КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
апеляційне провадження №22-ц/824/13341/2024
справа №759/11754/23
УХВАЛА
25 листопада 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Войтенка Ігоря Васильовича, який діє в інтересах особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Журибеди О.М.,
у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -
встановив:
У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором позики.
Вимоги позову мотивує тим, що у березні 1997 року перед переїздом до США позивачка залишила відповідачу 535 000,00 доларів США.
Протягом 2000-х років відповідач став власником низки юридичних осіб, що вели успішний комп`ютерний бізнес, однак у 2018 році позивачці стало відомо, що відповідач вийшов з більшості юридичних осіб і ці компанії були закриті без погодження з нею.
Позивачка наполягла на видачі відповідачем розписки, якою він підтвердив факт отримання у борг зазначених вище грошових коштів і зобов`язався повернути їх на вимогу позивачки.
Так, згідно розписки від 03 листопада 2018 року ОСОБА_4 отримав у борг від ОСОБА_2 535 000,00 доларів США, зобов`язавшись повернути позику на вимогу ОСОБА_2 .
У травні 2023 року позивачка звернулась до відповідача з проханням переказати їй 535 000,00 доларів США, однак відповідач у телефонній розмові повідомив, що наразі не може переказати кошти, посилаючись на фінансові проблеми.
Позивачка направила відповідачу вимогу негайно повернути всю суму коштів. Відповідач повідомив, що в розписці не зазначено строк повернення, відтак він має право повернути позику протягом 3 років.
Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 535 000,00 доларів США. Стягнути судові витрати.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь громадянки США ОСОБА_2 борг в розмірі 535 000,00 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 13 420,00 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Войтенко І.В., який діє в інтересах особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 07 червня 2002 року перебували у шлюбі. Від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано.
Вказує, що договір позики у формі розписки, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав у борг у ОСОБА_2 суму коштів 535 000,00 доларів США, укладено під час перебування ОСОБА_4 у шлюбі.
Ураховуючи той факт, що предметом спору у цій справі є правовідносини, що виникли під час перебування ОСОБА_4 у шлюбі з ОСОБА_1 , правовідносини мають вплив на права та обов`язки ОСОБА_1 у розрізі вимог статті 60 СК України, щодо солідарної відповідальності ОСОБА_1 у цьому спорі під час виконання рішення за наслідками його розгляду.
Зазначає, що їй не відомо про існування договору позики, начебто укладеного 03 листопада 2018 року між громадянкою США ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у сумі 535 000,00 доларів США, хоч на той час вони перебували у шлюбі. Під час розгляду судами справи №362/1505/18 про поділ майна подружжя ОСОБА_4 жодним чином про такі обставини не повідомляв, натомість обґрунтував інші обставини походження вказаних грошей.
Стверджує, що ОСОБА_1 , як дружина, повинна була бути повідомлена про укладення договору про придбання майна від 03 листопада 2018 року та надати згоду на його укладення. Однак, такої згоди вона не надавала, а сам по собі договір виходить за межі дрібного побутового.
Зазначає, що Васильківським районним судом Київської області розглядалась цивільна справа №362/1505/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна, набутого під час шлюбу особистою приватною власністю.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя - задоволено частково.
14 квітни 2023 року Київським апеляційним судом рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ТОВ «АРКА ХАЙТЕК» про визнання майна особистою приватною власністю подружжя та поділ майна подружжя задоволено частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на:
квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 41853, загальною площею 195,50 кв.м., вартістю 8 849 520, 00 грн;
речі побутового вжитку, що знаходяться у квартирі АДРЕСА_2 , а саме: меблі в кабінеті, бігова доріжка, тюль та аксесуари до неї, килим, килим №2, шафи Ітіс, меблі у вітальні, стіл Ітіс, диван-ліжко, парта і стілець, телевізор Sony KD75XD8505, телевізор Sony KD55XD, акустична система Sonus Faber, В&О аудіосистема BEOSOUND 9000 6-CD CHANGER МК2, загальною вартістю 147 561,90 гривень;
автомобіль LEXUS LS 460L, д.н.з. НОМЕР_1 ,вартістю 449 016,55 гривень;
автостоянку № НОМЕР_2 на 2 поверсі секції «Б» площею 14.9 кв.м. по АДРЕСА_3 вартістю 587 835,00, а всього на загальну суму 10 033 933,45 гривень.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_4 право власності на:
будинковолодіння АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 6824864, вартістю 8 836 862,00 гривень;
речі побутового вжитку в будинку АДРЕСА_4 , а саме дзеркало Luxordue, шафа для взуття Креденс, картини «Маски», картини «4 шт.», килимки, шафа для одягу, телевізор Sony KD55XD 9305, кухонні меблі, столик-візок, обідній стіл та стільці (комплект), мікрохвильова піч Miele, духова піч Miele, холодильних Side by Side, посуд, скляний стіл (підлоговий), телевізор Sony KD75XD8505, килим, газетниця, диван, торшер, сабвуфер активний Focal Electra Beryllium SW1000, колонка центральна Focal Electra СС 1000 Beryllium, колонки акустична Focal Electra Beryllium 1038, стіл сріблястий, крісла, навісні шафи, картина, декор «Кулі», люстра, меблі, килим, телевізор Sony KD75XD8505, вуличні меблі, акустична система Revox Re:Sound S brilliant, скляна тумба для ТВ, штори, тюль (комплект), диван, стіл, стілець з позолотою, стіл ПК, вітрина No 2, вітрина No 1, низька шафа Креденс, крісло, килим, ковроліи, столик, диван, проектор Sony VPL-VW200, екран проекційний De-Lite, акустична система Revel Ultima Studio (пара), сабвуфер Ultima SUB-30 REVEL, акустична система Revel Ultima Embrace 2 шт., акустична система Revel Ultima Voice, підсилювач Mark Levinson No432. підсилювач Mark Levinson No 433, попередній підсилювач Lexicon MC12F1D, cd-програвач Denon DCM-500AE, аудіоресивер Denon DRA- 500AE - 8, медіа-центр Dune HD Max, столик, крісло, вішалка для халатів та рушників (комплект), шафи, дзеркало, ТВ у ванній, тюль та аксесуари до них, меблі для санвузлів, ліжко, меблі, диван, парта із стільцем, телевізор В&О BeoVision 7, телевізор Sony KD75XD8505, меблі Smania, шезлонг ротанг, тренажер велосипед PReCOR 846і, підставка під квіти, обладнання для сауни, ролети плісе загальною вартістю 1 336 825,65 гривень;
земельну ділянку площею 0.0983 га в АДРЕСА_4 кадастровий номер 3221480903:02:006:0022, вартістю 332 598,00 гривень;
земельну ділянку площею 0.1020 га в АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221480903:02:006:0016, вартістю 345 117,00 гривень;
квартиру АДРЕСА_5 , реєстраційний номер 5768489 вартістю 1 985 000,00 гривень;
автомобіль AUDI A8L QUATTRO, д.н.з. НОМЕР_3 , вартістю 1 280 783,99 гривень;
автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 517 814,78 гривень;
кошти в сумі 535 000,00 доларів США, які були розмішені ОСОБА_4 па депозитному рахунку ПАТ «Укрсоцбапк» у відповідності з договором банківського вкладу №26358012130973 від 12 червня 2017 року, що по курсу Національного банку України станом на 14 квітня 2023 року 19 564 201 гривень;
право вимоги за договором позики від 18 серпня 2017 року відповідно до якого ОСОБА_4 позичив ОСОБА_3 300 000,00 доларів CШA, що по курсу Національного Банку України станом на 14 квітня 2023 року складає 10 970 580,00 гривень;
право вимоги за договором позики від 09 червня 2017 року відповідно до якого ОСОБА_4 позичив ОСОБА_6 3 930 000,00 грн, що на момент позики становить еквівалент 150 000,00 доларів США, що по курсу Національного Банку України станом на 14 квітня 2023 року складає 5 485 290 гривень;
право вимоги за договором позики від 31 серпня 2017 року відповідно до якого ОСОБА_4 позичив ТОВ «Арка Хайтек» 4 000 000,00 гривень;
право вимоги за договором позики від 22 червня 2017 року відповідно до якого ОСОБА_4 позичив ТОВ «Соковий завод Сокирянський» 2 000 000,00 гривень;
а всього майна на загальну суму: 56 655 072,42 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 23 310 569,48 гривень в якості компенсації перевищення частки ОСОБА_4 в спільному майні подружжя.
15 травня 2023 року Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі № 362/1505/18 за касаційною скаргою ОСОБА_4 , поданою представником ОСОБА_7 , зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 14 квітня 2023 року у частині стягнення 23 310 569,48 гривень компенсації за перевищення частки ОСОБА_4 у спільному майні подружжя та 13 020 000,00 гривень компенсації половини коштів, внесених ОСОБА_4 в статутний фонд ТОВ «Соковий завод Сокирянський», ТОВ «Логіком Систем», ТОВ «Тріумфальна арка», до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Посилається на недобросовісну поведінку ОСОБА_4 , оскільки поведінка останнього направлена на досягнення мети недопущення справедливого та законного поділу майна подружжя, шляхом приховування цього майна, фабрикування обставин, якими ОСОБА_4 намагався довести відсутність статусу спільного майна подружжя.
Стверджує, що наявність нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 03 листопада 2018 року, наданої до суду у справі № 362/1505/18, у відповідності до якої остання підтверджує, що в березні 1997 року нею передано її племіннику - ОСОБА_4 535 000,00 доларів США, жодним чином не вказує на наявність будь-яких боргових зобов`язань ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 , вказує на безпосередню обізнаність ОСОБА_2 про наявність спору між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а отже подальші дії із ініціювання спору щодо цих грошових коштів має ознаки штучності позовних вимог.
Правонаступник за правом вимоги - ОСОБА_3 , є матір`ю відповідача, та рідною сестрою позивача - ОСОБА_2 , мала статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог під час розгляду справи № 362/1505/18 та була обізнана про наявність спірних правовідносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо поділу майна подружжя.
Зазначене свідчить про те, що процесуальна поведінка сторін спору не є добросовісною та, подавши позовну заяву про стягнення грошових коштів з ОСОБА_4 , позивачка не переслідувала мету захисту майнового права. Уважає, що позивачка разом із відповідачем ввели суд в оману щодо наявності спірних правовідносин, переслідуючи мету іншу, аніж ту, що зазначена у позовній заяві, а саме унеможливлення виконання постанови Київського апеляційного суду у справі № 362/1505/18 шляхом приховування майна, на яке може бути звернуто стягнення під час виконання цього рішення суду у справі №362/1505/18.
Стверджує, що заявлені у позовній заяві правовідносини, як підстава позову, не збігаються із встановленими у суді обставинами, оскільки у позові мова навіть не йшла про будь-які боргові зобов`язання, не зазначено, на яких умовах ОСОБА_2 надавала грошові кошти, не зазначено час та умови повернення, відсутні дані, коли саме такі грошові кошти було передано відповідачу.
Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на безгрошевість розписки від 03 листопада 2018 року, яку надано позивачем до суду, оскільки в позові мова йде про передачу грошових коштів приблизно на 20 років раніше складання вказаної розписки, а обставини щодо вказаної грошової суми сторони пов`язують між собою.
Вказує, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи у суді апеляційної інстанції становить 45 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
11 липня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_4 на апеляційну скаргу. Посилається на необґрунтованість апеляційної скарги.
Вказує, що посилання скаржниці про те, що їй не було відомо про обов`язок відповідача перед ОСОБА_2 не відповідає обставинам справи. Вказує, що написання розписки 03 листопада 2018 року підтверджує наявність непогашеного боргу, який відповідач отримав у 1997 році.
Фактична передача коштів була у 1997 році, задовго до знайомства відповідача із ОСОБА_1 .
Вказує, що депозитні кошти були зняті із депозитного рахунку у зв`язку із падінням рівня доходів, відтак відповідач був вимушений для підтримки сім`ї та бізнесу використовувати заощадження.
Зазначає про недостовірність інформації, яку надає скаржниця у судах.
15 липня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Кир`ян Д.І., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на апеляційну скаргу.
Зазначає, що на підставі договору про відступлення права вимоги №1 від 20 грудня 2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , остання є правонаступником ОСОБА_2 . Ураховуючи, що інститут правонаступництва у цивільному процесі має універсальний характер, відтак на теперішній час позивачем у справі є ОСОБА_3 .
Вказує, що апеляційне провадження у справі підлягає закриттю, оскільки справа не стосується прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 .
Зазначає, що гроші, що є предметом цього спору, надавались ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_4 ще у 1997 році, і сама вимога про повернення коштів пред`явлена після розірвання шлюбу, тому скаржниця на жодному етапі взаємодії сторін за позовом не задіяна.
Зазначає, що договір позики, що є предметом розгляду у цій справі, укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у 1997 році, а розписка складена 03 листопада 2018 року та лише підтверджує факт передачі у 1997 році грошей у сумі 535 000,00 доларів США.
Вказує, що договір позики є дійсним, відповідає волевиявленням ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .. Обидві сторони правочину визнають факт його укладення.
Вказує, що у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції понесла судові витрати у розмірі 30 100,00 гривень.
Просить апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 закрити, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 100,00 гривень.
В судовому засіданні представниця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Кир`ян Д.І. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, зазначивши, що апеляційне провадження підлягає закриттю із викладених у відзиві підстав.
Відповідач ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Просив оскаржуване рішення залишити без змін.
В судове засідання скаржниця та її представник - адвокат Войтенко І.В. не з`явились.
25 листопада 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.
Подане клопотання адвокат Войтенко І.В. мотивує тим, що судове засідання у цій справі призначено на 11 годину 45 хвилин. Водночас, у справі №362/1505/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, треті особи - ОСОБА_3 , ТОВ "АРКА ХАЙТЕК", ОСОБА_6 . Київським апеляційним судом призначено судове засідання на 11 годину 00 хвилин того ж дня.
У зв`язку з тим, що представник буде приймати участь у судовому засіданні, призначеному на 45 хвилин раніше справи №362/1505/18, просить відкласти розгляд справи у зв`язку з об`єктивними причинами не можливості прийняття участі у цій справі.
Вирішуючи питання за клопотанням представника скаржниці щодо поважності підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає про таке.
В обґрунтування поданого клопотання представник посилається на участь у судовому засіданні у Київському апеляційному суді у справі №362/1505/18, призначеному на 11 годину 00 хвилин.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).
Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що розгляд обох справи відбувається в одному і тому ж приміщенні суду, а різниця між судовими засіданнями становить 45 хвилин; натомість особи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, їхня неявка розгляду справи не перешкоджає.
Вирішуючи питання за апеляційною скаргою по суті, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статі 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 910/20190/16).
З матеріалів справи установлено, що позов про стягнення боргу за договором позики пред`явлено до ОСОБА_4 .
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилається на те, що виконання оскаржуваного рішення впливає на її інтереси у розумінні статті 60 СК України щодо солідарної відповідальності ОСОБА_1 у цьому спорі на час виконання рішення суду.
Установлено, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості із ОСОБА_4 за договором позики згідно розписки від 03 листопада 2018 року, учасниками зобов`язальних правовідносин є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Апеляційний суд відхиляє аргументи скаржниці щодо солідарної відповідальності за договором позики, оскільки само по собі перебування осіб на час укладення договору позики у зареєстрованому шлюбі не є безумовною підставою для покладення на іншого з подружжя, який не був позичальником за договором позики, обов`язків визначених договором позики щодо повернення суми боргу.
Правовий аналіз частини 4 статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Разом з тим, у справі, що переглядається апеляційним судом, установленню підлягає наявність правовідносин за договором позики, натомість у межах вирішення цього позову питання доведеності укладення договору в інтересах сім`ї та використання отриманих у борг грошей в інтересах сім`ї вирішенню не підлягають, відтак вирішення спору за договором позики на інтереси ОСОБА_1 не впливають.
Доводи скаржниці про те, що на момент укладання договору позики та складання розписки 03 листопада 2018 року відповідач був одружений, відтак повинен був отримати згоду своєї дружини на укладення такого договору, є безпідставними, оскільки для укладення договору позики (за яким позичальником виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя.
До того, як позикодавець надасть кошти позичальникові (дружині або чоловікові), в останнього немає права власності на це майно, воно виникає лише після одержання грошових коштів. Таким чином, той з подружжя, хто укладає договір позики (позичає кошти), не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов`язальних правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 26 вересня від 2018 року у справі №713/285/2012 (провадження № 61-10345св18), від 18 листопада 2019 року у справі №569/7631/15-ц (провадження № 61-1261св18) від 27 листопада 2019 року у справі №133/3928/14-ц (провадження № 61-33048св18).
Окрім цього, звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 визначила єдиного відповідача у справі - ОСОБА_4 та рішенням суду стягнуто заборгованість безпосередньо із ОСОБА_4 без зазначення солідарного стягнення.
З огляду на наведене, посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що стягнення заборгованості за договором позики, оформленого розпискою від 03 листопада 2018 року, впливає на права та інтереси ОСОБА_1 суд уважає безпідставним.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
За установлених обставин, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції колегія суддів робить висновок про те, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , що є підставою для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.
Відповідно до підпункту в) пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судовихвитрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У відзиві на апеляційну скаргу представником ОСОБА_3 - адвокатом Кир`ян Д.І. зазначено, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 30 100,00 гривень.
Установлено, що 09 липня 2024 року між адвокатом Кир`ян Д.І. та ОСОБА_3 укладено договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2024 року, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати правову допомогу, у тому числі, за окремими дорученнями клієнта.
Згідно пункту 4.1 договору за правову допомогу, що надається згідно з цим договором, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар), розмір якого, встановлюється додатковою угодою до договору (том 2 а.с. 116).
09 липня 2024 року між адвокатом Кир`ян Д.І. та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №204 від 09 липня 2024 року, згідно змісту якої сторони домовились, що розмір гонорару за договором про надання правової допомоги №204 від 09 липня 2024 року у цивільній справі №759/11754/23 щодо стягнення заборгованості на стадії апеляційного розгляду складає 30 100,00 гривень.
Згідно даних платіжної інструкції №MAB8985121 від 10 липня 2024 року ОСОБА_3 сплатила на рахунок адвоката Кир`ян Д.І. 30 100,00 гривень.
Для визначення суми відшкодування суд керується критерієм реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини цієї справи.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно практики Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено "визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".
У пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено "не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність".
У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив наступне.
"Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 141 цього Кодексу."
У цій справі скаржниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Войтенко І.В. клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами в суді апеляційної інстанції, не заявляли.
Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції адвокатом Кир`ян Д.І., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , подано: відзив на апеляційну скаргу (том 2 а.с. 108-110), заяву про ознайомлення з матеріалами справи у електронному вигляді (том 2 а.с. 129); взято участь у судовому засіданні 25 листопада 2024 року.
За установлених обставин, приймаючи до уваги правові висновки Верховного Суду та застосувавши відповідні норми процесуального права, колегія суддів, врахувавши складність справи та виконані роботи, предмет та підстави позову, критерії обґрунтованості та пропорційності витрат ОСОБА_3 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , до предмету спору, критерії розумності судових витрат, робить висновок, що обґрунтований та справедливий розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, які підлягають стягнення із скаржниці, становить 15 000,00 гривень.
Відтак, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає стягненню 15 000,00 гривень.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року зупинено дію рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року на час вирішення справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи те, що колегія суддів зробила висновок про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Войтенка І.В., який діє в інтересах особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , дію рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року слід поновити.
Керуючись статтями 362, 381 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Войтенка Ігоря Васильовича, який діє в інтересах особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року - закрити.
Дію рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року відновити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - 15000 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну ухвалу складено 10 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова
