовну заяву було задоволено та усунуто перешкоди ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , з боку ОСОБА_1 в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_2 з малолітньою дитиною ОСОБА_4 до цього будинку АДРЕСА_1 і зобов`язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 ключі від дверей цього житлового будинку, вирішено питання про судові витрати: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.. Рішення набрало законної сили.
08 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд вказаного судового рішення від 08 листопада 2022 року за нововиявленими обставинами, вважаючи такими те, що розгляд відбувся без врахування розгляду і результатів інших справ, що свідчить, на думку заявника, про неправильність цього рішення суду і є основною причиною, що унеможливлює виконання вказаного рішення суду, це рішення (оскаржуване) винесено без врахування всіх її процесуальних прав, не надана можливість використати всі законні права в наданні доказів та додаткових матеріалів, заявником могли бути надані докази на спростування позиції відповідача, а це не прийнято до уваги і належним чином не оцінено, документи та докази відповідачів були не відповідаючими дійсності і це, на думку заявника, перешкодило суду всебічно і повно розглянути всі обставини справи, а тому і винесено не вірне рішення суду. Просила рішення від 08 листопада 2022 року скасувати, відновити провадження, розглянути їх заперечення і заяву, а нововиявлені, на її думку, обставини ведуть до задоволення її позиції і спростування позиції позивача.
В судове засідання від заявника надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду. Суд вважає клопотання обґрунтованим, вимоги заяви підлягаючими залишенню без розгляду, виходячи з наступного.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Заявник і його представник підтримали клопотання і наполягали на його задоволенні. Сторона позивача фактично не заперечувала проти заявленого клопотання, вважаючи це правом сторони.
З`ясувавши думку учасників судового спору, перевіривши матеріали цивільної справи, суд, роз`яснивши наслідки залишення вимог без розгляду, вважає можливим задоволення вказаного клопотання, оскільки воно грунтуються на законі: заявник, позивач відповідно до ст. 49 ЦПК України на протязі всього часу слухання справи має право збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог та/або вимог заяви, має право на залишення вимог без розгляду, цим не порушуються права та охоронювані законом інтереси інших осіб, повноваження на заявлення такого клопотання є, а тому дану заяву по цій справі слід залишити без розгляду.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу заяви, позову), характер порушеного права заявника, позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з заявою, позовом, самостійно визначає у заяві, позові, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено заяву чи позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно доч.1-3 ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення заяви, позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність заяви, позову вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), залишення заяви, позову без розгляду і інш. не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
Також суд звертає увагу також на вимогистатті 121 ЦПК Українипро те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 рокуу справі «Юніон АліментаріяСандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).
Приймаючи до уваги вказане, суд приходить до висновку про те, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по даній цивільній справі згідно заяви слід залишити без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, 49, 182, 222, 257, 258-261, 274, 352-354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа управління-служба у справах дітей Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом вселення залишити без розгляду.
Ухвала набрала законної сили 16 лютого 2024 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя
