Постанова
Іменем України
22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 753/6230/22
провадження № 61-10804св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Капітал Джірінг»,
відповідачі: ОСОБА_1 , публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Капітал Джірінг» на постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року (повний текст складено 25 червня 2024 року) в складі колегії суддів: Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У червні 2022 року ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ПАТ «Фідобанк» про усунення перешкод в користуванні майном шляхом визнання припинення права іпотеки та скасування рішень державного реєстратора.
Позов мотивований тим, що 18 грудня 2015 року та 04 лютого 2016 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладено договори банківського вкладу, відповідно до яких ПАТ «Фідобанк» прийняв грошові кошти в розмірі 130 000 дол. США на строк до 18 червня 2016 року та в розмірі 170 000 дол. США на строк до 04 серпня 2016 року.
30 жовтня 2015 року для забезпечення виконання зобов`язань за цими договорами між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Р.О., за умовами якого банк передав в іпотеку ОСОБА_1 нежитлові приміщення з № 1 по № 17, групу приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 783 від 20 травня 2016 року запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Фідобанк» з 20 травня 2016 року по 19 червня 2016 року, яку було продовжено до 19 липня 2018 року.
Згідно з протоколом від 10 червня 2016 року засідання комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями, комісією виявлено договір іпотеки від 30 жовтня 2015 року, укладений з ОСОБА_1 , який має всі ознаки нікчемності, на підставі чого видано наказ № 124 від 15 червня 2016 року «Щодо заходів про визнання в ПАТ «Фідобанк» договорів іпотеки нікчемними за результатами перевірки».
09 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. проведено державну реєстрацію права власності нежитлових приміщень з № 1 по № 17, групи приміщень № 513 - салону краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 30 жовтня 2015 року та видано позивачу свідоцтво про право власності на це нерухоме майно.
14 січня 2021 року відбувся відкритий електронний аукціон щодо реалізації права вимоги ПАТ «Фідобанк». За результатами проведеного аукціону та згідно з протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-12-17-000004-b переможцем стало ТОВ «ФК Капітал Джірінг».
04 березня 2021 року ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» уклали договір № GL22N019274/5 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Тверською І. В., за умовами якого позивач набув майнові права щодо нерухомого майна: нежитлове приміщення з № 1 по № 7, групи приміщень № 513 - салон краси (в літ. А), загальною площею 176,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.
Позивач вказував, що постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 753/23075/26-ц, зокрема, визнано за ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» право власності на спірне нерухоме майно. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишився запис про іпотеку та запис про обтяження нерухомого майна, внаслідок чого позивач позбавлений можливості розпоряджатися власним майном, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» просило:
визнати припиненим право іпотеки ОСОБА_1 за договором іпотеки від 30 жовтня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Падалкою Р.О. щодо нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення з № 1 по № 7, групи приміщень № 513 - салон краси (в літ. А), загальною площею 176,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 2515059 від 30.10.2015 11:34:04, індексний номер: 25715711 від 30 жовтня 2015 року 11:42:41.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року:
позов ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» задоволено;
визнано припиненим право іпотеки ОСОБА_1 за договором іпотеки від 30 жовтня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Р. О. щодо нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення з № 1 по № 7, групи приміщень № 513 - салон краси (в літ. А), загальною площею 176,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер: 25715059 від 30 жовтня 2015 року 11:34:04, індексний номер: 25715711 від 30 жовтня 2015 року 11:42:41;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
станом на дату звернення із позовом у цій справі та дату її вирішення ТОВ «ФК «Капітал Джирінг» є власником нежитлового приміщення з № 1 по № 17, групи приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;
як слідує з матеріалів справи, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис 11826593 про іпотеку, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25715059 від 30 жовтня 2015 року, приватний нотаріус Падалка Р. О., підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер: 7823, виданий 30 жовтня 2015 року, та запис 11826674 про обтяження, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25715711 від 30 жовтня 2015 року, приватний нотаріус Падалка Р. О., вид обтяження: заборона на нерухоме майно, обтяжувач: ОСОБА_1.
звертаючись до суду з позовом, позивач просив суд (1) визнати припиненим право іпотеки ОСОБА_1 за договором іпотеки від 30 жовтня 2015 року, та (2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 2515059 від 30 жовтня 2015 року 11:34:04, індексний номер: 25715711;
згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 зазначено, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Власник майна (іпотекодавець) не позбавлений права звернутися з вимогою до іпотекодержателя про визнання права іпотеки відсутнім і саме такий спосіб захисту може бути належним та ефективним у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20);
у мотивувальній частині постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 753/23075/16-ц, яка залишена без змін касаційним судом, суд констатував, що договір іпотеки від 30 жовтня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Падалкою Р.О., за яким ПАТ «Фідобанк» передав спірне нерухоме майно в іпотеку ОСОБА_1 , є нікчемним в силу статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому не створює жодних юридичних наслідків. Наведена обставина стала підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та визнання права власності на спірне майно за позивачем у цій справі;
як визначено частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частина п`ята цієї статті);
одночасне звернення до суду з позовними вимогами про визнання припиненим права іпотеки, на підставі якої проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є належним способом захисту порушених прав позивача на таке майно, а задоволення позову призведе до відновлення становища, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення;
доводи відповідача, що договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, укладений 04 березня 2021 року між ПАТ «Фідобанк» і ТОВ «ФК «Капітал Джирінг» щодо об`єкту нерухомого майна, який перебував у власності ОСОБА_1 і ПАТ «Фідобанк» не був власником цього майна, суд відхилив, оскільки питання дійсності цього договору не є предметом спору у цій справі. За обставинами цієї справи, вимоги позивача ґрунтуються на його праві власності на об`єкт нерухомого майна, яке визнано за ним на підставі рішення суду у справі № 753/23075/16-ц, і саме за захистом своїх прав як власника майна позивач звернувся до суду. Оцінка наявності чи відсутності підстав для набуття позивачем прав на спірний об`єкт нерухомого майна з огляду на положення статті 13 ЦПК України щодо меж розгляду справи та вказане рішення апеляційного суду не є предметом розгляду у цій справі;
суд відхилив посилання відповідача на відсутність ознак нікчемності в договорі іпотеки, оскільки цим обставинам вже надана оцінка судами у справі № 753/23075/16-ц, які дійшли висновку про скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 , набуте ним в порядку реалізації його права іпотекодержателя на звернення стягнення на це майно, та визнання за позивачем права власності на нього з підстав нікчемності договору іпотеки;
відповідач у цій справі заявив про застосування позовної давності. Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. За змістом загальних приписів заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. Закон не встановив вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам процесуального законодавства;
суд вважає відсутніми підстави для застосування позовної давності, оскільки виходячи із змісту вимог та предмету спору у цій справі, позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у розпорядженні ним майном. Відтак, оскільки позов ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» за своєю правовою природою є негаторним та може бути пред`явлений протягом усього часу тривання відповідного правопорушення, доводи заяви (викладеної у запереченні від 07 квітня 2023 року) про застосування наслідків пропуску позовної давності є безпідставними. Крім цього, право власності на спірне нерухоме майно визнано за позивачем за рішенням суду від 07 грудня 2021 року та зареєстровано у Реєстрі 10 грудня 2021 року, а тому на думку суду саме з цього часу наявне порушення права позивача, за захистом якого від звернувся до суду. З огляду на викладене вище, суд зробив висновок про задоволення позову.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Хоменком В. О., задоволено;
рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким в позові ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» відмовлено.
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
звертаючись до суду з позовом, позивач просив суд (1) визнати припиненим право іпотеки ОСОБА_1 за договором іпотеки від 30 жовтня 2015 року, та (2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 2515059 від 30 жовтня 2015 року 11:34:04, індексний номер: 25715711
позивачем не вірно обраний спосіб захисту, оскільки за наявності підстав для задоволення позову, порушене право ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» підлягає судовому захисту за позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, а не про визнання припиненим права іпотеки ОСОБА_1
вказане підтверджується наступною судовою практикою. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 695/3790/15-ц від 18 вересня 2019 року зазначено наступне: відповідно до статті 3 ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки чи шляхом припинення зобов`язання за договором;
одним із відповідачів по справі є ПАТ «Фідобанк», тобто сторона за договором іпотеки. При цьому, Банк у поданому відзиві, визнав позов повністю. У зв`язку з цим виникає риторичне питання, що заважало звернутися позивачу до ПАТ «Фідобанк» для подальшого звернення останнього до державного реєстратора про припинення іпотеки;
подаючи позов та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що він є правонаступником ПАТ «Фідобанк», а тому вказане товариство могло вільно звернутися до будь-якого реєстратора за припиненням іпотеки;
також, не звернувшись до державного реєстратора за припинення іпотеки та передчасно звернувшись до суду, Позивач ініціював судовий спір, де просить необґрунтовано стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у зв`язку з розглядом справи. До речі, на це звертав увагу Верховний Суд у зазначеній постанові, який вказував, що звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, не є необхідним заходом, а може бути здійснено тільки за наявності спору. Таким чином, позивачем не надано доказів звернення до державного реєстратора щодо припинення іпотеки та прийняття рішення-відмови у її припиненні, а тому Позивач передчасно звернувся до суду з позовом, що є підставою для відмови у його задоволенні;
задовольняючи позов в повному обсязі, який заявлений до двох відповідачів, суд першої інстанції в силу положень статті 141 ЦПК України зобов`язаний був стягнути судовий збір в сумі 1 240,50 грн. з кожного відповідача, але з незрозумілих причин і без будь-якого обґрунтування в оскаржуваному рішенні суд неправомірно стягнув судовий збір в повному обсязі саме з ОСОБА_1 , чим допустив порушення вимог Закону;
позивачем доказів на підтвердження факту того, що дії ОСОБА_1 суперечить закону не надано. Отже, доводи позивача щодо нікчемності договору іпотеки не підтверджуються будь-якими доказами. В цьому випадку суд зазначив, що матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо нікчемності договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 . Таким чином, позивачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним вказаного договору. З огляду на наведене, позивачем не надано належних, достовірних, допустимих, достатніх доказів на підтвердження вимог, викладених в позовній заяві. Тому колегія суддів вважала за необхідне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити.
Аргументи учасників справи
26 липня 2024 року ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» через підсистему Електронний суд подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року (повний текст складено 25 червня 2024 року), у якій просило:
оскаржене судове рішення скасувати;
рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року залишити без змін;
вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що:
апеляційний суд в порушення висновків Верховного Суду щодо недопустимості ревізії судового рішення (викладені у постанові Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року у справі № 308/13574/18 та у постанові Касаційного цивільного суду від 18 липня 2023 року у справі № 522/17034/20, скасовуючи рішення першої інстанції фактично вдався до перегляду рішення в іншій справі № 753/23075/16-ц, що залишено без змін касаційним судом, де договір іпотеки від 30 жовтня 2015 року за реєстровим № 7823 визнано нікчемним, та зазначив, що позивач не навів доказів нікчемності, отже апеляційним судом не встановлено підстав для визнання такого договору іпотеки нікчемним;
апеляційний суд в порушення висновків Верховного суду щодо недопущення надмірного формалізму з боку суду при вирішенні спорів (викладені у Постанові Касаційного цивільного суду від 29.11.2023 у справі № 185/9722/21) зазначив що, запис про іпотеку має бути вилучений з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, однак здійснив надмірний формалізм, зазначивши, що позовні вимоги про визнання припиненим права іпотеки ОСОБА_1 не можуть бути задоволені, натомість вимоги про припинення іпотеки мають бути задоволені. При цьому, Касаційний цивільний суд в постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 185/9722/21 зазначив наступне: у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 480/2365/16 викладено висновок про те, що некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави;
згідно з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 461/3526/22, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту;
при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Подібні висновки також викладено у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/10624/21;
апеляційний суд в порушення висновків Верховного Суду щодо способу захисту у подібних правовідносинах (викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19) зазначив, що вимоги про визнання припиненим права іпотеки ОСОБА_1 є неефективним та неправильним способом захисту, натомість позивач мав би захищатись шляхом вимоги про визнання іпотеки такою, що припинена. В той же час, Велика Палата зазначила, що передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений. У пунктах 58, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 у справі № 905/2260/17 викладений висновок, що нормами статті 16 ЦК та 20 ГК не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання договору; звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав, то у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача;
зазначаючи про можливість з боку ПАТ «Фідобанк» самостійно зняти іпотеку, апеляційний суд заплутався хто є хто у цій справі, оскільки саме ПАТ «Фідобанк» є іпотекодавцем, а не іпотекодержателям за договором іпотеки, що ще раз свідчить, що апеляційний суд зовсім не розібрався у суті справи та підійшов до її вирішення формально;
не розібравшись у правовідносинах апеляційний суд помилково зазначив, що позивач як правонаступник іпотекодавця має звернутись до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена. Таке твердження апеляційного суду є кардинально не вірним, оскільки не можна визнати припиненою іпотеку, яка визнана нікчемною в судовому порядку.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року:
поновлено ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року;
відкрито касаційне провадження у справі.
15 жовтня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження:
суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 15 грудня 2021 року у справі № 308/13574/18; від 18 липня 2023 року у справі № 522/17034/20; від 29 листопада 2023 року у справі № 185/9722/21; від 15 лютого 2023 року у справі № 461/3526/22; від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/10624/21; від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19; від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17; від 15 вересня 2021 року у справі № 372/2583/18; від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.
Фактичні обставини
18 грудня 2015 року та 04 лютого 2016 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладено договори банківського вкладу, відповідно до яких ПАТ «Фідобанк» прийняв грошові кошти в розмірі 130 000 дол. США на строк до 18 червня 2016 року та в розмірі 170 000 дол. США на строк до 04 серпня 2016 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаними договорами банківського вкладу, ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки від 30 жовтня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Р. О., за яким банк передав в іпотеку ОСОБА_1 нежитлові приміщення з № 1 по № 17, групу приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 783 від 20 травня 2016 року запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Фідобанк» з 20 травня 2016 року по 19 червня 2016 року, яку було продовжено до 19 липня 2018 року.
Наказами Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 32 від 25 травня 2016 року та № 67 від 06 червня 2016 року створено комісію щодо перевірки правочинів на предмет виявлення договорів, що мають ознаки нікчемності в розумінні ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно з протоколом від 10 червня 2016 року засідання комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями, комісією виявлено договір іпотеки від 30 жовтня 2015 року, укладений з ОСОБА_1 , який має всі ознаки, передбачені пунктами 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - правочин, умови якого передбачають передачу майна з метою надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. На підставі цього протоколу видано наказ № 124 від 15 червня 2016 року «Щодо заходів про визнання в ПАТ «Фідобанк» договорів іпотеки нікчемними за результатами перевірки».
09 вересня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. провела державну реєстрацію права власності нежитлових приміщень з № 1 по № 17, групи приміщень № 513 - салону краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 30 жовтня 2015 року та видала йому свідоцтво про право власності на це нерухоме майно.
14 січня 2021 року відбулися публічні електронні торги (аукціон) щодо реалізації майнових прав на нерухомість, АДРЕСА_2 (176,3 кв. м), переможцем якого згідно з протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-12-17-000004-b стало ТОВ «ФК Капітал Джірінг».
04 березня 2021 року ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» уклали договір № GL22N019274/5 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. Відповідно до умов цього договору продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна: нежитлове приміщення з № 1 по № 7, групи приміщень № 513 - салон краси (в літ. А), загальною площею 176,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року в справі № 753/23075/16-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95338855)
позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення задоволено;
усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, а саме: нежилі приміщення з № 1 (один) по № 17 (сімнадцять), групи приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176, 3 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 763155980000, розташованого в будинку АДРЕСА_1 , шляхом виселення ПАТ «Фідобанк» з нежилого приміщення з № 1 по № 17, групи приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176, 3 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 763155980000, розрашованого в будинку АДРЕСА_1 ;
у задоволенні зустрічного позову ПАТ «Фідобанк» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В., ОСОБА_1 , державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про визнання протиправними дій приватного нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, скасування нотаріальної дії, свідоцтва про право власності на нерухоме майно й визнання права власності на нерухоме майно, - відмовив.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року в справі № 753/23075/16-ц замінено ПАТ «Фідобанк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Капітал Джірінг».
Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 753/23075/16-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102209073), з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року про внесення виправлень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102209730):
апеляційні скарги ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» та адвоката Нужненка Ю. І. в інтересах ПАТ «Фідобанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» задоволено;
рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відмовлено;
зустрічний позов ПАТ «Фідобанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» задоволено;
визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31312570 від 09 вересня 2016 року та внесенні записів за даними рішеннями до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31312570 від 09 вересня 2016 року
скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно: нежитлове приміщення з № 1 по № 17, групу приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31312570 від 09 вересня 2016 року.
скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення з № 1 по № 17, групу приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнано за ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» право власності на нежитлове приміщення з № 1 по № 17, групу приміщень № 513 - салон краси (в літері А), загальною площею 176,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
У справі № 753/23075/16-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102209073) встановлено, що:
за умовами договору іпотеки ПАТ «Фідобанк» узяв на себе зобов`язання (іпотеку), якою забезпечив не кредитну операцію (депозитний вклад), що свідчить про ознаки нікчемності укладеного правочину. Залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб до кредитних операцій Законом не віднесено. Отже, в силу пункту 5 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб`зобов`язання банку у вигляді іпотеки, як різновиду застави в забезпечення виконання депозитного договору фізичної особи є таким, що містить ознаки нікчемності;
відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Таким правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін в силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку;
договори банківського вкладу, укладені між банком на ОСОБА_1 від 04 серпня 2015 року та 18 грудня 2015 року є публічними, проте ОСОБА_1 шляхом укладення договору іпотеки було надано перевагу, остільки запропоновано лише безпосередньо йому вчинення вказаного правочину, як спосіб забезпечення виконання зобов`язань за договорами банківського вкладу, що не пропонувалося невизначеному колу осіб - іншим клієнтам ПАТ «Фідобанк». Отже, умови договору іпотеки передбачають окремі переваги (пільги) перед іншими кредиторами, що суперечить пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За таких обставин, спірні правочини: договір іпотеки з наступними змінами до нього, є нікчемними, а тому не створюють жодних юридичних наслідків.
Постановою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року у справі № 753/23075/16-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107834028) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року залишено без змін.
У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2022 року у справі № 753/23075/16-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107834028) вказано, що:
«передбачена пунктом 1 частини третьої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківська послуга - залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб до кредитних операцій Законом не віднесена.
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У частині першій, п`ятій статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.
Оскільки зобов`язання за договором іпотеки від 30 жовтня 2015 року прийняті банком у порядку, який не передбачений Законом України «Про банківські послуги», і умови цього договору передбачають окремі переваги для ОСОБА_1 , так як вчинення такого виду правочинів невизначеному колу осіб - іншим клієнтам банку не пропонувалося, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що договір іпотеки з наступними змінами до нього, є нікчемним у силу закону з моменту укладення і не створює жодних юридичних наслідків.
Таким чином, установивши, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно проведена приватним нотаріусом на підставі нікчемного правочину, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні первісного позову та наявність підстав для задоволення зустрічного позову, що призведе до відновлення порушеного права банку, правонаступником якого є ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», на належне йому майно.
Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2020 року в справі № 462/4045/15.
Доводи касаційної скарги щодо безпідставного залучення судом апеляційної інстанції до участі в справі ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» колегія суддів не бере до уваги, оскільки ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року про заміну сторони в справі, що підлягає оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції, заявник не оскаржував».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10 грудня 2021 року до реєстру внесено запис про реєстрацію права власності на спірні приміщення за ТОВ «ФК «Капітал Джирінг» на підставі рішення суду, серія та номер: 753/23075/16-ц, виданий 07 грудня 2021 року, видавник: Київський апеляційний суд.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис 11826593 про іпотеку, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25715059 від 30 жовтня 2015 року, приватний нотаріус Падалка Р. О., підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер: 7823, виданий 30 жовтня 2015 року, та запис 11826674 про обтяження, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25715711 від 30 жовтня 2015 року приватний нотаріус Падалка Р. О., вид обтяження: заборона на нерухоме майно, обтяжувач: ОСОБА_1.
У цій справі відповідач заявив про застосування позовної давності (а. с. 120 - 124, том 1).
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» до ПАТ «Фідобанк» про усунення перешкод в користуванні майном шляхом визнання припинення права іпотеки та скасування рішень державного реєстратора
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 947/6589/21 (провадження № 61-10253св23)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 906/277/18 (провадження № 12-300гс18) вказано, що:
«45. З 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року -спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Іншими словами, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем.
46. З вказаної дати, якщо хоча би однією зі сторін основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи-сторони основного зобов`язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов`язання, зокрема незалежно від того, чи об`єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов`язання».
У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частина перша та друга статті 23 Закону України «Про іпотеку»).
У справі за позовом особи, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки (правонаступник іпотекодавця), про застосування наслідків нікчемності договору іпотеки належним відповідачем є іпотекодержатель.
У справі, що переглядається:
позивач (ТОВ «ФК «Капітал Джирінг», правонаступник іпотекодавця, особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки) пред`явив позовні вимоги до ПАТ «Фідобанк» (юридична особа, яка вчиняла договір іпотеки, іпотекодавець) про застосування наслідків нікчемності договору іпотеки (визнання припинення права іпотеки та скасування рішень державного реєстратора);
суд першої інстанції позовні вимоги ТОВ «ФК «Капітал Джирінг» до ПАТ «Фідобанк» задовольнив;
апеляційний суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Капітал Джирінг» до ПАТ «Фідобанк» відмовив внаслідок: неналежного способу захисту; необґрунтованості позовних вимог; відстуності доказів нікчемності договору іпотеки;
апеляційний суд не звернув уваги, що усправі за позовом особи, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки (правонаступник іпотекодавця), про застосування наслідків нікчемності договору іпотеки належним відповідачем є іпотекодержатель. Тому в задоволенні позовних вимоги ТОВ «ФК «Капітал Джирінг» до ПАТ «Фідобанк» належало відмовити внаслідок їх пред`явлення до неналежного відповідача. Як наслідок постанову апеляційного суду в цій частині належить змінити в мотивувальній частині.
Щодо позовних вимог ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом визнання припинення права іпотеки та скасування рішень державного реєстратора
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 758/6706/14 (провадження № 61-6285св21) зазначено: «у частині п`ятій статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи судовим рішенням в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути в загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Тобто особа, яка не брала участі у справі, у якій встановлені певні обставини щодо неї, які вона не визнає, вправі спростувати ці обставини у загальному порядку, тому таке рішення не буде мати преюдиційного значення для особи, яка не брала участі у справі. Подібний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20).
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (абзац 1 частини п`ятої статті 216 ЦК України).
У цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності. Об`єктивні межі застосування позовної давності встановлюються: (а) прямо (стаття 268 ЦК України). (б) опосередковано (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 641/76/17 (провадження № 61-12138св18)).
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже звертала увагу, що положеннями глави 19 ЦК України встановлено загальне правило про поширення позовної давності на всі цивільно-правові вимоги, окрім тих, що як виняток зазначені у статті 268 ЦК України. Так, у частині першій статті 268 ЦК України законодавець визначив, на які позовні вимоги не поширюється позовна давність. У частині другій статті 268 ЦК України закріплено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Опосередковано межі застосування позовної давності визначаються з урахуванням сутності пред`явленої вимоги (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання (частина третя статті 261 ЦК України).
Серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, не має вимоги особи, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки (правонаступник іпотекодавця), про застосування наслідків нікчемності договору іпотеки. Сутність вимоги особи, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки (правонаступник іпотекодавця), про застосування наслідків нікчемності договору іпотеки не виключає застосування до неї позовної давності. По своїй суті вимога про застосування наслідків нікчемності договору іпотеки не може бути кваліфікована як негаторний позов.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA, № 36157/08, § 22, 23, ЄСПЛ, від 22 липня 2014 року).
Положення статті 253 ЦК України поширюються на всі випадки встановлення початку перебігу строків. Касаційний суд, з урахуванням принципу розумності, враховує, що в окремих положеннях ЦК міститься правило про визначення перебігу строку «від дня» чи «з часу», а не «від наступного дня». Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним не змінює загального правила передбаченого в статті 253 ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19).
Укладення договору відступлення права вимоги не є підставою для переривання позовної давності згідно зі статтею 264 ЦК України. Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2024 року в справі № 201/11812/23 (провадження № 61-7195св24)).
Касаційний суд зауважує, що частина третя статті 261 ЦК України є спеціальною нормою стосовно частини першої статті 261 ЦК України. Законодавець у частині третій статті 261 ЦК України передбачив особливості початку перебігу позовної давності. З урахуванням принципу розумності та справедливості, очевидним є те, що закріплення особливого початку перебігу з початком виконання нікчемного правочин має поширюватися тільки на сторін (їх правонаступників) нікчемного правочину. Оскільки саме сторони (сторона чи їх правонаступники) здійснюють виконання і, зрозуміло, що їм про його здійснення має бути відомо. Тобто, презюмується, що сторони (сторона чи їх правонаступники) нікчемного правочину обізнані про початок його виконання. Натомість заінтересована особа (не сторона нікчемного правочину), яка пред`являє вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, вочевидь може й не знати про існування нікчемного правочину, а також про те, що почалося виконання нікчемного правочину (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 38/16768/19 (провадження № 61-1336св22)).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
У справі, що переглядається:
позивач (ТОВ «ФК «Капітал Джирінг», правонаступник іпотекодавця, особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки) пред`явив позовні вимоги до ОСОБА_1 (іпотекодержатель) про застосування наслідків нікчемності договору іпотеки (визнання припинення права іпотеки та скасування рішень державного реєстратора);
суд першої інстанції позовні вимоги ТОВ «ФК «Капітал Джирінг» до ОСОБА_1 задовольнив;
апеляційний суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Капітал Джирінг» до ОСОБА_1 відмовив внаслідок: неналежного способу захисту; необґрунтованості позовних вимог; відсутності доказів нікчемності договору іпотеки;
апеляційний суд не звернув уваги, що у справі № 753/23075/16-ц, судовим рішення, яке набрало законної сили, договір іпотеки від 30 жовтня 2015 року кваліфікований як нікчемний. І відповідне судове рішення набрало законної сили. Тому позивач (ТОВ «ФК «Капітал Джирінг», правонаступник іпотекодавця, особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки) пред`явив обґрунтовані вимоги;
апеляційний суд не звернув уваги, що: по своїй суті вимога про застосування наслідків нікчемності договору іпотеки не може бути кваліфікована як негаторний позов; частина третя статті 261 ЦК України є спеціальною нормою стосовно частини першої статті 261 ЦК України. Законодавець у частині третій статті 261 ЦК України передбачив особливості початку перебігу позовної давності. З урахуванням принципу розумності та справедливості, очевидним є те, що закріплення особливого початку перебігу з початком виконання нікчемного правочин має поширюватися тільки на сторін (їх правонаступників) нікчемного правочину. Оскільки саме сторони (сторона чи їх правонаступники) здійснюють виконання і, зрозуміло, що їм про його здійснення має бути відомо. Тобто, презюмується, що сторони (сторона чи їх правонаступники) нікчемного правочину обізнані про початок його виконання;
позовна давність за позовними вимогами позивача (ТОВ «ФК «Капітал Джирінг», правонаступник іпотекодавця, особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки) до ОСОБА_1 (іпотекодержатель) про застосування наслідків нікчемності договору іпотеки (визнання припинення права іпотеки та скасування рішень державного реєстратора) розпочалася 30 жовтня 2015 року (державна реєстрація права іпотеки) і сплинула ще в жовтні 2018 року;
відповідач заявив про застосування позовної давності (а. с. 120 - 124, том 1);
тому апеляційному суду в задоволенні позовних вимоги ТОВ «ФК «Капітал Джирінг» до ОСОБА_1 належало відмовити внаслідок спливу позовної давності. Як наслідок постанову апеляційного суду в цій частині належить змінити в мотивувальній частині.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення частково прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржене судове рішення змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а в іншій частині належить залишити без змін.
Оскільки касаційний суд змінює оскаржене судове рішення лише в частині мотивів його прийняття, то судові витрати покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Капітал Джірінг» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
