УХВАЛА
13 червня 2024 року
м. Київ
справа № 607/10858/22
провадження № 61-7661ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
16 листопада 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила: в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя виділити у власність ОСОБА_2 : транспортний засіб ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , 1984 року випуску та стягнути з відповідача на її користь 317 60,00 грн в рахунок компенсації вартості 1/2 частини вказаного транспортного засобу; транспортний засіб MERSEDES-BЕNZ 210, д.н.з. НОМЕР_2 , 1991 року випуску та стягнути з відповідача на її користь 49 462,50 грн в рахунок компенсації вартості 1/2 частини вказаного транспортного засобу; транспортний засіб VOLKSWAGEN LT 28, д.н.з. НОМЕР_3 , 2001 року випуску та стягнути з відповідача на її користь 182 022,00 грн в рахунок компенсації вартості 1/2 частини вказаного транспортного засобу, визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя незавершений будівництвом житловий будинок загальною площею 392,5 кв.м., житловою площею 69,2 кв.м., по
АДРЕСА_1 та в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного будинку.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
16 листопада 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволеночастково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
16 листопада 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя незавершеного будівництвом житлового будинку та його поділу змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення суду залишено без змін.
ОСОБА_1 25 травня 2024 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року, повний текст якої складено 18 квітня 2024 року.
Вказана касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Тернопільським апеляційним судом прийнято постанову 08 квітня 2024 року, дата складення повного тексту якої 18 квітня 2024 року, тобто останнім днем касаційного оскарження даної постанови, з урахуванням частини третьої статті 124 ЦПК України, є 20 травня 2024 року.
Заявниця звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою 25 травня 2024 року, що вбачається з відмітки на поштовому конверті, який зданий до відділення Укрпошти, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 390 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявниця просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що копію повного тексту оскаржуваної постанови отримано її представницею 23 квітня
2024 року, на підтвердження чого надала копію заяви про видачу судового рішення з відповідною розпискою.
Однак, дослідивши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, суд дійшов висновку, що заявницею пропущено строк і у разі отримання оскаржуваної постанови 23 квітня 2024 року, оскільки у такому випадку, заявниця мала звернутися з касаційною скаргою протягом тридцяти днів з дня вручення їй такого судового рішення, тобто до 23 травня 2024 року включно.
Тому, не можна визнати поважними вказані заявницею причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, заявниця має право надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строкута надати докази про це.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявницею до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.
Ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (пункт 2 частини першої статті 176 ЦПК України).
Предметом касаційного оскарження у даній справі є поділ спільного майна подружжя, як визначено заявницею у касаційній скарзі, вартістю
3 275 730,27 грн, тобто 1 % вартості спірного майна перевищує 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подання позову.
Враховуючи викладене, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 14 886,00 грн ((2 481,00 грн х 3) х 200 %).
Оскільки до касаційної скарги заявницею додано квитанцію до платіжної інструкції № 27 від 21 травня 2024 року про сплату судового збору в розмірі 10 634,90 грн, то їй необхідно доплатити 4 251,10 грн за подання скарги.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині наведення поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження заявниці буде відмовлено у відкритті касаційного провадження, а в разі невиконання вимог іншої частини даної ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська
