Єдиний державний реєстр судових рішень
№ 755/18292/23
№ 1-кп/755/135/24
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"30" січня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора щодо розгляду питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040002269 від 22.06.2023 року,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040002269 від 22.06.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків, може вчиняти нові кримінальні правопорушення. Зокрема, прохала не визначати розмір застави, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства.
Потерпілий ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що з моменту події вже пройшов тривалий час, кримінальне провадження на даний час перебуває на стадії судового розгляду, а тому ризики, на які посилається прокурор, зменшилися, тому, прохав змінити його підзахисному даний запобіжний захід на інший, більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, який належним чином зможе забезпечити належним чином процесуальну поведінку останнього.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного.
Так, згідно зі ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.
Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, підвищену суспільну його небезпечність та відсутність достовірних відомостей про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу, суд вважає, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики не зменшилися та існують на даний час, тому підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому, відсутні.
Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, а тому, знаючи про можливу міру покарання, може переховуватись від суду, може впливати на потерпілого та свідків, зокрема, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення. Таким чином, зазначене свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дає підстави для збереження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зокрема, на даний час, докази, передбачені ст. 84 КПК України, у цей період, у повному обсязі не досліджені, тому з урахуванням наведених даних, суд вважає, що обставини, регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України, є дійсними.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 369 КПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком не більше двох місяців - до 28 березня 2024 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя
