У х в а л а
13 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 757/29209/22-ц
Провадження № 61-6938ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Колодочка Павло Олександрович (далі - адвокат),
на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до скаржника про визнання неправомірними вимоги сплатити заборгованість, достроково повернути кредит і нарахування процентів, штрафних санкцій та інших платежів за договором, про зобов`язання списати неустойки і звільнити від обов`язку погашати основну суму кредитного боргу та
в с т а н о в и в:
1. У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати неправомірними пред?явлення скаржником вимоги сплатити прострочену заборгованість і достроково повернути споживчий кредит разом із нарахованими відсотками за користування кредитом і неустойкою, а також нарахування процентів, штрафних санкцій та інших платежів за договором про іпотечний кредит від 7 лютого 2020 року № МR80GK0040300017 (далі - договір про іпотечний кредит), починаючи з 24 лютого 2022 року;
- зобов`язати скаржника списати будь-які неустойки (штраф, пеню), нараховані з 24 лютого 2022 року включно за невиконання зобов?язання за договором про іпотечний кредит;
- звільнити позивача від обов?язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним до деокупації міста Маріуполя Донецької області.
2. 16 березня 2023 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив частково: зобов?язав скаржника звільнити позивача від обов?язку погашати основну суму іпотечного кредиту за договором про іпотечний кредит і нараховані проценти за ним до деокупації міста Маріуполя Донецької області; у задоволенні інших вимог відмовив; вирішив питання про розподіл судових витрат.
3. 21 березня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції в оскарженій частині щодо задоволених вимог залишив без змін.
4. 9 травня 2024 року адвокат в інтересах скаржника подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить 1) скасувати зазначені судові рішення та спрямувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, 2) зупинити дію оскаржених судових рішень, 3) стягнути з позивача судові витрати. Зазначив підставами касаційного оскарження пункти 3 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
5. 20 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та надав скаржникові строк для усунення недоліків. Він мав: надати документ про сплату судового збору у розмірі 5 954,40 грн і копії цього документа та довіреності від 15 грудня 2022 року № 4106-К-Н-О для позивача; додатково обґрунтувати підстави касаційного оскарження, конкретизувавши, щодо застосування якої саме норми права та які висновки Верховного Суду не врахували суди попередніх інстанцій.
6. 26 липня 2024 року скаржник сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків (вх № 25170/0/220-24 від 29 липня 2024 року), до якого приєднав платіжну інструкцію про сплату судового збору від 26 липня 2024 року № ZZ426B21LOна суму 5 954,40 грн, копії платіжної інструкції та довіреності від 15 грудня 2022 року № 4106-К-Н-О для позивача, квитанцію № 1439665 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету позивача, а саме заяви про усунення недоліків, довіреності, доказів сплати судового збору.
7. Скаржник обґрунтував касаційну скаргу так:
- оскаржені судові рішення суди першої й апеляційної інстанцій ухвалили «без висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду»;
- у судових рішеннях відсутні посилання на будь-які висновки Верховного Суду. Оскільки суди попередніх інстанцій не навели таких висновків, то скаржник теж не повинен це робити;
- суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України):
(1) апеляційний суд вважав доведеним те, що скаржник нібито вчиняв дії, спрямовані на стягнення заборгованості за кредитом і процентами, на підставі повідомлення-вимоги від 7 жовтня 2022 року про дострокове повернення споживчого кредиту в повному обсязі (далі - повідомлення-вимога). Тоді як суд першої інстанції виснував про протилежне: вказав, що скаржник не вчиняв жодних дій, спрямованих на примусове стягнення заборгованості за кредитом і процентами як у позасудовому, так і в судовому порядку, а повідомлення-вимога є виключно пропозицією про усунення порушень за кредитним договором відповідно до погоджених сторонами такого договору умов; будь-яких доказів на спростування цього висновку позивач не надав;
(2) згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Суди попередніх інстанцій не перевірили статус позивача як внутрішньо переміщеної особи;
(3) суди попередніх інстанцій не перевірили, чи існували обставини, визначені в абзаці п`ятому частини шостої статті 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно з яким положення частин першої - п`ятої цієї статті, які стосуються підстав звільнення внутрішньо переміщених осіб від негативних наслідків невиконання грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики, не поширюються на заборгованість внутрішньо переміщених осіб, які залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій території України та в яких станом на дату початку тимчасової окупації є прострочення за кредитними договорами та/або договорами позики.
8. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).
9. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк (повний текст оскарженої постанови складений 9 квітня 2024 року) і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У цій скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстави для касаційного оскарження. На виконання ухвали від 20 червня 2024 року скаржник не конкретизував зазначену у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, визначену у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Тому у цій частині підстав для відкриття касаційного провадження у справі немає.
10. Скаржник у касаційній скарзі просить зупинити дію рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 березня 2024 року до завершення перегляду справи у касаційному порядку. Обґрунтував тим, що стягнення зі скаржника судового збору й обов`язок звільнити позивача від сплати іпотечного кредиту та процентів до деокупації міста Маріуполя Донецької області позбавляє скаржника права звернутися до суду за захистом порушених прав та інтересів, тягне загрозу фінансовій стабільності та репутації скаржника, а також законним правам й інтересам його клієнтів.
10.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).
10.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України).
10.3. У заяві про зупинення виконання чи дії оскаржених судових рішень має бути обґрунтування необхідності такого зупинення. Скаржник належне обґрунтування не навів, доказів на підтвердження його доводів не надав. Тому за наведених мотивів у задоволенні заяви слід відмовити. Вказане не перешкоджає можливості подати належно обґрунтовану заяву про зупинення дії оскаржених судових рішень.
Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд
у х в а л и в :
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання неправомірними вимоги сплатити заборгованість, достроково повернути кредит і нарахування процентів, штрафних санкцій та інших платежів за договором, про зобов`язання списати неустойки і звільнити від обов`язку погашати основну суму кредитного боргу.
2. Витребувати з Печерського районного суду міста Києва цивільну справу № 757/29209/22-ц.
3. Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зупинення дії рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 березня 2024 року.
4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді: Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко
