Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 521/16782/13
Пр-ня по справі № 1кп/521/144/24
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
ВСТУПНА ЧАСТИНА
м. Одеса, Україна
03 травня 2024 року
Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
із секретарем судового засідання ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 42013170020000061 від 20.03.2013 року, у відношенні:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в м. Одесі, громадянки України, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , на час закінчення судового розгляду знаходиться у Німеччині, що має вищу педагогічну освіту, офіційно не працює, розлучена, має на утримані трьох дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше не судимої, обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ст. 166 КК.
Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4
з боку захисту: обвинувачена ОСОБА_3 , захисник адвокат ОСОБА_5
інші учасники судового провадження: представник служби у справах дітей ОСОБА_6
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
1.1. ОСОБА_3 в порушення вимог ст. ст. 150, 180 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 6, 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року /із змінами і доповненнями/, які визначають обов`язки батьків по забезпеченню і реалізації прав дитини на життя, здоров`я, освіту, соціальний захист і всебічний розвиток, злісно не виконуючи свої батьківські обов`язки, на протязі тривалого часу, у період 2011 - 2012 роки (більш точного часу не надалось можливим встановити), за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2 , не забезпечувала догляд та створення належних житлово-побутових умов для своїх малолітніх дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У вказаний проміжок часу, ОСОБА_3 веде аморальний та паразитичний спосіб життя, що призводить до ухилення її від виконання передбачених законом обов`язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх дітей, за що притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП /Постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 12.01.2011 року/.
Діючи умисно, свідомо, ОСОБА_3 не створила належних умов для захисту життя і здоров`я своїх малолітніх дітей, не займалась розвитком мовленнєвого рівня дітей, розвитком пізнавальної сфери, що призвело до невідповідності рівня соціального та інтелектуального розвитку малолітнього ОСОБА_9 нормам дошкільного віку, що зумовлено з існуючими в колишньому досвіді психотравмуючими ситуаціями сімейної депривації і агресивного ставлення батьків до дитини.
В результаті проявленої ОСОБА_3 бездіяльності у формі злісного невиконання встановленого законом обов`язку по догляду за дитиною, малолітньому ОСОБА_9 були спричинені тяжкі наслідки у вигляді затримки психічного розвитку (з одночасною дисгармонією, дизритмічністю і спотворенням розвитку) у вигляді дезадаптаційного синдрому.
1.2.Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_3 за вказаним епізодом злочинних дій за ст. 166 КК, за кваліфікуючими ознаками: злісне невиконання батьками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.
1.3.Крім того, ОСОБА_3 в порушення ст. ст. 150, 180 Сімейного Кодексу України, ст. 19 Конвенції «Про права дитини», ігноруючи свій обов`язок як матері піклуватися про своїх дітей, в період з 12.07.2012 року по 13.07.2012 року, більш точного часу не встановлено, шляхом закриття вхідних дверей на замок, залишила самих своїх малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на тривалий час за місцем проживання за адресою АДРЕСА_3 , без догляду та допомоги, у зв`язку з чим вони були позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через своє малолітство, цим самим не забезпечила нормальне існування своїх дітей, хоча повинна була і мала змогу (можливість) їм допомагати. Тільки 15.07.2012 року малолітні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були визволені з квартири співробітниками МНС та направлені в дитячий будинок.
1.4.Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_3 за вказаним епізодом злочинних дій за ч. 1 ст. 135 КК, за кваліфікуючими ознаками: завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу.
2.Покази і правова позиція обвинуваченого.
2.1.Обвинувачена ОСОБА_7 свою вину в інкримінованих їй злочинах не визнала та показала, що вона виконувала свої обов`язки як матері належним чином. Створювала умови для виховання та освіти дітей. Не погоджується із висновками обстежень дітей, оскільки вони не обґрунтовані. Вона завжди приділяла достатньо уваги своїм дітям. Вважає, що в її діях не має злісного невиконання обов`язків по догляду за дитиною та тим більше вона не залишала у небезпеці своїх дітей.
3.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
3.1.Незважаючи на правову позицію обвинуваченої ОСОБА_7 , її вина в скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 135, ст. 166 КК підтверджується наступними дослідженими доказами.
I.Усні докази (покази).
3.2.Свідок ОСОБА_10 , в судовому засіданні показав, що за вказаним провадженням здійснював фактичне вилучення дітей ОСОБА_3 з місця проживання. Станом на липень 2012 року він працював оперуповноваженим у справах неповнолітніх Хмельницького ВП Малиновського ВП ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Він був очевидцем наступних подій. У липні 2012 року на оперативну телефонну лінію «102» був здійснений виклик громадянами, які повідомили, що по вул. Дальницька в квартирі на першому поверсі, де мешкає ОСОБА_3 тривалий час зачинені, самостійно, малолітні діти. Виїздом на місце події, разом з групою, було встановлено, що дійсно в квартирі на першому поверсі тривалий час зачинені троє малолітніх дітей. Також з ними знаходиться разом собака «бійцівської породи». І дітей і собаку підкормлювали сусіди через вікно, яке від проникнення захищено гратами. Перевіркою було встановлено, що потрапити в квартиру не можливо, оскільки вхідні двері зачинені. Діти самостійно не в змозі відімкнути вхідні двері. Щодо віку дітей та їх стану, свідок на день допиту у суді таких подій не пам`ятає. Натомість вказані факти зафіксовані та викладені у відповідних Актах. Оскільки батьків дітей, а саме мати ОСОБА_3 , вітчима та бабусі протягом тривалого часу встановити не надалось можливим, було прийнято рішення про примусове розкриття приміщення, шляхом демонтажу грат на вікнах. Для цієї мети були викликані співробітники управління з надзвичайних ситуацій, які по прибутті демонтували вказані грати. Оперативні працівники поліції дістали дітей через вікно. Після цього, була викликана швидка медична допомога, яка оглянула дітей та в подальшому відвезла їх до дитячого будинку. Всі ці дії, відбулась протягом 3-х годин. За цей час ОСОБА_3 була відсутня за місцем проживання та не повернулась до своїх дітей. Лише у вечірній час до відділку поліції приїхала на мопеді ОСОБА_3 яка розпитувала про дочку. Їй повідомили про ситуацію за якої виявили її дітей та куди їх відправили і вона уїхала. Її стан коли вона приїхала до поліції, свідок оцінив як збуджений, при якому вона була схвильована та намагалась зрозуміти, що відбувається.
Під час прямого та перехресного допиту свідок показав, що ОСОБА_3 була відома відділку поліції і безпосередньо відділу у справах неповнолітніх, оскільки вона неодноразово зверталась до поліції із заявою з пошуку своїх дітей. Обставини, за якими ОСОБА_3 зверталась із пошуком дітей, були пов`язані із суперечкою з її бувшим чоловіком, який забирав в неї дітей. Окрім того, свідок точно не пам`ятає, але можливо були випадки, коли на неї складали протоколи про адміністративні правопорушення за вчинення насилля в сім`ї.
3.3.Показами свідка ОСОБА_11 , яка показала, що проживає за адресою АДРЕСА_4 і є сусідкою ОСОБА_3 , яка проживає у подвір`ї поряд АДРЕСА_1 . За обставинами, що розглядаються судом, свідок показала, що ОСОБА_3 знає лише як сусідку, однак стосунків з нею не підтримує. Підстав обмовляти її у неї не має, оскільки не має жодних відносин з вказаної особою. Багато років тому (більше десяти років) вона стала очевидцем наступних подій. У літній час, коли виходила з квартири неодноразово бачила без догляду трьох малолітніх дітей ОСОБА_3 , які знаходились в квартирі самі, разом з собакою бійцівської породи. Бачила вона дітей через вікно, яке було відчинено, однак мало грати. Діти були приблизно віком 3 роки, 4,5 роки і 8-10 років. Обставини за яких свідок бачила дітей, описала наступним чином. Кожного разу коли виходила з квартири у магазин або у справах і проходила повз житла ОСОБА_3 свідок бачила у вікні дітей самих, без догляду. Така картина була протягом тижня. Діти завжди знаходились у неохайному і недбалому стані. Бачила вона дітей на день декілька разів і вони завжди були самі, у вікні, без матері ОСОБА_3 , зачинені і без їжі. Свідок бачила, як їх бабуся декілька разів кормила дітей через вікно і під час спілкування казала, що мати десь поїхала і зачинала дітей самих. Один з маленьких дітей сказав їй особисто, що мати уїхала з якимось дядьком на мотоциклі і залишила їх. В один з днів, сусід ОСОБА_12 (який декілька років тому помер) підійшов до неї і попросив викликати поліцію, оскільки далі так не може продовжуватись. ОСОБА_11 викликала поліцію і далі з ними мав справу ОСОБА_12 . Свідку не відомі обставини за яких вилучали дітей з квартири за допомогою рятівників служби з надзвичайних ситуацій.
Під час прямого та перехресного допиту, ОСОБА_11 показала, що самі обставини за яких вона побачила дітей у вікні, тривалість таких подій показували, що поряд з ними не було матері ОСОБА_3 . Вона бачила дітей самих у вікні як у ранковий час, так і у вечірній час, наприклад з 20.00 до 21.00 години. Вона б не телефонувала до поліції сама, однак враховуючи, що всі сусіди стали свідком такої поведінки ОСОБА_3 , та враховуючи небезпеку в якій могли опинитись діти, ОСОБА_11 погодилась на прохання сусіда та зателефонувала в поліцію.
3.4.Допитаний в судовому засіданні 17.05.2023 року за участі законного представника неповнолітній ОСОБА_9 (син ОСОБА_3 ) (на час допиту ОСОБА_9 майже 14 років) показав, що він вважає себе достатньо розвинутою дитиною. В нього достатній догляд та піклування матері. В школі він навчається посередньо. Точні науки йому даються не дуже, однак гуманітарні він сприймає досить непогано. Літом бажає самостійно, додатково займатись математикою. Він додатково читає художню літературу. Йому подобається жанри фентезі, фантастика. Окрім того, вдома від бабусі залишилась певна бібліотека книг, які він також намагається читати.
II. Документи докази.
3.5.Висновком психологічного обстеження Міського центру дитини Служби у справах дітей Київської міської державної адміністрації від 24.03.2010 року № 008, яке проведено на запит батька ОСОБА_13 у відношенні малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до обстеження, загальний рівень психічного розвитку Кирила не відповідає віку, чітко простежується педагогічна занедбаність.
Пізнавальна сфера. Хлопчик частково орієнтується в навколишньому середовищі. Показники розвитку пам`яті на середньому рівні, операції мислення в стадії формування. Дрібна моторика не розвинена, хлопчик взагалі не вміє тримати олівець. В мовленні дитини спостерігається неправильна побудова речень та фонематичні порушення, які вказують на недостатній рівень мовленнєвого розвитку.
Емоційна-особистісна сфера характеризується загостреною потребою в увазі та любові, чітко простежується почуття розчарованості та страждання через постійні фізичні покарання з боку дорослих (матері ОСОБА_3 та вітчима ОСОБА_14 ).
Поведінкова сфера. Під час психологічного обстеження зі слів дитини стало відомо про те, що його вітчим, ОСОБА_14 здійснював насильницькі дії з ознаками сексуальних домагань над Кирилом. В результаті психологічного обстеження виявлено ознаки фізичного та сексуального насильства на рівні сприйняття хлопчика.
3.6.Актом про покинуту дитину від 15.07.2012 року, який складений оперуповноваженим ВКМД Хмельницького ВП Малиновського ВП у присутності лікаря, про те, що 15.07.2012 року за адресою АДРЕСА_5 була знайдена дитина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який знаходився на протязі приблизно 4-х днів без догляду дорослих. Дитина направлена у притулок № 1 м. Одеси.
3.7.Актом про покинуту дитину від 15.07.2012 року, який складений оперуповноваженим ВКМД Хмельницького ВП Малиновського ВП у присутності лікаря, про те, що 15.07.2012 року за адресою АДРЕСА_5 була знайдена дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходився на протязі приблизно 4-х днів без догляду дорослих. Мати ОСОБА_3 Дитина направлена у притулок № 1 м. Одеси. Зі слів дитини встановлено, що мати закрила його і братів самих вдома на протязі чотирьох днів, і не випускала їх та не годувала.
3.8.Актом про покинуту дитину від 15.07.2012 року, який складений оперуповноваженим ВКМД Хмельницького ВП Малиновського ВП у присутності лікаря, про те, що 15.07.2012 року за адресою АДРЕСА_5 була знайдена дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходився на протязі приблизно 4-х днів без догляду дорослих. Мати ОСОБА_3 Дитина направлена у притулок № 1 м. Одеси. Зі слів дитини встановлено, що мати закрила його і братів самих вдома на протязі чотирьох днів, і не випускала їх та не годувала.
3.9.Фототаблицею, складеною за результатами встановленого факту невиконання батьками, а саме матір`ю ОСОБА_3 своїх обов`язків з виховання дітей. На фото зображені діти, за гратами, у кімнаті самі.
3.10.Висновком Одеського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді № 12/01-664 від 13.08.2012 року за результатами психологічного дослідження ОСОБА_8 2006 року народження. Спілкування було проведено в приміщенні притулку АДРЕСА_6 , спеціалістами-психологами Малиновського відділу соціальної роботи ОМЦСССДМ та проходило в приміщенні медичного ізолятору дитячого притулку № 1, в тому числі за участю юриста та медпрацівника закладу. Під час психологічного дослідження була встановлена Поведінка дитина в процесі роботи, Результати психологічної роботи з дитиною. Серед іншого виявлено, що у ОСОБА_8 спостерігається слабка вираженість проявів логоневрозу, проявляється перевантаженість проблемами дорослих через самозанурення (аутична поведінка). Спостерігається затримка формування моторного праксису, що виражається у нечіткості вимови, відповідний віковій нормі словарний запас, розгорнуті відповіді на питання, зі схильністю до фантазування на тему «Драконів». Здатний до самогальмування, що свідчить або про високий рівень самоконтролю або про виснажуваність. На малюнках є ознаки, що свідчать про наявність тривоги та внутрішньої напруги. Під час бесіди було виявлено ставлення ОСОБА_15 до ОСОБА_14 (вітчим) негативне з ознаками агресії: «Якщо б я був собакою, а всі люди кістками то укусив би ОСОБА_16 ( ОСОБА_14 ), з`їв і влаштував би йому аварію». Розмов щодо матері уникав, різко змінював тему. На малюнках проявлялась фіксування на фалічних символах (зображення ракет, печер, вулканів з лавою, переважно насичено червоним кольором).
3.11.Висновком Одеського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді № 12/01-665 від 13.08.2012 року за результатами психологічного дослідження ОСОБА_9 , 2009 року народження. Спілкування було проведено в приміщенні притулку АДРЕСА_6 , спеціалістами-психологами Малиновського відділу соціальної роботи ОМЦСССДМ та проходило в приміщенні медичного ізолятору дитячого притулку № 1, в тому числі за участю юриста та медпрацівника закладу. Під час психологічного дослідження була встановлена Поведінка дитина в процесі роботи, Результати психологічної роботи з дитиною. Серед іншого виявлено, що ОСОБА_17 , не завжди упевнений у собі, обережний, залежність від інших, з вираженою внутрішньою напругою, підвищеним рівнем тривоги та внутрішньої агресивності. Впродовж бесіди та виконання завдань ОСОБА_18 уникав розмови про сім`ю: під час гри та малювання, на питання з ким живуть герої, чи є у них сім`я відповідав «він живе сам», «нема сім`ї». При згадуванні матері замкнувся у собі, впродовж деякого часу спостерігався автоматизм рухів (аутична поведінка). Зміщено розуміння понять друзі-вороги: під час гри коментував, що друзі «кусаються, нападають», а вороги «катається на кораблі», «пливе у подорож». Відношення ОСОБА_19 з братами безконфліктне, без яскраво виражених емоційних проявів, спостерігалося наслідування поведінки братів у виборі виду діяльності, взаємодія у грі з ОСОБА_15 . Рекомендується звернення до дитячого психотерапевта.
3.12.Висновком Одеського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді № 12/01-666 від 13.08.2012 року за результатами психологічного дослідження ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спілкування було проведено в приміщенні притулку АДРЕСА_6 , спеціалістами-психологами Малиновського відділу соціальної роботи ОМЦСССДМ та проходило в приміщенні медичного ізолятору дитячого притулку № 1, в тому числі за участю юриста та медпрацівника закладу. Під час психологічного дослідження була встановлена Поведінка дитина в процесі роботи, Результати психологічної роботи з дитиною. Серед іншого виявлено, що у ОСОБА_7 під час роботи спостерігається деяка скутість та напруженість, розуміє завдання, дещо знижений фон настрою, при згадці психотравмуючих тем спостерігаються прояви логоневрозу та тремору, дитина закривається та переключає спілкування на іншу тему, проявляється перевантаженість проблеми дорослих через самозанурення (аутична поведінка). Кирило товариський, обережний, старанний, чутливий до зовнішніх оцінок, з високим рівнем самоконтролю, високою внутрішньою напругою та підвищеним рівнем особистісної тривоги, демонструє соціально прийнятну реакцію при високому рівні внутрішньої агресії (за аналізом малюнків). Під час бесіди, зі слів дитини стало відомо, що його мати ОСОБА_3 здійснювала фізичне насильство над ОСОБА_20 : «…коли був безлад била…сіла на спину, я мало не задихнувся». Зі слів Кирила: «тато ОСОБА_21 ( ОСОБА_14 ), якого мама заборонила називати козлом: « ОСОБА_22 не говорити, а називати Вова», «бив мене ременем... і просто так б`є...». На питання стосовно фізичного контакту з боку ОСОБА_14 . Кирило швидко переводив розмову в іншій напрям, спостерігалися прояви логоневрозу та тремору, дитина закривалась та переключала спілкування на іншу тему. З бабусею ( ОСОБА_23 ) пов`язані емоційно позитивні спогади хлопчика. « ОСОБА_24 ( ОСОБА_25 ) люблю так само як і бабусю». Під час розмови на теми, пов`язані з родиною спостерігається тривожність, підвищена емоційна напруга. На всіх малюнках Кирила виявляється переживання дитиною страхів, практика вербальної агресії у відносинах між членами родини, тривожність. Рекомендується звернення до дитячого психотерапевта.
3.13.Актом комісійного комплексного психолого-медико-педагогічного дослідження від 05.11.2012 року на малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке проведено КУ «Одеська обласна психолого-медико-педагогічною консультацією». За результатами дослідження, встановлений діагноз: затримка психічного розвитку зі зниженням рівня знань та уявлень про навколишній світ, що є результатом невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків, зазначених у ст. 150 Сімейного Кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства».
3.14.Актом комісійного комплексного психолого-медико-педагогічного дослідження від 05.11.2012 року на малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке проведено КУ «Одеська обласна психолого-медико-педагогічною консультацією». За результатами дослідження, встановлений діагноз: соціально-педагогічна занедбаність зі зниженням рівня знань та уявлень про навколишній світ, що є результатом невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків, зазначених у ст. 150 Сімейного Кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства».
3.15.Актом комісійного комплексного психолого-медико-педагогічного дослідження від 05.11.2012 року на малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке проведено КУ «Одеська обласна психолого-медико-педагогічною консультацією». За результатами дослідження, встановлений діагноз: соціально-педагогічна занедбаність зі зниженням рівня знань та уявлень про навколишній світ, що є результатом невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків, зазначених у ст. 150 Сімейного Кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства».
3.16.Рішенням комісії з питань захисту прав дитини у м. Одесі від 23.11.2012 року № 2 «Про доцільність позбавлення батьківських прав» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно їх малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; та ОСОБА_3 і ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно їх малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Під час перевірки обставин для позбавлення батьківських прав, були встановлені ряд фактів і обставин, які свідчать про фактичне самоусунення від виконання ОСОБА_3 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 своїх батьківських обов`язків. Більше того з боку ОСОБА_14 встановлені факти сексуального насилля по відношенню до дітей. Був встановлений факт залишення дітей вдома без нагляду та їжі на тривалий час (декілька днів). Самі батьки створюють конфліктні ситуації між собою, свідками та учасниками таких конфліктів є діти. Неодноразово повідомлялись правоохоронні органи про жорстоке поводження з дітьми. Встановлено також, що мати ОСОБА_3 та ОСОБА_14 і ОСОБА_26 систематично відвідували дітей у притулку. Наслідками таких відвідувань були гучні скандали, звинувачення працівників притулку у недбайливому ставленні до дітей, бійки. Неодноразово вимушено викликалась поліція для приборкування зазначених громадян. Відповідно такі відвідування завдавали шкоду дітям. Окрім того, у притулку було проведено медичне обстеження малолітнього ОСОБА_9 , за результатами якого виявлено патологію розвитку, яка потребує хірургічного лікування. Матері та батькові було запропоновано надати згоду на проведення хірургічної операції, але останні категорично відмовились, пояснивши, що самі зроблять відповідну операцію за межами країни, за власні кошти, при очевидності відсутності таких грошових коштів, оскільки не мають навіть постійного джерела доходів.
Таким чином, комісія вирішила: Вважати доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно їх малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; та ОСОБА_3 і ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно їх малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4
3.17.Психолого-педагогічною характеристикою на малолітнього ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка видана ІНФОРМАЦІЯ_7 »» Одеської міської ради від 18.06.2013 року, відповідно до якої, дитина надійшла до ОКУУ ДД «Перлина» 10 січня 2013 року в стані тривоги, явно спостерігалося занепокоєння. ОСОБА_20 був пригнічений якимись своїми думками та питаннями, що заважало його дитячій безпосередності. З 26 лютого 2013 року до 2 березня 2013 року проходила діагностика емоційного стану вихованця дитячого будинку. При додатковому обстеженні фахівцями дитячого будинку було поставлено логопедичний діагноз дизартрію. Письмове мовлення має ознаки артикуляційно-акустичної дисграфії. Корекційна робота ускладнюється тим, що дитина не має навичок навчальної діяльності. Розвиток структур інтелекту відповідає нижній межі вікової норми. ОСОБА_27 відчуває, що перебуває у конфлікті з членами своєї сім`ї, хоч і дуже прагне бути схожим на них. Виявляє конкуренцію із братами за увагу членів сім`ї. Дуже потребує захисту, відчуття безпеки та спокою.
3.18.Психолого-педагогічною характеристикою на малолітнього ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка видана ІНФОРМАЦІЯ_7 »» Одеської міської ради від 18.06.2013 року, відповідно до якої, дитина надійшла до навчального закладу 10 січня 2013 року у стані тривоги, занепокоєння та збудження. Проходив діагностику адаптації та емоційного стану. За результатами діагностики в ОСОБА_15 спостерігаються проблеми адаптації до умов перебування у дитячому будинку, і навіть неготовність до психологічної роботи різних напрямів. При додатковому обстеженні фахівцями дитячого будинку було поставлено логопедичний діагноз дизартрію. Мова дитини змащена, звуковимови порушено. Низький рівень графомоторних навичок. Погано запам`ятовує графічне зображення букв. Процес формування писемного мовлення протікає повільно. Відзначено несформованість елементів та навичок навчальної діяльності, низький рівень розвитку пізнавальних процесів, нездатність довільного регулювання, нерозвинений пізнавальний інтерес. На фоні зазначеного відставання нашарувалися деякі вікові особливості загострене самолюбство, нестійкість настрою, швидка стомлюваність, конфліктність. ОСОБА_15 перебуває у тривожному і дещо невротичному стані, яке до того ж посилюється невизначеним ставленням до сім`ї та дому, у зв`язку з наявними конфліктами в сім`ї.
3.19.Психолого-педагогічною характеристикою на малолітнього ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка видана ІНФОРМАЦІЯ_7 »» Одеської міської ради від 18.06.2013 року, відповідно до якої, дитина надійшла до навчального закладу 15 січня 2013 року. ОСОБА_18 швидше і безболісно, ??ніж його брати адаптувався до умов проживання в дитячому будинку. Спочатку, звичайно, відчував дискомфорт через перебування в дитячому будинку, однак через нетривалий час освоївся і адаптувався до дитячого та дорослого колективу. При додатковому обстеженні фахівцями дитячого будинку було поставлено логопедичний діагноз дизартрію. Мова дитини змащена, звуковимови порушено. У корекційній роботі основна увага приділяється формуванню фізіологічного дихання, рухливості та переключення артикуляційних органів. Емоційний стан дитини нестабільний. Показує надмірний прояв сильних позитивних та негативних почуттів, що свідчить про нестачу захищеності. Однозначно конфліктна сімейна ситуація позначається на вихованні та розвитку дітей, т.к. відношення близьких у сім`ї людей: мами, бабусі та двох батьків «накалені», вони непримиримі один з одним, саме це відбивається на психоемоційному стані дітей.
Судовими експертизами.
3.20.Актом № 349 від 26.06.2013 року амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проведена КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1». Згідно висновків Акту: Випробуваний ОСОБА_9 яким-небудь психічним захворюванням не страждав і не страждає, у період описаної ситуації ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв. Випробуваний ОСОБА_9 виявляє ознаки затримки психічного розвитку (з одночасною дисгармонією, дизритмічністю і спотвореннями розвитку) у вигляді «дезадаптаційного синдрому», що може бути пов`язане з наявними в минулому досвіді психотравмуючої ситуації сімейної депривації та агресивного ставлення батьків до дитини.
3.21.Актом № 359 від 03.07.2013 року амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проведена КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1». Згідно висновків Акту: Випробуваний ОСОБА_8 яким-небудь психічним захворюванням не страждав і не страждає, у період описаної ситуації ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв. Випробуваний ОСОБА_8 виявляє низький (в рамках вікової норми) рівень інтелектуального розвитку, має поверхневий рівень знань, властивих дітям його вікової групи, незрілість суджень, інфантильність емоційно-вольової сфери, риси навіюваності, схильність до реакцій, наслідування, уникнення, пристосування як спосіб особистісного захисту в умовах сімейної депривації та виховання на кшталт гіпоопіки. Дані особливості розвитку випробуваного не є патологією, а є «прикордонною» психічною нормою, крайній варіант психічного здоров`я. Рекомендовано повторне дослідження через рік шкільного навчання.
3.22.Актом № 350 від 26.06.2013 року амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проведена КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1». Згідно висновків Акту: Випробуваний ОСОБА_7 яким-небудь психічним захворюванням не страждав і не страждає, у період описаної ситуації ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв. Випробуваний ОСОБА_7 виявляє ознаки психо-соціальних особистісних розладів як проявів соціально-педагогічної занедбаності, прикордонного інтелектуального рівня, особистісних загострень по астено-невротичному типу. За своєю глибиною і виразністю нині дані особистісні прояви суттєво не перевищують допустимого діапазону загальностатистичної норми психічного розвитку, проте вимагають психотерапевтичної корекції, щоб уникнути подальшого розвитку особистісного дефіциту. Зазначені риси характеру, поряд з проявами соціально-педагогічної занедбаності знаходяться у прямому причинному зв`язку з вихованням на кшталт гіпоопіки, депривацією сімейного сценарію, жорстоко-агресивного ставлення батьків до підекспертного і можуть впливати на поведінку випробуваного, сприяючи формуванню дисгармонійних особистісних структур.
4.Оцінка доказів судом.
І. Питання об`єктивної сторони правопорушення; питання вини (форми вини) як ознаки суб`єктивної сторони правопорушення.
4.1.Складність даного провадження полягала в тривалості його розгляду, після скасування первинного судового рішення. Скасування будь-якого судового рішення суду першої інстанції призводить до втрати ініціативності та бажання доказування у сторони обвинувачення. Окрім того, до об`єктивних чинників тривалості розгляду, слід віднести не можливість забезпечення явки свідків, яких у зв`язку із часом, що минув банально не можливо встановити.
4.2.Для оцінки доказів та встановлених фактів, необхідно враховувати, що події, які визначені як кримінальні правопорушення мали місце у 2012 році, тобто коли малолітні діти ОСОБА_3 знаходились у віці: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 7 років (майже 8 років); ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 5 років (майже 6 років); та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 3 роки. Відповідно при таких умовах картина дій ОСОБА_3 буде більш яскравою та барвистою, оскільки кожна розумна людина може уявити собі, чи можливо залишити такого віку дітей на одинці хоча б на годину?
4.3.Даючи оцінку наявним доказам, необхідно зазначити наступне. Дуже переконливими та стверджувальними доказами у провадженні стали покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Така думка суду виходить не тільки із змісту показів свідків, але й із співставленням документів доказів із показами таких свідків.
4.4.Встановлено і належним чином зафіксовано, що 15.07.2012 року поліцією виявлені покинуті малолітні діти, які без батьків, самостійно знаходились в квартирі АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_3 . У суду не викликає сумнівів достовірність Актів про покинуту дитину, які складені поліцією. Об`єктивно і логічно послідовно такі акти підтверджуються показами свідка ОСОБА_11 , яка показала, що особисто бачила та спостерігала майже протягом тижня залишених самих дітей. Не має підстав і ставити під сумнів покази свідка ОСОБА_10 , який у своїх показах був дуже стриманий та витриманий. Описуючи фактичні обставини, не перебільшував та намагався передати лише ту інформацію, яку пам`ятав. Незважаючи на те, що він є поліцейським, і міг би бути зацікавленим у певному розгляді провадження, покази свідок надавав абсолютно нейтрально, не посилюючи винуватість ОСОБА_3 або створюючи образ негативної характеристики для неї.
4.5.Свідок ОСОБА_11 на початку допиту, емоційно дуже турбувалась про себе та свій спокій, оскільки вважає, що ОСОБА_3 на її погляд дуже агресивна та неприємна жінка, у погляді якої можливо завжди побачити злобу. Хоча доказів або навіть розумних пояснень такого хвилювання свідок не показала, разом з тим, на початку допиту відчувалась певна напруженість в голосі свідка. В подальшому, свідок розкріпачилась та досить у вільній формі передавала події життя, які особисто спостерігала. Зміст показів, їх невимушеність, послідовність та певна безсторонність дуже переконливо доводять головний факт правопорушення як залишення малолітніх дітей без допомоги.
4.6.Обвинувачена ОСОБА_3 у даному випадку обмежилась лише сухим спростуванням таких фактів і запереченням, що такі події не мали місце.
4.7.На думку суду у обвинуваченої, окрім абстрактних слів і загальних, невизначених доводів, взагалі не було правової позиції. Її юридична позиція складалась лише з власних тверджень, що поліція і прокуратура були упередженими до неї. Так само упереджені до неї і сусіди.
4.8.Аналіз психологічних характеристик, психолого-медико-педагогічних досліджень та висновків амбулаторних комплексних судово-психіатричних експертиз у відношенні малолітніх дітей ОСОБА_3 надають право на твердження, що остання справді втратила материнське почуття і почуття відповідальності за своїх нащадків. У вказаний проміжок часу, ОСОБА_3 вочевидь жила та створювала умови життя виключно на засадах егоцентризму та себелюбства. Можливо вона влаштовувала власне життя, можливо відчувала почуття закоханості до іншої людини і таким чином намагалась знову ж таки впоряджати особисту реальність, однак у будь-якому випадку, наслідком таких дій стали порушення не тільки норм Кримінального закону але й моральних принципів та правил.
4.9.Кількість досліджень дітей, тривалість такого спостереження, а також різниця в підходах та методах такої розвідки дітей, на думку суду показують об`єктивність у їх висновках. Так само суд враховує і різну кваліфікацію спеціалістів які проводили дослідження і які фактично приходили до однотипних висновків щодо неправомірних дій матері. Встановлена соціально-педагогічна занедбаність зі зниженням рівня знань та уявлень про навколишній світ у малолітніх, є саме наслідком не розуміння обвинуваченою ОСОБА_3 великої цінності життя кожної дитини, свого обов`язку по відношенню до дітей та до суспільства, в якому вона проживає.
4.10.Встановлення у ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - затримки психічного розвитку (з одночасною дисгармонією, дизритмічністю і спотвореннями розвитку) у вигляді «дезадаптаційного синдрому» доводить той факт, що ОСОБА_3 не виконувала належним чином свої материнські обов`язки, не намагалась надати належні умови для розумового та фізичного розвитку власної дитини і усунулась від виховання малолітніх.
4.11.Так само у малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,виявлено низький (в рамках вікової норми) рівень інтелектуального розвитку. Він має поверхневий рівень знань, властивих дітям його вікової групи, незрілість суджень, інфантильність емоційно-вольової сфери, риси навіюваності, схильність до реакцій, наслідування, уникнення, пристосування як спосіб особистісного захисту в умовах сімейної депривації та виховання на кшталт гіпоопіки.
4.12.У малолітнього ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,виявлені ознакипсихо-соціальних особистісних розладів, особистісних загострень по астено-невротичному типу є проявом соціально-педагогічної занедбаності.
4.13.Такі соціально негативні риси стали можливі виключно в результаті не тільки злісного не виконання своїх прямих обов`язків матері але й у свідомому не бажанні забезпечувати дітей відповідними умовами та засобами для розвитку і освітнього процесу. Тяжкість наслідків можливо оцінити саме в психічному та фізіологічному розвитку малолітніх дітей, які як встановленому експертами не відповідають дітям їх віковій групи. Окремими тяжкими наслідками є умови виховання дітей і як наслідок висновок Комісії з питань захисту прав дитини у м. Одесі від 23.11.2012 року у вигляді доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 у відношенні трьох її малолітніх дітей. Тяжкими також наслідками є певна інформація зі слів дітей, щодо сексуального насилля по відношенню до малолітніх з боку вітчима ОСОБА_14 .
4.14.Окремо слід визначитись з поняттям «залишення без допомоги». На думку суду, сам зміст дій ОСОБА_3 , яка залишила на декілька днів у зачиненій квартирі малолітніх дітей віком 7 років, 5 років та 3 роки, показує, що такі дії є небезпечними для здоров`я і життя таких дітей. В силу віка, нездатності приймати рішення, не можливістю аналізувати події життя, не знаючи взагалі життя і його природні форми, не вміючи протистояти певним умовам і явищам - малолітні потрапляють у невизначений стан, в якому є занадто вразливі, оскільки дуже легко і швидко можуть бути піддані зовнішньому ураженню. Відповідно відсутність харчування, догляду та піклування може призвести як до ураження здоров`я так і навіть до загибелі при певних негативних умовах, в тому числі враховуючи поряд собаку бійцівської породи.
4.15.Суд вважає, що поза розумним сумнівом доведено, що ОСОБА_3 станом на 2012 рік, умисно створила умови в житті малолітніх дітей за яких виховання, піклування та продукуванняумов для розвитку були не можливі. В тому числі таку думку підтверджує відсутність будь-якої належної роботи у ОСОБА_3 та відсутність нормальної родини (відсутність чоловіка).
4.16.Окремо суд оцінює покази свідка ОСОБА_28 , який допитувався судом за клопотанням сторони захисту. Так, в судовому засіданні ОСОБА_28 показав, що є пенсіонером, має вищу-педагогічну освіту. Колись працював начальником служби у справах дітей Одеської міської ради. 23.12.2012 року звільнився, оскільки був затриманий поліцією за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. ОСОБА_3 знає з 2011 року, в зв`язку із зверненням її на бувшого чоловіка, який з її слів самовільно забрав дітей і вивіз в невідомому напрямку. До цих подій, свідок показав, що на обліку ОСОБА_3 у службі в справах дітей не було. Свідок стверджує, що вказане кримінальне провадження у відношенні неї є штучним, оскільки поліція мала певну злобу на ОСОБА_3 , в зв`язку з тим, що вона дала позитивні для ОСОБА_28 покази у суді апеляційної інстанції, під час розслідування провадження у відношенні нього. Охарактеризував її позитивно, як мати, яка приділяла достатню увагу своїм дітям, мала належні умови для виховання дітей.
4.17.Натомість під час перехресного допиту, свідок ОСОБА_28 показав, що не може стверджувати залишала вона своїх дітей на такий тривалий час чи ні, оскільки не був присутній в тій ситуації. Всі події йому відомі тільки зі слів ОСОБА_3 .
4.18.Надаючи оцінку показам свідка ОСОБА_28 суд зазначає наступне. Вказаний свідок не був очевидцем будь-яких подій. Інформація щодо залишення дітей в завідомо небезпечному стані, а також щодо злісного невиконання батьками своїх обов`язків йому відома тільки зі слів обвинуваченої. Сам ОСОБА_28 був обвинувачений у справі «розбещення неповнолітніх» за фактичними обставинами якої, він мав певні стосунки з ОСОБА_3 при її малолітній дитині у службовому кабінеті, коли обіймав посаду начальника служби у справах дітей Одеської міської ради. Не даючи оцінку таким подіям і фактам, є очевидним, що інтереси ОСОБА_28 та ОСОБА_3 певним чином мають споріднений характер. Надання показів в інтересах один одного, при такі конструкцій подій є очевидним, а тому дуже складно суду визначити правдивість у таких показах свідка. Не можна виключати певної заангажованості та зацікавленості ОСОБА_28 і у вирішенні вказаного провадження, оскільки у провадженні у відношенні останнього саме ОСОБА_3 допомогла з визначенням певної вигідної правової позиції. Щонайменше таку інформацію повідомив особисто свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні. Відповідно суд дуже критично оцінює покази свідка і вважає, що вони не тільки не спростовують обвинувачення, оскільки не мають по відношенню до нього жодного значення, але й за змістом не ставлять під сумнів негативну характеристику обвинуваченої, як матері.
4.19.Таким чином, сторона обвинувачення поза розумним сумнівом довела два пункти обвинувачення, стверджувально показав, що ОСОБА_3 по-перше злісно невиконувала встановлені законом обов`язки по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки; і по-друге завідомо залишила без допомоги своїх малолітніх дітей, які перебували в небезпечному для життя стані, оскільки були позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство.
4.20.Мотивом дій ОСОБА_3 вочевидь були байдужість до долі власних дітей та небажання обтяжувати себе доглядом за дитиною, на фоні власного егоцентризму та себелюбства.
5.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
5.1.Обставин які пом`якшують покарання обвинуваченого не встановлено.
5.2.Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченої необхідно визнати відповідно до п. п. 6, 8 ч. 1 ст. 67 КК вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані; яка перебуває в матеріальній, моральній та економічній залежності від винного.
Окремо суд визначає як обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 : тяжкі наслідки завдані злочином для цілей кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 135 КК, які мали свій вираз у діях пов`язаних із залишенням в небезпеці дітей; а також вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, для цілей кримінального правопорушення передбаченого ст. 166 КК. Для ч. 1 ст. 135 КК така ознака не може бути визнана, оскільки вона впливає на кваліфікацію дій обвинуваченої.
6.Мотиви призначення покарання.
6.1.Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 і встановлюючи ступінь її вини у вказаному злочині, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченої, а і її особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки вона має нахили до скоєння правопорушень. Окрім того, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, а також наявність обставин які обтяжують покарання та відсутність обставин які пом`якшують покарання.
6.2.Судом встановлено, що ОСОБА_3 знаходиться у віці 50 років, не заміжня, має трьох дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 . Має вищу педагогічну освіту. На початок кримінального провадження не працювала. Протягом 2020-2022 року також не працювала. Раніше не судима. Притягувалась тричі до адміністративної відповідальності: 1)12.01.2011 року Малиновським р/с м. Одеси за ч. 1 ст. 184 КУпАП до стягнення у вигляді попередження; 2)27.06.2012 року Малиновським р/с м. Одеси за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, була звільнена від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю, на підставі ст. 22 КУпАП; 3)17.07.2012 року Малиновським р/с м. Одеси за ч. 1 ст. 184 КУпАП до стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 гривня.
6.3.Викладені встановлені обставини, показують, що ОСОБА_3 вчинила дуже морально низькі дії. Вона не зрозуміла, що виховання дитини, розвиток її духовного світу, погляду на життя і вічні цінності можливо саме завдяки материнській любові. Уся система виховання повинна бути направлена на підтримку і розвиток особистості дитини, її здібностей, виявлення власних уподобань і навичок. Розвиток внутрішньої продуктивності, внутрішньої плодючості має бути основною метою виховання того, що називається культурою. Саме ця мета ставить виховання вище за освіту: виховання творить живі сили, освіта ж служить тільки для того, щоб спрямовувати їх.
6.4. ОСОБА_3 не тільки не зрозуміла всієї відповідальності, яка покладена на неї не тільки в силу закону, а перш за все материнством, однак і умисними діями, всіляко спотворювала саму ідею виховання і любові до своїх дітей. Нехай тільки кожний уявить собі стан речей, коли діти у віці 7 років, 5 років та 3 років залишились на самоті у замкненій квартирі, без засобів до існування і тоді буде зрозумілим реакція суспільства на такі події.
6.5.Суспільна небезпека дій обвинуваченої проявилась не тільки у ігноруванні власних дітей та ухиленні від виконання батьківських обов`язків, що може мати насправді непрямий умисел. У обставинах, які були встановлені, можливо побачити свідомо вольову поведінку обвинуваченої, яка не тільки розуміла суспільно небезпечний характер своїх дій у вигляді залишення без нагляду малолітніх дітей в небезпеці в зачиненій квартирі, але й передбачала відповідні суспільно небезпечні наслідки від таких дій.
6.6.Так, в теперішній час можливо ситуація змінилась. Обвинувачена активно виступаючи у судових дебатах, казала про речі, які відбуваються в сьогоденні (про розвиток дітей, про їх виховання про стан умов їх життя). Можливо ОСОБА_3 змінила не тільки своє ставлення але і уявлення про світ дітей. Можливо слово ОСОБА_29 для неї надбало нові форми і вона бачить в ньому не тільки ОСОБА_29 до власної особистості, а ще і до власних дітей. Однак події, що розглядаються судом мали своє втілення у життя у період часу 2012 року. Відповідно і оцінка діям і намірам обвинуваченої надаються судом саме станом на вказаний період часу.
6.7.Вочевидь дії ОСОБА_3 , за моральною складовою є перш за все трагічними для неї і її родини. Такі події, що описані вище у дослідженнях і висновках експертиз навряд чи можливо забути дуже вразливим, маленьким душам. Залишається лише сподіватись, що вони не привнесуть у світ навколо себе озлобленість, нетерпимість, ворожнечу по відношенню до ближнього та не будуть відлюдькуватими та грубими на кшталт дівчинки Мері з роману «Таємний сад», яка будучи позбавленою справжньої батьківської любові стала примхливою, шкідливою та зіпсованою дівчинкою.
6.8.«Можливо, якби її мама частіше заглядала до дитячої кімнати, ОСОБА_30 не була б такою нелюдимою», - саме таким влучними словами одна з героїнь Френсіс Бернет, описує підстави створеного характеру, поведінки та образу дій маленької дівчинки. Прикладаючи художній вислів до подій даної справи, можливо, якби ОСОБА_3 частіше заглядала до дитячої кімнати, і даного провадження не існувало би ?
6.9.«Найвірніший шлях до щастя, не в бажанні бути щасливим, а у тому, щоб робити інших щасливими, тобто слухати їх потреби, піклуватися про них, не боятися праці, допомагати їм порадою та ділом; словом любити їх». Саме таку пораду треба подати ОСОБА_3 у вихованні власних дітей.
6.10.Переходячи до визначення виду та розміру покарання суд зазначає, що події життя, які предстали на розсуд суду, мали місце майже 12 років тому, відповідно покарання не може бути відокремлено від вказаного строку.
6.11.Суд призначає покарання обвинуваченій ОСОБА_3 з урахуванням: а)зазначеного строку подій, що інкримінуються як правопорушення, б)обставини правопорушення, в)особистості обвинуваченої, а також г)обставин які обтяжують покарання і відсутність обставин які пом`якшують покарання. Необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статей, зв`язане з позбавленням волі. Разом з тим, суд не погоджується з прокурором, що ОСОБА_3 не заслуговує на певне розумне ставлення в частині призначеного покарання і вважає за можливе застосувати до останньої положення ст. 75 КК і звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням, оскільки вважає, що її виправлення можливо без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі. Призначаючи покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 76 КК і покласти на обвинувачену певні обов`язки. Таке покарання буде відповідати, як особистості обвинуваченої так і обставинам правопорушення.
6.12.Враховуючи давність вчинених дій, закон встановлює часові обмеження не тільки для притягнення осіб до кримінальної відповідальності але й для випадків призначення покарання.
6.13.Частина 1 статті 135 та ст. 166 КК відповідно до ст. 12 КК відносяться до не тяжких злочинів. В розумінні ст. 49 КК, - частина 1 статті 135 КК підпадає під дію п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, а ст. 166 КК під дію п. 3 ч. 1 ст. 49 КК.
6.14.Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину /п. 3 ч. 1 ст. 49 КК/.
6.15.Законом також встановлено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої ст. 284 КПК, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому КПК /ч. 8 ст. 284 КПК/.
6.16.У даному провадженні ОСОБА_3 заперечувала проти закриття кримінального провадження у зв`язку із звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК, оскільки вона вважала себе не винуватою.
6.17.Судом проведений судовий розгляд у загальному порядку передбаченому КПК, вина ОСОБА_3 встановлена поза розумним сумнівом. Відповідно, за результатами судового розгляду, при існуючій правовій позиції обвинуваченої можливо ухвалити лише вирок. При цьому призначити покарання не можливо, оскільки закінчились строки давності до дня ухвалення вироку (набрання вироком законної сили).
6.18.Стаття 74 КК у частині 4 встановлює, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК. Тобто у даному випадку, визначаючи винною ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 135, ст. 166 КК та призначаючи їй покарання, суд звільняє останню від призначеного покарання, у зв`язку із закінченням строків давності.
7.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
7.1.Будь-який запобіжний захід обвинувачений, враховуючи звільнення особи від покарання не застосовувати.
7.2.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
1.1.Визнати ОСОБА_3 , винною у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ст. 166 КК та призначити їй покарання:
за ч. 1 ст. 135 КК, у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
за ст. 166 КК, у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
1.2.Відповідно до ст. 70 КК визначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
1.3.Відповідно до ст. 75 КК, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на 3 (три) роки, поклавши на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК:
-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
1.4.На підставі п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання в силу ч. 4 ст. 74 КК, у зв`язку із закінченням строків давності.
1.5.До набрання законної сили вироком суду будь-який запобіжний захід обвинуваченій не обирати.
1.6.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.
1.7.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
1.8.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
С У Д Д Я: ОСОБА_1
