Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
16 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 646/3927/23
провадження № 51-5461 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу, зазначену як клопотання, засудженого ОСОБА_4 на судові рішення,
встановив:
Зі змісту касаційної скарги, зазначеної як клопотання, вбачається, що ОСОБА_4 не погоджується з судовими рішеннями щодо нього.
Перевіривши касаційну скаргу, зазначену як клопотання, засудженого на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Так, відповідно до вимог частин 2, 3 статті 427 КПК у касаційній скарзі, крім іншого, зазначаються: найменування суду касаційної інстанції; судове рішення, що оскаржується; обґрунтування вимог особи із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, з урахуванням підстав для їх скасування судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК. Також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК, та застереження щодо участі особи в касаційному розгляді.
Крім того, згідно з частиною 5 статті 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
Відповідно до частини 1 статті 433 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно із частиною 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У частині 1 статті 424 КПК визначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Відповідно до даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2024 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за частиною 1 статті 111-2 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та на державних підприємствах залізничного транспорту України, на строк 12 років та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2024 року щодо ОСОБА_4 - без змін.
Зі змісту касаційної скарги, зазначеної як клопотання, вбачається, що засуджений ОСОБА_4 не погоджується з судовими рішеннями щодо нього, однак не вказує їх дату та не долучає до касаційної скарги копії оскаржуваних судових рішень. Зокрема, засуджений у мотивувальній частині касаційної скарги не погоджується з вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова, а у прохальній частині цієї скарги просить скасувати вирок Куп`янського районного суду Харківської області, чим допустив суперечності у своїй касаційній скарзі.
При цьому, засуджений просить скасувати лише вирок суду першої інстанції, однак не вказує на незаконність ухвали апеляційного суду, доводів щодо цього рішення не наводить та вимог у прохальній частині касаційної скарги не ставить.
Вказане позбавляє суд касаційної інстанції визначитись з предметом оскарження та прийняти остаточне рішення за результатами розгляду його касаційної скарги.
Крім того, зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений фактично просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж їм дано судами першої та апеляційної інстанцій та по суті посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтею 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Тобто, у касаційній скарзі засуджений має вказати на конкретні порушення закону, що може бути підставою для скасування або зміни судових рішень, які, на його думку, допущено судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
До того ж, відповідно до статті 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
- залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;
- скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
- скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
- змінити судове рішення.
Однак, засуджений у своїй касаційній скарзі просить «змінити та пом`якшити вирок Куп`янського районного суду Харківської області… та винести рішення про зміну вироку та перекваліфікацію його дій на частину 4 статті 111-1 КК…», однак такі вимоги викладено не у відповідності до положень статті 436 КПК. При цьому, як вже зазначалося, у мотивувальній частині касаційної скарги засуджений не погоджується з вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова, чим допустив суперечності в скарзі, і не вказує на незаконність ухвали апеляційного суду та вимог у прохальній частині скарги щодо цього рішення не ставить.
Тобто, вказана неузгодженість та суперечності в касаційній скарзі засудженого позбавляє суд касаційної інстанції визначитись з предметом оскарження за його касаційною скаргою та прийняти остаточне рішення за наслідками її розгляду.
Разом з тим, всупереч вимогам частини 5 статті 427 КПК засуджений не долучив до касаційних скарг копії оскаржуваних судових рішень.
Також, в порушення вимог частини 3 статті 427 КПК ОСОБА_4 не зазначає в касаційній скарзі, яку він зазначив як клопотання, чи бажає він брати участь у касаційному розгляді.
Крім того, засуджений називає свою касаційну скаргу клопотанням, в той час як відповідно до змісту статті 426 КПК до суду касаційної інстанції подається касаційна скарга, при цьому, касаційна скарга має відповідати вимогам статті 427 КПК.
Водночас, касаційну скаргу, зазначену як клопотання, засудженого адресовано до Верховного Суду України, тоді як відповідно до пункту 21 частини 1 статті 3 КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів») судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Отже, вказані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Згідно з вимогами частини 4 статті 429 КПК залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
Колегія суддів роз`яснює, що усунення недоліків зазначеної скарги слід здійснити шляхом внесення нового тексту касаційної скарги з урахуванням вимог цієї ухвали та з дотриманням положень статті 427 КПК.
Одночасно, звертаємо увагу ОСОБА_4 на те, що він не позбавлений права самостійно звернутися за правовою допомогою до Регіональних центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що регулюється статтею 59 Конституції України, частиною 2 статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, пунктом 7 частини 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».
Тобто для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили і за якими таким особам було призначено відповідне покарання, законом встановлено гарантії та права на правову допомогу.
На підставі наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу, зазначену як клопотання, засудженого ОСОБА_4 на судові рішення залишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
