Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 січня 2025 року
у справі № 753/6230/22
Цивільна юрисдикція
Щодо поширення позовної давності на вимоги про застосування наслідків нікчемності договору іпотеки
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» звернулось з позовом до ОСОБА_1, ПАТ «Фідобанк» про усунення перешкод в користуванні майном шляхом визнання припинення права іпотеки та скасування рішень державного реєстратора.
Рішенням суду першої інстанції позов ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким в позові ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» відмовлено.зов ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Положеннями глави 19 ЦК України встановлено загальне правило про поширення позовної давності на всі цивільно-правові вимоги, окрім тих, що як виняток зазначені у статті 268 ЦК України. Так, у частині першій статті 268 ЦК України законодавець визначив, на які позовні вимоги не поширюється позовна давність. У частині другій статті 268 ЦК України закріплено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Опосередковано межі застосування позовної давності визначаються з урахуванням сутності пред`явленої вимоги.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання (частина третя статті 261 ЦК України).
Положення статті 253 ЦК України поширюються на всі випадки встановлення початку перебігу строків. Касаційний суд, з урахуванням принципу розумності, враховує, що в окремих положеннях ЦК міститься правило про визначення перебігу строку «від дня» чи «з часу», а не «від наступного дня». Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним не змінює загального правила передбаченого в статті 253 ЦК України.
Укладення договору відступлення права вимоги не є підставою для переривання позовної давності згідно зі статтею 264 ЦК України. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України).
Частина третя статті 261 ЦК України є спеціальною нормою стосовно частини першої статті 261 ЦК України. Законодавець у частині третій статті 261 ЦК України передбачив особливості початку перебігу позовної давності. З урахуванням принципу розумності та справедливості, очевидним є те, що закріплення особливого початку перебігу з початком виконання нікчемного правочин має поширюватися тільки на сторін (їх правонаступників) нікчемного правочину. Оскільки саме сторони (сторона чи їх правонаступники) здійснюють виконання і, зрозуміло, що їм про його здійснення має бути відомо. Тобто, презюмується, що сторони (сторона чи їх правонаступники) нікчемного правочину обізнані про початок його виконання. Натомість заінтересована особа (не сторона нікчемного правочину), яка пред'являє вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, вочевидь може й не знати про існування нікчемного правочину, а також про те, що почалося виконання нікчемного правочину.
ВИСНОВКИ: серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, немає вимоги особи, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки (правонаступник іпотекодавця), про застосування наслідків нікчемності договору іпотеки. Сутність вимоги особи, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки (правонаступник іпотекодавця), про застосування наслідків нікчемності договору іпотеки не виключає застосування до неї позовної давності. По своїй суті вимога про застосування наслідків нікчемності договору іпотеки не може бути кваліфікована як негаторний позов.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави припинення іпотеки, правила застосування позовної давності, недійсність правочинів
