Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 572/4907/24 Провадження №11-кп/802/414/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 серпня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участюсекретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12024181200000680 за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника ОСОБА_8 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 14 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,
В С Т А Н О В И В :
Вказаним вироком суду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Людинь Сарненського (колишнього Дубровицького) району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою загальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 05 березня 2018 року ч.1 ст.121 КК України, до покарання у виді 6 років позбавлення волі,
засуджений за ч.1 ст.121 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
Строк покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з 14 березня 2025 року з моменту проголошення вироку, зарахувавши у строк покарання термін перебування під вартою, з моменту затримання, тобто, з 28 серпня 2024 року, із розрахунку, відповідно до вимог ст.72 КК України один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено до набрання цим вироком законної сили.
Вироком вирішено питання речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винний та засуджений за те, що він маючи не зняту та не погашену судимість згідно вироку Сарненського районного суду Рівненської області від 05 березня 2018 року, яким останнього засуджено за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, 28 серпня 2024 року приблизно о 21 год. 40 хв., перебуваючи в будинку за місцем проживання ОСОБА_10 , що в АДРЕСА_2 , під час суперечки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою заподіяти тілесні ушкодження, умисно наніс не менше одного удару ножем в область черевної порожнини справа та не менше одного удару ножем в область тильної сторони лівої долоні ОСОБА_11 , в результаті чого спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді вертикально орієнтованої рани з рівними неосадненими краями, загостреними кінцями в ділянці епігастрію (передня черевна стінка), з продовженням раневого каналу через шкіру, підшкірну клітківку, листок очеревини, з наскрізним ушкодженням лівої долі печінки з ушкодженням задньої стінки парієтальної очеревини; з ознаками гострої внутрішньочеревної кровотечі - які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, а також тілесне ушкодження у виді рани з рівними неосадненими краями, загостреними кінцями між 3 та 4 пальцями лівої кисті (з переходом на міжсуглобний проміжок п`ястя), що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вважає вирок суду незаконним. Вказує на те, що він не вчиняв дане кримінальне правопорушення. Зазначає, що орієнтовно після 20 год., повернувся до будинку ОСОБА_10 і виявив вхідні двері відчиненими, зайшов до будинку, та побачив плями крові та потерпілого, який лежав на підлозі, збудив ОСОБА_10 , після чого особисто викликав «швидку» та працівників поліції. Посилається на те, що докази у справі є сфальшованими працівниками поліції та стосовно нього був заподіяний тиск, який на місці події чинив на нього працівник поліції. Просить скасувати вирок суду та передати кримінальне провадження на нове досудове розслідування, або винести новий вирок.
Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу у якій вважає вирок суду необргунтованим. Посилається на те, що у вироку не міститься посилання на жоден прямий доказ на підтвердження вини ОСОБА_7 .. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 невинуватим.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, доводи апеляційних скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які подані апеляційні скарги підтримували, просили скасувати вирок суду та виправдати ОСОБА_7 , думку прокурора, який подані апеляційні скарги заперечував і просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх та дати остаточну оцінку кожному доказу з точки зору його належності, допустимості, достовірності, і достатності, у їх сукупності оцінки з точки зору достатності для висновку про доведеність вини.
Ці вимоги закону при постановленні вироку щодо ОСОБА_7 , судом першої інстанції були дотримані.
Згідно правил ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Приписами статті 392 КПК України регламентовано, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені наявними в матеріалах справи та наведеними у вироку доказами, дослідженими в судовому засіданні, яким дана належна оцінка.
Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, тобто тяжкому тілесному ушкодженню, тобто тілесному ушкодженню, небезпечному для життя в момент заподіяння, за обставин, викладених у вироку, суд обґрунтував доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження і які досліджені місцевим судом відповідно до ст.94 КПК України.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про те, що у вироку не міститься посилання на жоден прямий доказ на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Будучи допитаним в суді першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 суду показав, що 28 серпня 2024 року у період часу з 14 год. перебував у будинку по місцю проживання ОСОБА_10 , до якого, згодом, прийшов потерпілий. ОСОБА_10 запросила потерпілого ОСОБА_11 до будинку, де останній запропонував обвинуваченому випити горілки, яка у нього була із собою. Під час спільного розпивання алкоголю, потерпілий поцікавився у обвинуваченого чи мав той інтимні стосунки із ОСОБА_10 , на що обвинувачений відповів ствердно. Зі слів обвинуваченого потерпілий в ході розмови почав кричати на обвинуваченого та виганяти з будинку. Обвинувачений пояснив, що після цього вирішив піти з будинку ОСОБА_10 , однак, перед цим попросив у останньої приготувати собі поїсти. Коли обвинувачений перебував на кухні будинку, до нього знову підійшов потерпілий, який намагався затіяти бійку, замахувався на обвинуваченого, через що ОСОБА_7 забрав речі та пішов з вказаного помешкання, зустрівши при виході ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . В подальшому обвинувачений перебував у м.Сарни, де заходив у магазин «Візит», купував цигарки та продукти харчування. Оскільки за розкладом дизель поїзд, що прямує до м.Рівне, відправлявся лише 04-й годині ранку, ОСОБА_7 вирішив попросити дозволу ОСОБА_10 переночувати у неї. Обвинувачений повідомив, що цього ж дня, орієнтовно після 20 год., повернувся до будинку ОСОБА_10 і виявив вхідні двері відчиненими. Зайшовши до будинку, обвинувачений побачив плями крові та потерпілого, який лежав на підлозі та візуально мав поранення живота із кровотечею. ОСОБА_7 стверджує, що збудив ОСОБА_10 , яка на той час спала у спальній кімнаті будинку, повідомивши її про стан потерпілого, після чого особисто викликав «швидку» та працівників поліції.
Таким чином, ОСОБА_7 підтвердив той факт, що у нього був конфлікт з потерпілим ОСОБА_11 ..
Будучи допитаним місцевим судом потерпілий ОСОБА_11 суду показав, що в один із днів серпня 2024 року (точної дати вказати не може, але не заперечує дату, вказану в обвинувальному акті), він перебував по АДРЕСА_2 - у будинку ОСОБА_10 , до якого також прийшов обвинувачений, який попросив у власниці приготувати у неї собі їжу. Потерпілий пояснив, що був проти цього, однак, ОСОБА_14 погодилась. Після 17 години у будинку залишались він, власниця будинку та обвинувачений. ОСОБА_10 пішла спати, а обвинувачений залишився із потерпілим. ОСОБА_11 пояснив, що спілкувався із ОСОБА_7 , під час чого останній висловлював бажання залишитись проживати із ОСОБА_10 . Потерпілий вказував, що обвинувачений і раніше погрожував йому через стосунки із ОСОБА_10 . Зі слів потерпілого, за вказаних вище обставин йому були завдані тілесні ушкодження, вказані в обвинувальному акті, внаслідок яких він перебував у стані коми, до тями прийшов лише 31 серпня 2024 року у медичному закладі. Вказує, що тілесні ушкодження йому міг завдати лише обвинувачений, оскільки інших осіб у будинку не було, однак, деталі конфлікту не пам`ятає, оскільки був у стані алкогольного сп`яніння.
Отже, сам потерпілий вказав саме на ОСОБА_7 , як на особу, яка могла спричинити йому тяжкі тілесні ушкодження в результаті конфлікту.
Наявність конфлікту підтверджується висновком експерта №209 від 29.08.2024 згідно якого у обвинуваченого ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження:лінійної, вертикально орієнтованої подряпини спинки носа справа, дрібного поверхневого овального осадження у межах міжпальцевого проміжку, між 1 та 2 пальцями правої кисті, ближче до зап`ястя, які виникли внаслідок травматичних дій тупим предметом (за механізмом утворення - тертя), термін їх заподіяння може відповідати 28 серпня 2024 року (а.к.п.81-84).
Вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, також підтверджується:
- показання свідка ОСОБА_15 , який зазначив, що 28 серпня 2024 року приймав участь в огляді місця події у будинковолодінні по АДРЕСА_3 , де на той момент перебувала власниця помешкання та обвинувачений. Свідок пояснив, що на місці події був безлад, на підлозі кухні та на інших речах були сліди речовини, схожої на кров. Крім цього, на кухні вказаного будинку знаходився ОСОБА_7 , який підтвердив факт заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілому, які він завдав за допомогою кухонного ножа в ході суперечки із ОСОБА_11 . Обвинувачений добровільно вказував на ніж, яким він завдав тілесні ушкодження та повідомив, що він його змив водою.
- свідок ОСОБА_10 суду показала, що обвинувачений раніше був її співмешканцем, однак, у 2017 році він завдав їй різані тілесні ушкодження, за що відбував покарання. Після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_7 неодноразово погрожував потерпілому, із яким свідок проживає на даний час. У день події до свідка прийшли ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , із якими вживали спиртні напої. Після обіду до неї прийшов обвинувачений та попросив відварити вареники, щоб поїсти. Свідок дозволила. На той момент в будинку перебували лише вона, потерпілий та обвинувачений, оскільки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вже пішли. Свідок пояснила, що вона попередила обвинуваченого, щоб він поїв і залишив будинок, а сама пішла спати. Через деякий час свідок почула крики та вийшла до кухні, де побачила що обвинувачений стояв біля дверей, а потерпілий лежав на підлозі у крові. ОСОБА_7 повідомив свідка, що потерпілий сам себе порізав, однак, останній не подавав ознак життя. ОСОБА_10 не заперечує, що швидку допомогу викликав саме обвинувачений.
- свідок ОСОБА_13 , суду показав, що у день подій вранці він із ОСОБА_12 прийшли до ОСОБА_10 , де вже був потерпілий. Усі присутні разом вживали алкоголь та спілкувались. Свідок пояснив, що вони із ОСОБА_12 залишили будинок ОСОБА_10 орієнтовно о 13 годині, до цього часу обвинувачений там не з`являвся, в той же час, потерпілий жодних тілесних ушкоджень не мав.
- аналогічні показання дала під час судового розгулу і свідок ОСОБА_12 ..
Апеляційний суд вважає, що показання потерпілого та свідків є послідовними, такими, що не містять істотних суперечностей та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Також, слід відмітити, що свідок ОСОБА_15 , який приймав участь в огляді місця події вказав, що сам ОСОБА_7 , підтвердив факт заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілому, які він завдав за допомогою кухонного ножа в ході суперечки із ОСОБА_11 та добровільно вказував на ніж, яким він завдав тілесні ушкодження, та повідомив, що він його змив водою.
Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, підтверджується також іншими письмовими доказами, наведеними судом у вироку, а саме:
- протоколом огляду місця події - приватного господарства, розташованого по АДРЕСА_2 , встановлено, що на території вказаного будинковолодіння розташований житловий будинок, вхід до якого здійснюється через дерев`яні двері, які на момент огляду відчинені. На ганку, а також на підлозі коридору та кухні вказаного будинку виявлені сліди речовини бурого кольору у виді групи плям та потьоків. Аналогічні сліди у виді помарок речовини бурого кольору виявлені на стіні ліворуч від дверей, що ведуть із коридору до приміщення кухні, а також на кухонному столі. В ході огляду місця події з вказаних плям здійснено змиви речовини, зовні схожої на кров. Крім цього, при огляді кухні на столі виявлений футляр для ножів, в якому розташовані кухонні ножі, один із яких має нашарування речовини бурого кольору (а.к.п.7-13);
- висновками експерта №1260 від 19 вересня 2024 року та №1259 від 19 вересня 2024 року судово-медичної експертизи, які доводять, що кров ОСОБА_7 належить до групи А з ізогемаглютеніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0, кров ОСОБА_11 належить до групи В з ізогемаглютеніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0 (а.к.п.97, 106);
- висновком експерта №118 від 02 жовтня 2024 року судово-медичної експертизи речових доказів кров потерпілого ОСОБА_11 належить до групи В(ІІІ) з ізогемаглютеніном анти-В, за ізосерологічною системою АВ0; кров обвинуваченого ОСОБА_7 належить до групи А(ІІ) з ізогемаглютеніном анти-В, за ізосерологічною системою АВ0;при судово-медичній експертизі клинка ножа, вилученого при огляді місця події, 28 серпня 2024 року, виявлено кров та фрагменти пухкої сполучної тканини людини. При серологічному дослідженні слідів на клинку ножа виявлено антиген В, за ізосерологічною системою АВ0. Виявлені сліди на клинку ножа можуть походити від особи/осіб, в крові якої/яких виявляється антиген В, за ізосерологічною системою АВ0, що не виключає походження даних слідів від потерпілого ОСОБА_11 ; від підозрюваного ОСОБА_7 виключається за груповою ознакою (а.к.п.100-103);
- висновком експерта №210 від 29 серпня 2024 року судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_11 останній поступив в хірургічне відділення КНП «Сарненська ЦРЛ» 28 серпня 2024 року, де був встановлений клінічний діагноз : гостра постгеморагічна анемія, відкрита рана черевної стінки, значний розрив печінки. Таким чином у ОСОБА_11 мали місце тілесні ушкодження у вигляді : 1.1.вертикально орієнтованої рани з рівними неосадненими краями, загостреними кінцями в ділянці епігастрію (передня черевна стінка), з продовженням раневого каналу через шкіру, підшкірну клітківку, листок очеревини, з наскрізним ушкодженням лівої долі печінки з ушкодженням задньої стінки парієтальної очеревини; з ознаками гострої внутрішньочеревної кровотечі (з напрямком раневого каналу спереду-дозаду, дещо справа-наліво, дещо знизу-доверху (судячи із клінічного описання комплексу ушкоджень тканини черевної порожнини, раневий канал мав свій початок на шкірі передньої черевної стінки посередині, сліпо закінчувався в межах задньої стінки парієтальної очеревини); 1.2. рани з рівними неосадненими краями, загостреними кінцями між 3 та 4 пальцями лівої кисті (з переходом на міжсуглобний проміжок п`ястя) ; 1.3.вертикально орієнтованих осаднень (лінійних та смугастих) переднє-внутрішньої поверхні середньої та верхньої третини лівого передпліччя. Ушкодження, що зазначені у п. 1.1, 1.2 виникли внаслідок двох травматичних дій будь-яким колюче-ріжучим предметом (дія леза ножа не виключається).
Дані ушкодження могли бути заподіянні у будь-якому положенні тіла потерпілого, коли він міг знаходитися як у вертикальному (прямому, дещо нахиленому допереду, тощо), так і в горизонтальному (близько до таких) положенні тіла.
Ушкодження, що зазначене у п.1.1. відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, ушкодження, описане у п.1.2 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.
Термін заподіяння таких ушкоджень (судячи з їх візуальних характеристик, клінічного описання), може відповідати другій половині доби 28 серпня 2024 року (що не суперечить даті травмування, яка зазначена в медичних документах, та яка зазначена у постанові слідчого) (а.к.п. 68-79);
- висновком експерта №134-мк 2024 від 22 жовтня 2024 року судово-медичної експертизи речових доказів, встановлено, що на тканині сорочки, брюк та черевику на праву ногу обвинуваченого, виявлені сліди крові у вигляді бризок, розташованих : на сорочці в наступних ділянках три сліди у верхній чверті правої полиці справа, чотири сліди розташовані поруч із вищевказаними слідами, на передній поверхні правого рукаву у верхній чверті; п`ятнадцять слідів у нижній третині передньої поверхні правого рукаву; на брюках в наступних ділянках шість у середній третині лівої передньої половники та один у нижній третині лівої передньої половинки; на правому черевику в наступній ділянці два на союзці ззаду, зліва. На черевику на праву ногу виявлені сліди крові у вигляді мазків, розташованих на ходовій поверхні правого черевика у носковій частині ззаду, зліва.
При чому, згідно із висновком експерта - сліди крові у вигляді бризок виникли внаслідок попадання на об`єкти бризок не згорнутої крові (період часу до 3-х хвилин після виділення крові з джерела кровотечі на тілі) та могли виникнути при струшуванні крапель крові з травмую чого знаряддя (знарядь), при нанесенні ударів руками,ногами та іншими предметами по поверхнях тіла людини або предметів, вкритих не згорнутою кров`ю. Сліди крові у вигляді мазків виникли внаслідок ковзаю чого контакту (контактів) підошви правого черевика з поверхнями тіла людини або предметів, вкритих не згорнутою кров`ю (а.к.п.109-114).
Таким чином, місцевий суд вірно дійшов до висновку, що вказаний вище висновок експерта №134-мк 2024 від 22 жовтня 2024 спростовує показання обвинуваченого ОСОБА_7 щодо можливості попадання слідів крові на його одяг під час того, як він допомагав підвестися ОСОБА_10 ..
Тому доводи апеляційних скарг про те, що ОСОБА_7 не наносив удари ножем потерпілому, є безпідставними та голослівними, оскільки спростовуються сукупністю досліджених місцевим судом доказів, зокрема показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_15 , які є послідовними та узгоджуються один з одним та наведеними письмовими доказами.
Наведені судом у вироку докази зібрані у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, обґрунтовано визнані належними, достатніми та допустимими. Правильність висновків суду щодо наведених доказів у апеляційного суду сумнівів не викликає та не спростовується доводами апеляційних скарг щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
При оцінці доказів та доводів апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, суд апеляційної інстанції показання потерпілого та свідків, вважає логічними, послідовними, такими, що не містять істотних суперечностей і такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Тому місцевий суд обґрунтовано прийняв їх до уваги, та визнав їх достовірними й такими, що підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційний суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій.
Незгода обвинуваченого з оцінкою судом першої інстанції доказів у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об`єктивно вказують на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за скоєне.
Апеляційний суд вважає, що за встановлених судом обставин, дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України кваліфіковано правильно.
Твердження обвинуваченого про психологічний тиск з боку працівника поліції ОСОБА_15 вже предметом розгляду в суді першої інстанції.
За результатами судового розгляду, оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_15 , дослідивши докази в даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність будь-яких фактів тиску на ОСОБА_7 під час досудового розслідування.
Посилання ОСОБА_7 на те, що він 13 вересня 2024 року не давав таких показань, як на а.к.п.122-126, що підтверджує психологічний тиск на нього є голослівними.
Так, як убачається із матеріалів провадження на а.к.п.122-126 знаходиться протокол огляду предмету, а саме диску з відеозаписами з бодікамер поліцейського. Зі змісту вказаного протоколу не вбачається, що ОСОБА_15 якимось чином тисне на ОСОБА_7 .. Також слід відмітити, що 13.09.2024 слідчим було проведено огляд диску, а не відібрання показань у ОСОБА_7 , тому доводи обвинуваченого про вчинення на нього психологічного тиску не знайшли свого підтвердження у матеріалах, на які покликається сам ОСОБА_7 , а тому такі доводи не беруться апеляційним судом до уваги.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про повернення даної справи на нове досудове розслідування, то вони не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на положеннях чинного кримінального процесуального закону, якими не передбачено можливість скасування вироку суду та направлення справи на нове досудове розслідування.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, місцевий суд у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.
Так, місцевим судом взято до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлено.
До обставин, які обтяжують покарання винного, судом віднесено рецидив злочинів.
Також місцевим судом враховано особу обвинуваченого, який характеризується по місцю проживання негативно, не вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив дане кримінальне правопорушення, маючи непогашену судимість за аналогічне діяння.
На підставі вказаних обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є призначення покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.121 КК України.
Призначене місцевим судом ОСОБА_7 покарання повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення і на думку суду апеляційної інстанції повністю відповідає меті й принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке в даному випадку є адекватним характеру вчинених обвинуваченим дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Таке покарання, на думку суду апеляційної інстанції, повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд вважає, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Підстав для скасування вироку суду та закриття кримінального провадження з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Сарненського районногосуду Рівненськоїобласті від14березня 2025року щодо ОСОБА_7 без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 , який тримається під вартою, в той самий строк з моменту отримання копії даної ухвали.
Головуючий
Судді:
