Провадження № 22-з/812/33/25 Доповідач в апеляційній інстанції суддя Царюк Л.М.
Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А
Іменем України
20 травня 2025 року м. Миколаїв Справа № 473/4406/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Крамаренко Т.В.,
при секретарі судового засідання - Біляєвій В.М.,
без участі учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця - Вуїв Оксана Вікторівна, про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 лютого 2025 року в задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.
Додатковим рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 300 грн.
Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду, ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_4 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким вимоги позову задовольнити в повному обсязі. Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу стягнених з ОСОБА_2 додатковим рішенням до 1 589.70 грн.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_5 , залишено без задоволення.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 лютого 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 21 лютого 2025 року залишено без змін.
12 травня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_6 , через підсистему «Електронний суд» подала до Миколаївського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, щодо стягнення витрат на правничу допомогу, про що було заявлено при наданні відзиву на апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду.
Загальний розмір цих витрат складає 5 000 грн які, на думку заявника, мають бути стягнуті з позивачки ОСОБА_2 ..
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених заявником в суді апеляційної інстанції були надані наступні документи: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 03 грудня 2007 року № 472: рахунок від 12 травня 2025 року № 12-1/05/25 та опис наданих ОСОБА_1 послуг від 12 травня 2025 року.
ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_5 , в письмових запереченнях на зазначену заяву вказує, що договір про надання правової допомоги не містить застережень щодо реальної вартості послуг адвоката, як розрахунок погодинної оплати, або абонентського обслуговування, або вартості комплексу послуг тощо. Тобто є незрозумілим, яким чином, представник вирахувала визначену вартість наданих нею послуг.
Крім того додатковим рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 лютого 2025 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 300 грн.
Як убачається із виставленого адвокатом рахунку12-1/05/25 його виставлено 12 травня 2025 року по тому самому договорі, який підписано 05 вересня 2024 року.
Тобто, строк оплати авансу настав 08 вересня 2024 року, а оплати рахунку 12 травня 2025 року. Водночас платіжні документи, які б свідчили про оплату послуг, пов`язаних із наданням такої допомоги суду не надані.
Наведений перелік послуг наданий адвокатом на виконання договору не відповідає повноваженням адвоката під час надання правової допомоги клієнту, визначеному ЦПК України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
З процесуальної точки зору відсутні такі дії як підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення, ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги представника позивача у справі №473/4406/24 та подання відзиву на неї. Такі дії охоплюються процесуальною дією ознайомлення з матеріалами справи.
Відповідно підтвердженими можуть бути лише наступні процесуальні дії: подання до суду відзиву на апеляційну скаргу - 4 год; участь у судовому засіданні -1,5 год, а всього 5,5 год.
Разом із тим, не відомо від якої вартості послуг слід відштовхуватися для визначення загальної вартості наданих таких послуг, оскільки сторони таку вартість не погоджували.
За такого в задоволенні заяви просила відмовити.
Учасники справи в судове засідання не з`явилися, . повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи належним чином. ОСОБА_1 просила розглянути справу за її та її представниці відсутності. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про причини своєї неявки суду не повідомили. Представниця ОСОБА_2 - ОСОБА_5 20 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надіслала клопотання про відкладення розгляду справи на будь-яку іншу дату, у зв`язку з неможливістю явки в судове засідання через заздалегідь заплановане судове засідання у іншій справі, де вона здійснює представництво. Відповідно до наданої представницею повістки-повідомлення, судове засідання, в якому ОСОБА_5 буде брати участь, як представниця має відбутись 20 травня 2025 року о 9:00 годин в апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду. Суд вважає зазначені представницею ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , в клопотанні про відкладення розгляду справи причини неможливості брати участь в судове засіданні неповажними. З огляду на що, та з урахуванням положень статті 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу без участі учасників справи.
З огляду на приписи частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу без учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частин 1- 4 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статті 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Згідно частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Частина 4 статті 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За матеріалами справи, інтереси відповідачки ОСОБА_1 під час розгляду цивільної справи в суді апеляційної інстанції представляла адвокатка Вуїв О.В., яка діяла на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 02 квітня 2025 року серія ВЕ № 1151221 (т. 2 а.с.59) та договору про надання правової (правничої) допомоги від 05 вересня 2024 року.
Із наданої копії рахунку від 12 травня 2025 року № 12-1/05/25 та опису наданих ОСОБА_1 послуг від 12 травня 2025 року вбачається надання правової допомоги на загальну суму 5 000 грн, з яких:
Ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги представника позивача у справі № 473/4406/24 та подання відзиву на неї (4 год.); участь в судовому засіданні 06 травня 2025 року (1 год. 30 хв.); підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення (0.5 год.)
Загальна вартість наданої правничої допомоги - 5 000 грн.
Визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 911/3386/17 та від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18).
Порядок розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, врегульовано статтями 141, 142 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/ дії/бездіяльність обох сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04,§ 268)).
Аналізуючи надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у справі, що розглядалась, апеляційний суд погоджується з запереченнями представниці позивачки, що підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення не охоплює професійну правничу допомогу, визначену у Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Водночас не погоджується з запереченнями про те, що договір про надання правової допомоги від 05 вересня 2024 року не містить застережень щодо вартості послуг адвоката, такі не заслуговують на увагу, оскільки вказані умови визначають сторони при укладанні договору та вони не є обов`язковими.
У даному випадку сторони у цьому договорі визначили оплату послуг адвоката після складення та надання рахунку таких послуг відповідно до пункту 3.1 Договору, що було виконано адвокаткою Вуїв О.В. та надано суду апеляційної інстанції.
Також сам по собі факт несплати на час розгляду питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідачкою таких послуг, не є підставою для відмови у стягненні таких витрат.
З огляду на викладене, керуючись принципом справедливості та верховенства права, а також виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності, співмірністі відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін, з урахування об`єму процесуальних дій, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця - Вуїв Оксана Вікторівна задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисяча) грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Т.В. Крамаренко
