П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2025 року м. Київ
Справа №756/8106/23
Провадження № 22-ц/824/1863/2025
Резолютивна частина постанови оголошена 19 березня 2025 року
Повний текст постанови складено 20 березня 2025 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Желепи В.В.
сторони:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва, ухваленого у складі судді Жук М.В. 11 червня 2024 року,-
В С Т А Н О В И В:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , ними придбано 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , яку після розірвання шлюбу, 06.08.2021 року ОСОБА_2 відчужив без її згоди за договором дарування.
Оскільки частку у спільній квартирі придбано під час шлюбу за спільні сумісні кошти подружжя, договір дарування укладено відповідачем без її відома та згоди, з порушенням права на житло їх малолітньої дитини, ОСОБА_1 просить суд визнати договір дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Панченко О.В., недійсним та визнати частку у спірній квартирі спільною сумісною власністю колишнього подружжя.
Ухвалою суду від 04.04.2024 року, яка відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу підготовчого судового засідання, залучено до участі у справі в якості третіх осіб приватного нотаріуса КМНО Іванову Л.М. та приватного нотаріуса КМНО Панченка О.В.
Ухвалою суду від 04.04.2024 року, яка відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу підготовчого судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3 .
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просить відмовити у позові посилаючись на те, що спірна частка в квартирі придбана ним хоча й під час шлюбу з ОСОБА_1 , але за особисті кошти про, що ОСОБА_1 зазначила у заяві, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Івановою Л.М., а тому не є їх спільною сумісною власністю.
У письмових поясненнях приватний нотаріус КМНО Іванова Л.М. зазначає, що при посвідченні підпису на заяві ОСОБА_1 нею дотримано вимог закону щодо встановлення особи, її дієздатності, вільності її волевиявлення, а також відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину.
Приватний нотаріус КМНО Панченко О.В. у письмових поясненнях вказує на те, що при посвідченні спірного договору дарування ним було встановлено, що відповідно до заяви колишньої дружини ОСОБА_2 відчужувана частка в спірній квартирі є його особистою власністю.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 червня 2024 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Панченко Олександр Володимирович, ОСОБА_3 , про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності - відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, зазначивши, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Литвиненко Д.О. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи їх необґрунтованими а доводи апеляційної скарги позивача зводяться до непогодження з ухваленим судовим рішенням.
У відзивах на апеляційну скаргу представник третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Л.М. та приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Панченка О.В. адвокат Олексієнко З.О. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, вказуючи, що рішення суду є законним, обґрунтованим, винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Литвиненко Д.О., представник приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Іванової Л.М., Панченка О.В. адвокат Олексієнко З.О. проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на апеляційну скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Судом установлено, що 01.02.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15.07.2020 року розірвано. У шлюбі в сторін народилася дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 13-16).
Як убачається зі змісту заяви ОСОБА_1 від 25.04.2015 року, справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом КМНО Івановою Л.М. після встановлення її особи, перевірки дієздатність та факту реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 заявляє, що її чоловік ОСОБА_2 набуває 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 за особисті кошти та ця частка квартири, що набувається, є його особистою приватною власністю (т. 1 а.с. 213).
25.04.2015 року між ОСОБА_6 , яка діяла зі згоди свого чоловіка ОСОБА_3 , з однією сторони та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з іншої укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за умовами якого ОСОБА_2 набувається 1/3 частка цієї квартири згідно з поданою його дружиною ОСОБА_1 заяви за його особисті кошти в особисту приватну власність (т. 1 а.с. 199).
06.08.2021 року ОСОБА_2 укладено з ОСОБА_3 договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Панченко О.В., за умовами якого ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняв у дар 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 . Згідно п. 13 указаного договору 1/3 частка квартири, що відчужується, є особистою власністю дарувальника, що підтверджується заявою його дружини ОСОБА_1 , справжність підпису якої засвідчена 25.04.2015 року приватним нотаріусом КМНО Івановою Л.М. (т. 1 а.с. 170).
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Аналіз змісту цієї норми вказує на те, що договір дарування за своєю правовою природою породжує права та обов`язки, як для дарувальника, який відчужує майно, так і для обдарованого, який це майно має приймає у дар.
Тобто у випадку оспорювання дійсності договору дарування особою, яка не є його учасником належними відповідачами є дарувальник та обдарований, оскільки такий спір безпосередньо стосується їх прав та обов`язків.
Проте при зверненні до суду ОСОБА_1 до участі у справі ОСОБА_3 , як сторону оспорюваного нею правочину не залучила.
У підготовчому судовому засіданні на виконання ч. 1 ст. 189 ЦПК України судом, з дотриманням принципу диспозитивності, при остаточному визначенні предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу з`ясовано думку позивачки ОСОБА_1 щодо залучення до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_3 , після чого поставлено на обговорення питання про його залучення до участі у справі в якості третьої особи за наслідками якого постановлено відповідну ухвалу (13:15-13:21 хв. запису с/з).
При цьому, в поясненнях представника ОСОБА_3 , остання зазначала щодо протиправного незалучення її довірителя, як відповідача, адже у випадку задоволення позову у нього виникнуть обов`язки щодо повернення майна, що одержано при виконанні спірного договору дарування.
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову
Ураховуючи викладене, Київський апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, і встановивши, що ОСОБА_1 пред`явила позов лише до ОСОБА_2 , тобто до дарувальника частки у спірній квартирі, при цьому позовних вимог до обдарованої особи ОСОБА_3 не пред`явила, клопотань про залучення його до участі у справі як відповідача чи співвідповідача не заявляла, незважаючи на вжиття судом всіх можливих процесуальних заходів сприяння стороні у реалізації її процесуальних прав, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 червня 2024 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 червня 2024 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна
