Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
28 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №120/566/24
адміністративне провадження №К/990/38641/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.
перевіривши касаційну Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 120/566/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 18 грудня 2023 року № 1937 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ІТТ ГУНП у Вінницькій області», в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 02 січня 2024 року № 2о/с про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання № 1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;
поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання № 1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;
стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з відрахуванням при його виплаті податків та інших загальнообов`язкових платежів.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 1937 від 18 грудня 2023 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ІТТ ГУНП у Вінницькій області», в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасоано наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 2о/с від 02 січня 2024 року про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання № 1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання № 1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 99 915,40 грн, з відрахуванням при його виплаті податків та інших загальнообов`язкових платежів. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання № 1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач вчетверте звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 02 жовтня 2024 року.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить залишити без руху з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою вказаної статті визначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 18 червня 2024 року, повне судове рішення складено 24 червня 2024 року.
Отже, останнім днем на касаційне оскарження було 24 липня 2024 року.
Вперше касаційну скаргу скаржник подав 28 червня 2024 року, яку ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2024 року повернуто скаржнику. Копію цієї ухвали скаржник отримав 18 липня 2024 року о 23:26 год. Вдруге касаційну скаргу скаржник подав 19 липня 2024 року, яку ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року повернуто скаржнику. Копію цієї ухвали скаржник отримав 08 серпня 2024 року о 19:35 год. Втретє касаційну скаргу скаржник подав 13 серпня 2024 року, яку ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2024 року повернуто скаржнику. Копію цієї ухвали скаржник отримав 26 вересня 2024 року о 18:46 год. Вчетверте касаційну скаргу скаржник подав 02 жовтня 2024 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Скаржник заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано правом повторно звернення після постановлення ухвал про повернення касаційної скарги, щодо якого Верховний Суд зазначає таке.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й установленням строків на звернення до суду з касаційними скаргами.
Скаржник вчетверте подає касаційну скаргу до Верховного Суду. Проте попередні касаційні скарги Верховний Суд повертав як такі, що не містили підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Водночас Суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судових рішень з боку скаржника, який є суб`єктом владних повноважень, є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Суд наголошує, що невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Лише та обставина, що повторно касаційні скарги подавалися скаржник у межах тридцятиденного строку після постановлення ухвал Верховним Судом не свідчить про подання касаційних скарг у розумний строк, з огляду на проміжок часу який минув з моменту закінчення пропущеного строку.
З урахуванням наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, неодноразове повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не вказав.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частинами першою і другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку для усунення недоліків шляхом подачі заяви про поновлення строку на касаційне оскарження (із зазначенням інших причин поважності пропуску строку на касаційне оскарження та з наданням відповідних доказів їхньої поважності).
Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України,
у х в а л и в:
Відмовити Головному управлінню Національної поліції у Вінницькій області у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.
Залишити без руху касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 120/566/24.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.А. Губська
М.В. Білак
В.Е. Мацедонська ,
Судді Верховного Суду
