УХВАЛА
21 травня 2025 року
м. Київ
cправа №910/5736/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду міста Києва (Пукас А.Ю.)
від 23.09.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду (Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., Руденко М.А.)
від 10.02.2025 (повний текст складений 04.03.2025)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк",
про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач, Скаржник-2), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Відповідача "Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк" від 06.11.2023 №1419;
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Відповідача "Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк" від 05.12.2023 №1553.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- заява Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків про задоволення кредиторських вимог від 15.09.2023 №9748/6/31-00-13-01-06 не відповідає вимогам законодавства;
- Відповідач порушив порядок акцептування вимог кредиторів Акціонерного товариства "Айбокс Банк" у частині вимог Державної податкової служби України та безпідставно включив вимоги на суму 7 234 644 571,17 грн до восьмої черги реєстру кредиторів;
- податкові зобов`язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, які включено до кредиторських вимог восьмої черги, виникли до початку процедури ліквідації банку, а вимоги за зобов`язаннями зі сплати штрафних санкцій не є такими, що пов`язані зі здійсненням ліквідації банку.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №910/5736/24, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача судовий збір у розмірі 6 056 грн.
4. 24 березня 2025 року третя особа - Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" (далі - Скаржник-1) із використанням підсистеми "Електронний суд" подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове - про відмову в позові повністю.
5. У тексті касаційної скарги Скаржник-1, посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначив:
- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у взаємозв`язку з положеннями статті 6 цього Закону та нормативно-правовим актом Відповідача, який встановлює особливості акцептування кредиторських вимог до банку в умовах воєнного стану;
- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на:
1) пункт 1 частини першої статті 310 ГПК України - справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (хоч Позивач є акціонером банку, питання цього спору виходить за межі корпоративного, оскільки Позивач є фізичною особою, а тому справа має розглядатися цивільним судом);
2) пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України - суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
6. За доводами Скаржника-1, предметом спору в справі №910/5736/24 є:
рішення про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства "Айбокс Банк", а саме збільшено розмір кредиторських вимог восьмої черги на 7 234 644 571,17 грн шляхом включення до реєстру кредиторів Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків;
часткове задоволення кредиторської вимоги Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків на суму 550 000 000 грн.
За результатами розгляду справи Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків втрачає право на отримання 7 234 644 571,17 грн та має повернути 550 000 000 грн. Попри це, останнє не було залучене до участі в справі №910/5736/24
7. 24 березня 2025 року Відповідач (Скаржник-2) із використанням засобів поштового зв`язку також подав касаційну скаргу, в якій просив Суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №910/5736/24 та ухвалити нове - про відмову в позові повністю.
8. Скаржник-2 у тексті касаційної скарги, посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначив:
- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у взаємозв`язку з положеннями статті 6 цього Закону та нормативно-правовим актом Скаржника-2, який встановлює особливості акцептування кредиторських вимог до банку в умовах воєнного стану;
- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на:
1) пункт 1 частини першої статті 310 ГПК України - справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (хоч Позивач і є акціонером банку, питання цього спору виходить за межі корпоративного, оскільки Позивач є фізичною особою, а тому справа має розглядатися цивільним судом);
2) пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України - суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
9. За доводами Скаржника-2, предметом спору в справі №910/5736/24 є:
рішення про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства "Айбокс Банк", а саме збільшено розмір кредиторських вимог восьмої черги на 7 234 644 571,17 грн шляхом включення до реєстру кредиторів Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків;
часткове задоволення кредиторської вимоги Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків на суму 550 000 000 грн.
За результатами розгляду справи Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків втрачає право на отримання 7 234 644 571,17 грн та має повернути 550 000 000 грн. Попри це, останнє не було залучене до участі в справі №910/5736/24.
10. З урахуванням викладеного, в ухвалі від 14.04.2025 Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги касаційних скарг та обрані підстави касаційного оскарження є аналогічними за змістом.
11. 10 квітня 2025 року Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав заперечення проти відкриття касаційного провадження, в яких, зокрема, зазначає:
- у цій справі суд апеляційної інстанції вже вирішив питання щодо застосування положень статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у спірних правовідносинах відповідно до висновків Верховного Суду. Констатовано, що заява Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків від 15.09.2023 подана з порушенням строків пред`явлення кредиторських вимог, клопотання про поновлення пропущеного строку заявлено не було, наслідком чого є погашення зобов`язань банку. Вказане відповідає висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №916/3724/21;
- Скаржники під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не заявляли про порушення правил предметної юрисдикції, не обґрунтували це наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду в справі з подібними підставою та предметом позову у подібних правовідносинах. Діями та рішеннями Скаржника-2, який у процедурі ліквідації банку виступає як орган управління і перевищує свої повноваження внаслідок безпідставного задоволення вимог кредиторів, порушуються корпоративні права та законні інтереси Позивача на отримання залишкового майна банку в процедурі його ліквідації. Отже, вказаний спір є корпоративним та належить до юрисдикції господарських судів;
- не обґрунтовано у якій частині оскаржуваного судового рішення (в мотивувальній та / або резолютивній) прямо зазначено про права, інтереси та / або обов`язки Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків та про які саме. Крім того, Скаржники жодного разу не зверталися до суду із заявою про необхідність залучення вказаної особи до участі у справі на стороні Скаржника-2;
- касаційні скарги фактично зводиться до спроб переконати Верховний Суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, у зв`язку з незгодою з ними. Касаційні скарги не містять зазначення конкретного положення статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яке, на думку Скаржників, неправильно застосоване судами попередніх інстанцій, та обґрунтування, у чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права. Підстав, які б свідчили про неврахування судом апеляційної інстанції при вирішенні цього спору будь-яких інших висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах також не наведено. Враховуючи зазначене, неможливо встановити, який саме висновок Верховного Суду та щодо застосування якої саме норми права відсутній.
12. Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2025 касаційні скарги Скаржника-1 та Скаржника-2 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
13. В ухвалі від 14.04.2025 Верховний Суд зазначив, що для усунення недоліків касаційних скарг:
- Скаржник-1 має належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України;
- Скаржник-2 має (1) належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України; (2) подати до Верховного Суду докази сплати (доплати) судового збору в розмірі 2 422,40 грн із зарахуванням суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
14. 21 квітня 2025 року, у межах встановленого Верховним Судом строку, Скаржник-2 із використанням підсистеми "Електронний суд" подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги (далі - Заява).
15. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 14.04.2025 Скаржник-2 у тексті Заяви зазначив, що підставами касаційного оскарження ухвалених у справі №910/5736/24 судових рішень є пункти 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у взаємозв`язку із положеннями статті 6 вказаного Закону та нормативно-правовим актом Скаржника-2, який встановлює особливості акцептування кредиторських вимог до банку в умовах воєнного стану (Скаржник-2 у тексті Заяви вказує про відсутність станом на сьогодні висновку Верховного Суду щодо нормативного регулювання здійснення ліквідаційної процедури банків в умовах воєнного стану, реалізації та застосування Скаржником-2 положень статті 6 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та можливості розширення в умовах воєнного стану строків, визначених статтями 45 та 49 вказаного Закону, для подання та прийняття заяв про визнання кредиторських вимог).
16. Скаржник-2 також подав платіжну інструкцію від 15.04.2025 №835 про сплату 2 422,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.
17. 23 квітня 2025 року Скаржник-1 з використанням підсистеми "Електронний суд" подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги (далі - Заява-2), у якій додатково обґрунтував підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у взаємозв`язку із положеннями статті 6 цього закону та нормативно-правовим актом Скаржника-2, який встановлює особливості акцептування кредиторських вимог до банку в умовах воєнного стану:
- оскільки, в силу приписів статті 49 наведеного Закону Скаржник-2 припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 вказаного Закону, будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Скаржником-2 суми відшкодування за вкладами. При цьому протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Скаржнику-2 про свої вимоги до банку (частина п`ята статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");
- суди попередніх інстанцій відповідно до наведених норм дійшли висновку, що у період виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не передбачено повноважень Скаржника-2 змінювати строк для подання та прийняття заяв про визнання кредиторських вимог, який встановлено імперативною нормою Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пунктом 6 розділу ІІ Положення №3711;
- статтею 6 Закону передбачено, що Скаржник-2 здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами, та наділений повноваженнями встановлювати особливості функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків в умовах воєнного стану чи під час особливого періоду, у тому числі щодо порядку пред`явлення та акцептування вимог кредиторів до банку. З дотриманням зазначеної норми Скаржник-2 09 березня 2023 року прийняв рішення "Щодо формування реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк" в умовах воєнного стану в України" №284, яким визначив порядок пред`явлення кредиторами своїх вимог до банку, у тому числі шляхом подання заяви протягом ліквідаційної процедури банку, але не пізніше ніж за 45 днів до планованої дати складання ліквідаційного балансу банку.
18. 28 квітня 2025 року Позивач з використанням підсистеми "Електронний суд" подав клопотання, в якому просить касаційні скарги Скаржника-1 та Скаржника-2 повернути без розгляду у зв`язку з тим, що вони не усунули недоліки касаційних скарг, встановлені в ухвалі Верховного Суду від 14.04.2025.
19. Суд розглянув клопотання Позивача, що фактично є запереченням проти відкриття касаційного провадження та звертає увагу, що Скаржники на виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України навели підстави, з яких подається касаційна скарга (пункти 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України) з наведенням відповідного обґрунтування. Скаржник-2 сплатив (доплатив) судовий збір за подання касаційної скарги.
20. Обґрунтованість / необґрунтованість доводів касаційних скарг та, відповідно, підтвердження / непідтвердження визначених Скаржниками підстав касаційного оскарження Верховний Суд перевіряє під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, а не на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
21. З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку, що Скаржники усунули недоліки касаційних скарг. Отже, відповідно до правил статті 294 ГПК України необхідно відкрити касаційне провадження за касаційними скаргами Скаржника-1 та Скаржника-2 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №910/5736/24 з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
22. Скаржники також просять зупинити дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №910/5736/24.
23. Згідно з частиною першою статті 332 ГПК України, визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
24. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 294 ГПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.
25. Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, Суд враховує необхідність у цьому, зокрема, ймовірність утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.
26. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином. Сама по собі незгода учасника судового процесу із мотивами ухваленого у справі судового рішення не є достатньою підставою для зупинення його виконання та дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення.
27. Клопотання про зупинення виконання судових рішень має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні особа повинна навести обґрунтування своїх вимог та довести, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані.
28. Враховуючи зазначене й те, що у клопотаннях відсутні належні доводи, не додані відповідні докази, які б давали підстави для висновку про необхідність зупинення дії оскаржуваних судових рішень, відсутні підстави для їх задоволення.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 294, 295, частиною третьою статті 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відкрити касаційне провадження за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №910/5736/24.
2. Призначити касаційні скарги до спільного розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 червня 2025 року о 14:00 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, у залі судових засідань №2 (кабінет №209).
3. Встановити строк для подання відзивів на касаційні скарги з доказами надсилання їх копій та копій доданих документів іншим учасникам справи до 05 червня 2025 року. У разі закінчення п`ятнадцятиденного строку з дня вручення цієї ухвали вже після встановленої судом дати, останнім днем строку для подання відзиву на касаційну скаргу є день, в який спливає п`ятнадцятиденний строк. У разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами.
4. У задоволенні клопотань Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №910/5736/24 відмовити.
5. Явка представників учасників справи не є обов`язковою.
6. Роз`яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.
7. Витребувати з Господарського суду міста Києва та / або Північного апеляційного господарського суду справу №910/5736/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
В. Студенець
