Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
19 березня 2024 р. Справа № 120/566/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Дончика В.В.,
за участю
секретаря судового засідання: Бондаренко М.О.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Панасюка І.І.,
представника відповідача: Господарець А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку
в с т а н о в и в :
16.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 1937 від 18.12.2023 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ІТТ ГУНП у Вінницькій області», в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 2 о/с від 02.01.2024 року про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з відрахуванням при його виплаті податків та інших загальнообов`язкових платежів;
- звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що за результатами службового розслідування наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 18.12.2023 року №1937 «Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих поліцейських ІТТ ГУНП у Вінницькій області» за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 6, 9, 11, 12 частини 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту НП України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIIІ, пунктів 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію України» від 02.07.2015 № 580-VII, Присяги працівника поліції, абзацу 5 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, пунктів 1.3 та 2.9.а ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, пунктів 4.1 та 4.2 розділу IV посадової інструкції, застосовано до інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання № ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0106754) дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
У зв`язку з реалізацією вказаного дисциплінарного стягнення, наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 02.01.2024 року №2 о/с, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 04.01.2024 року.
На переконання позивача, накази відповідача є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2023 року провадження по справі № 127/38965/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, що в свою чергу виключає наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, в зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 22.01.2024 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 08.02.2024 року, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
06.02.2024 року представник відповідача подала відзив на адміністративний позов, у якому вказала, що підставою для призначення службового розслідування стало повідомлення, що надійшло з УПП у Вінницькій області ДПП НП України про те, що 06.12.2023 року екіпажем УПП у Вінницькій області «Юнкер-0152» по вул. Хмельницьке шосе, 10 у м. Вінниця за порушення ПДР було зупинено автомобіль марки «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання №1 ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння.
У зв?язку з чим, відносно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 поліцейськими УПП у Вінницькій області ДПП складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 383302 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (за порушення пункту 2.9 «а» ПДР України, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння).
Також, відносно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 було винесено постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1075913 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Представник відповідача вказала, що при перегляді відеозапису з портативного відеореєстратора капітана поліції ОСОБА_3 встановлено, що одразу після зупинки до патрульних з водійського сидіння автомобіля марки «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_2 , вийшов ОСОБА_1 , який повідомив, що він є поліцейським та показав своє службове посвідчення. Між інспекторами патрульної поліції та позивачем відбулась розмова, у ході якого позивач неодноразово просив поліцейських не проводити освідування та відпустити його, крім того, ОСОБА_1 повідомив, що вживав алкогольні напої, оскільки святкували з товаришами день народження напередодні ввечері.
Крім того, зауважує, що під час огляду на стан сп?яніння у КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР», на запитання чергового лікаря до ОСОБА_1 , коли вживали останній раз алкоголь, позивач відповів, що вчора ввечері.
Представник відповідача вказала, що патрульний поліцейський під час зупинки автомобіля позивача повідомив останньому, що про порушення ПДР України та під час спілкування запропонував пройти медичний огляд на стан алкогольного сп?яніння за допомогою спеціального технічного засобу «DragerAlcotest» на місці зупинки або в медичному закладі. Пройшовши огляд на місці зупинки технічний засіб «DragerAlcotest» показав результат 0,37 %, з яким не погодився, тому побажав пройти огляд в медичному закладі.
Вподальшому, у присутності працівників УПП у Вінницькій області ДПП пройшов повторний огляд на стан алкогольного сп?яніння в приміщенні КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР», результат якого склав 0,32 % та через 20 хв. - 0,21 %.
Представник відповідача зазначила, що дисциплінарна комісія вважає, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 дискредитував звання поліцейського внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння у сфері безпеки дорожнього руху, яке створювало потенційну загрозу життю та здоров?ю громадян та полягало у керуванні транспортним засобом з ознаками алкогольного сп?яніння, неспроможності у повній мірі усвідомлювати та контролювати свої дії, висловлювати думки.
Дискредитація за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів державної влади та їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Вчинки, що дискредитують поліцейських та власне органи Національної поліції України, пов?язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред?являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Враховуючи наведене, представник відповідача просить відмовити у задоволені адміністративного позову.
Ухвалою суду від 08.02.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку із витребуванням у Головного управління Національної поліції у Вінницькій області довідки про грошове забезпечення позивача за останні два місяці, що передували звільненню. Наступне судове засідання призначено на 22.02.2024 року.
22.02.2024 року на виконання вимог ухвали представник відповідача надала витребувані докази.
Ухвалою суду від 22.02.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи довідку про доходи позивача за листопад та грудень 2023 року.
Ухвалою суду від 22.02.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 27.02.2024 року.
Ухвалою суду від 27.02.2024 року витребувано у Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області та зобов`язано надати суду до 12.03.2024 року електронний носій записів з портативних відеореєстраторів поліцейських екіпажу "Юнкер-0152" капітана поліції ОСОБА_3 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 щодо фіксування 06.12.2023 року адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував автомобілем марки "Volkswagen Caddy", номерний знак НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 27.02.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у справі до 19.03.2024 року, у зв`язку з витребуванням додаткових доказів.
08.03.2024 року на адресу суду надішли витребувані ухвалою суду від 27.02.2024 року електронні докази.
19.03.2024 року представник відповідача подала клопотання про долучення доказів. У якому вказала, що у зв?язку з виявленими недоліками у долучених доказах разом з відзивом, а саме DVD - диск з відеозаписами з бодікамер поліцейських ДПП УПП у Вінницькій області не містили електронного цифрового підпису, направляє до суду DVD - диск з відеозаписами з бодікамер поліцейських ДПП УПП у Вінницькій області з накладеним електронним цифровим підписом.
19.03.2024 року в судове засідання з`явилися позивач, представники позивача та відповідача.
Судом з`ясовано думку учасників справи щодо переходу до дослідження електронних доказів, а саме, диску з відеозаписами з бодікамер поліцейських ДПП УПП у Вінницькій області.
Позивач заперечував щодо дослідження вказаного електронного доказу.
Представник позивача заперечував щодо дослідження вказаного електронного доказу, оскільки в силу ст. 79 та 99 КАС України, такий доказ є неналежним.
Представник відповідача не заперечувала проти дослідження вказаного електронного доказу.
Ухвалою суду від 19.03.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, визнано електронний доказ належним та таким, що поданий з урахуванням положень ст. 79 та ст. 99 КАС України, оскільки містить електронний цифровий підпис.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, здійснивши перегляд відеозаписів з бодікамер поліцейських, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, судом встановлено наступне.
20.06.2006 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та 06.11.2015 звільнений з органів внутрішніх справ, що підтверджується копією трудової книжки та послужним списком.
07.11.2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу до Національної поліції України та наказом ГУНП у Вінницькій області №2 о/с від 07.11.2015 року призначений поліцейським ізолятора тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Присвоєно спеціальне звання старший сержант поліції.
Наказом ГУНП у Вінницькій області № 249 о/с від 09.12.2016 року ОСОБА_1 призначено помічником чергової частини ізолятора тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
14.08.2018 року наказом ГУНП у Вінницькій області №132 о/с ОСОБА_1 призначено інспектором чергової частини ізолятора тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Наказом ГУНП у Вінницькій області № 923 о/с від 29.09.2018 року ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання лейтенант поліції.
Згідно наказу ГУНП у Вінницькій області №92 о/с від 11.06.2019 року ОСОБА_1 призначено дільничим офіцером поліції сектору превенції Вишенського ВП Вінницького ВП ГУНП.
Наказом ГУНП у Вінницькій області № 181 о/с від 27.09.2019 року ОСОБА_1 призначено інспектором чергової частини ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Відповідно до наказу ГУНП у Вінницькій області № 175 о/с від 30.09.2020 року ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання старший лейтенант поліції.
Судом згідно письмових пояснень позивача та висновку за результатами службового розслідування встановлено, що 05.12.2023 року ОСОБА_1 заступив на добове чергування в ITT №1 та 06.12.2023 року о 07:20 год. змінився після добового чергування і залишив місце несення служби.
06.12.2023 року о 10:27 год. із Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП Національної поліції України до ГУНП у Вінницькій області надійшла інформація про те, що 06.12.2023 року о 09:28 год. екіпажем УПП у Вінницькій області «ЮНКЕР-0152» по вул. Хмельницьке шосе, 10, у м. Вінниця, за порушення п. 16.10 ПДР України було зупинено автомобіль марки "Volkswagen Caddy", номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання № 1 ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , спеціальний жетон № 0106754, у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та складено відносно нього адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Про вказану подію відповідачем відповідно до Переліку правопорушень та подій, інформація про які подається до центрального органу управління поліції, головних управлінь Національної поліції в Автономній республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, затвердженого наказом НП України від 04.07.2018 № 645, було повідомлено Департамент головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції України згідно з інформаційною довідкою від 06.12.2023 року № 1223/37/01-2023.
06.12.2023 року начальником УГІ ГУНП у Вінницькій області підполковником поліції ОСОБА_5 подано доповідну записку керівництву ГУНП у Вінницькій області та запропоновано призначити службове розслідування у зв`язку з виявленими порушеннями службової дисципліни ОСОБА_1 .
За фактом отриманої інформації та з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки відомостей про можливе порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 06.12.2023 року № 1745 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію для його проведення. Цим же наказом зобов`язано начальника УФЗБО ГУНП у Вінницькій області Т. Комара вжити заходів щодо відсторонення позивача від виконання службових обов`язків.
15.12.2023 року начальником ГУНП у Вінницькій області затверджено висновок за результатами службового розслідування за відомостями, викладеними у доповідній записці начальника УГІ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_6 від 06.12.2023 року.
Зокрема, висновком службового розслідування було встановлено, що 06.12.2023 року приблизно о 09:28 екіпажем УПП у Вінницькій області «ЮНКЕР-0152» у складі заступника командира роти №3 УПП у Вінницькій області ДПП НП України капітана поліції ОСОБА_7 та поліцейського взводу № 1 роти № 3 УПП у Вінницькій області ДПП НП України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , по вул. Хмельницьке шосе, 10, у м. Вінниці було зупинено автомобіль марки "Volkswagen Caddy", номерний знак НОМЕР_1 , за порушення п. 16.10 ПДР України, під керуванням інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання № 1 ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 . На момент зупинки позивач перебував поза службою, у цивільному одязі та без вогнепальної зброї.
Під час перевірки документів та спілкування із старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , поліцейськими УПП у Вінницькій області ДПП було встановлено, що останній має явні ознаки алкогольного сп?яніння (запах алкоголю з порожнини рота), у зв`язку з чим водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 7510», на вказану пропозицію позивач неодноразово відмовлявся, а погодився через певний час. Після чого пройшов медичний огляд на місці зупинки, результат тесту склав - 0,37‰.
Вподальшому, позивач пройшов додатковий огляд в медичному закладі охорони здоров`я КНП "ЦТЗ "Соціотерапія" ВОР за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820». В обох випадках прилад показав позитивний результат, зокрема за першою спробою результату тесту склав - 0,32‰, а з а другою - 0,21‰.
У зв`язку з вищевикладеним стосовно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 поліцейськими УПП складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №383302 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (порушення пункту 2.9 "а" ПДР України, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння).
Також, відносно позивача було складено постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автомавтичному режимі серія ЕНА №1075913 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Під час проведення службового розслідування, 06.12.2023 року до УПП направлено запит №1225/37/01-2023 щодо надання завірених належним чином копій адміністративних матеріалів від 06.12.2023 року, а саме: відеозаписів з нагрудних відеокамер та інших матеріалів, що стосуються даної події.
Вказані матеріали надійшли до ГУНП у Вінницький області 07.12.2023 року згідно листа УПП у Вінницькій області вих. № 40991/41/21-02-2023.
Як зазначено у висновку службового розслідування, на підставі отриманих пояснень від працівників патрульної поліції, переглядом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, вивченням протоколу про адміністративне правопорушення та інших зібраних матеріалів дисциплінарною комісією зроблено висновок про скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні Присяги поліцейського, вимог частини 1, пунктів 1, 2, 6, 9, 11, 12 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», абзацу 5 частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 1.3 та 2.9.а) ПДР України, пунктів 4.1. та 4.2. розділу IV посадової інструкції, вирішено застосувати до інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання №1 ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
В подальшому, наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 18.12.2023 року №1937, за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні Присяги поліцейського, вимог частини 1, пунктів 1, 2, 6, 9, 11, 12 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України Про Національну поліцію, абзацу 2 пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, абзацу 5 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 1.3 та 2.9а Правил дорожнього руху України, пунктів 4.1 та 4.2 розділу ІV посадової інструкції до інспектора чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання № 1 ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільненні зі служби в поліції.
Наступним наказом ГУНП у Вінницькій області від 02.01.2024 року № 2 о/с, у зв`язку з реалізацією накладеного дисциплінарного стягнення, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 04.01.2024 року.
Вважаючи вказані вище накази відповідача протиправними та з метою їх скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.
Так, надаючи оцінку вказаним позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893) та Положенням про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (далі - Положення №893), затвердженими наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України", Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі -ПДР).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до ст.8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
"Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Принципи етики для працівників поліції визначають Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 №1179, відповідно до яких, зокрема, поліцейські повинні неухильно дотримуватись положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. Також, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Частиною 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського, зокрема: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (ч. 2 Дисциплінарного статуту).
Частиною 3 ст. 11 Дисциплінарного статуту поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
За приписами ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно частин 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
У пункті 1 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893 (надалі - Порядок № 893) зазначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до положень п. 1, 4 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VI Порядку №893).
Згідно з приписами розділу VI та VII Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
У відповідності до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Пункт 2.5 ПДР встановлює вимогу, згідно якої водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У свою чергу, підпунктом "а" пункту 2.9 ПДР України водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 16.10 ПДР України визначено, що на перехресті, де рух регулюється світлофором з додатковою секцією, водій, який перебуває на смузі, з якої робиться поворот, повинен продовжувати рух у напрямку, що вказує стрілка, ввімкнута в додатковій секції, якщо його зупинка на заборонний сигнал світлофора створить перешкоди транспортним засобам, що рухаються за ним по тій самій смузі)
Так, в ході судового розгляду судом встановлено, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції слугувало вчинення ним дисциплінарного проступку, що полягав у порушенні службової дисципліни, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.
При цьому суд наголошує, що досліджуючи у судовому засіданні відеозапис з портативних відеореєстраторів поліцейських екіпажу "Юнкер-0152" капітана поліції ОСОБА_3 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 щодо фіксування 06.12.2023 року адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 , судом встановлено, що алкогольні напої позивач вживав напередодні ввечері 05.12.2023 року, що підтверджується поясненнями останнього лікарю наркологу у медичному закладі.
Разом з тим, судом згідно письмових пояснень позивача та висновку за результатами службового розслідування встановлено, що 05.12.2023 року ОСОБА_1 заступив на добове чергування в ITT №1 та 06.12.2023 року о 07:20 год. змінився після добового чергування і залишив місце несення служби.
Таким чином, 05.12.2023 року ОСОБА_1 перебуваючи на службі вживав алкогольні напої, що на думку суду свідчить про вчинення позивачем дисциплінарного проступку та суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що з 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Указом Президента України №64/2022 на всій території України введено воєнний стан, спірна подія сталась в період воєнного стану в Україні.
Так, законодавством регламентовано обов`язок осіб, які проходять службу в органах поліції неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання. Водночас проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
При цьому, законодавством регламентовано спеціальний режим органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану.
Разом з тим, особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов`язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює вищенаведені підвищені вимоги до кожного поліціанта, якими він не може нехтувати за жодних обставин.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2023 року у справі №420/10847/22.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 вживав алкогольні напої під час несення служби, поставивши тим самим під сумнів авторитет Національної поліції України та звання поліцейського, підриває довіру до нього як до носія влади. Отже, перебування поліцейського під час несення служби у стані алкогольного, сп`яніння є дисциплінарним проступком і підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Більше того, прийнята позивачем при вступі на службу в поліції присяга відповідно до ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає взяття на себе обов`язків поваги та охорони прав і свобод людини, честі держави, несення високого звання поліцейського з гідністю та сумлінного виконання своїх службових обов`язків.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.09.2018 року у справі № 824/227/17-а, від 08.08.2019 року у справі № 824/1015/16-а у подібних правовідносинах, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги поліцейського. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання поліцейського. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.
Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.
У даному випадку підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції слугували вчинене останнім порушення Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, Правил етичної поведінки, внаслідок чого позивачем скоєно проступок, який охоплюється поняттям «порушення службової дисципліни».
Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
Оцінюючи правомірність оскаржуваних наказів, суд виходить з того, що факт порушення позивачем службової дисципліни підтверджено належними та допустимими доказами, які встановлені службовим розслідуванням, а відтак відповідачем було доведено їх правомірність. Обставин, які вказували б на порушення порядку чи процедури проведення службового розслідування, судом не встановлено.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку, відтак оскаржувані накази прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Представник позивача вважає, що оскільки постановою Вінницького міського суду від 28.12.2023 року провадження у справі №127/38965/23 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, відповідачем застосуване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є неправомірним.
Разом з тим, вказані доводи представника позивача не заслуговують на увагу, оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення є слушними тільки в тій частині, що в діях позивача відсутній склад саме адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.
В той же час, відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від дисциплінарної відповідальності та ніяким чином не може ототожнюватись з відсутністю фактів порушення службової дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої позивача притягнуто згідно з оскаржуваним наказом № 1937 від 18.12.2023 року.
Такої правової позиції дотримано Верховний Суд й у постановах від 26.11.2020 у справі № 580/1415/19, від 31.08.2023 у справі №260/749/20.
Також варто зауважити, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював правову позицію, що відсутність рішення компетентного органу про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в діях тієї ж особи дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції.
Надаючи оцінку доводам представника позивача щодо обрання відповідачем найсуворішого з видів стягнень, що передбачені статтею 13 Дисциплінарного статуту, а саме звільнення зі служби в поліції, суд враховує, що Верховний Суд сформував висновок щодо застосування означених норм у постановах від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22 та від 29.02.2024 у справі № 260/5566/22.
Згідно усталеної практики Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі № 520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20 та ін.)
Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022 Дисциплінарний статут доповнено новим розділом V такого змісту: «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».
Частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша статті 29 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
При цьому із змісту статті 29 Дисциплінарного статуту слідує, що її положення застосовуються у сукупності з іншими нормами, які визначають загальні критерії та підходи до застосування дисциплінарної відповідальності, а саме з урахуванням положень статі 19 цього статуту, яка регламентує порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Оскільки за Дисциплінарним статутом підставою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, частиною восьмою статті 19 статуту визначено, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Тут, насамперед, варто мати на увазі, що обираючи той чи інший вид стягнення у порядку, запропонованому законодавцем, від незначного - зауваження до найсуворішого - звільнення зі служби, керівник, ураховуючи характер відповідного проступку, застосовує саме той вид дисциплінарного стягнення, який відповідає суті цього проступку і є йому співмірним.
Водночас застосування частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту виключно у поєднанні зі статтею 13, якою визначено перелік видів дисциплінарних стягнень та послідовність їх застосування, виключало б з процедури визначення виду стягнення такого визначального елементу як оцінка характеру самого проступку внаслідок однакового підходу до оцінки різних за ступенем тяжкості проступків та, відповідно, результату обрання виду відповідальності виключно в порядку послідовності.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним, оскільки під час проведення службового розслідування інформація щодо можливих порушень службової дисципліни знайшла своє підтвердження.
Аналогічна правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 14.03.2024 року у справі № 420/11778/22.
Решта доводів та заперечень позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною 4 статті 9 КАС України встановлено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з?ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
В силу ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В силу приписів ч. 8 ст.79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Як зазначено у статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
в и р і ш и в :
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40108672)
Повний текст рішення складений 25.03.2024 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович
