ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" лютого 2025 р. Справа№ 910/5736/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Дюжев І.О., Ракітін С.П.
від відповідача - представник не прибув,
від третьої особи - Мороз С.А.,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі №910/5736/24 (суддя Пукас А.Ю., повний текст складено - 03.10.2024) за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" про визнання протиправними та скасування рішень.
ВСТАНОВИВ наступне.
До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі за текстом - Дробот В.І., Позивач) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі за текстом - ФГВФО, Відповідач - 1), в якому Позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.11.2023 № 1419 "Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк";
визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.12.2023 № 1553 "Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк".
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає наступне:
заява Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків про задоволення кредиторських вимог № 9748/6/31-00-13-01-06 від 15.09.2023 року не відповідає вимогам законодавства;
Відповідач порушив порядок акцептування вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК" в частині вимог ДПС України та безпідставно включив вимоги останнього на суму 7 234 644 571, 17 грн до восьмої черги реєстру кредиторів;
податкові зобов`язання за спірними ППР, які включено до кредиторських вимог восьмої черги виникли до початку процедури ліквідації банку, а вимоги за зобов`язаннями по сплаті штрафних санкцій не є такими, що пов`язані зі здійсненням ліквідації Банку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі №910/5736/24 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.11.2023 №1419 "Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк" (ідентифікаційний код 21570492); визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.12.2023 № 1553 "Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк" (ідентифікаційний код 21570492).
Вказане рішення суду мотивоване, зокрема, наступним:
рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1419 від 06.11.2023 прийнято до моменту надходження до банку заяви № 11384/6/31-00-13-01-06 від 07.11.2023 про визнання кредиторських вимог, а відтак без фактичного врахування останньої, що свідчить про незаконність та безпідставність прийнятого такого індивідуального акту, оскільки останній суперечить вимогам вищезазначеного чинного законодавства та відповідно не може породжувати жодних юридичних наслідків, в тому числі і прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення № 1553;
податкові зобов`язання, встановлені ППР щодо сплати податку на прибуток, ПДФО та військового збору, виникли до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку в силу положень ПК України та не є такими, що пов`язані з ліквідацією Банку.
в період виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не передбачено повноважень Фонду змінювати строк для подання та прийняття заяв про визнання кредиторських вимог, який встановлено імперативною нормою частини 5 статті 45 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пунктом 6 розділу ІІ Положення № 3711.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач та третя особа звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційних скарг Скаржники зазначають наступне:
формування реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Айбокс Банк» може здійснюватись на підставі балансових даних;
заяву про визнання кредиторських вимог кредитори банку мають право подавати протягом усього терміну здійснення ліквідаційної процедури, але не пізніше 45 днів до планової дати складання ліквідаційного балансу. Фонд уповноважений змінювати строк для подання та прийняття таких заяв;
Уповноваженою особою Фонду у листі від 22 вересня 2023 року № 3147/019-23лк не було відмовлено кредитору у включенні вимог до Реєстру;
враховуючи наявність заяви кредитора, рішення за результатами адміністративного оскарження ППР, документального підтвердження наявності вимог кредитора, були наявні законні підстави для внесення відповідних змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів;
процедурні порушення не є підставою для скасування рішень Фонду;
юридичний інтерес Позивача у вирішенні спору відсутній.
В ході здійснення апеляційного провадження позивачем 07.02.2025 та 10.02.2025 подані до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (висновку експерта від 06.03.2024, лист Шевченківського УП ГУНП в м. Києві від 24.07.2024, письмовий дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в КП №12023100040003072), в яких заявлено про визнання поважними причин пропуску позивачем процесуальних строків для подання доказів.
Вказані клопотання є ідентичними, за виключенням наведення в одному з них мотивування неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції, та відсутності його - в іншому.
В силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду.
Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з такою заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.
Позивачем не було доведено до суду першої інстанції неможливості подання вказаних доказів.
Позивач зазначає про неможливість подання доказів до суду першої інстанції через відсутність їх у нього станом на момент розгляду справи місцевим господарським судом та отримання цих доказів лише 05.02.2025
Згідно з приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів, зазначає, що клопотання про поновлення строку повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.
Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.
Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Колегія суддів вказує, що наслідки відсутності у позивача вказаних доказів на момент розгляду справи судом першої інстанції несе саме позивач.
При цьому, Суд повторно вказує, що всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою.
Враховуючи викладене, колегією суддів відмовляється у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання доказів та відповідно клопотання про приєднання доказів залишаються судом без розгляду.
Представник апелянта - третьої особи в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційні скарги.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційних скарг заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить підпис його представника в розписці про оголошення перерви.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційних скарг, вони розглянуті судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Згідно виписки про стан рахунку в цінних паперах, Позивач є акціонером АТ "Айбокс Банк" та власником акцій банку розміром 73, 927897 % статутного капіталу АТ "Айбокс Банк".
Правлінням Національного банку України ухвалено рішення від 07.03.2023 №89-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АЙБОКС БАНК".
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 07.03.2023 № 277 "Про початок процедури ліквідації АТ "АЙБОКС БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким Фондом розпочато процедуру ліквідації Банку терміном на 3 роки з 08.03.2023 до 07.03.2026 включно.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.05.2023 № 531 "Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АЙБОКС БАНК" уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку з 05.05.2023 призначено провідного професіонала з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчука Віталія Віталійовича.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.04.2023 № 445 затверджено реєстр акцептованих кредиторів ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АЙБОКС БАНК" на загальну суму 796 069 062, 87 грн.
15.09.2023 Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків подано Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію АТ "АЙБОКС БАНК" Паламарчуку В.В. заяву про задоволення кредиторських вимог № 9748/6/31-00-13-01-06 в частині зобов`язань Банку за ППР № 1800/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1801/Ж10/31-00-07-03-01- 20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1803/Ж10/31-00-07-03-01-20 та №1804/Ж10/31-00- 07-03-01-20, яка зареєстрована АТ "АЙБОКС БАНК" за вх. №5139/23 21.09.2023.
Поданню наведеної заяви про задоволення кредиторських вимог передувало наступне.
Під час процедури ліквідації банку Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків проведено податкову перевірку діяльності АТ "АЙБОКС БАНК", за результатами якої складено Акт №1621/Ж5/31-00- 07-03-01-15/21570492 від 21.07.2023 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ "АЙБОКС БАНК" (код ЄДРПОУ 21570492), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2021 по 31.12.2022".
На підставі Акту перевірки Державною податковою службою України прийняті податкові повідомлення-рішення, якими Банку донараховані податкові зобов`язання:
1) податкове повідомлення-рішення № 1800/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, яким ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "АЙБОКС БАНК" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 26 205 743, 75 грн;
2) податкове повідомлення-рішення № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, яким ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "АЙБОКС БАНК" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з податку на доходи фізичних осіб на суму 6 656 558 333,01 грн., з яких податкове зобов`язання - у розмірі 5 325 246 666, 41 грн, штрафні санкції - 1 331 311 666, 60 грн;
3) податкове повідомлення-рішення №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, яким ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "АЙБОКС БАНК" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з військового збору на суму 554 713 194,41 грн, з яких податкове зобов`язання - у розмірі 443 770 555, 53 грн, штрафні санкції - 110 942 638, 88 грн.;
4) податкове повідомлення-рішення №1803/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, яким визначено грошове зобов`язання у розмірі суми штрафних санкцій 1 020, 00 грн;
5) податкове повідомлення-рішення №1804/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 р, яким визначено грошове зобов`язання у розмірі суми штрафних санкцій 2 720, 00 грн;
6) податкове повідомлення-рішення №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023р, яке винесено у процесі адміністративного оскарження банком ППР № 1800/Ж10/31-00-07- 03-01-20 від 23.08.2023 Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків і яким зменшено штрафні санкції до 2 408 448, 75 грн., загальна сума до сплати: 23 373 043,75 грн.
У відповідь на заяву про задоволення кредиторських вимог ДПС України від 15.09.2023 р. № 9748/6/31-00-13-01-06 Уповноважена особа Фонду листом від 22.09.2023 № 3147/019-23 лк повідомила контролюючий орган про відмову у включенні вимог за ППР № 1800/Ж10/31-00-07-03-01-20, №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 до реєстру.
Своє рішення Уповноважена особа Фонду обґрунтувала тим, що заява про задоволення кредиторських вимог подана у час, коли грошове зобов`язання по сплаті податків і зборів та фінансових санкцій було неузгодженим оскільки банком оскаржено вказані ППР в адміністративному порядку.
Податкові зобов`язання за ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.05.2023, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.05.2023 та №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК" на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду № 1419 від 06.11.2023, внаслідок чого сума акцептованих вимог кредиторів збільшилась на 7 234 644 571,17 грн. та становила 8 075 512 000,15 грн.
07.11.2023 ДПС України повторно надіслано заяву про задоволення кредиторських вимог за вих. № 11384/6/31-00-13-01-06, адресовану Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію АТ "АЙБОКС БАНК", в яку ДПС України включило вимоги за ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1803/Ж10/31-00-07-03-01-20 та №1804/Ж10/31-00-07-03-01-20, а також за ППР №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20, складеним в результаті адміністративного оскарження, вимоги за яким не були заявлені раніше.
Як згадано вище, податкові зобов`язання за ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 включені Відповідачем до реєстру кредиторів банку рішенням від 06.11.2023 №1419.
05.12.2023 виконавчою дирекцією Фонду гарантування ухвалено рішення №1553 "Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК" (далі за текстом - рішення виконавчої дирекції Фонду №1553), відповідно до якого погоджено збільшення розміру часткового задоволення вимог кредитора восьмої черги ДПС України на суму 550 000 000, 00 грн шляхом перерахування кредиторських вимог в безготівковій формі.
Того ж дня, 05.12.2023, уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку Паламарчуком Віталієм Віталійовичем перераховано ДПС України 550 000 000,00 грн в безготівковій формі, чим фактично виконано вказане рішення Фонду.
Позивач не погоджується з діями уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "АЙБОКС БАНК", як представника Фонду, та прийнятими виконавчою дирекцією Фонду гарантування рішеннями від 06.11.2023 № 1419 "Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК" та від 05.12.2023 № 1553 "Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК", вважає їх незаконними та такими, що винесені із порушенням норм чинного законодавства України.
Так, позивач зазначає, що заява ДПС України про задоволення кредиторських вимог № 11384/6/31-00-13-01-06 датована 07.11.2023 та отримана Уповноваженою особою банку 08.11.2023 після прийняття виконавчою дирекцією Фонду гарантування оскаржуваного рішення № 1419 "Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК" від 06.11.2023, яким затверджені зміни № 11 до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК", у тому числі вищевказані вимоги ДПС.
Відтак Позивач вказує, що рішення виконавчої дирекції Фонду № 1419 прийнято до моменту направлення та відповідно отримання такої заяви, а відтак остання не була покладена в основу прийнятого рішення, що виключає законність останнього.
Позивач також зазначає, що в основу оскаржуваного рішення виконавчої дирекції Фонду № 1419 покладено передчасні вимоги за заявою 15.09.2023 №9748/6/31-00-13-01-06, оскільки останні відхилені Уповноваженою особою Фонду листом від 22.09.2023 № 3147/019-23лк, а вимоги за заявою від 07.11.2023 № 11384/6/31-00-13-01-06, на день прийняття рішення фактично не були заявлені, а вимоги за ППР №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20, складеним в результаті адміністративного оскарження заявлені ДПС України в заяві від 07.11.2023 №11384/6/31-00-13-01-06, тобто вже після винесення Фондом оскаржуваного рішення від 06.11.2023 № 1419.
Відтак, Позивач стверджує, що Фонд порушив порядок акцептування вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК", оскільки прийняв оскаржуване рішення не на підставі заяви ДПС України, включивши до реєстру кредиторські вимоги, які фактично не заявлялися кредитором до акцептування.
Включення податкових зобов`язань за ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК" також здійснено з порушенням статей 56, 59 Податкового кодексу України, оскільки на момент їх включення до реєстру кредиторів дані податкові зобов`язання були неузгодженими, податкового боргу АТ "АЙБОКС БАНК" за даними зобов`язаннями не обліковувалось ані за даними АТ "АЙБОКС БАНК", ані за даними контролюючого органу, що, за твердженням Позивача, підтверджується наступним.
Позивач, будучи мажоритарним акціонером АТ "АЙБОКС БАНК", неодноразово звертався, як до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, так і до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича, щодо необхідності термінового вжиття усіх передбачених чинним законодавством України заходів для оскарження в судовому порядку зазначених вище ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 для збереження активів та майна Банку, з метою не допустити заподіяння збитків та шкоди державі, АТ "АЙБОКС БАНК", його посадовим особам та акціонерам.
Так на адресу Банку надсилався лист від 02.11.2023 (вх. №5529-23лк від 02.11.2023), лист від 05.11.2023 (вх.№5546/23лк від 06.11.2023) та лист від 13.11.2023 (вх.№22253/23 від 13.11.2023).
05.11.2023 уповноваженим представником Позивача подано через систему електронний суд до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву від 05.11.2023 про визнання протиправними дій та рішень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та визнання протиправними та скасування ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20.
Даний позов, подано Позивачем враховуючи протиправну бездіяльність Відповідача та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича, щодо невжиття заходів для оскарження протиправних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку.
Провадження за вказаним позовом відкрито ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 № 320/5602/24.
Позивач зазначає, що станом на 06.11.2023 податкових вимог щодо визначення АТ "АЙБОКС БАНК" податкового боргу за податковими зобов`язання згідно ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 не складалося та не вручалося АТ "АЙБОКС БАНК", а відповідні податкові зобов`язання станом на 06.11.2023 не відображені у фінансовій звітності банку.
Крім того, в абзаці третьому на другій сторінці листа від 23.10.2023 №3334/012-23лк Уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ "АЙБОКС БАНК" Паламарчук В.В. зазначає, що строк на судове оскарження Банком винесених ППР спливає 05.11.2023 і у разі, якщо Банк не скористається своїм правом на оскарження ППР в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, податкові зобов`язання будуть вважатися узгодженими.
Таким чином Позивач зазначає, що на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду № 1419 до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК" 06.11.2023 включені оспорювані та неузгоджені податкові зобов`язання згідно ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20, внаслідок чого сума акцептованих вимог кредиторів безпідставно збільшилась на 7 234 644 571,17 грн., чим порушені вимоги законодавства України, порушені права та інтереси Держави, АТ "АЙБОКС БАНК", його посадових осіб та акціонерів, зокрема і Позивача.
Підставою внесення змін до реєстру Уповноважена особа Фонду у поясненнях до клопотання про внесення змін № 11 до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК" від 02.11.2023 (додаток до листа вих. №3437/019-23 лк "Щодо змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК" від 02.11.2023) на стор. 3 зазначає саме положення підпункту 11 пункту 1 розділу VII вказаного Положення, а саме: пред`явлення кредиторських вимог контролюючими органами за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації банку.
Позивач знову ж таки звертає увагу на те, що заявлена Фондом підстава для внесення змін не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки заява про задоволення кредиторських вимог ЦМУ ДПС України по роботі з ВПП не містить вимог за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації банку та пов`язані з такою ліквідацією з огляду на таке.
По - перше, Позивач зазначає, що податкові зобов`язання за ППР виникли до початку процедури ліквідації банку, оскільки як вбачається з ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20, суми грошових зобов`язань Банку, які були пред`явлені ДПС України, складаються як з податкових зобов`язань, так і з штрафних санкцій.
Водночас, податкові зобов`язання, встановлені ППР, щодо сплати податку на прибуток, ПДФО та військового збору, нараховані за період з 01.01.2021 по 31.12.2022, в силу вимог Податкового кодексу України (пункту 37.2 статті 37 ПК України) вважаються такими, що виникли відповідно до законодавства в строки встановлені ПК України, а не після податкової перевірки, що була проведена під час ліквідації банку.
Відтак, вказані зобов`язання банку із сплати податків і зборів виникли до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку в силу положень ПК України та не є такими, що пов`язані з ліквідацією Банку.
По - друге, вимоги за ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03- 01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 неправомірно включені до восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК" всупереч частини 3 статті 46, а також частини 1 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" оскільки є зобов`язаннями по сплаті штрафних санкцій, не є такими, що пов`язані зі здійсненням ліквідації Банку, не існували до початку процедури ліквідації банку, тому є додатковими.
При цьому, Позивач посилається на положення пункту 3 частини 2, частини 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зазначає, що вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації вважаються такими, що настали, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону, а жодних додаткових зобов`язань після початку процедури ліквідації, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, не виникає.
Відтак, Позивач зазначає, що зобов`язання за ППР не пов`язані з ліквідацією Банку, а тому Фонд зобов`язаний був відмовити у задоволенні кредиторських вимог за ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та ППР № 2233/Ж10/31- 00-07-03-01-20.
Крім того, Позивач, посилаючись на положення частини 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пункту 6 розділу II Положення № 3711 зазначає, що свої вимоги до банку кредитор зобов`язаний заявити у межах 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 456/450/16-ц.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, враховуючи наступне.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі за текстом - Закон № 4452-VI) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Частиною 1 статті 44 Закону № 4452-VI визначено, що Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Відповідно до частини 1 та 2 стаття 45 Закону № 4452-VI Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.
Частиною 4 та 5 вказаної статті закріплено, що Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.
Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Відповідно до п. 8 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.08.2017 № 3711 затверджено Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонд (далі за текстом - Положення № 3711), яким регулюються процедури, що виникають в процесі виконання дій щодо визначення суми заборгованості кожному кредитору, віднесення вимог кредиторів до певної черги, відхилення вимог кредиторів у разі непідтвердження їх фактичними даними, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а також порядок задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується.
Згідно пунктів 6-8 Положення заявлення кредиторами своїх вимог здійснюється протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. Перебіг строку для заявлення кредиторами своїх вимог починається з наступного дня після опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку відповідно до частини другої статті 45 Закону. Вимоги, що надійшли після закінчення визначеного Законом строку для пред`явлення кредиторських вимог, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування коштів за вкладами, які підлягають відшкодуванню Фондом. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів, що надійшли після визначеного Законом строку, підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебігу процедури ліквідації.
Отже, про свої вимоги до банку кредитор зобов`язаний заявити у межах 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку.
Правлінням Національного банку України ухвалено Рішення від 07.03.2023 № 89-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АЙБОКС БАНК", а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 07.03.2023 № 277 "Про початок процедури ліквідації АТ "АЙБОКС БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким Фондом розпочато процедуру ліквідації Банку терміном на 3 роки з 08.03.2023 до 07.03.2026 включно.
Опублікування зазначених відомостей в газеті "Урядовий кур`єр" здійснено 14.03.2023.
Тобто, будь-які зобов`язання Банку, що існували до моменту оголошення його ліквідації, та за якими вимоги надійшли після 13.04.2023 року, вважаються погашеними.
Як вже вказувалося, 15.09.2023 Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків подано Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію АТ "АЙБОКС БАНК" Паламарчуку В.В. заяву про задоволення кредиторських вимог № 9748/6/31-00-13-01-06 в частині зобов`язань Банку за ППР № 1800/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1803/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 1804/Ж10/31-00-07-03-01-20 на загальну суму 7 237 484 011, 17 грн, яка зареєстрована АТ "АЙБОКС БАНК" 21.09.2023 за вх. № 5139/23.
Отже, вказана Заява ЦМУ ДПС України по роботі з ВПП від 15.09.2023 була подана з порушенням строків пред`явлення кредиторських вимог, встановлених Законом та Положенням. Наслідками такого порушення є погашення зобов`язань Банку та відмова у задоволенні вимог.
Скаржник (Банк) оспорює висновок суду першої інстанції про те, що в період виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не було передбачено повноважень Фонду змінювати строк для подання та прийняття заяв про визнання кредиторських вимог, який встановлено імперативною нормою частини 5 статті 45 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пунктом 6 розділу ІІ Положення № 3711.
Колегія суддів вказує, що ні Законом, ні Положенням не визначено повноваження Фонду на зміну вказаних строків своїми рішеннями.
В обґрунтування доводів щодо наявності повноважень у Фонду змінювати вказані строки та приймати заяви всупереч наведеним у Законі строкам, Скаржник (Банк) посилається на положення частини шостої статті 6 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якою Фонд наділено повноваженнями щодо прийняття нормативно-правових актів щодо особливостей функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення ліквідації банків в умовах воєнного стану чи під час особливого періоду та встановлено спеціальний порядок їх прийняття.
Як зазначає АТ "Айбокс Банк", з дотриманням вказаних положень Закону Фондом 9 березня 2023 року прийнято рішення № 284 "Щодо формування реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк" в умовах воєнного стану в України".
Разом з тим, стаття 6 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить частини 6.
Крім того, слід виходити з аналізу повноважень відповідно до усієї ст. 6 "Нормативно правові акти Фонду" вказаного Закону, яка передбачає наступне:
у межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку;
Фонд видає нормативно-правові акти у формі інструкцій, положень, правил.
Рішення Фонду № 284 "Щодо формування реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк" в умовах воєнного стану в України" від 9 березня 2023 року не є нормативно-правовим актом Фонду, оскільки вимогам ст. 6 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не відповідає.
Отже, вказаним рішенням індивідуальної дії не може змінюватись порядок та строк розгляду заяв про визнання кредиторських вимог, встановлений Законом та Положенням.
Слід також зазначити, що Відповідач у своєму відзиві на позов посилався лише на пп.2.7 п.2 Рішення виконавчої дирекції Фонду від 09.03.2023 №284, як на підставу для акцептування вимог ЦМУ ДПС України, відповідно до якої приймання заяв про визнання вимог кредиторів та внесення змін до реєстру може здійснюватися протягом усієї ліквідаційної процедури АТ "Айбокс Банк", але не пізніше, ніж за 45 днів до планової дати складання ліквідаційного балансу банку.
Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, Рішення Фонду від 09.03.2023 № 284 доповнено пунктом 2.7 на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 95 від 25.01.2024 (додаток до відповіді на відзив), яке набрало чинності з дня його офіційного опублікування - 26.01.2024, а тому посилання Відповідача на вказаний підпункт є безпідставними.
Отже, станом на дату приймання заяв ДПС України та задоволення її вимог вказаного положення (пункту 2.7) не існувало, що унеможливлює його застосування до спірних правовідносин. Рішення Фонду від 09.03.2023 № 284 у редакції до 26.01.2024 (додаток до відповіді на відзив) не містило конкретного пункту щодо продовження строку для приймання заяв про визнання вимог кредиторів.
Як вже вказувалося, 15.09.2023 Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків подано Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію АТ "АЙБОКС БАНК" Паламарчуку В.В. заяву про задоволення кредиторських вимог № 9748/6/31-00-13-01-06 в частині зобов`язань Банку за ППР № 1800/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1803/Ж10/31-00-07-03-01-20 та № 1804/Ж10/31-00-07-03-01-20 на загальну суму 7 237 484 011, 17 грн, яка зареєстрована АТ "АЙБОКС БАНК" 21.09.2023 за вх. № 5139/23.
У відповідь на зазначене, Уповноважена особа Фонду листом від 22.09.2023
№ 3147/019-23 лк повідомила контролюючий орган про відсутність підстав для включення таких вимог до реєстру акцептованих кредиторів в силу оскарження Банком зазначених ППР в порядку адміністративного судочинства відповідно до статті 56 ПК України, а відтак засвідчила передчасність таких вимог.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заява з кредиторськими вимогами від 15.09.2023 розглянута Уповноваженою особою Фонду по суті, за результатом розгляду якої кредитору відмовлено у включенні його вимог до реєстру.
У своїй скарзі Банк посилається на те, що судом не надано належної оцінки листу Уповноваженої особи Фонду від 22 вересня 2023 року №3147/019-23лк, яким заявника було повідомлено про передчасність кредиторської вимоги у зв`язку зі здійсненням адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, а не про відмову в акцептуванні кредиторських вимог.
Вказані доводи спростовуються змістом вказаного вище листа, в якому зазначено, що пред`явлення вимог за повідомленнями є передчасним та "вказані вимоги станом на сьогодні не підлягають включенню до реєстру акцептованих вимог кредиторів.".
Зміст вказаного листа достатньо однозначно свідчить про розгляд вказаної заяви Уповноваженою особою ФГВ та відмову у включенні вимог за ППР №1800/Ж10/31- 00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 та №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Наведене також підтверджується діями самого кредитора ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків, який, отримавши вказаного листа та розуміючи, що його вимоги були відхилені, з огляду на їх передчасність, звернувся до Банку з новою заявою від 07.11.2023р. повторно, після усунення обставин, що зумовили відмову 22 вересня 2023 року.
Отже, суд першої інстанції належним чином дослідив та надав правильну оцінку листу Уповноваженої особи Фонду від 22 вересня 2023 року № 3147/019-23лк.
Разом з тим, податкові зобов`язання за ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.05.2023, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.05.2023 та №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК" на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду № 1419 від 06.11.2023, внаслідок чого сума акцептованих вимог кредиторів збільшилась на 7 234 644 571,17 грн.
В свою чергу, 08.11.2023 на адресу АТ "АЙБОКС БАНК" від Державної податкової служби України надійшла заява № 11384/6/31-00-13-01-06 від 07.11.2023р. про визнання кредиторських вимог на суму 7 234 648 311, 17 грн та здійснення перерахування до бюджету акцептованих вимог у розрізі видів податків за зазначеними реквізитами.
Відтак, дата отримання Відповідачем заяви № 11384/6/31-00-13-01-06 від 07.11.2023 - 08.11.2023.
Зазначене не спростовано сторонами спору.
Водночас, як встановлено судом вище, оскаржуване Позивачем рішення виконавчої дирекції Фонду № 1419, яким затверджено зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк" шляхом збільшення восьмої черги акцептованих вимог кредиторів на 7 234 644 571,17 грн прийнято - 06.11.2023, тобто за два дні до моменту надходження такої заяви кредитора.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано погодився із доводами Позивача про те, що рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1419 від 06.11.2023 прийнято до моменту надходження до банку заяви № 11384/6/31-00-13-01-06 від 07.11.2023 про визнання кредиторських вимог, а відтак без фактичного врахування останньої, що свідчить про незаконність та безпідставність прийнятого такого індивідуального акту, оскільки останній суперечить вимогам вищезазначеного чинного законодавства та відповідно не може породжувати жодних юридичних наслідків, в тому числі і прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення № 1553.
У своїй апеляційній скарзі Банк вказує про можливість прийняття рішення Фондом щодо акцептування вимог кредитора та внесення змін до Реєстру без належним чином поданої заяви.
Так, АТ "Айбокс Банк" вважає, що такі рішення можуть бути прийняті, зокрема, лише на підставі результатів податкової перевірки, за наслідками адміністративного оскарження, у зв`язку з яким було прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 2233/Ж10/31-00-07-03- 01-20.
Інший апелянт - Фонд вважає, що формування реєстру акцептованих вимог кредиторів може здійснюватися на підставі балансових даних.
Відповідно до п. 1 розділу 3 Положення № 3711 визначення суми вимог кожного кредитора відбувається у такому порядку: 1) відповідальний структурний підрозділ Фонду або уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів на підставі поданих кредиторами заяв, первинних документів, що є в розпорядженні банку, та відповідно до даних балансу банку, до якого включає: вимоги кредиторів у національній валюті в розмірі, який існував станом на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації Фондом банку; вимоги кредиторів, заявлені в іноземній валюті, перераховані у національну валюту в сумі, визначеній за офіційним курсом, встановленим Національним банком України станом на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації Фондом банку; 2) якщо в наданій письмовій заяві кредитором не визначено обсяг (суму) кредиторських вимог до банку, такий обсяг (сума) визначається відповідальним структурним підрозділом Фонду або уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) на підставі первинних документів та залишків на рахунках такого кредитора станом на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації Фондом банку. При цьому для визначення вимог такого кредитора не враховуються його вимоги у межах гарантованої Фондом суми відшкодування коштів за вкладами, які підлягають відшкодуванню Фондом; 3) з метою підтвердження обсягу (суми) кредиторських вимог кредитором також можуть надаватись копії правочинів (у тому числі договорів) або копії первинних документів (підписані сторонами акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові документи тощо), які є підставою підтвердження кредиторських вимог такого кредитора фактичними даними; 4) у разі якщо заявлені кредитором кредиторські вимоги не підтверджені фактичними даними, що є в розпорядженні банку, банк може додатково запросити у заявника кредиторських вимог копії первинних документів, що можуть бути підставою підтвердження кредиторських вимог такого кредитора. У разі відмови заявника кредиторських вимог від надання копій первинних документів, які можуть бути підставою підтвердження кредиторських вимог, такі вимоги відхиляються, про що письмово повідомляється заявник кредиторських вимог.
З урахуванням наведеного, пред`явлення заяви з вимогами є обов`язковим першим етапом для прийняття її до розгляду та включення таких вимог до Реєстру. Автоматичне включення вимог до Реєстру на підставі отриманих від ДПС України ППР є незаконним.
З огляду на викладене, відображення в бухгалтерському обліку банку на балансі суми заборгованості не є достатнім для включення кредиторських вимог до Реєстру.
Вказане також кореспондує повідомленню на офіційному веб-сайті Фонду, що кредиторам АТ "Айбокс Банк" для погашення їхніх вимог необхідно направити заяву про визнання вимог кредитора разом із реквізитами банківського рахунку, відкритого у діючому (платоспроможному) банку на адресу електронної пошти: [email protected] або на поштову адресу АТ "Айбокс Банк": вул. Ділова, 9-А, м. Київ, 03150. У разі зміни наданих реквізитів банківського рахунку для задоволення вимог кредиторам необхідно письмово повідомити про це уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ "Айбокс Банк" та направити нові реквізити.
З повідомлення вбачається, що для розгляду і внесення вимог кредитора в Реєстр необхідно: 1. Пред`явити заяву про визнання вимог кредитора 2. Зазначити в заяві реквізити банківського рахунку, що також узгоджується з вимогами до змісту заяви відповідно до п. 1 розділу II вказаного Положення № 3711.
Позивач послався у своєму позові, що заява кредитора ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків не містила необхідних банківських реквізитів всупереч п. 1 розділу II вказаного Положення № 3711, стосувалась зобов`язань банку, що не були узгоджені станом на момент їх пред`явлення, та не містила вимоги за ППР No2233/Ж10/31-00-07-03-01-20.
Вказаного Відповідачем не спростовано.
Крім того, при розгляді даної справи в суді першої інстанції Відповідачем не було заявлено про наявність у Банку під час прийняття рішення балансових даних по ДПС України в сумі визнаних вимог, первинних документів на підтвердження вимог кредитора, ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків.
Слід також зазначити, що вказані обставини не підтверджуються жодними доказами, наявними в матеріалах справи.
Щодо підстав для внесення відповідних змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, слід зазначити наступне.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.04.2023 № 445 затверджено реєстр акцептованих кредиторів ПрАТ "Айбокс Банк" на загальну суму 796 069 062, 87 грн.
Після цього моменту, можливим є лише внесення змін до затвердженого реєстру, що здійснюється також в особливому порядку.
Внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів регулюється розділом VII Положення №3711.
Відповідно до п. 1 розділу VII вказаного Положення, підставами для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін, які підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, є:
) рішення суду, яке набрало законноії сили (у тому числі рішення судів, які набрали законноії сили після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторів, визначеного статтею 49 Закону);
2) свідоцтво про право на спадщину / рішення суду, яке набрало законної сили;
3) у разі припинення кредитора - юридичноії особи - за його вимогами, включеними до реєстру акцептованих вимог кредиторів: надані правонаступниками документи, що відповідно до законодавства України підтверджують правонаступництво; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що містить відомості про припинення юридичноії особи / фізичноії особи - підприємця (кредитора) та інформацію про відсутність відомостей про його правонаступників;
4) письмова відмова кредитора від вимог;
5) клопотання Фонду в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноваженої особи Фонду на ліквідацію (у разі делегування їй відповідних повноважень) про виправлення помилки, допущеної Фондом в особі відповідного структурного підрозділу Фонду чи уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) під час акцептування вимог кредиторів;
6) клопотання Фонду в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноваженої особи Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) про збільшення/зменшення вимог кредитора відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду, що виникли під час проведення ліквідації, які отримані від Фонду на підставі заяви про задоволення додаткових вимог;
7) договір уступки права вимоги боргу (договір купівлі-продажу, дарування тощо), засвідчений нотаріально (у випадках, якщо таке засвідчення вимагається законодавством України);
8) зняття накладеного за рішенням суду арешту з рахунку;
9) виконання зобов`язання перед цим банком, щодо якого вклад, розміщений у такому банку, використовувався як засіб забезпечення його виконання;
10) заміна кредитора у зобов`язанні банку внаслідок: виконання обов`язку банку поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку банку третьою особою;
11) пред`явлення кредиторських вимог контролюючими органами за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації банку;
12) закон, на підставі якого, зокрема відбувається заміна кредитора у зобов`язанні;
13) застосування наслідків нікчемності правочинів на підставі статті 38 Закону.
Підставою внесення змін до Реєстру Уповноважена особа Фонду у поясненнях до клопотання про внесення змін №11 до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк" від 02.11.2023 (додаток до листа вих. № 3437/019-23 лк "Щодо змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк" від 02.11.2023) на стор. 3 зазначає саме пп. 11 п. 1 розділу VII вказаного Положення, а саме: пред`явлення кредиторських вимог контролюючими органами за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації банку.
Разом з тим, заявлена Фондом підстава для внесення змін не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки заява про задоволення кредиторських вимог ЦМУ ДПС України по роботі з ВПП не містить вимог за зобов`язаннями банку зі сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації банку та пов`язані з такою ліквідацією, з огляду на те, що ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 складаються з податкових зобов`язань щодо сплати податку на прибуток, ПДФО та військового збору, що виникли до ліквідації.
Наведене також підтверджується позицією Фонду, який у своєму відзиві на позов визнав, що зобов`язання банку зі сплати податків і зборів виникли до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
З огляду на наведене, судом в оскаржуваному рішенні були зроблені правильні висновки про те, що податкові зобов`язання, встановлені ППР щодо сплати податку на прибуток, ПДФО та військового збору, нараховані за період з 01.01.2021 по 31.12.2022, в силу вимог Податкового кодексу України вважаються такими, що виникли відповідно до законодавства в строки встановлені ПК України, а не після податкової перевірки, що була проведена під час ліквідації банку.
Відтак, вказані зобов`язання банку із сплати податків і зборів виникли до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку в силу положень ПК України та не є такими, що пов`язані з ліквідацією Банку.
Водночас, апелянтом (Фондом) в апеляційній скарзі не спростовуються вказані висновки суду першої інстанції, а також те, що кредиторські вимоги, заявлені ДПС України, не відповідають підставі для внесення змін в Реєстр за пп. 11 п. 1 розділу VII Положення (пред`явлення кредиторських вимог контролюючими органами за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації банку), оскільки: 1) були акцептовані без звернення кредитора з належним чином оформленою заявою; 2) акцептовані за зобов`язаннями банку зі сплати у тому числі, штрафів, що не підпадають під вказаний пункт Положення.
Зважаючи на наведене, а також враховуючи, що вимоги за ППР №2233/Ж10/31-00- 07-03-01-20 не були пред`явлені кредитором взагалі, така підстава для внесення змін до затвердженого реєстру як пред`явлення кредиторських вимог контролюючими органами за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідаціії банку (пп. 11 п. 1 розділу VII Положення) не знаходить свого підтвердження, що свідчить про безумовну незаконність оскаржуваних рішень Фонду.
Щодо доводів скаржника (Фонду) про те, що процедурні порушення не є підставою для скасування його рішень.
В обґрунтування вказаних доводів у своїй скарзі апелянт посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16 про те, що наявність процедурних порушень не може бути підставою для скасування рішення без спростування підстав його прийняття.
Разом з тим, вказана постанова містить інші висновки та стосується обставин справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, що не є подібною.
У постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №910/7040/19 у пункті 5.2.4 вказано, що: "Статтею 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачена можливість оскарження до суду рішень, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання".
З огляду на викладене, порушення Фондом вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення №3711 під час акцептування кредиторських вимог та внесення змін до затвердженого реєстру є безумовною підставою для скасування незаконних рішень Фонду.
Щодо доводів Скаржника (Фонду) про недоведеність порушення Позивачем свого права та юридичного інтересу у вирішенні спору, слід зазначити наступне.
Так, в своїй апеляційній скарзі Фонд вважає, що позов є передчасним та у Позивача відсутній юридичний інтерес до вирішення цього спору.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Конституційний Суд України у Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/ або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах.
Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
Як вказує Позивач, він захищає в першу чергу обґрунтований законом майновий інтерес.
Так, Позивач вважає, що рішення Відповідача порушують законні інтереси Позивача на отримання активів Банку після його ліквідації, та призводять до ризиків майнової відповідальності Позивача, як акціонера Банку.
Отже, порушується майновий інтерес Позивача на отримання залишкового майна (активів) Банку після його ліквідації.
Згідно ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації в такій черговості: 1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку передпрацівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними з банком особами, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними з банком особами; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом; 11) вимоги за інструментами з умовами списання/конверсії.
Відповідно до п.1 та п. 2 розділу ІХ Положення №3711 акціонери банку, що ліквідується, мають право отримати майно (активи) такого банку, яке залишилось після задоволення вимог усіх кредиторів, відповідно до статті 52 Закону (далі - Залишкове майно (активи)).
Вказане вище кореспондує п. 6 ч. 3 ст. 96-1 ЦК України, відповідно до якого учасники (засновники, акціонери, паийовики) юридичноії особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом одержати частину майна на юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).
Отже, після включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів податкових та інших кредиторських вимог та їх задоволення, пропорційно зменшується залишок активів після ліквідації Банку, на який мають право акціонери.
Тому, шляхом пред`явлення цього позову, Позивач захищає свої корпоративні права та майновий інтерес на отримання залишкового майна Банку після задоволення вимог усіх кредиторів.
Прийняття Відповідачем оскаржуваних рішень щодо внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку шляхом збільшення восьмої черги на 7 234 644 571,17 грн призводить до недоотримання активів Банку Позивачем після його ліквідації.
Необґрунтоване збільшення суми кредиторських вимог прямо зменшує ліквідаційний залишок, який може бути розподілений серед акціонерів.
Незважаючи на те, що ліквідаційний залишок, хоча й ще не сформований, він вже є предметом прав акціонера відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 96-1 ЦК України, п.1 та п. 2 розділу ІХ Положення №3711.
Оскільки виплата грошових зобов`язань за ППР відповідним чином зменшує обсяг залишкового майна (активів) Банку після проведення розрахунків з кредиторами (і відповідно зменшує вартість активів, які підлягають розподілу між акціонерами Банку після погашення зобов`язань перед кредиторами), Позивач, як акціонер прямо зацікавлений наявності законних підстав для внесення змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог Державної податкових служби України.
При цьому, відсутність достатніх правових підстав для внесення змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог Державної податкових служби України, про що зазначає Позивач у вказаному позові, протиправно призводить до зменшення залишкового майна (активів) Банку, на яке матиме право Позивач після ліквідації банку, та порушує його майновий інтерес станом на момент пред`явлення позову.
Так, оскаржувані рішення, внаслідок збільшення суми кредиторських вимог та їх задоволення, порушують інтереси Позивача як акціонера на отримання залишкового майна банку після його ліквідації.
Оскаржувані рішення збільшують розмір кредиторських вимог.
Слід зауважити, що пов`язані з Банком особи, у тому числі власники істотної участі, до яких належить Позивач, несуть ризик настання майнової відповідальності в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у випадку, якщо у кінцевому підсумку, ліквідаційної маси банку стане недостатньо для погашення його зобов`язань.
У постанові від 06.06.2018 у справі № 908/1029/16 Верховний Суд вирішив за необхідне зазначити про те, що особа, маючи корпоративні права, вправі очікувати від їх реалізації, зокрема, матеріальне благо, не може бути обмежена у судовому захисті своїх прав; має право будь-яким не забороненим способом захищати свої права і свободи від порушення і протиправних посягань.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на відповідача та третю особу (апелянтів).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі №910/5736/24 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на їх заявників - відповідача та третю особу у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 04.03.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко
