ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 700/337/23Провадження № 22-ц/821/451/24Категорія: 304020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Винник І.М.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Агропросперіс банк»
представник позивача: адвокат Яременко Олег Вікторович
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє від імені малолітнього ОСОБА_1
представник ОСОБА_1 : адвокат Слободянюк Андрій Ігорович
треті особи: державний нотаріус Лисянської державної нотаріальної контори Черкаської області Любчич Ф.І, приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк С.С., Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро», Орган опіки та піклування виконавчого комітету Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області
представник АТ «Банк Кредит Дніпро» : адвокат Ковриженко Сергій Олександрович,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Слободянюка Андрія Ігоровича на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2023 року (ухваленого під головуванням судді Бесараб Н.В.в приміщенні Лисянського районногосуду Черкаськоїобласті)у справі за позовом Акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє від імені малолітнього ОСОБА_1 , треті особи: державний нотаріус Лисянської державної нотаріальної контори Черкаської області Любчич Ф.І, приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк С.С., Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро», Орган опіки та піклування виконавчого комітету Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію,-
в с т а н о в и в :
Короткий змістпозовних вимог
13 квітня 2023 року АТ «Агропросперіс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє від імені малолітнього ОСОБА_1 , треті особи: державний нотаріус Лисянської державної нотаріальної контори Черкаської області Любчич Ф.І, приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк С.С. про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та скасування запису про проведену державну реєстрацію.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 грудня 2019 року між АТ «Агропросперіс Банк» та Фермерським господарством «Престиж Агролюкс» укладено Генеральний кредитний договір № 614.
У рамках даного договору між Банком та Боржником укладено Кредитну угоду № 1-614 від 03.12.2019 року, згідно з якою Боржнику було надано кредитні кошти в сумі 2000 000,00 грн. Кінцевий термін погашення кредиту 15 вересня 2021 року (п.4 Кредитної угоди).
Для забезпечення виконання зобов`язань ФГ «Престиж Агролюкс» за Кредитною угодою було укладено Договір поруки № 1-614-пор-ПОО/19 від 03.12.2019 року між Банком та ОСОБА_1 .
Станом на 19 жовтня 2021 року ФГ «Престиж Агролюкс» було допущено прострочену заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за Кредитною угодою. Прострочення виконання зобов`язань перед Банком складало 64 календарних дні. Загальна заборгованість Боржника по Кредитній угоді становить 1533031,84 грн.
19 жовтня 2021 року Банком направлялась письмова вимога Поручителю ОСОБА_1 про погашення заборгованості за Кредитною угодою № 1-164 від 03.12.2019 року до Генерального кредитного договору № 614 від 03.12.2019 року, яка була отримана останнім 28 жовтня 2021 року. Заборгованість за Кредитною угодою Поручителем погашена не була.
12 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що діє від імені малолітнього ОСОБА_1 укладено договір дарування житлового будинку, який посвідчено державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори Черкаської області Любчичем Ф.І., предметом якого є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що належить на праві власності Дарувальнику, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 115,9 кв.м. та знаходиться на земельній ділянці площею 0,1020 га.
12 листопада 2021 року АТ «Агропросперіс Банк» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 , ФГ «Престиж Агролюкс» про солідарне стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором № 614 від 03.12.2019 року у розмірі 1533031,84.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.02.2022 року у справі № 925/1524/21 (набрало законної сили 10.08.2022 року), стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь АТ «Агропросперіс Банк» заборгованість за Кредитною угодою в розмірі 1533031,84 та судового збору в розмірі 11497,74 грн., про що 22 вересня 2022 року Господарським судом видано два судових накази № 925/1524/21.
Так, 07 жовтня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком Олексієм Степановичем відносно боржника ОСОБА_1 відкрито виконавчі провадження: №70026035 (стягнення заборгованості за кредитною угодою) та №70026367 (стягнення судового збору), про що винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень. Крім того, у даних виконавчих провадженнях 11 жовтня 2022 року були накладені арешти на майно боржника.
Вказана сума коштів на даний час у процесі виконання судового рішення приватним виконавцем з боржника ОСОБА_1 не стягнута.
Також, під час проведення виконавчих дій стало відомо про факт укладення 12 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє від імені малолітнього ОСОБА_1 договору дарування житлового будинку, який належав боржнику на праві приватної власності.
Позивач вважає, що даний оспорюваний правочин був вчинений відповідачем з метою уникнення останнім в подальшому сплати боргу у виконавчих провадженнях та відповідно виконання двох вищезазначених судових наказів, що автоматично позбавив його в майбутньому законних майнових прав, іншого майна, на яке могло б бути звернуто стягнення в процесі примусового виконання судового рішення та відповідач ОСОБА_1 ухилився від сплати коштів, хоча міг передбачити, що Банк звернеться до суду з метою стягнення коштів. Такий оспорюваний правочин має ознаки фраудаторного, оскільки спрямований саме на уникнення звернення стягнення у майбутньому на майно потенційного боржника, тому являє собою зловживанням правом та порушує засади цивільного законодавства (добросовісність). Також вказаний правочин має ознаки фіктивності, так як його реальною метою є не перехід права власності до набувача, а унеможливлення у майбутньому звернення стягнення на зазначене майно. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням вимог ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.
06.10.2023 року представник позивача адвокат Яременко О.В. звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог у справі, обґрунтовуючи тим, що позивачу достовірно стало відомо про факт укладення 12.10.2021 року між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє від імені малолітнього ОСОБА_1 договору дарування земельної ділянки, яка належала на праві власності ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7122855100:01:002:0447.
Враховуючи наведене, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 12.10.2021 року, договір дарування земельної ділянки від 12.10.2021 року та скасувати записи про проведену державну реєстрацію.
Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2023 року долучено до матеріалів справи №700/337/23 заяву про збільшення позовних вимог та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» та Орган опіки та піклування виконавчого комітету Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 12.10.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що діє від імені малолітнього ОСОБА_1 , скасовано запис про проведену державну реєстрацію, про що внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1020 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7122855100:01:002:0447, укладеного 12.10.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що діє від імені малолітнього ОСОБА_1 , скасовано запис про проведену державну реєстрацію, про що внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Агропросперіс Банк» судові витрати в розмірі 2684 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Агропросперіс Банк» судові витрати в розмірі 2684 грн.
Рішення судупершої інстанції,зокрема, мотивоване тим,що оскільки відповідач ОСОБА_1 , 1952 р.н. поза розумним сумнівом, укладаючи спірні договори дарування 12.10.2021 року, достовірно знав про те, що в нього існує заборгованість за кредитним договором № 1-614 від 03.12.2019 року, згідно з якою Боржнику було надано кредитні кошти в сумі 2 000 000,00 грн., а тому є всі підстави стверджувати про те, що вони укладені з метою уникнення можливості задовольнити вимоги кредитора до дарувальника про стягнення коштів у спосіб звернення стягнення на наявне в нього нерухоме майно.
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину, що узгоджується з позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17.
Така обставина, як відчуження майна за наявності непогашеної заборгованості є вирішальною при доведенні фраудаторності, а отже, і недійсності оспорюваного договору дарування, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що в даному випадку відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача у даному спорі, оскільки відчуження спірного будинку і земельної ділянки відбулося з метою уникнення у майбутньому звернення стягнення кредитором майна дарувальника.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційнійскарзі,поданій 24січня 2024року, представник ОСОБА_1 адвокат Слободянюк А.І., вважаючи оскаржуване рішення необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, при невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2023 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що сам по собі момент вчинення оспорюваного правочину (до ухвалення судового рішення про стягнення коштів на погашення сплачених боргів) як обставина, що дозволяє кваліфікувати правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору, не може свідчити про намір приховати майно від виконання судового рішення у майбутньому.
Станом на час укладення договору дарування від 12 жовтня 2021 року були відсутні будь-які обмеження щодо розпорядження спірним житловим будинком, та не існувало рішення суду про стягнення боргу за кредитним договором та такі позовні вимоги не були заявлені до суду, виконавчі провадження були відсутні.
Також скаржник акцентує увагу на тому, що про існування боргу відповідач обізнаний бути не міг, оскільки він є лише поручителем за кредитним договором, а не боржником і письмову вимогу про погашення заборгованості за кредитною угодою було направлено поручителю (відповідачеві по справі) лише 19 жовтня 2021 року та отримано останнім 28 жовтня 2021 року, тобто після укладення договору.
При цьому, скаржник стверджує, що спірний договір дарування від 12 жовтня 2021 року фактично виконаний сторонами, а тому не може бути фіктивним.
Крім того вказує, що вимоги позивача також забезпечені заставою рухомого майна позичальника ФГ «Престиж Агролюкс», а тому відповідачі, знаючи про це, не мали на меті укладати фіктивний правочин з метою уникнення відповідальності перед Банком.
Доводи особи, що подала апеляційну скаргу також зводяться до того, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, що є безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Адже, згідно вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.
Крім того, представник скаржника в апеляційній скарзі виклав заперечення на ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2023 року в частині долучення до матеріалів справи заяви про збільшення позовних вимог що стосуються визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 12 жовтня 2021 року.
Зазначає, що за своєю суттю подана представником позивача заява про збільшення позовних вимог є заявою про зміну предмету та підстав позову, оскільки заявлено вимогу, яка є новою, що фактично є новим позовом, з яким позивач повинен звертатись на загальних підставах.
Відзиви на апеляційну скаргу
15 лютого 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від АТ «Банк Кредит Дніпро» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що оскільки ОСОБА_1 є керівником ФГ «Престиж Агролюкс» та поручителем за договором поруки від 03.12.2019 року, тому останній заздалегідь спрогнозував для себе настання негативних наслідків, а тому здійснив відчуження житлового будинку своєму онукові ОСОБА_1 за спірним договором дарування, що унеможливило звернення стягнення на зазначене майно.
Отже, ОСОБА_1 усвідомлював про настання виконання своїх зобов`язань фінансового характеру перед банком, а тому не мав права відчужувати належне йому на праві власності майно за договорами дарування.
АТ «Банк Кредит Дніпро» вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування за наведеними в апеляційній скарзі доводами.
16 лютого 2024 року від представника АТ «Агропросперіс Банк» - адвоката Яременка О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній, вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вказує, що вчинені ОСОБА_1 дії з відчуження нерухомого майна направлені виключно на уникнення, в майбутньому, сплати боргу перед позичальником.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції
З наявних матеріалів справи вбачається, що 03 грудня 2019 року між Акціонерним товариством «Агропросперіс Банк» (далі Банк) та фермерським господарством «Престиж Агролюкс» (далі Боржник) було укладено Генеральний кредитний договір №614 від 03.12.2019.
В рамках Генерального кредитного договору між Банком та Боржником було укладено Кредитну угоду №1-614 від 03.12.2019, в рамках якої Боржнику було надано кредитні кошти в сумі 2000000,00 (два мільйони) гривень 00 копійок з кінцевим терміном погашення кредиту 15 вересня 2021 року (п.4 Кредитної угоди в новій редакції від 31 грудня 2020 року) (том 1, а.с. 166).
03.12.2019 року між Банком та відповідачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було укладено Договір поруки №1-614-пор-ПОО/19, відповідно до умов якого Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної заяви.
Станом на 19 жовтня 2021 року Позичальник допустив прострочену заборгованість по тілу кредиту та відсотками за Кредитною угодою. Прострочення виконання зобов`язання перед Банком склало 64 календарні дні. Загальна заборгованість склала 1533031,84 (один мільйон п`ятсот тридцять три тисячі тридцять одна) гривня 84 копійки. Зазначені обставини відповідачами не заперечувались.
19 жовтня 2021 року Банк направив письмову вимогу Поручителю ОСОБА_1 , 1952 р.н. про погашення заборгованості за Кредитною угодою №1-614 від 03.12.2019, яка була отримана ним 28 жовтня 2021 року.
Заборгованість за Кредитною угодою Поручителем (відповідачем ОСОБА_1 , 1952 р.н.) погашена не була. Вказані обставини відповідачами не заперечувались.
12 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 (1952 р.н.) та ОСОБА_2 , що діє від імені малолітнього ОСОБА_1 (2010 р.н.) було укладено два договори дарування: житлового будинку і земельної ділянки, на якій він розміщений. Дані договори посвідчено державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори Черкаської області Любчичем Федіром Івановичем. Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що належить на праві власності Дарувальнику, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 115,9 кв.м. та знаходиться на земельній ділянці площею 0,1020 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, присадибна ділянка, кадастровий номер: 7122855100:01:002:0447, оцінка якого складає в сумі 218646,09 грн.
Відповідно до умов укладених договорів, ОСОБА_1 (1952 р.н.) безоплатно передав у дар належні йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами та присадибну земельну ділянку, а ОСОБА_1 (2010 р.н.) безоплатно прийняв в дар це майно.
З інформації, що викладена у відзиві представника відповідача 1, вбачається, що обдаровуваний ОСОБА_1 (2010 р.н.) є рідним онуком дарувальника ОСОБА_1 (1952 р.н.).
З пояснень представника відповідача в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 (1952 р.н.) крім того, що є Поручителем у кредитному зобов`язанні між фермерським господарством Престиж Агролюкс» та АТ «Агропросперіс Банк», одночасно є кінцевим бенефіціарним власником вказаного фермерського господарства.
Судом також встановлено, що 20 вересня 2021 року Господарський суд Черкаської області постановив ухвалу, відповідно до якої ухвалив відкрити провадження у справі про банкрутство фермерського господарства «Престиж Агролюкс», що знаходиться за адресою: 19300, Черкаська область, селище міського типу Лисянка, провул.Жовтня, буд.8), ввести процедуру розпорядження майном боржника, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича.
12.11.2021 позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 , 1952 р.н. (Відповідач 1, він же Поручитель 1), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Поручитель 2), фермерського господарства «Престиж Агролюкс» (третя особа на стороні відповідачів) про солідарне стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором №614 від 03.12.2019 року у розмірі 1 533 031,84 грн. (один мільйон п`ятсот тридцять три тисячі тридцять одна) гривня 84 копійки.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.02.2022 року у справі № 925/1524/21 (набрало законної сили 10.08.2022 року), стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , 1952 р.н. на користь АТ «Агропросперіс Банк» заборгованість за Кредитною угодою в розмірі 1533031,84 та судового збору в розмірі 11497,74 грн., про що 22 вересня 2022 року Господарським судом видано два судових накази № 925/1524/21.
07 жовтня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком Олексієм Степановичем відносно боржника ОСОБА_1 , 1952 р.н. відкрито виконавчі провадження: №70026035 (стягнення заборгованості за кредитною угодою) та №70026367 (стягнення судового збору), про що винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень. Крім того, у даних виконавчих провадженнях 11 жовтня 2022 року були накладені арешти на майно боржника. Вказана сума коштів на даний час у процесі виконання судового рішення приватним виконавцем з боржника ОСОБА_1 не стягнута.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Слободянюка А.І. не підлягаєдо задоволення,а постановленесудом першоїінстанції рішенняпідлягає залишеннюбез змін, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Згідно з статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. До обставин, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. При кваліфікації дій як таких, що свідчать про зловживання правом, суд надає оцінку наявності негативних наслідків для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати); правовому статусу особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та і здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.
У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.
Як наслідок, може бути визнаний недійсним договір, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Відповідно до частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша підстава, наприклад, передбачена статтею 228 ЦК України.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17), від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19), від 24 лютого 2021 року у справі № 757/33392/16 (провадження № 61-10541св19), від 14 грудня 2022 року у справі № 372/437/20 (провадження № 61-7390св22).
З матеріалів справи вбачається, що 03 грудня 2019 року між АТ «Агропросперіс Банк» та ФГ «Престиж Агролюкс» було укладено Генеральний кредитний договір №614 від 03.12.2019.
В рамках Генерального кредитного договору між Банком та Боржником було укладено Кредитну угоду №1-614 від 03.12.2019, в рамках якої Боржнику було надано кредитні кошти в сумі 2000000,00 (два мільйони) гривень 00 копійок з кінцевим терміном погашення кредиту 15 вересня 2021 року (п.4 Кредитної угоди в новій редакції від 31 грудня 2020 року) (том 1, а.с. 166).
03.12.2019 року між Банком, ФГ «Престиж Агролюкс» (позичальник) та відповідачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (поручитель) було укладено Договір поруки №1-614-пор-ПОО/19, відповідно до умов якого Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед Банком відповідати в повному обсязі по зобов`язанням Позичальника, які виникають з умов Кредитної угоди №1-614 від 03 грудня 2019 року до Генерального кредитного договору №614 від 03 грудня 2019 року з усіма змінами та доповненням до нього.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що у випадку невиконання Позичальником взятих на себе зобов`язань по Кредитному договору Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної заяви.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Отже, сторони, укладаючи 03 грудня 2019 року договір поруки № №1-614-пор-ПОО/19, добровільно визначили його умови, зокрема обов`язок Поручителя відповідати в повному обсязі по зобов`язанням ФГ «Престиж Агролюкс», які виникли з умов Кредитної угоди №1-614 від 03 грудня 2019 року до Генерального кредитного договору №614 від 03 грудня 2019 року з усіма змінами та доповненням до нього.
Таким чином, ОСОБА_1 1952 р.н., уклавши договір поруки №1-614-пор-ПОО/19 від 03 грудня 2019 року, був обізнаний, що у разі невиконання ФГ «Престиж Агролюкс» своїх зобов`язань за Кредитною угодою №1-614 від 03 грудня 2019 року до Генерального кредитного договору №614 від 03 грудня 2019 року, він несе перед Банком відповідальність за зобов`язаннями Позичальника, тобто ФГ «Престиж Агролюкс» у визначеному договором розмірі.
З матеріалів справи також вбачається, що позивачем вживались заходи щодо досудового врегулювання спору з погашення заборгованості за Кредитною угодою №1-614 від 03.12.2019, а саме направлення 19 жовтня 2023 року на адресу ОСОБА_1 письмової вимоги, яка була отримана 28 жовтня 2021 року.
12жовтня 2021року між ОСОБА_1 (1952 р.н.) та ОСОБА_2 , що діє від імені малолітнього ОСОБА_1 (2010 р.н.) було укладено два договори дарування: житлового будинку і земельної ділянки, на якій він розміщений. Дані договори посвідчено державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори Черкаської області Любчичем Федіром Івановичем. Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що належить на праві власності Дарувальнику, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 115,9 кв.м. та знаходиться на земельній ділянці площею 0,1020 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, присадибна ділянка, кадастровий номер: 7122855100:01:002:0447, оцінка якого складає в сумі 218646,09 грн.
Відповідно до умов укладених договорів, ОСОБА_1 (1952 р.н.) безоплатно передав у дар належні йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами та присадибну земельну ділянку, а ОСОБА_1 (2010 р.н.) безоплатно прийняв в дар це майно.
З інформації, що викладена у відзиві представника відповідача 1, вбачається, що обдаровуваний ОСОБА_1 (2010 р.н.) є рідним онуком дарувальника ОСОБА_1 (1952 р.н.), що не заперечується сторонами.
Зважаючи на те, що кінцевий термін погашення кредиту згідно п.4 Кредитної угоди в новій редакції від 31 грудня 2020 року - 15 вересня 2021 року, ОСОБА_1 укладаючи договір дарування від 12 жовтня 2021 року, поза розумним сумнівом був обізнаний про взяте на себе зобов`язання за договором поруки від 03 грудня 2019 року та безумовно міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку несвоєчасного виконання зобов`язань ФГ «Престиж Агролюкс» за Кредитною угодою №1-614 від 03 грудня 2019 року.
Також, колегія суддів враховує ту обставину, що ОСОБА_1 (1952 р.н.) крім того, що є Поручителем у кредитному зобов`язанні між фермерським господарством «Престиж Агролюкс» та АТ «Агропросперіс Банк», одночасно є кінцевим бенефіціарним власником вказаного фермерського господарства, а тому, твердження скаржника про те, що про непогашену заборгованість ФГ «Престиж Агролюкс» перед Банком ОСОБА_1 (1952 р.н.) не знав, оскільки є лише поручителем за Договором а не позичальником, колегія суддів відхиляє як такі, що не знаходять свого об`єктивного підтвердження.
При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що в ОСОБА_1 наявне інше майно, за рахунок якого може бути виконане судове рішення у справі № 925/1524/21.
Висновок щодо можливості визнання недійсним правочину як фраудаторного, вчиненого до звернення із відповідним позовом до суду, у зв`язку із обізнаністю особи про її зобов`язання щодо повернення грошових коштів, міститься у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 372/437/20.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що дії відповідача свідчать про недобросовісну поведінку, спрямовану на позбавлення позивача в майбутньому законних прав на виконання рішення суду про стягнення заборгованості за рахунок належного відповідачу нерухомого майна, а тому договори дарування, укладені між ОСОБА_1 (1952 р.н.) та ОСОБА_2 , що діє від імені малолітнього ОСОБА_1 (2010 р.н.) слід визнати недійсним на підставі статті 234 ЦК України.
У контексті наведеного, апеляційний суд констатує, що сама лише відсутність будь-яких обмежень щодо розпорядження спірним житловим будинком, та відсутність рішення суду про стягнення боргу за кредитним договором не є свідченням того, що укладений правочин з відчуження нерухомого майна у період взятих на себе зобов`язань з повернення боргу не може бути визнано фраудаторним, тобто недійсним.
Щодо заперечень на ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2023 року в частині долучення до матеріалів справи заяви про збільшення позовних вимог що стосуються визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 12 жовтня 2021 року, колегія суддів зважає на те, що оскільки житловий будинок розташований на земельній ділянці, яка також була безоплатно відчужена за Договором дарування від 12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 (2010 р.н.), то враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. Тому, на переконання колегії суддів, заперечення скаржника на вищезазначену ухвалу суду першої інстанції від 23 жовтня 2023 року щодо збільшення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 12 жовтня 2021 року є необгрунтованими.
Таким чином, у контексті наведених вище положень законодавства та встановлених обставин справи, зважаючи на те, що вказані договори містять ознаки фраудаторності та направлені на уникнення звернення стягнення, а тому, на переконання колегії суддів, дана обставина є підставою для визнання договорів дарування недійсними.
Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й апеляційний суд, належним чином дослідив наявні у справі докази та надав їм правову оцінку, у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Інші, наведені представником ОСОБА_1 адвокатом Слободянюком А.І. в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження суду першої інстанції з наданням належної правової оцінки всім фактичним обставинам даної справи, яка грунтується на вимогах чинного законодавства, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим колегія суддів не знаходить підстав для зміни або скасування постановленого судом першої інстанції рішення за наведених в апеляційній скарзі підстав.
Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Слободянюка Андрія Ігоровича залишити без задоволення.
Рішення Лисянського районногосуду Черкаськоїобласті від18грудня 2023рокуусправі запозовом Акціонерноготовариства «АгропросперісБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,яка дієвід іменімалолітнього ОСОБА_1 ,треті особи:державний нотаріусЛисянської державноїнотаріальної конториЧеркаської областіЛюбчич Ф.І,приватний виконавецьвиконавчого округуЧеркаської областіПлесюк С.С.,Акціонерне товариство«Банк КредитДніпро»,Орган опікита піклуваннявиконавчого комітетуЛисянської селищноїради Звенигородськогорайону Черкаськоїобласті провизнання недійснимдоговору даруванняжитлового будинкута земельноїділянки,скасування записупро державнуреєстрацію залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді В.Г. Бородійчук
Л.І. Василенко
/повний текст постанови суду виготовлено 04 квітня 2024 року/
