УХВАЛА
18 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 925/1031/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
розглянувши заяву заступника керівника Черкаської окружної прокуратури
про забезпечення позову у справі №925/1031/20
за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 (у складі колегії суддів: Іоннікова І.А. (головуючий), Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.)
за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:
1. Будищенської сільської ради,
2. Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ,
до:
1. Черкаської районної державної адміністрації,
2. Обслуговуючого кооперативу "Дачний-2016"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів:
1. Державна екологічна інспекція Центрального округу,
2. Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області
про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду,
ВСТАНОВИВ:
13.02.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 925/1031/20.
Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2024 було відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою та призначено її розгляд у судовому засіданні на 27.03.2024.
14.03.2024 через систему "Електронний суд" від заступника Черкаської окружної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, у якій Прокурор просить:
- накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту с. Свидівок;
- заборонити вчиняти будь-які дії, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини та дії Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, її територіальними органами, зокрема Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області щодо державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту с. Свидівок;
- заборонити обслуговуючому кооперативу «Дачний-2016» (юридична адреса: вул. Луначарського, буд. 17/1, кв. 301, м. Черкаси, 18006, ЄДРПОУ 40215330, тел. 047254-02-27, інші засоби зв`язку невідомі) чи будь-яким третім особам здійснювати будь-які підготовчі, земельні чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, розташованій в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту с. Свидівок.
Заява Прокурора мотивована тим, що предметом судового розгляду є, зокрема:
- визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 182 від 07.06.2017 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки" в частині затвердження проекту землеустрою та передачі ОК «Дачний-2016» земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га терміном на 10 років для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту.
- визнання недійсним договору оренди землі від 19.08.2017, який укладений терміном на 10 років між Черкаською районною державною адміністрацією та ОК «Дачний-2016».
- скасування державної реєстрації права оренди від 31.08.2017 № 22169091 з одночасним припиненням відповідного речового права ОК «Дачний-2016» на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, передану йому в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту.
- скасування державної реєстрації права власності від 31.08.2017 №22168651 з одночасним припиненням відповідного речового права Черкаської районної державної адміністрації на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту.
Наслідком судового розгляду, у випадку задоволення позову прокурора із окресленими позовними вимогами, стане забезпечення поновлення інтересу держави та територіальної громади с. Свидівок на вільне володіння та розпорядження землями водного фонду, зайнятими Кременчуцьким водосховищем р. Дніпро та його прибережною захисною смугою.
За таких обставин, земельна ділянка буде повернута у власність держави та територіальної громади, а останні зможуть використовувати її за прямим цільовим призначенням, саме як землі водного фонду.
Проте, після залишення без задоволення постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2024 позову Черкаської окружної прокуратури у даній справі, ОК «Дачний-2016» розпочато проведення будівельних дій на земельній ділянці за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га та речові права щодо якої є предметом даного судового спору.
Обставини проведення земляних та будівельних робіт в прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища р. Дніпро ОК «Дачний-2016» на сьогоднішній день вже набули резонансу в суспільстві, а відеофіксація цих фактів набула широкого розголосу в місцевій мережі соціального месенджеру Facebook. Також, факт проведення будівельних робіт відображений на фототаблиці, яка складена Черкаською окружною прокуратурою.
За таких обставин, Прокурор вказує на те, що без застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони будь-якій юридичній чи фізичній особі вчиняти будь-які інші дії на земельній ділянці за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, можливість здійснення яких не передбачена на землях водного фонду, у тому числі проводити будь-які земельні чи будівельні роботи, у випадку задоволення позову Черкаської окружної прокуратури у даній справі, порушений інтерес держави не буде поновлено у обсязі заявлених позовних вимог, з урахуванням специфіки обраного способу захисту. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони здійснення будівництва Прокурор вважає необхідним та обґрунтованим, оскільки існує реальна загроза невиконання у майбутньому рішення суду, якщо воно буде винесене на користь позивача.
Також Прокурор просить провести розгляд заяви про забезпечення позову за його участі.
У свою чергу, Суд, керуючись частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України та з метою дотримання процесуальних строків розгляду заяви про забезпечення позову дійшов висновку, про можливість розгляду вказаної вище заяви без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, колегія суддів вбачає підстави для її задоволення, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У свою чергу, відповідно до частин п`ятої, шостої, сьомої, одинадцятої, дванадцятої, тринадцятої та чотирнадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави, за наявності яких не допускається забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" наголошено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, оскільки предметом спору у даній справі є, в тому числі вимоги немайнового характеру, у цьому випадку, насамперед, має бути досліджено наявність такої підстави вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у немайнових спорах у випадку ствердної відповіді на це питання, встановленню підлягають обставини щодо того чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19 та від 14.04.2021 у справі № 910/11177/20.
Враховуючи вищевикладені обставини, доведеність Прокурором підстав щодо можливості ускладнення виконання рішення суду в майбутньому, що зокрема, підтверджено доказами, які додані до заяви про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що у такому випадку існує прямий зв`язок між обраними Прокурором заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог щодо забезпечення поновлення інтересу держави та територіальної громади с. Свидівок на вільне володіння та розпорядження землями водного фонду, зайнятими Кременчуцьким водосховищем р. Дніпро та його прибережною смугою.
Судова колегія також вважає обґрунтованими такі заходи забезпечення як заборона вчиняти будь-які дії, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини та дії Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, її територіальними органами, зокрема Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області щодо державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту с. Свидівок, та заборона обслуговуючому кооперативу «Дачний-2016» (юридична адреса: вул. Луначарського, буд. 17/1, кв. 301, м. Черкаси, 18006, ЄДРПОУ 40215330, тел. 047254-02-27, інші засоби зв`язку невідомі) чи будь-яким третім особам здійснювати будь-які підготовчі, земельні чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, розташованій в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту с. Свидівок.
Окрім того, Суд звертає увагу, що, завершення будівництва об`єктів, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності на них у випадку задоволення позову фактично нівелює мету звернення з позовом, позаяк з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано цей позов, виникне необхідність ініціювання іншого позову - про знесення незаконно побудованих об`єктів, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде надмірним тягарем.
Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій щодо спірної земельної ділянки не порушить прав та охоронюваних законом інтересів та ОК "Дачний", Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, чи інших осіб, які не є учасниками справи, не призведе до блокування діяльності ОК "Дачний", а лише запровадить законні тимчасові обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі повного чи часткового задоволення позовних вимог.
В такий спосіб, Верховний Суд дійшов висновку, що заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, та наявний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, що по суті спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву заступника керівника Черкаської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №925/1031/20 задовольнити.
2. Накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту с. Свидівок.
3. Заборонити вчиняти будь-які дії, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини та дії Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, її територіальними органами, зокрема Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області щодо державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту с. Свидівок;
3. Заборонити обслуговуючому кооперативу «Дачний-2016» (юридична адреса: вул. Луначарського, буд. 17/1, кв. 301, м. Черкаси, 18006, ЄДРПОУ 40215330, тел. 047254-02-27, інші засоби зв`язку невідомі) чи будь-яким третім особам здійснювати будь-які підготовчі, земельні чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 7124986000:01:001:0043 площею 2,7607 га, розташованій в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту с. Свидівок.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
5. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від відкриття виконавчого провадження.
Строк пред`явлення ухвали до виконання - 3 роки.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко
