ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: [email protected]РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
23.09.2024Справа № 910/5736/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 21708016)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство «Айбокс Банк» (вул. Ділова, буд. 9А, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 21570492)
про визнання протиправними та скасування рішень,
Представники сторін:
від позивача: Ракітін Сергій, Дюжев Ігор
від відповідача: Шевченко Юрій
від третьої особи: Мороз Сергій
РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1., Позивач) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі за текстом - ФГВФО, Відповідач - 1), в якому Позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.11.2023 № 1419 «Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Айбокс Банк»;
-визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.12.2023 № 1553 «Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Айбокс Банк».
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає наступне:
- заява Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків про задоволення кредиторських вимог № 9748/6/31-00-13-01-06 від 15.09.2023 року не відповідає вимогам законодавства;
- Відповідач порушив порядок акцептування вимог кредиторів АТ «АЙБОКС БАНК» в частині вимог ДПС України та безпідставно включив вимоги останнього на суму 7 234 644 571, 17 грн до восьмої черги реєстру кредиторів;
- податкові зобов`язання за спірними ППР, які включено до кредиторських вимог восьмої черги виникли до початку процедури ліквідації банку, а вимоги за зобов`язаннями по сплаті штрафних санкцій не є такими, що пов`язані зі здійсненням ліквідації Банку.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що Відповідачем у відзиві не спростовано доводи, викладені в позові, в частині невідповідності заяви про задоволення вимог кредиторів від 15.09.2024 вимогам пункту 1 розділу ІІ Положення № 3711, які в свою чергу відхилені Уповноваженою особою Фонду, а заява про задоволення вимог кредиторів від 07.11.2023 (отримано третьої особою 08.11.2023) надійшла після прийняття оскаржуваного рішення від 06.11.2023 № 1419.
При цьому Позивач звертає увагу суду, що заява про задоволення вимог кредиторів від 15.09.2024 не містила вимог за ППР № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20, тобто не заявлялась взагалі але була визнана та включена до реєстру кредиторів за заявою кредитора від 07.11.2023.
Стосовно посилань Відповідача на положення підпункту 2.7 пункту 2 Рішення виконавчої дирекції Фонду від 09.03.2024 № 284, Позивач зазначає, що пунктом 2.7 вказане рішення доповнено лише 25.01.2024 на підставі Рішення дирекції Фонду № 95 від 25.01.2024, що відповідно спростовує правомірність прийняття заяви ДПС України та задоволення таких вимог Відповідачем.
Крім того, згідно доводів Позивача рішення виконавчої дирекції Фонду від 09.03.2024 № 284 суперечить частині 5 статті 45 та частині 1 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» оскільки Фонд не уповноважений на зміну строків для подання та прийняття заяв про визнання кредиторських вимог.
Так, Позивач стверджує, що вимоги за ППР в частині зобов`язань банку по сплаті податків, що виникли до початку ліквідації, включаються за загальним правилом до восьмої черги, однак на підставі заяви, поданої у строки встановлені частиною 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пунктом 6 Положення № 3711.
В частині сплати штрафних санкцій, що виникли під час ліквідації банку, такі вимоги не повинні були бути включені до реєстру оскільки не є пов`язаними зі здійсненням ліквідаційної процедури.
Задля обґрунтування наявності підстав для звернення до суду з позовом Позивач звертає увагу суду на те, що оскаржувані рішення, внаслідок збільшення суми кредиторських вимог та їх задоволення порушують його права та інтереси оскільки зумовлюють ризик звернення Фонду до акціонера з вимогами про відшкодування банку завданої шкоди у разі якщо майна банку після його ліквідації буде недостатньо для задоволення усіх кредиторських вимог.
2. Стислий виклад позиції Відповідача.
Заперечуючи щодо задоволення заявлених Позивачем вимог Відповідач зазначає, що заява Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків до АТ «АЙБОКС БАНК» від 15.09.2023 та заява Державної податкової служби України № 11384/6/31-00-13-01-06 від 07.11.2023 містять всі реквізити, необхідні для включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, що і було вчинено.
Відтак, кредиторські вимоги Державної податкової служби на 7 234 644 571,17 грн віднесено до восьмої черги правомірно та у відповідності до розділу ІІІ Положення №3711.
Крім того, Відповідач звертає увагу суду на відсутність порушеного права та інтересу у Позивача, що свідчить про передчасність заявлених вимог.
3. Стислий виклад позиції третьої особи
Із наданих банком пояснень вбачається, що з урахуванням пункту 56.2 статті 56 ПК України, банком подано скарги до контролюючого органу вищого рівня щодо скасування ППР № 1800/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 та №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, за результатами розгляду яких ДПС України залишено без змін ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 та №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, а ППР № 1800/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 скасовано та прийнято нове № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток банківських установ на суму 20 964 595 грн та штрафних санкцій на суму 2 408 448, 75 грн.
Так, строк на судове оскарження винесених ППР сплив 06.11.2023, оскільки Банк не оскаржив такі ППР у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими.
Оскільки узгодження податкових зобов`язань відбулося після початку процедури ліквідації банку і відповідно, зобов`язаннями банку зі сплати податків і зборів виникли під час проведення ліквідації банку, дії банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення додаткових вимог ДПС України до реєстру акцептованих вимог кредиторів на підставі винесених ПДР є правомірними.
4. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.06.2024.
30.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
31.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи.
У підготовчому засіданні 03.06.2024 судом задоволено клопотання Позивача та зобов`язано Відповідача надати відповіді на питання, викладені у клопотанні про письмове опитування учасників справи у порядку статті 90 ГПК України. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 03.06.2024.
У підготовчому засіданні 03.06.2024 оголошено перерву до 24.06.2024.
03.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про витребування доказів.
04.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.
24.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Відповідача на клопотання про опитування учасників справи як свідків.
Підготовче засідання 24.06.2024 відкладено на 08.07.2024.
05.07.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про долучення доказів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 08.07.2024 представник Позивача надав пояснення по суті додатково поданих доказів, просив суд їх долучити до матеріалів справи, а клопотання про витребування доказів не розглядати.
Представник Відповідача не заперечував щодо долучення додаткових доказів.
Розглянувши клопотання Позивача, судом протокольною ухвалою вирішив долучити додаткові докази по справі, а клопотання про витребування залишити без розгляду. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання.
У підготовчому засіданні 08.07.2024 судом закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 22.07.2024.
У судовому засіданні 22.07.2024 судом оголошено перерву до 26.08.2024.
Судове засідання 26.08.2024 не відбулося у зв`язку із тривалою повітряною тривогою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 судове засідання відкладено на 09.09.2024.
27.08.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Позивача.
У судовому засіданні 09.09.2024 оголошено перерву до 16.09.2024.
16.09.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення Позивача.
У судовому засіданні 16.09.2024 судом оголошено перерву до 23.09.2024.
23.09.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Відповідача.
23.09.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про винесення окремої ухвали.
У судовому засіданні 23.09.2024 представник Позивача надав пояснення по суті клопотання про винесення окремої ухвали, просив суд його задовольнити.
Представник Відповідача заперечував щодо винесення окремої ухвали.
Заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши клопотання Позивача про винесення окремої ухвали, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 23.09.2024.
У судовому засіданні 23.09.2024 представник Позивача надав пояснення по суті позову, просив суд його задовольнити.
Представник Відповідача заперечував щодо заявлених вимог.
Представник третьої особи просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 23.09.2024 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно виписки про стан рахунку в цінних паперах, Позивач є акціонером АТ «Айбокс Банк» та власником акцій банку розміром 73, 927897 % статутного капіталу АТ «Айбокс Банк».
Правлінням Національного банку України ухвалено рішення від 07.03.2023 № 89-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЙБОКС БАНК».
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 07.03.2023 № 277 «Про початок процедури ліквідації АТ «АЙБОКС БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким Фондом розпочато процедуру ліквідації Банку терміном на 3 роки з 08.03.2023 до 07.03.2026 включно.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.05.2023 № 531 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЙБОКС БАНК» уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку з 05.05.2023 призначено провідного професіонала з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчука Віталія Віталійовича.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.04.2023 № 445 затверджено реєстр акцептованих кредиторів ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЙБОКС БАНК» на загальну суму 796 069 062, 87 грн.
06.11.2023 виконавчою дирекцією Фонду гарантування ухвалено рішення № 1419 «Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «АЙБОКС БАНК» (далі за текстом - рішення виконавчої дирекції Фонду № 1419), яким затверджені зміни № 11 до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «АЙБОКС БАНК».
Після внесення зазначених змін загальна сума акцептованих вимог кредиторів збільшена на 7 234 644 571,17 грн. та становила 8 075 512 000,15 грн.
Згідно доводів Позивача, вказане рішення обумовлено тим, що під час процедури ліквідації банку Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків проведено податкову перевірку діяльності АТ «АЙБОКС БАНК», за результатами якої складено Акт №1621/Ж5/31-00- 07-03-01-15/21570492 від 21.07.2023 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ «АЙБОКС БАНК» (код ЄДРПОУ 21570492), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2021 по 31.12.2022».
На підставі Акту перевірки Державною податковою службою України прийняті податкові повідомлення-рішення, якими Банку донараховані податкові зобов`язання:
1) податкове повідомлення-рішення № 1800/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, яким ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «АЙБОКС БАНК» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 26 205 743, 75 грн;
2) податкове повідомлення-рішення № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, яким ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «АЙБОКС БАНК» збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з податку на доходи фізичних осіб на суму 6 656 558 333,01 грн., з яких податкове зобов`язання - у розмірі 5 325 246 666, 41 грн, штрафні санкції - 1 331 311 666, 60 грн;
3) податкове повідомлення-рішення №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, яким ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «АЙБОКС БАНК» збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з військового збору на суму 554 713 194,41 грн, з яких податкове зобов`язання - у розмірі 443 770 555, 53 грн, штрафні санкції - 110 942 638, 88 грн.;
4) податкове повідомлення-рішення №1803/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, яким визначено грошове зобов`язання у розмірі суми штрафних санкцій 1 020, 00 грн;
5) податкове повідомлення-рішення №1804/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 р, яким визначено грошове зобов`язання у розмірі суми штрафних санкцій 2 720, 00 грн;
6) податкове повідомлення-рішення №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023р, яке винесено у процесі адміністративного оскарження банком ППР № 1800/Ж10/31-00-07- 03-01-20 від 23.08.2023 Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків і яким зменшено штрафні санкції до 2 408 448, 75 грн., загальна сума до сплати: 23 373 043,75 грн.
Податкові зобов`язання за ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.05.2023, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.05.2023 та №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «АЙБОКС БАНК» на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду № 1419 від 06.11.2023, внаслідок чого сума акцептованих вимог кредиторів збільшилась на 7 234 644 571,17 грн.
05.12.2023 виконавчою дирекцією Фонду гарантування ухвалено рішення № 1553 «Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «АЙБОКС БАНК» (далі за текстом - рішення виконавчої дирекції Фонду №1553), відповідно до якого погоджено збільшення розміру часткового задоволення вимог кредитора восьмої черги ДПС України на суму 550 000 000, 00 грн шляхом перерахування кредиторських вимог в безготівковій формі.
Того ж дня, 05.12.2023, уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку Паламарчуком Віталієм Віталійовичем перераховано ДПС України 550 000 000,00 грн в безготівковій формі, чим фактично виконано вказане рішення Фонду.
Позивач категорично не погоджується з діями уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «АЙБОКС БАНК», як представника Фонду, та прийнятими виконавчою дирекцією Фонду гарантування рішеннями від 06.11.2023 № 1419 «Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «АЙБОКС БАНК» та від 05.12.2023 № 1553 «Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «АЙБОКС БАНК», вважає їх незаконними та такими, що винесені із порушенням норм чинного законодавства України.
Судом встановлено, 15.09.2023 Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків подано Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію АТ «АЙБОКС БАНК» Паламарчуку В.В. заяву про задоволення кредиторських вимог № 9748/6/31-00-13-01-06 в частині зобов`язань Банку за ППР № 1800/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1801/Ж10/31-00-07-03-01- 20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1803/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 1804/Ж10/31-00- 07-03-01-20, яка зареєстрована АТ «АЙБОКС БАНК» за вх. № 5139/23 21.09.2023.
Так, Позивач зазначає, що всупереч пункту 1 розділу II Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 № 3711 (далі за текстом - Положення № 3711) заява Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків про задоволення кредиторських вимог № 9748/6/31-00-13-01-06 від 15.09.2023 не містить вказаних реквізитів кредитора, а, отже, не відповідає вимогам Положення № 3711.
У відповідь на заяву про задоволення кредиторських вимог ДПС України від 15.09.2023 р. № 9748/6/31-00-13-01-06 Уповноважена особа Фонду листом від 22.09.2023 № 3147/019-23 лк повідомила контролюючий орган про відмову у включенні вимог за ППР № 1800/Ж10/31-00-07-03-01-20, №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 до реєстру.
Своє рішення Уповноважена особа Фонду обґрунтувала тим, що заява про задоволення кредиторських вимог подана у час, коли грошове зобов`язання по сплаті податків і зборів та фінансових санкцій було неузгодженим оскільки банком оскаржено вказані ППР в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарги банку, 07.11.2023 ДПС України повторно надіслано заяву про задоволення кредиторських вимог за вих. № 11384/6/31-00-13-01-06, адресовану Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію АТ «АЙБОКС БАНК», в яку ДПС України включило вимоги за ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1803/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 1804/Ж10/31-00-07-03-01-20, а також за ППР №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20, складеним в результаті адміністративного оскарження, вимоги за яким не були заявлені раніше.
Як згадано вище, податкові зобов`язання за ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 включені Відповідачем до реєстру кредиторів банку рішенням від 06.11.2023 №1419.
Позивач звертає увагу суду на те, що заява ДПС України про задоволення кредиторських вимог № 11384/6/31-00-13-01-06 датована 07.11.2023 та отримана Уповноваженою особою банку 08.11.2023 після прийняття виконавчою дирекцією Фонду гарантування оскаржуваного рішення № 1419 «Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «АЙБОКС БАНК» від 06.11.2023, яким затверджені зміни № 11 до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «АЙБОКС БАНК», у тому числі вищевказані вимоги ДПС.
Відтак Позивач зазначає, що рішення виконавчої дирекції Фонду № 1419 прийнято до моменту направлення та відповідно отримання такої заяви, а відтак остання не була покладена в основу прийнятого рішення, що виключає законність останнього.
Позивач звертає увагу суду на те, що основу оскаржуваного незаконного рішення виконавчої дирекції Фонду № 1419 покладено передчасні вимоги за заявою 15.09.2023 № 9748/6/31-00-13-01-06, оскільки останні відхилені Уповноваженою особою Фонду листом від 22.09.2023 № 3147/019-23лк, а вимоги за заявою від 07.11.2023 № 11384/6/31-00-13-01-06, на день прийняття рішення фактично не були заявлені, а вимоги за ППР №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20, складеним в результаті адміністративного оскарження заявлені ДПС України в заяві від 07.11.2023 № 11384/6/31-00-13-01-06, тобто вже після винесення Фондом оскаржуваного рішення від 06.11.2023 № 1419.
Відтак, Позивач стверджує, що Фонд порушив порядок акцептування вимог кредиторів АТ «АЙБОКС БАНК», оскільки прийняв оскаржуване рішення не на підставі заяви ДПС України, включивши до реєстру кредиторські вимоги, які фактично не заявлялися кредитором до акцептування.
Включення податкових зобов`язань за ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «АЙБОКС БАНК» також здійснено з порушенням статей 56, 59 Податкового кодексу України, оскільки на момент їх включення до реєстру кредиторів дані податкові зобов`язання були неузгодженими, податкового боргу АТ «АЙБОКС БАНК» за даними зобов`язаннями не обліковувалось ані за даними АТ «АЙБОКС БАНК», ані за даними контролюючого органу, що, за твердженням Позивача, підтверджується наступним.
Позивач, будучи мажоритарним акціонером АТ «АЙБОКС БАНК», неодноразово звертався, як до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, так і до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича, щодо необхідності термінового вжиття усіх передбачених чинним законодавством України заходів для оскарження в судовому порядку зазначених вище ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 для збереження активів та майна Банку, з метою не допустити заподіяння збитків та шкоди державі, АТ «АЙБОКС БАНК», його посадовим особам та акціонерам.
Так на адресу Банку надсилався лист від 02.11.2023 (вх. №5529-23лк від 02.11.2023), лист від 05.11.2023 (вх.№5546/23лк від 06.11.2023) та лист від 13.11.2023 (вх.№22253/23 від 13.11.2023).
05.11.2023 уповноваженим представником Позивача подано через систему електронний суд до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву від 05.11.2023 про визнати протиправними дій та рішень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та визнання протиправними та скасування ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20.
Даний позов, подано Позивачем враховуючи протиправну бездіяльність Відповідача та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича, щодо невжиття заходів для оскарження протиправних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку.
Провадження за вказаним позовом відкрито ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 № 320/5602/24.
Позивач зазначає, що станом на 06.11.2023 податкових вимог щодо визначення АТ «АЙБОКС БАНК» податкового боргу за податковими зобов`язання згідно ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 не складалося та не вручалося АТ «АЙБОКС БАНК», а відповідні податкові зобов`язання станом на 06.11.2023 не відображені у фінансовій звітності банку.
Крім того, в абзаці третьому на другій сторінці листа від 23.10.2023 № 3334/012-23лк Уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ «АЙБОКС БАНК» Паламарчук В.В. зазначає, що строк на судове оскарження Банком винесених ППР спливає 05.11.2023 і у разі, якщо Банк не скористається своїм правом на оскарження ППР в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, податкові зобов`язання будуть вважатися узгодженими.
Таким чином Позивач зазначає, що на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду № 1419 до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «АЙБОКС БАНК» 06.11.2023 включені оспорювані та неузгоджені податкові зобов`язання згідно ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20, внаслідок чого сума акцептованих вимог кредиторів безпідставно збільшилась на 7 234 644 571,17 грн., чим порушені вимоги законодавства України, порушені права та інтереси Держави, АТ «АЙБОКС БАНК», його посадових осіб та акціонерів, зокрема і Позивача.
Підставою внесення змін до реєстру Уповноважена особа Фонду у поясненнях до клопотання про внесення змін № 11 до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «АЙБОКС БАНК» від 02.11.2023 (додаток до листа вих. № 3437/019-23 лк «Щодо змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «АЙБОКС БАНК» від 02.11.2023) на стор. 3 зазначає саме положення підпункту 11 пункту 1 розділу VII вказаного Положення, а саме: пред`явлення кредиторських вимог контролюючими органами за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації банку.
Позивач знову ж таки звертає увагу на те, що заявлена Фондом підстава для внесення змін не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки заява про задоволення кредиторських вимог ЦМУ ДПС України по роботі з ВПП не містить вимог за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації банку та пов`язані з такою ліквідацією з огляду на таке.
По - перше, Позивач зазначає, що податкові зобов`язання за ППР виникли до початку процедури ліквідації банку, оскільки як вбачається з ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20, суми грошових зобов`язань Банку, які були пред`явлені ДПС України, складаються як з податкових зобов`язань, так і з штрафних санкцій.
Водночас, податкові зобов`язання, встановлені ППР, щодо сплати податку на прибуток, ПДФО та військового збору, нараховані за період з 01.01.2021 по 31.12.2022, в силу вимог Податкового кодексу України (пункту 37.2 статті 37 ПК України) вважаються такими, що виникли відповідно до законодавства в строки встановлені ПК України, а не після податкової перевірки, що була проведена під час ліквідації банку.
Відтак, вказані зобов`язання банку із сплати податків і зборів виникли до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку в силу положень ПК України та не є такими, що пов`язані з ліквідацією Банку.
По - друге, вимоги за ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03- 01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 неправомірно включені до восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «АЙБОКС БАНК» всупереч частини 3 статті 46, а також частини 1 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» оскільки є зобов`язаннями по сплаті штрафних санкцій, не є такими, що пов`язані зі здійсненням ліквідації Банку, не існували до початку процедури ліквідації банку, тому є додатковими.
При цьому, Позивач посилається на положення пункту 3 частини 2, частини 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та зазначає, що вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації вважаються такими, що настали, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону, а жодних додаткових зобов`язань після початку процедури ліквідації, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, не виникає.
Відтак, Позивач зазначає, що зобов`язання за ППР не пов`язані з ліквідацією Банку, а тому Фонд зобов`язаний був відмовити у задоволенні кредиторських вимог за ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та ППР № 2233/Ж10/31- 00-07-03-01-20.
Крім того, Позивач, посилаючись на положення частини 2 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пункту 6 розділу II Положення № 3711 зазначає, що свої вимоги до банку кредитор зобов`язаний заявити у межах 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 456/450/16-ц.
07.03.2023 року Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «АЙБОКС БАНК» № 89-рш, про що здійснено опублікування відомостей в газеті «Урядовий кур`єр» 14.03.2023, у зв`язку з чим будь-які зобов`язання Банку, що існували до моменту оголошення його ліквідації, та за якими вимоги надійшли після 13.04.2023 року, вважаються погашеними.
Однак, як встановлено судом вище, перша заява про задоволення кредиторських вимог № 9748/6/31-00-13-01-06 від 15.09.2023, в якій не було порушено питання поновлення порушеного строку на пред`явлення кредиторських вимог, зареєстровано АТ «Айбокс Банк» за вх. № 5139/23 21.09.2023.
Відтак, Позивач зазначає, що заявлені вимоги (зобов`язання Банку) вважаються погашеними, а тому Фонд був зобов`язаний відмовити у прийнятті та задоволенні кредиторських вимог внаслідок пропуску строку на пред`явлення таких вимог та відсутності клопотання щодо його поновлення, в силу положень частини 1 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пунктів 6, 7 розділу II, пункту 4 розділу VІ Положення № 3711.
На підтвердження наведеного, Позивачем також надано висновок науково-правової експертизи від 24.10.2023 № 126/173-е Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України.
Позивач також звертає увагу суду на порушення визначення черговості кредиторських вимог ДПС України, оскільки Уповноважена особа Фонду в листі від 02.11.2023 вих. № 3437/019-23 лк визначає, що вимоги включаються до восьмої черги, при цьому зазначає, що зобов`язання виникли під час проведення ліквідації банку, що згідно підпункту 2 пункту 2 розділу ІІІ Положення № 3711 відноситься до сьомої черги.
Підсумовуючи викладене Позивач зазначає, що оскаржувані рішення Відповідача порушують права та законні інтереси Позивача на отримання активів Банку після його ліквідації, та призводять до майнової відповідальності Позивача, як акціонера Банку та водночас порушують майновий інтерес Позивача на отримання залишкового майна (активів) Банку після його ліквідації.
Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач зазначає, що заява Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків про задоволення кредиторських вимог № 9748/6/31-00-13-01-06 від 15.09.2023 відповідає вимогам чинного законодавства та містить всі необхідні реквізити, а заява від 07.11.2023 № 11384/6/31-00-13-01-06 надійшла додатково.
Обґрунтовуючи правомірність визнання кредиторських вимог Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків та віднесення їх до восьмої черги, Відповідач посилається на пункт 2 підпункту 2.7 рішення виконавчої дирекції № 95 «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.03.2023 № 284» та підпункту 2 пункту 2 розділу ІІІ Положення № 3711.
Відповідач зазначає, що у відповідності до положень розділу ІХ Положення № 3711, акціонери банку, що ліквідується, мають право отримати майно (активи) такого банку, яке залишилось після задоволення вимог усіх кредиторів, відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а враховуючи, що ліквідаційна процедура та продаж майна (активів) АТ «АЙБОКС БАНК» триває, а обставина, за якої акціонери могли б отримати право на отримання надлишкового майна наразі не настала, що свідчить про відсутність порушеного права чи інтересу Позивача станом на момент звернення до суду з позовом у зв`язку чим заявлені вимоги є передчасними.
На переконання Відповідача, належним способом захисту для Позивача є захист свого права у статусі відповідача в межах розгляду справи про відшкодування шкоди, а не пред`явлення окремого позову, який би сприяв уникненню відповідальності у майбутньому.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі за текстом - Закон № 4452-VI) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Частиною 1 статті 44 Закону № 4452-VI визначено, що Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до частини 1 та 2 стаття 45 Закону № 4452-VI Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.
Частиною 4 та 5 вказаної статті закріплено, що Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.
Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Як встановлено судом вище, Правлінням Національного банку України ухвалено Рішення від 07.03.2023 № 89-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЙБОКС БАНК», а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 07.03.2023 № 277 «Про початок процедури ліквідації АТ «АЙБОКС БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким Фондом розпочато процедуру ліквідації Банку терміном на 3 роки з 08.03.2023 до 07.03.2026 включно.
Опублікування зазначених відомостей в газеті «Урядовий кур`єр» здійснено 14.03.2023.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.04.2023 № 445 затверджено реєстр акцептованих кредиторів ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЙБОКС БАНК» на загальну суму 796 069 062, 87 грн.
15.09.2023 Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків подано Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію АТ «АЙБОКС БАНК» Паламарчуку В.В. заяву про задоволення кредиторських вимог № 9748/6/31-00-13-01-06 в частині зобов`язань Банку за ППР № 1800/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1803/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 1804/Ж10/31-00-07-03-01-20 на загальну суму 7 237 484 011, 17 грн, яка зареєстрована АТ «АЙБОКС БАНК» 21.09.2023 за вх. № 5139/23.
У відповідь на зазначене, Уповноважена особа Фонду листом від 22.09.2023
№ 3147/019-23 лк повідомила контролюючий орган про відсутність підстав для включення таких вимог до реєстру акцептованих кредиторів в силу оскарження Банком зазначених ППР в порядку адміністративного судочинства відповідно до статті 56 ПК України, а відтак засвідчила передчасність таких вимог.
Так суд зазначає, що заява з кредиторськими вимогами від 15.09.2023 розглянута Уповноваженою особою Фонду по суті, за результатом розгляду якої кредитору відмовлено у включенні його вимог до реєстру.
Пунктами 56.1 та 56.2 статті 56 ПК України закріплено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
При цьому суд звертає увагу, що правом оскарження згідно статті 56 ПК України наділений саме платник податків, тобто в даному випадку юридична особа - АТ «Айбокс Банк», а не особи які зацікавлені у формуванні реєстру вимог акцептованих кредиторів та збереженні активів банку.
Так, як встановлено судом, ППР № 1803/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 1804/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 не оскаржувалися Банком, включення зобов`язань яких до реєстру Фондом не було здійснено у відповідності до частини 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування фізичних осіб».
За результатами розгляду скарг Банку в частині інших (трьох) ППР в порядку статті 56 ПК України прийнято рішення від 04.10.2023 № 29622/6/99-00-06-01-02-06, на підставі якого винесено нове ППР про податок на прибуток № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 у зв`язку зі зменшенням розміру штрафу, всі інші (три) ППР залишено без змін.
Правом оскарження ППР в судовому порядку Банк (платник податків) не скористався, однак як встановлено судом вище скористався, зокрема, Позивач.
22.06.2023 рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 748 погоджено задоволення вимог 129 кредиторів, включених до восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЙБОКС БАНК».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.09.2023 № 1201 погоджено задоволення вимог 99 кредиторів, включених до дев`ятої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЙБОКС БАНК».
Як встановлено судом та, що вбачається з відзиву 08.11.2023 на адресу АТ «АЙБОКС БАНК» від Державної податкової служби України надійшла заява № 11384/6/31-00-13-01-06 від 07.11.2023р. про визнання кредиторських вимог на суму 7 234 648 311, 17 грн та здійснення перерахування до бюджету акцептованих вимог у розрізі видів податків за зазначеними реквізитами.
Відтак, дата отримання Відповідачем заяви № 11384/6/31-00-13-01-06 від 07.11.2023 - 08.11.2023.
Зазначене не спростовано сторонами спору.
Водночас, як встановлено судом вище, оскаржуване Позивачем рішення виконавчої дирекції Фонду № 1419, яким затверджено зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Айбокс Банк» шляхом збільшення восьмої черги акцептованих вимог кредиторів на 7 234 644 571,17 грн прийнято - 06.11.2023, тобто за два дні до моменту надходження такої заяви кредитора.
Відтак, суд погоджується з доводами Позивача, що рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1419 від 06.11.2023 прийнято до моменту надходження до банку заяви № 11384/6/31-00-13-01-06 від 07.11.2023 про визнання кредиторських вимог, а відтак без фактичного врахування останньої, що свідчить про незаконність та безпідставність прийнятого такого індивідуального акту, оскільки останній суперечить вимогам вищезазначеного чинного законодавства та відповідно не може породжувати жодних юридичних наслідків, в тому числі і прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення № 1553.
Що стосується питання внесення змін до реєстру акцептованих кредиторів, що і було вчинено відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1419 від 06.11.2023, суд зазначає наступне.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.08.2017 № 3711 затверджено Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонд (далі за текстом - Положення № 3711), яким регулюються процедури, що виникають в процесі виконання дій щодо визначення суми заборгованості кожному кредитору, віднесення вимог кредиторів до певної черги, відхилення вимог кредиторів у разі непідтвердження їх фактичними даними, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а також порядок задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується.
Пунктом 1 розділу VII Положення № 3711 закріплено підстави для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів, проаналізувавши які судом не встановлено наявність у виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підстав для прийняття рішення № 1419 від 06.11.2023.
Зворотного Відповідачем не доведено.
Що стосується такої підстави для внесення змін до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів, як пред`явлення кредиторських вимог контролюючими органами за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації банку (підпункт 11 пункту 1 розділу VII Положення № 3711), про що зазначається на сторінці 3 додатку до листа АТ «Айбокс Банк» (Ліквідація) № 3437/019-23 лк «Щодо зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Айбокс банк» від 02.11.2023, суд зазначає, що як вбачається з ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20, суми грошових зобов`язань Банку, які були пред`явлені ДПС України, складаються як з податкових зобов`язань, так і з штрафних санкцій.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
В податковому законодавстві податковий обов`язок включає в себе обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).
Відповідно до пункту 37.2 статті 37 ПК України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.
Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що податкове зобов`язання є грошовим виразом існуючого для платника податків (в тому числі податкового агента) податкового обов`язку зі сплати певного податку, виникнення, а також порядок та строки сплати якого, обумовлені нормами податкового законодавства.
Водночас до складу суми грошового зобов`язання включається як сума податкового зобов`язання, так і сума штрафної (фінансової) санкції, якщо податковим законодавством передбачено її застосування.
При цьому виникнення у платника податків обов`язку по сплаті грошового зобов`язання зумовлене встановленням податковим органом порушення ним (платником податків) вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов`язань. Наслідком встановлення такого порушення є донарахування на підставі рішення податкового органу сум відповідного податкового зобов`язання та/або застосування штрафної (фінансової) санкції. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2023 по справі № 380/7694/20.
Тобто, якщо податкове зобов`язання виникає на підставі податкового законодавства у строки, встановлені ПКУ для сплати податків і зборів, то грошового зобов`язання зі сплати штрафних санкцій виникає на підставі прийнятого податковим органом відповідного рішення про нарахування у зв`язку із встановленням факту несплати податку у платника виникає грошове зобов`язання, та підлягає сплаті у встановлений пунктом 57.3 статті 57 ПК України строк після його узгодження.
Вказане також відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові у справі №903/51/20 від 17.01.2024.
З цього слідує, що податкові зобов`язання, встановлені ППР щодо сплати податку на прибуток, ПДФО та військового збору, нараховані за період з 01.01.2021 по 31.12.2022, в силу вимог Податкового кодексу України вважаються такими, що виникли відповідно до законодавства в строки встановлені ПК України, а не після податкової перевірки, що була проведена під час ліквідації банку.
Відтак, суд погоджується з доводами Позивача щодо того, що вказані зобов`язання банку із сплати податків і зборів виникли до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку в силу положень ПК України та не є такими, що пов`язані з ліквідацією Банку.
При цьому суд звертає увагу сторін на те, що прийняття рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1419 від 06.11.2023 без наявної станом на той час необхідної заяви кредитора є самостійною підставою для визнання його протиправним та не залежить від змісту кредиторських вимог.
Зазначене стосується і похідного рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1553 від 05.12.2023.
Питання неправомірності / правомірності внесення вимог ДПС України саме до восьмої черги реєстру акцептованих кредиторів наразі судом не з`ясовується оскільки не впливає на зазначені вище висновки суду.
З поміж викладеного вище, суд погоджується з доводами Позивача, що в період виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не передбачено повноважень Фонду змінювати строк для подання та прийняття заяв про визнання кредиторських вимог, який встановлено імперативною нормою частини 5 статті 45 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пунктом 6 розділу ІІ Положення № 3711.
Посилання Відповідача на положення підпункту 2.7 пункту 2 Рішення виконавчої дирекції Фонду від 09.03.2023 № 284 є безпідставні оскільки вказане рішення доповнено пунктом 2.7 на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 95 від 25.01.2024, яке набрало чинності з дня його офіційного опублікування - 26.01.2024.
Зазначеного Відповідачем не спростовано.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи ухвалою Київського окружного адміністративного від 15.03.2024 по справі № 320/5602/24 відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків щодо винесення ППР від 23.08.2023 № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 (збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на суму 6 656 558 333,01 грн.), від 23.08.2023 № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 (збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з військового збору на суму 554 713 194,41 грн.), від 06.10.2023 № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 (збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 23 373 043,75 грн.), а також про визнання таких ППР протиправними та їх скасування. Рішення в даній справі станом на 23.09.2024 не прийняте.
Додатково при вирішенні спору по суті, судом також враховано обставини встановленні судом у рішенні Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 № 910/3863/24 в частині правомірності дій АТ «АЙБОКС БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «АЙБОКС БАНК» Паламарчука Віталія Віталійовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вжиття заходів з пошуку, виявлення та повернення на користь АТ «АЙБОКС БАНК» грошових коштів, донарахованих за податковим повідомленням-рішенням № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 в сумі 5 325 246 666,41 грн податку на доходи фізичних осіб, та за податковим повідомленням-рішенням № 1802/ Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 в сумі 443 770 555,53 грн. військового збору, а всього на загальну суму 5 769 017 221,94 грн., а також вимог ОСОБА_1 про включення такої суми до складу поточної дебіторської заборгованості АТ «АЙБОКС БАНК» і відображення їх на балансі банку.
За висновками суду у справі № 910/3863/24 вимоги ОСОБА_1 (станом на дату ухвалення рішення) були передчасними та не підлягали задоволенню, так як податкові повідомлення-рішення, на яких ґрунтуються донараховані податкові зобов`язання, у зв`язку із якими заявлені позовні вимоги, оскаржуються в судовому порядку (згідно визначеного КАСУ порядку).
Крім того, згідно висновків суду по справі № 910/3863/24 між Банком та фізичними особами - отримувачами платежів, у зв`язку із якими нараховані податок на доходи фізичних осіб та військовий збір та заявлені позовні вимоги, існували виключно розрахункові відносини, Банк не надавав таким фізичним особам послуг, які б були правовою підставою для нарахування та виплати фізичним особам з боку Банку доходів, які є об`єктом оподаткування податками та обов`язковими зборами.
Перераховуючи платежі, у зв`язку із якими нараховані податок на доходи фізичних осіб та військовий збір та заявлені позовні вимоги, Банк діяв на підставі договорів щодо приймання та зарахування платежів на користь клієнтів - юридичних осіб, реєстр договорів контрагентів, за яким Банк виступав податковим агентом, у Банку відсутній.
Згідно укладених договорів із юридичними особами - клієнтами Банку, Банк не здійснював від свого імені та у власних інтересах виплати оподатковуваних доходів на користь фізичних осіб, щодо яких нараховані податок на доходи фізичних осіб та військовий збір та заявлені позовні вимоги, Банк виконував виключно розрахункову діяльність та не виконував функцій податкового агента.
Станом на дату прийняття рішення по справі № 910/5736/24 рішення Господарського суду від 15.08.2024 № 910/3863/24 не оскаржено в апеляційному порядку, а відтак набрало законної сили.
Окрім викладеного вище, суд вважає за необхідне зазначити, що представником Відповідача неодноразово у судових засіданнях зазначалося про неможливість звернення до суду акціонера банку з даним позовом у зв`язку із обранням невірного способу захисту.
Дослідивши дане питання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.
Визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта/рішення, зазначеного у частині третій цієї статті, не може бути підставою для застосування способів захисту у вигляді визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку.
При цьому суд зазначає, що статтю 5 ГПК України доповнено частинами 4 та 5 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590-IX від 13.05.2020, який набрав чинності 23.05.2020.
Крім того вказаним законом доповнено статтю 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» частинами 3 та 6 наступного змісту.
Особливості оскарження рішень (індивідуальних актів) Фонду про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших рішень (індивідуальних актів), прийнятих на його виконання, а також рішень (індивідуальних актів) щодо призначення уповноважених осіб Фонду, делегування їм повноважень, рішень (індивідуальних актів) Національного банку України про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку та рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, а також рішень (індивідуальних актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, встановлюються Кодексом адміністративного судочинства України (частина 3 статті 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Визнання протиправними (незаконними) та скасування рішень (індивідуальних актів), визначених частиною третьою цієї статті, не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку та відновлення прав акціонерів на момент прийняття такого акта/рішення; не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення банку з ринку та ліквідації; не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування завданої шкоди (частина 6 статті 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Судом досліджено положення пункту 6 частини 4 статті 12 та статті 266-1 КАСУ, за результатом чого суд дійшов висновку, що даний спір не має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки не передбачений процесуальним законодавством останнього, а враховуючи характер спірних правовідносин є корпоративним спором акціонера у зв`язку з чим підсудний господарському суду.
Як убачається з пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590-IX від 13.05.2020 внесені ним зміни мають за мету встановити рівновагу між приватними інтересами вкладників банків і суспільними інтересами у процедурах виведення неплатоспроможних банків з ринку / їх ліквідації, що є реалізацією принципу пропорційності як складової верховенства права. У разі скасування рішення щодо виведення банку з ринку становище такого банку, яке існувало до прийняття рішення компетентним органом, не повинно відновлюватись, а засоби правового захисту мають обмежуватись компенсацією у разі, якщо власники банку зазнали шкоди (як це передбачено законодавством США, Сполученого Королівства, Республіки Молдови, Литовської Республіки). Дослідження міжнародного досвіду регулювання таких правовідносин свідчить про відсутність у законодавстві інших країн підстав і механізмів повернення на ринок банку, щодо якого почалась процедура ліквідації.
До прийняття Закону № 590-IX, який набрав чинності 23.05.2020 диспозиція статті 5 «Способи судового захисту» ГПК України в зазначеній редакції не передбачала обмежень щодо вибору колишнім учасником неплатоспроможного банку способу захисту його прав у господарському суді, порушення яких він пов`язує зі здійсненням процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.
Однак такі обмеження існували відповідно до частини шостої статті 41 Закону № 4452-VI, тобто в іншому законі, положення якого були матеріально-правовими. Ці обмеження були доступними, чіткими та передбачуваними.
Передбачена частиною шостою статті 41 Закону № 4452-VI заборона щодо витребування в інвестора придбаних ним акцій банку на користь їх попереднього власника є легітимним цивільно-правовим обмеженням способів захисту акціонерами банків їх прав та інтересів у процедурі виведення з ринку неплатоспроможного банку (у розумінні норм матеріального права), яка має застосовуватися як спеціальна щодо загальних способів захисту норма права. Така норма введена на захист публічного інтересу в забезпеченні стабільності фінансової системи та положень щодо добросовісності інвестора банку в силу закону (частини 10 статті 39 Закону № 4452-VІ).
Внесені Законом № 590-IX зміни до ГПК України, які набрали чинності 23.05.2020, фактично не змінили цього матеріально-правового регулювання.
Отже, з прийняттям Закону № 590-IX не було змінено матеріально-правове регулювання в частині способів захисту прав особи, яка постраждала внаслідок порушень закону у процедурі виведення банку з ринку (відновлення його платоспроможності).
Тому питання темпорального застосування Закону № 590-IX у частині належного способу захисту не виникає.
Зазначене викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 (пункти 9.41-9.46).
Проаналізувавши зазначене вище законодавство та судову практику (пункт 9.35 та 9.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19), суд дійшов висновку, що дія норм частини 3 та 4 статті 5 ГПК України в реакції Закону № 590-IX не може розповсюджуватися на всі спори, які виникають за позовами учасників банку, обґрунтованими порушеннями їх прав унаслідок введення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, оскільки фактично є конкритезацією частини 6 статті 41 Закону № 4452-VІ щодо обмеження способів захисту прав попереднього власника акцій неплатоспроможного банку, для застосування якої наразі не вбачається підстав.
Так, законодавець встановив межі захисту суб`єктивного права учасника банку, імперативно визначивши, які способи захисту можуть бути застосовані у разі порушення права особи під час процедури виведення з ринку неплатоспроможного банку і які способи захисту не можуть бути застосовані.
Внесені Законом № 590-IX зміни до ГПК України, які набрали чинності 23.05.2020 року, фактично не змінили цього матеріально-правового регулювання та можливості Позивача оскаржити індивідуальний акт Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку щодо безпідставного посилання Відповідачем на положення частини 3 та 4 статті 5 ГПК України оскільки в даному випадку станом на момент виникнення спірних правовідносин Позивачем не оскаржуються рішення, визначені частиною 3 статті 54 Закону України № 4452- VІ та статтею 266-1 КАСУ, а тому у таких правовідносинах відсутня підстава застосування частини 3 та 4 статті 5 ГПК України.
Крім того, оскаржувані Позивачем рішення жодним чином не зупинять / припинять розпочату процедуру ліквідації банку, що відповідає приписам частини 5 статті 54 Закону України № 4452- VІ.
Також суд зазначає, що зазначена правова позицію підтверджується та узгоджується судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (пункт 105), в якій зокрема зазначено наступне: «Отже, порядок оскарження дій та бездіяльності Фонду та уповноваженої особи Фонду в процесі здійснення ними повноважень органу управління банком, зокрема, щодо виявлення майна банку, включаючи права вимоги банку до його боржників, у тому числі щодо відшкодування шкоди, завданої банку, дій та бездіяльності щодо здійснення прав банку стосовно його прав вимоги, стягнення коштів з боржників банку або продажу майна банку, включаючи продаж його вимог, законом не встановлено. Оскільки неналежне здійснення Фондом та уповноваженою особою Фонду таких повноважень впливає на похідний інтерес вкладників та інших кредиторів у формуванні ліквідного майна банку, його ліквідаційної маси у грошовій формі, в тому числі у трансформації прав вимоги у грошові активи, які підлягають подальшому розподілу між кредиторами, Велика Палата Верховного Суду констатує наявність прогалини в законодавстві і вважає, що вона підлягає заповненню за аналогією закону (частина перша статті 8 ЦК України), а саме за аналогією частини шостої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства: дії (бездіяльність) Фонду, зокрема в особі уповноваженої особи Фонду, щодо формування ліквідаційної маси банку, у тому числі щодо трансформації майна банку у грошову форму, можуть бути оскаржені до господарського суду кредиторами банку».
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд також погоджується з доводами Позивача, що встановлення обставин бездіяльності / незаконних дій Фонду, які призвели до негативних наслідків щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного банку безпосередньо стосуються та впливають на права та обов`язки акціонера банку (Позивача), а відтак останній в силу положень статті 16 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 54 Закону України № 4452-VІ має право оскаржувати рішення з процедурних питань в процесі ліквідації банку задля забезпечення належного та законного формування реєстру кредиторів та тим самим має захищати своє право задля уникнення можливості звернення Фонду до такого акціонера з позовом про відшкодування шкоди на підставі частини 5 статті 52 Закону України № 4452- VІ.
При цьому судом враховано, що розділом IX Порядку №3711 закріплено право акціонерів банку, що ліквідується, отримати майно (активи) такого банку, яке залишилось після задоволення вимог усіх кредиторів, відповідно до статті 52 Закону № 4452-VI.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).
Зі змісту статей 15, 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 та від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (пункт 14).
Відтак, враховуючи специфіку спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що Позивачем обрано належний спосіб захисту своїх прав акціонера банку, що знаходиться в процедурі ліквідації та збереження активів банку, що за сукупністю зазначеного є підставою для задоволення позову.
З огляду на викладене, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на суперечливу поведінку Відповідача при розгляді спорів, що виникають у зв`язку із неплатоспроможністю банку, яка проявляється у наступному.
Згідно доводів Відповідача у справі № 910/5736/24, належним способом захисту прав Позивача у даній категорії справ може відбуватися лише в межах позовів (проваджень) про відшкодування збитків банку, заподіяної рішеннями пов`язаних з таким банком осіб у порядку статті 52 Закону України № 4452-VI та в статусі Відповідача.
Проте, судом встановлено, що під час розгляду справ № 910/9833/21 та № 910/4149/21 Фондом формувалась та підтримувалась позиція, що оцінка дій Фонду щодо ефективності розпорядження активами неплатоспроможного банку виходить за межі предмету доказування, враховуючи заявлені вимоги про відшкодування збитків, а відтак не може з`ясовуватися в межах такої справи.
Зазначене, на переконання суду, свідчить про недобросовісну поведінку Відповідача, що виражається в зайнятті протилежних (взаємовиключних) позицій по справам в залежності від предмету спору та статусу учасника справи.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Підсумовуючи викладене вище та з огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог оскільки оскаржувані рішення Відповідача призводять до недоотримання та нераціонального використання активів банку, що відповідно порушує права Позивача в частині отримання акціонером майна такого банку, яке залишиться після задоволення вимог усіх кредиторів (відповідно до статті 52 Закону України 4452-VI) та задля уникнення майнової відповідальності такого акціонера за шкоду, завдану банку.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.11.2023 № 1419 «Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Айбокс Банк» (ідентифікаційний код 21570492).
3. Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.12.2023 № 1553 «Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Айбокс Банк» (ідентифікаційний код 21570492).
4. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір - 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 03.10.2024
Суддя Антон ПУКАС
