Справа № 308/22077/13-ц
П О С Т А Н О В А
Іменем України
18 березня 2024 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді:Собослой Г.Г.,
суддів:Джуга С.Д., Мацунич М.В.,
з участю секретаря:Терпай С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 серпня 2016 року у справі№ 308/22077/13-ц (Головуючий: Леміш О.М.), -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором та виселення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що , що 21 липня 2005 року між банком та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № MKZ0GК00000191, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 49 050,00 Євро, із сплатою відсотків за його користування в розмірі 10,08% річних, з кінцевим терміном повернення 20.07.2015 року.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 21 липня 2005 р., уклали договір іпотеки, за умовами якого останні передали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 188,5 м.кв., житловою площею 44,2 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їм на праві приватної власності.
Взяті на себе зобов`язання, щодо повернення кредиту та відсотків за його користування відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином не виконують і станом на 27.09.2013 року заборгованість по кредиту складає 206 254,30 євро, а тому банк з метою погашення даної заборгованості звернувся до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25 серпня 2016 року позовну заяву задоволено.
У рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № MKZ0GК00000191 від 21.07.2005 року у розмірі 206 254,30 євро, що згідно офіційного курсу НБУ становить 2 225 432,54 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок загальною площею 188,5 кв.м., житловою площею 44,2 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом набуття ПАТ КБ «ПриватБанк» права власності на предмет іпотеки за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав, на нерухоме майно, з реєстрацією переходу права власності на предмет іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для оформлення права власності на предмет іпотеки.
Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , із зняттям їх з реєстраційного обліку в територіальному органі ДМС України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.
Зупинено виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі 2 441,00 та 229,40 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки судом не повністю з`ясовано усі фактичні обставини, не досліджено і не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам справи, що спричинило помилкові висновки щодо безспірності суми заборгованості, яка суттєво завищена, не зазначенням у рішенні складових сум заборгованості, застосування звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на іпотечне майно, що законом заборонено. Судом не було встановлено кого зареєстрованих у спірному будинку осіб, серед яких є неповнолітня дитина та пенсіонер, не залучено до участі у справі орган опіки та піклування, не встановлено чи був предмет іпотеки придбаний за рахунок кредитних коштів, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Також судом першої інстанції проігноровано обов`язок суду по зменшенню пені в порядку 551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки слід зменшити, якщо він значно перевищує суму збитків банку. Крім того, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було незаконно звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі права власності на нього Іпотекодержателю.
Заслухавши пояснення представника АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Гриниху Т.Ю., яка просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на неодноразові виклики до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать розписки про повернення судових повісток у зв`язку з відсутністю їх за адресою проживання і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у відсутності відповідачів у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України.
Встановлено, що 21 липня 2005 року між банком та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № MKZ0GК00000191, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 49 050,00 Євро, із сплатою відсотків за його користування в розмірі 10,08% річних, з кінцевим терміном повернення 20.07.2015 р.У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21 липня 2005 року укладено договір іпотеки, за умовами якого останні передали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 188,5 м.кв., житловою площею 44,2 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їм на праві приватної власності.
Взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином не виконували і станом на 27 вересня 2013 року мають заборгованість у розмірі 206 254,30 євро, яка складається із 45683.08 Євро - заборгованість за кредитом, 51643.41 Євро - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7128.00. Євро заборгованість по комісії за користування кредитом, 101799.81 Євро - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором згідно розрахунку наданого банком.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Частиною першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно достатті 36закону України«Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з частиною першою, п`ятою, дев`ятою статті 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленимистаттею 42цього Закону.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов?язання в порядку, встановленому статтею37 Закону № 898-ІV, право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Кодексу.
Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачати як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі купівлі-продажу.
Відповідно до пункту 26 договору іпотеки від 21 липня 2005 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках передбачених п.п.1981, 1982, 19.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.
Згідно з п.31 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку:
-переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця;
-продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах визначених на власний розсуд іпотекодержателя і зробити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.
Отже, сторони підписали іпотечний договір, обумовили всі умови, в тому числі, вирішили питання позасудового врегулювання спору, зокрема передбачити право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного. Невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захист цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.
Способу захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 ЦК України) та позасудові (статті 17-19 ЦК України).
Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним із засобів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.3 ст. 33 цього Закону) судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду), позасудовий захист прав нотаріусам (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками є (ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»): 1) передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомустаттею 37цього Закону; 2)право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленомустаттею 38цього Закону.
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є : 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку») 2) продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві (стаття 38 цього Закону).
Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки, будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку визначеномустаттею 38Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеномустаттею 38 Закону, є неналежним способом захисту, незалежно від того, чи просить позивач встановити у рішенні суду право продати предмет іпотеки від імені іпотекодержателя, чи від імені іпотекодаця.
Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження №14-112 цс19) та від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц (провадження №14-48цс19).
Із урахуванням наведеного, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ПАТ КБ «ПриватБанк» права власності на предмет іпотеки за вартістю визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією переходу права власності на предмет іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для оформлення права власності на предмет іпотеки, у визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, а такі вимоги заявлені позивачем у судовому порядку є неналежним способом захисту.
Оскільки, оскаржене судове рішення в частині вирішення вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок неправильного застосування норм процесуального та матеріального права відповідно до п.п.1,2,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення. Яким у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.
За наявності підстав для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволення і вимога про виселення всіх мешканців з іпотечного житла, яка у спірному випадку є похідною від вимоги про звернення на предмет іпотеки.
З огляду на підстави відмови у позові інші доводи апеляційної скарги, в тому числі про неправильність розрахунку заборгованості до уваги не беруться.
Відповідно до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України судовий збір сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги у розмірі 5161,50 грн підлягає стягненню на її користь з ПАТ КБ «ПриватБанк».
Керуючись ст.ст. 374, 376,381-384 ЦПК України, судова колегія
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
РішенняУжгородського міськрайонного суду від 25 серпня 2016 року скасувати.
У позові АТ КБ «ПриватБанк» відмовити.
Стягнути із ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 5161,50 грн сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 березня 2024 року.
Головуючий:(підпис)
Судді:(підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя Закарпатського
апеляційного суду Г.Г. Собослой
