Номер провадження: 11-кп/785/520/18
Номер справи місцевого суду: 521/16782/13-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.06.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_8 та обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №4201370020000061 від 20.03.2013 року, про звільнення від кримінальної відповідальності
ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, українки, громадянки України, з вищою педагогічною освітою, не заміжньої, офіційно не працевлаштованої, яка проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
Обвинувачуваної у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135 та ст. 166 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 березня 2018 року, ОСОБА_7 звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.135 та ст.166 КК України на підставі ст.48 КК України, а кримінальне провадження закрито.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції встановлено, що малолітні діти ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 мешкали в квартирі АДРЕСА_2 в непризначених для життя умовах зі своєю матір`ю ОСОБА_7 , яка веде аморальний та паразитичний спосіб життя, за що правоохоронними органами притягувалась до передбаченої законом адміністративної відповідальності за ст.184 ч.1 КУпАП та притягується до кримінальної відповідальності за ст.156 ч.2 КК України.
В порушення вимог статей 150, 180 Сімейного кодексу України, статей 6, 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», які визначають обов`язки батьків по забезпеченню і реалізації прав дитини на життя, здоров`я, освіту, соціальний захист і всебічний розвиток, ОСОБА_7 злісно не виконує свої батьківські обов`язки, на протязі тривалого часу не забезпечує догляд та створення належних житлово-побутових умов для своїх малолітніх дітей, умов для захисту їх життя і здоров`я, не займалась зі своїми дітьми розвитком мовленнєвого рівня, розвитком пізнавальної сфери, що призвело до невідповідності рівня соціального та інтелектуального розвитку малолітнього ОСОБА_11 нормам дошкільного віку, що зумовлено існуючими в колишньому досвіді психотравмуючими ситуаціями сімейної деривації і агресивного ставлення батьків до дитини.
В результаті проявлення ОСОБА_7 бездіяльності у формі злісного невиконання нею встановленого законом обов`язку по догляду за дитиною, малолітньому ОСОБА_11 були спричинені тяжкі наслідки у вигляді затримки психічного розвитку (з одночасною дисгармонією, дизритмічністю і спотворенням розвитку) у вигляді дезадаптаційного синдрому, що підтверджується висновком судової комплексної психолого-психіатричної експертизи №349 від 26.06.2013 року.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 зазначив, що, не оспорює доведеність вини обвинуваченої у вчиненні злочинів, що їй інкримінуються та кваліфікацію її дій, але вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною з таких підстав:
- свій висновок про наявність зміни обстановки, суд першої інстанції мотивував судовими рішеннями про відмову у позбавленні ОСОБА_7 батьківський прав та стягнення аліментів та характеристикою директора ООЗШ №103 ОСОБА_12 про те, що обвинувачена приймає активну участь у вихованні та навчанні дітей, але жодна з цих обставин не свідчить про зміну обстановки;
- суд першої інстанції порушив вимоги ст. 48 КК України та звільнив обвинувачену від кримінальної відповідальності одразу по двом злочинам та не врахував, що малолітньому ОСОБА_11 були спричинені тяжкі наслідки у вигляді затримки психічного розвитку. До того ж, суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора про призначення повторної експертизи стосовно ОСОБА_11 для визначення його психічного стану на теперішній час.
Пославшись на наведені доводи, прокурор просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі суду.
Обвинувачена ОСОБА_7 у апеляційній скарзі зазначила, що за п`ять років з часу вручення їй повідомлення про підозру, вона стала хорошою матір`ю для своїх дітей.
Вона не погоджується з мотивувальною частиною ухвали суду, у якій зазначено, що вона визнала свою вину, а заперечення прокурора проти звільнення її від кримінальної відповідальності не може сприйматися судом, як підтвердження її вини.
Обвинувачена просить змінити мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції та винести рішення про відшкодування Малиновською прокуратурою моральної шкоди у розмірі 50000 грн.
Під час апеляційного розгляду, обвинувачена змінила свої апеляційні вимоги та просила скасувати ухвалу суду, оскільки вважає себе невинуватою, а у справі відсутні будь-які докази її вини.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, обвинувачену, яка підтримала свою апеляційну скаргу та заперечувала проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновків про таке.
Відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Частиною першою статті 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції вбачається, що суд навів не встановлені ним фактичні обставини справи, визнанні доведеними, а зміст обвинувачення, висунутого органом досудового розслідування (а.к.п. 221).
Відповідно до приписів ст. 48 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Разом з цим, у судовому рішенні не зазначено, у чому саме полягає зміна обстановки, адже ОСОБА_7 обвинувачується у діях, які спричинили малолітньому ОСОБА_11 тяжкі наслідки у вигляді затримки психічного розвитку, а суд не призначив повторну експертизу для визначення психолого-психічного стану ОСОБА_11 на теперішній час.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про можливість звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ст. 48 КК України, є передчасним, а, отже безпідставним.
Відповідно до положень ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Отже, під час апеляційного розгляду, встановлено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, наслідком якого є безумовне скасування судового рішення, оскільки суд першої інстанції не дотримався зазначених вище вимог кримінального процесуального та кримінального закону.
Зазначене порушення кримінального процесуального закону, унеможливило ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, а тому з урахуванням положень ст.ст. 2, 7, 9, 412, 415 КПК України, апеляційний суд визнає його істотним та таким, що тягне за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Пунктом шостим частини першої ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
Частиною другою та третьою ст. 415 КПК України передбачено, що призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не розглядає доводи сторін, адже вони мають бути перевірені під час нового розгляду кримінального провадження судом першої інстанції.
Отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - скасуванню, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Під час нового розгляду справи, неухильно дотримуючись вимог КПК України, суду першої інстанції, у відповідності до положень закону та з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин та доводів апеляційних скарг, необхідно прийняти законне, обґрунтоване і справедливе рішення, вмотивувавши його належним чином.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 420 КПК України, Апеляційний суд Одеської області, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_8 , - задовольнити.
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновськогорайонного судум.Одеси від07лютого 2018року,якою ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135 та ст. 166 КК України на підставі ст. 48 КК України, а кримінальне провадження закрито, скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №4201370020000061 від 20.03.2013 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135 та ст. 166 КК України, в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження в іншому складі суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
