ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2417/25 Справа № 179/986/23 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Доповідач - Макаров М. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Макарова М.О.
суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
при секретарі Сахарові Д.О.
розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Єременко Альони Леонідівни на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2024 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій зазначив, що він проживав разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з дня свого народження, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 .
26 березня 2022 року ОСОБА_2 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у зв`язку з повномасштабною збройною агресією рф проти України та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 загинув підчас виконаннясвоїх військовихобов`язків. 06 лютого 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_5 вручено сповіщення сім`ї про загибель ОСОБА_2 .
Під час звернення до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо отримання одноразової допомоги працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 було повідомлено, що документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги прийняти не можуть, оскільки заявникові виповнилось 23 роки, тому в розумінні статті 16-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) заявник не є членом сім`ї загиблого ОСОБА_2 , що не дає йому можливості скористатися правом на отримання одноразової грошової допомоги після смерті батька.
Усна відмова у прийнятті документів для призначення одноразової допомоги стала підставою та необхідністю додаткового доведення факту проживання однією сім`єю та перебування на його утриманні, а саме проживання разом з батьком та ведення спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.
Заявник зазначив, що він є єдиною особою, яка входить до кола осіб, що мають право на отримання такої допомоги, оскільки батьки ОСОБА_2 на час його загибелі померли, а з дружиною він був розлучений на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2022 року.
Встановлення юридичного факту проживання з батьком однією сім`єю та перебування на його утриманні необхідно заявнику для подальшої реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168).
За час проживання однією сім`єю як батька та сина заявник та ОСОБА_2 вели спільне господарство, займалися благоустроєм будинку: робили ремонт, купували меблі та предмети і домашнього побуту. З дитинства і до часу загибелі батька заявник мав з ним постійно тісні відносини як син та батько. Зокрема, вони спілкувались особисто і телефоном, проводили разом вільний час, мали теплі, довірливі відносини. Батько утримував заявника постійно пересилав грошові кошти, зокрема, сплачував лікування, оскільки заявник не навчається та не працює за станом здоров`я.
Звернув увагу, що 27 липня 2022 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповів усе своє майно синові ОСОБА_1 . Після загибелі батька, заявник їздив до м. Дніпра та забирав труну з його тілом додому в с. Кременівку Новомосковського району Дніпропетровської області, займався організацією поховання за власні кошти.
Просив встановити факт, що ОСОБА_1 належить до членів сім`ї свого батька ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Бахмуті Донецької області, встановити факт, що він перебував на утриманні свого батька ОСОБА_2 , зокрема, на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що заявник посилався на те, що він звертався до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою отримання одноразової допомоги, однак йому було повідомлено, що документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги прийняти не можуть, однак на підтвердження вказаних обставин не надано відповідні докази, зокрема рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги або про повернення документів на доопрацювання. Отже, заявником не підтверджено, що факт, який просить встановити заявник, безпосередньо породжує юридичні наслідки щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку із чим вказані вимоги не підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 9).
11 травня 2022 року згідно з наказом № 116 командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 був мобілізований у зв`язку повномасштабною збройною агресією рф проти України та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 (а. с. 10).
27 липня 2022 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповідав все своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалось синові ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник В. В., зареєстрований в реєстрі №294 (а. с.2 6).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, причина смерті вогнепальна травма нижніх кінцівок внаслідок військових дій (а. с. 12).
06 лютого 2023 року сповіщенням сім`ї № 30, виданим ІНФОРМАЦІЯ_5 , повідомлено ОСОБА_1 про загибель ІНФОРМАЦІЯ_4 його батька, старшого солдата ОСОБА_2 , 1976 року народження, в м. Бахмуті Донецької області під час виконання військового обов`язку (а. с. 13).
Із витягу з наказу № 296 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 травня 2023 року вбачається, що старший солдат за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 , колишній старший стрілець 3 стрілецького відділення 1 Стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок отримання вогневого поранення, несумісного з життям під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з боку рф, виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 26 січня 2023 року (а. с. 11).
Звернувшись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні, ОСОБА_1 вказував, що він звертався до ІНФОРМАЦІЯ_6 з питання отримання одноразової допомоги, однак йому було повідомлено, що документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги прийняти від нього не можуть.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що заявник посилався на те, що він звертався до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою отримання одноразової допомоги, однак йому було повідомлено, що документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги прийняти не можуть, однак на підтвердження вказаних обставин не надано відповідні докази, зокрема рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги або про повернення документів на доопрацювання. Отже, заявником не підтверджено, що факт, який просить встановити заявник, безпосередньо породжує юридичні наслідки щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку із чим вказані вимоги не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Частиною 2 указаної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Даний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, Постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.
Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.
При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. N 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правилами ст. 62 ЦПК України.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до ст. 16-1 цього Закону право на призначення та отримання грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Надані заявником та досліджені судом першої інстанції докази в їх сукупності не надають підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 перебував на утриманні померлого ОСОБА_2 ..
Оскільки матеріалами справи встановлено, що заявник не перебував на утриманні останнього, а отже, не є суб`єктом отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, виплату якої у передбачених законом випадках здійснює Міністерство оборони України, суд першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні заяви.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвокатаЄременко АльониЛеонідівни залишити без задоволення.
Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 15 квітня 2025 року.
Повний текст постанови складено 17 квітня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова
