Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №127/28878/24
Провадження №1-кп/127/805/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
інших учасників судового процесу: потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених частиноютретьою статті286-2,частиною першоюстатті 135Кримінального кодексуУкраїни,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 286-1 та частиною першою статті 135 Кримінального кодексу України (далі КК).
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивував тим, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу, на цей час не відпали. Зауважив, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків. При цьому наголосив, що більш м`який запобіжний захід не здатний запобігти наведеним ризикам.
Потерпілі підтримали клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, натомість просив змінити застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. При цьому захисник зазначив, що ОСОБА_5 не заперечує причетність до вчинення інкримінованих йому діянь, у повному обсязі визнає винуватість та не оскаржує допустимість доказів. Звернув увагу суду, що обвинувачений позитивно характеризується, є учасником бойових дій, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника, зазначивши, що не має наміру переховуватись від суду.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Крім того, суд враховує, що частиною третьою статті 331 КПК визначено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Строк дії,обраного дообвинуваченого запобіжногозаходу спливає14.02.2025.Зі змістунаданого судуклопотання убачається,що йогопримірник буввручений обвинуваченому05.02.2025.Отже,стороною обвинуваченнязазначені вищевимоги кримінально-процесуальногозаконодавства щодовручення копіїклопотання обвинуваченій,а такожщодострокузвернення досуду звідповідним клопотаннямбули дотримані. Крімтого,зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне вирішити клопотання прокурора по суті, надавши доводам сторін відповідну правову оцінку.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні клопотань сторін, суд враховує таке.
Суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, з частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).
Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як суд вже зазначив, частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.
Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на цей час з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами не завершені, а тому вирішення зазначеного питання на цій стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).
Суд також приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).
Захисник обвинуваченого, заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, послався на ту обставину, що на утриманні останнього перебуває його дружина та двоє малолітніх дітей. При цьому, як на підставу для зміни запобіжного заходу захисник, зокрема, послався на стан здоров`я дружини обвинуваченого ОСОБА_8 . На підтвердження своїх доводів захисник надав суду відповідні медичні документи, зі змісту яких випливає, що ОСОБА_8 потребує сторонньої допомоги. Разом з тим, доказів того, що дружина обвинуваченого не має інших родичів або близьких осіб, які можуть надавати їй необхідну допомогу, суду не надані, а тому зазначені доводи сторони захисту суд оцінює критично.
Натомість, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та нетяжкого злочину, після вчинення яких зник з місця їх вчинення, залишивши потерпілу особу малолітню дитину без надання відповідної допомоги. Хоча ця обставина є складовою пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, однак суд вважає за доцільне зауважити, що посткримінальна поведінка обвинуваченого може свідчити про наявність ризику вчинення обвинуваченим діянь, спрямованих на ухилення від суду. Крім того, суд враховує, що з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами не закінчені й свідки сторони обвинувачення у судовому засіданні допитані не були. Тому суд вважає слушним посилання прокурора на наявність ризику позапроцесуального впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків сторони обвинувачення.
Крім того, суд бере до уваги, що об`єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою, у тому числі за станом здоров`я, суду надано не було.
При цьому суд також вважає слушним зауважити, що доводи захисника з приводу позитивної характеристики обвинуваченого не спростовують доводи прокурора щодо наявності зазначених ризиків. Оцінку обґрунтованості ризиків, які наводив прокурор, суд надав вище, тому вважає за недоцільне здійснювати їх повторний аналіз. Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що згідно з пред`явленим ОСОБА_5 обвинуваченням останній після вчинення, інкримінованого йому діяння, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, залишивши постраждалу малолітню дитину у безпорадному стані. Наведене, на думку суду, свідчить про те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе ухилятись від суду.
Отже, оцінюючи доводи сторін кримінального провадження, ризики, про які повідомив прокурор, суд вважає, що з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на потерпілих та свідків кримінального провадження, а також вчинення спроб переховуватись від суду, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, продовжити ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Згідно з приписами частини третьої та пункту 2 четвертої статті 183 КПК суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд
УХВАЛИВ:
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, з 06 лютого 2025 року до 23:59 годину 06 квітня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя:
