Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/566/24
Головуючий у 1-й інстанції: Дончик Віталій Володимирович
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
18 червня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Надольна М.С.,
представника позивача: Огородника В.В.,
представника відповідача: Костенка Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 1937 від 18.12.2023 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ІТТ ГУНП у Вінницькій області», в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 2 о/с від 02.01.2024 року про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з відрахуванням при його виплаті податків та інших загальнообов`язкових платежів;
- звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.06.2006 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та 06.11.2015 звільнений з органів внутрішніх справ, що підтверджується копією трудової книжки та послужним списком.
07.11.2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу до Національної поліції України та наказом ГУНП у Вінницькій області №2 о/с від 07.11.2015 року призначений поліцейським ізолятора тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Присвоєно спеціальне звання старший сержант поліції.
Наказом ГУНП у Вінницькій області № 249 о/с від 09.12.2016 року ОСОБА_1 призначено помічником чергової частини ізолятора тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
14.08.2018 року наказом ГУНП у Вінницькій області №132 о/с ОСОБА_1 призначено інспектором чергової частини ізолятора тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Наказом ГУНП у Вінницькій області № 923 о/с від 29.09.2018 року ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання лейтенант поліції.
Згідно з наказом ГУНП у Вінницькій області №92 о/с від 11.06.2019 року ОСОБА_1 призначено дільничим офіцером поліції сектору превенції Вишенського ВП Вінницького ВП ГУНП.
Наказом ГУНП у Вінницькій області № 181 о/с від 27.09.2019 року ОСОБА_1 призначено інспектором чергової частини ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Відповідно до наказу ГУНП у Вінницькій області № 175 о/с від 30.09.2020 року ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання старший лейтенант поліції.
З письмових пояснень позивача та висновку за результатами службового розслідування встановлено, що 05.12.2023 року ОСОБА_1 заступив на добове чергування в ITT №1 та 06.12.2023 року о 07:20 год. змінився після добового чергування і залишив місце несення служби.
06.12.2023 року о 10:27 год. із Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП Національної поліції України до ГУНП у Вінницькій області надійшла інформація про те, що 06.12.2023 року о 09:28 год. екіпажем УПП у Вінницькій області «ЮНКЕР-0152» по вул. Хмельницьке шосе, 10, у м. Вінниця, за порушення п. 16.10 ПДР України було зупинено автомобіль марки "Volkswagen Caddy", номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання № 1 ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , спеціальний жетон № 0106754, у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та складено відносно нього адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Про вказану подію відповідачем відповідно до Переліку правопорушень та подій, інформація про які подається до центрального органу управління поліції, головних управлінь Національної поліції в Автономній республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, затвердженого наказом НП України від 04.07.2018 № 645, було повідомлено Департамент головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції України згідно з інформаційною довідкою від 06.12.2023 року № 1223/37/01-2023.
06.12.2023 року начальником УГІ ГУНП у Вінницькій області підполковником поліції ОСОБА_2 подано доповідну записку керівництву ГУНП у Вінницькій області та запропоновано призначити службове розслідування у зв`язку з виявленими порушеннями службової дисципліни ОСОБА_1 .
За фактом отриманої інформації та з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки відомостей про можливе порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 06.12.2023 року № 1745 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію для його проведення. Цим же наказом зобов`язано начальника УФЗБО ГУНП у Вінницькій області Т. Комара вжити заходів щодо відсторонення позивача від виконання службових обов`язків.
15.12.2023 року начальником ГУНП у Вінницькій області затверджено висновок за результатами службового розслідування за відомостями, викладеними у доповідній записці начальника УГІ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 від 06.12.2023 року.
Зокрема, висновком службового розслідування було встановлено, що 06.12.2023 року приблизно о 09:28 екіпажем УПП у Вінницькій області «ЮНКЕР-0152» у складі заступника командира роти №3 УПП у Вінницькій області ДПП НП України капітана поліції ОСОБА_4 та поліцейського взводу № 1 роти № 3 УПП у Вінницькій області ДПП НП України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , по вул. Хмельницьке шосе, 10, у м. Вінниці було зупинено автомобіль марки "Volkswagen Caddy", номерний знак НОМЕР_1 , за порушення п. 16.10 ПДР України, під керуванням інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання № 1 ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 . На момент зупинки позивач перебував поза службою, у цивільному одязі та без вогнепальної зброї.
Під час перевірки документів та спілкування із старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , поліцейськими УПП у Вінницькій області ДПП було встановлено, що останній має явні ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), у зв`язку з чим водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 7510», на вказану пропозицію позивач неодноразово відмовлявся, а погодився через певний час. Після чого пройшов медичний огляд на місці зупинки, результат тесту склав - 0,37‰.
В подальшому, позивач пройшов додатковий огляд в медичному закладі охорони здоров`я КНП "ЦТЗ "Соціотерапія" ВОР за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820». В обох випадках прилад показав позитивний результат, зокрема за першою спробою результату тесту склав - 0,32‰, а з а другою - 0,21‰.
У зв`язку з вищевикладеним стосовно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 поліцейськими УПП складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №383302 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (порушення пункту 2.9 "а" ПДР України, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння).
Також, відносно позивача було складено постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автомавтичному режимі серія ЕНА №1075913 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Під час проведення службового розслідування, 06.12.2023 року до УПП направлено запит №1225/37/01-2023 щодо надання завірених належним чином копій адміністративних матеріалів від 06.12.2023 року, а саме: відеозаписів з нагрудних відеокамер та інших матеріалів, що стосуються даної події.
Вказані матеріали надійшли до ГУНП у Вінницький області 07.12.2023 року згідно з листом УПП у Вінницькій області вих. № 40991/41/21-02-2023.
Як зазначено у висновку службового розслідування, на підставі отриманих пояснень від працівників патрульної поліції, переглядом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, вивченням протоколу про адміністративне правопорушення та інших зібраних матеріалів дисциплінарна комісія дійшла висновку про скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні Присяги поліцейського, вимог частини 1, пунктів 1, 2, 6, 9, 11, 12 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», абзацу 5 частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 1.3 та 2.9.а) ПДР України, пунктів 4.1. та 4.2. розділу IV посадової інструкції, вирішено застосувати до інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання №1 ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
В подальшому, наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 18.12.2023 року №1937, за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні Присяги поліцейського, вимог частини 1, пунктів 1, 2, 6, 9, 11, 12 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України Про Національну поліцію, абзацу 2 пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, абзацу 5 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 1.3 та 2.9а Правил дорожнього руху України, пунктів 4.1 та 4.2 розділу ІV посадової інструкції до інспектора чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання № 1 ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільненні зі служби в поліції.
Наступним наказом ГУНП у Вінницькій області від 02.01.2024 року № 2 о/с, у зв`язку з реалізацією накладеного дисциплінарного стягнення, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 04.01.2024 року.
Вважаючи вказані вище накази відповідача протиправними та з метою їх скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.
Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893) та Положенням про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (далі - Положення №893), затвердженими наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України", Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі -ПДР).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до ст.8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 05.03.2018 № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна передбачає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частинами другою, третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема:
- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
- утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
- поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.
Згідно з частинами першою та третьою статті 11, статті 12, частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Приписами ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно частин 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно з статтею 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
У пункті 1 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893 (надалі - Порядок № 893) зазначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до положень п. 1, 4 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити:
- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
- обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
- вид і розмір заподіяної шкоди;
- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктами 1, 2 розділу VІІ Порядку № 893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Аналіз наведених правових норм вказує, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни, однозначно свідчить про недотримання поліцейським норм Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Так, згідно з Висновком службового розслідування, оцінивши зібрані докази дисциплінарна комісія дійшла висновку, що старший лейтенант поліції ОСОБА_6 дискредитував звання поліцейського внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння у сфері безпеки дорожнього руху, яке створювало потенційну загрозу життю та здоров`ю громадян та полягало у керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, неспроможності у повній мірі усвідомлювати та контролювати свої дії, висловлювати думки.
Отже, підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали висновки службового розслідування щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що полягав у порушенні службової дисципліни, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.
Водночас, колегія суддів враховує, що дисциплінарним проступком є протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Отже, для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення на підставі п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" обов`язковим є встановлення факту вчинення ним дисциплінарного проступку, в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України.
Так, судом встановлено, що постановою Вінницького міського суду від 28.12.2023 року, яка набрала законної сили 09.01.2024, провадження у справі №127/38965/23 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи №127/38965/23 суд встановив наступне: "...оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до переконання в тому, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп`яніння 06.12.2023 на момент керування ним транспортним засобом".
Частиною 6 ст.78 КАС України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, рішенням суду у справі №127/38965/23 встановлено, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп`яніння 06.12.2023 на момент керування ним транспортним засобом.
З урахуванням ч.6 ст.78 КАС України зазначені висновки є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду.
При цьому, висновки службового розслідування щодо вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку ґрунтуються саме на тій обставині, що він 06.12.2023 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Висновки, а також докази вчинення інших дій, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни, в матеріалах службового розслідування відсутні.
Отже, висновки службового розслідування, які ґрунтуються на обставинах вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, спростовуються постановою Вінницького міського суду Вінницької області 28.12.2023 у справі №127/38965/23, яка набрала законної сили.
Порушення, встановлені в ході службового розслідування не підтверджуються належними, достатніми та допустимими доказами, а висновок про службове розслідування складений без встановлення відповідачем обставин, що підтверджують порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.
Оцінюючи спірні правовідносини в контексті їх нормативно-правового регулювання, колегія суддів враховує, що висновок службового розслідування приймається на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.
При цьому, належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов`язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.
Колегія суддів зазначає, що застосовуючи дисциплінарне стягнення, комісія у кожному конкретному випадку повинна враховувати наявність вини, фактів та доказів на їх підтвердження, які у своїй сукупності обґрунтовують застосування до особи заходів дисциплінарної відповідальності.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності беззаперечних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, підстави для звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції відсутні.
Оцінюючи встановлені у справі обставини та надані письмові докази, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції під час прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог не досліджено та не надано оцінку дотримання відповідачем вимог щодо порядку та повноти проведення службового розслідування та встановлення усіх обставин, які мають значення для прийняття висновку за результатами його проведення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оцінюючи сукупність наявних у матеріалах справи доказів, суд встановив, що оскаржувані накази були прийняті без з`ясування всіх обставин події, за відсутності зібраних у встановленому законом порядку необхідних доказів, які б підтверджували вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а тому не можуть відповідати критеріям правомірності, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України
На підставі встановлених у справі обставин та долучених до матеріалів справи доказів колегія суддів дійшла висновку про те, що наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 1937 від 18.12.2023 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ІТТ ГУНП у Вінницькій області», в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 2 о/с від 02.01.2024 року про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області зі служби в поліції є протиправними та підлягають скасуванню.
Скасування наказу про звільнення позивача відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України є підставою для його поновлення на попередній роботі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність встановлених законом підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 6статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з частинами 2, 3 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно зі ст.27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Так, відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
При цьому, згідно з п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Проте, відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988).
Пунктом 2 Постанови №988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пункт 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (далі - Порядок №260) визначає, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Пункт 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачає, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин діє Закон України "Про національну поліцію" та Порядок № 260, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно зі змістом п.9 розділу І Порядку № 260 при розрахунку середньоденного забезпечення позивача використовуються календарні, а не робочі дні.
Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції у Вінницькій області середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 601,90 грн (том 2, а.с.20).
Період вимушеного прогулу позивача з 05.01.2024 (наступний день після звільнення) до 18.06.2024 (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) складає 166 календарних днів.
Отже, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивача за період з 05.01.2024 по 18.06.2024 складає 99 915,40 грн. (166 днів х 601,90грн), яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з урахуванням обов`язкових податків та зборів.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує в тому числі чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
В силу положень пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи вищенаведені норми процесуального закону, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, із відповідним відрахуванням загальнообов`язкових платежів - слід допустити до негайного виконання.
В силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 1937 від 18.12.2023 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ІТТ ГУНП у Вінницькій області», в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 2 о/с від 02.01.2024 року про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 99 915,40 грн, з відрахуванням при його виплаті податків та інших загальнообов`язкових платежів.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Постанова суду складена в повному обсязі 24 червня 2024 року
Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.
