Єдиний державний реєстр судових рішень
№ 755/18292/23
№ 1-кп/755/135/24
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" травня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора щодо розгляду питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040002269 від 22.06.2023 року,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040002269 від 22.06.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_5 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.
У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати, зокрема те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а тому, будучи обізнаний з мірою покарання, яка йому загрожує в разі визнання його винуватим, може переховуватись від суду, може впливати на свідків, які на даний час ще судом не допитані, та може вчинити інше кримінальне правопорушення. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, а тому, більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти заявленого прокурором клопотання, зазначивши, що впливати на потерпілого він не має можливості, оскільки останній судом вже допитаний.
Захисник ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що його підзахисний перебуває під вартою, а тому, не має можливості працевлаштуватися. Крім того, зазначені прокурором ризики значно зменшилися, оскільки потерпілий на даний час допитаний, зокрема, необхідно також врахувати ставлення обвинуваченого ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінального правопорушення та його процесуальну поведінку, а тому, прохав змінити останньому даний запобіжний захід на інший, більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши заявлене клопотання, суд приходить до наступного.
Так, згідно зі ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового засідання зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.
За змістом положень глави 18 КПК України, у взаємозв`язку з вимогами ст. 331 КПК України, підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідно до п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.
Як зазначено в п. 79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення у справі «Лабіта проти Італії» ( 980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).
Суд при вирішенні клопотання погоджується, що ризики є дійсними і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 на більш м`який, оскільки обраний запобіжний захід забезпечує належну процесуальну поведінку останнього.
При цьому, суд враховує суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому, суворість можливого призначеного покарання та реальну небезпеку можливості ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ризик вчинення нових кримінальних правопорушень..
Таким чином, підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає і його дію слід продовжити.
Дане судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 331, 369, 372 КПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком не більше двох місяців - до 11 липня 2024 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя
