Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 813/1801/18 пров. № А/857/24765/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,
за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
представник позивача: не з`явився,
представника відповідача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 813/1801/18 за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов,
суддя в 1-й інстанції Гавдик З.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складання повного тексту рішення 06 травня 2025 року,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ФОП ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області Державної інспекції України з питань праці, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 03.04.2018 № 051;
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 03.04.2018 № 052.
В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність правових підстав для винесення оскаржуваних постанов. Крім того зазначає, що в ході проведення інспекційного відвідування відповідачем допущено ряд порушень.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 03.04.2018 № 051 та від 03.04.2018 № 052.
15.01.2024 Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по даній справі, касаційну скаргу відповідача задоволено частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 у справі № 813/1801/18 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області Державної інспекції України з питань праці про визнання протиправними і скасування постанов відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач фізична особи підприємець ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.
Як на доводи апеляційної скарги, апелянт посилається, зокрема, на те, що управління Держпраці у Львівській області було проведено позапланову перевірку позивача без дотримання порядку і вимог, що передбачені Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженогопостановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 295(далі також Порядок № 295).
Сторона відповідача направила до суду першої інстанції відзив у якому зазначено, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, досліджено докази та надано правильну оцінку аргументам учасників справи. Вважають рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 813/1801/18 законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає до задоволення.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28 лютого 2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області видано наказ № 0305-П щодо проведення інспекторами праці головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у Львівській області Веліахмедовим Б.З. та Кучмою М.І., на підставі пп.1 п.5 Порядку в термін з 01 березня 2018 року по 02 березня 2018 року інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_2 ) та видано направлення № 0302 на здійснення інспекційного відвідування у період з 01 березня 2018 року по 02 березня 2018 року.
02 березня 2018 року складено акт № 13/09/170/006-НП про неможливість проведення невиїзного інспектування у зв`язку з ненаданням документів, необхідних для його проведення.
Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 02 березня 2018 року № 0335-П, на підставі службової записки головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у Львівській області Веліахмедова Б.З. від 02 березня 2018 року було продовжено термін проведення інспекційного відвідування до 05 березня 2018 року.
За результатами інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідачем складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 05 березня 2018 року № 13/22/170/0057.
Вказаний акт інспекційного відвідування містить висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог частини першої, третьої статті 24, частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», статті 33 Закону України «Про оплату праці».
05 березня 2018 року інспектором праці Веліахмедовим Б.З. складено припис про усунення виявлених порушень № 13/22/170/0057-0023.
На підставі акту інспекційного відвідування 03 квітня 2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Стецьком А.Я. прийнято постанову № 051 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 111690 грн та постанову № 052 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 409 530 грн.
05.03.2028 за результатами інспекційного відвідування позиваки, відповідачем складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю за № 13/22/170/0057.
В розділі ІІІ цього ж акту здійснено детальний опис виявлених порушень законодавства про працю, за наслідками якого зроблено висновок про порушення, зокрема:
- ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, постанови КМУ № 413 згідно наданих письмових пояснень ОСОБА_2 , адреса реєстрації: с. Острівок Сокальського р-ну, фактична адреса проживання: м. Белз, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з`ясовано, що вказана особа працює на посаді продавця в магазині «Все від 3 гривень» у ФОП ОСОБА_1 , з 01.02.2018 проходила безоплатне стажування згідно цивільно-правової угоди, акту здачі-приймання робіт не підписувала, оскільки стажування проходила безоплатно. 01.03.2018 прийнята на посаду продавця офіційно згідно наказу № 4 від 28.02.2018, із заробітною платою за робочий день 90 грн. та 2% від денної виручки. Графік роботи з 09:00-18:00 год. (понеділок, субота, неділя з 09:00-16:00 год.). З наданої ОСОБА_2 цивільно-правової угоди від 01.02.2018 встановлено наступне: замовник в особі ОСОБА_1 доручив підряднику в особі ОСОБА_2 продаж непродовольчих товарів в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 , з терміном виконання з 01.02.2018 до 01.03.2018 та виплатою винагороди по домовленості.
В ході проведення заходу підприємцем не надано для огляду акту - здачі - прийому виконаних робіт (наданих послуг) з підрядчиком (виконавцем) в особі Терешко О.М. по вказаній цивільно-правовій угоді. Згідно наказу № 4 від 28.02.2018 ОСОБА_2 прийнята на посаду продавця непродовольчих товарів з 01.03.2018.
З наданих письмових пояснень ОСОБА_3 адреса проживання АДРЕСА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з`ясовано, що ця особа стажується у магазині «Все від 3-х гривень» у ФОП ОСОБА_1 , починаючи з 23.02.2018 на посаді продавця магазину, жодних документів по офіційному працевлаштуванні не підписувала (оскільки проходила стажування). На час стажування працює безоплатно. Графік роботи з 09:00-18:00 год., неділя з 10:00 до 16:00 год. З наданих ОСОБА_3 цивільно-правової угоди від 23.02.2018 встановлено наступне: замовник в особі ОСОБА_1 доручив підряднику в особі ОСОБА_3 продаж непродовольчих товарів в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 , з терміном виконання з 23.02.2018 до 23.03.2018 та виплатою винагороди по домовленістю.
Також, під час безоплатного стажування по цивільно-правовій угоді від 01.02.2018 на посаді продавця непродовольчих товарів, ОСОБА_2 в період з 01.02.2018 до 28.02.2018 виконувала роботу, передбачену робочою інструкцією продавця непродовольчих товарів підприємця, затвердженою для штатних працівників від 26.01.2015, із встановленим графіком роботи магазину.
ОСОБА_3 під час безоплатного стажування по цивільно-правовій угоді від 23.02.2018 на посаді продавця непродовольчих товарів виконувала роботу, передбачену робочою інструкцією продавця непродовольчих товарів підприємця, затвердженою для штатних працівників від 26.01.2015, із встановленим графіком роботи магазину.
В даному випадку цивільно-правові угоди укладені з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 містять ознаки підміни трудового договору цивільно-правовою угодою.
Також актом встановлено порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП, статті 33 Закону № 108 - в ході інспекційного відвідування встановлено, що при огляді наданих ФОП ОСОБА_1 , табелів обліку використання робочого часу працівників, відомостей нарахування заробітної плати працівників, відомостей на виплату грошей, щомісячного звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове загальнодержавне соціальне страхування до органів доходів і зборів в період з 01.01.2007 по 31.12.2017 встановлено, що індексація заробітної плати не нарахована та не проведена до оплати працівникам: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Позивачкою було подано заперечення на вказаний акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 05.03.2018. (а.с. 39-41 т.1).
05.03.2018 інспектором праці складено припис про усунення виявлених порушень № 13/22/170/0057-0023.
03.04.2018 відповідачем на підставі акту інспекційного відвідування прийнято постанову № 051 про накладення на позивачку штрафу відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України у розмірі 111 690 грн.
03.04.2018 відповідачем на підставі акту інспекційного відвідування прийнято постанову № 052 про накладення на позивачку штрафу відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України у розмірі 409 530 грн.
Суд першої інстанції спростував доводи позивача стосовно відсутності порушення щодо не проведення індексації заробітної плати у зв`язку з наявністю укладених договорів про надання нецільової благодійної допомоги працівникам.
Згідно вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду. Відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом. В матеріалах справи наявні лише договори нецільової благодійної допомоги працівнику та виплата індексації заробітної плати за 2017 рік та заяви про відшкодування індексації по заробітній платі.
Також суд першої інстанції спростував доводи ФОП ОСОБА_1 стосовно відсутності порушення щодо не оформлення трудових відносин з працівниками у зв`язку з тим, що законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові.
Суд першої інстанції зазначив про те, що відносини між роботодавцем і працівником, що виникають при проходженні стажування, в основі яких покладено принцип підпорядкування і субординації та обов`язок виконання правил внутрішнього трудового розпорядку і внесення запису про стажування до трудової книжки працівника, не можуть регламентуватися нормами ЦК України. В цивільно-правовій угоді між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_15 абсолютно не конкретизований предмет договору (не визначено конкретний перелік робіт, їх якісні та кількісні характеристики, не обумовлено який конкретний результат роботи має передати виконавець замовникові тощо). Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_15 по є КВЕД 47.19 - Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Саме таку діяльність і повинні були здійснювати працівниці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Колегія суддів зазначає наступне.
Так, у відповідності з положеннями частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно до частини першоїстатті 259 КЗпП Українидержавний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідач, Управління Держпраці у Львівській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Згідно з преамбулою доЗакону № 877-V, ним визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
За змістом частини 4статті 2 Закону №877-Vзаходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановленихПовітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті1, статті3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті4, частин першої - четвертої статті5, частини третьої статті6, частин першої - четвертої та шостої статті7, статей9,10,19,20,21, частини третьої статті22цьогоЗакону(частини 5статті 2 Закону №877-V).
Крім того, частиною 4статті 4 Закону №877-Vпередбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Частиною 1статті 6 Закону № 877-Vвизначені підстави для здійснення позапланових заходів.
Частинами ж 2-4статті 6 Закону № 877-Vвизначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, виключення становлять позапланові заходи передбачені частиною 4статті 2 цього Закону.
Разом з тим, відповідно до частини першоїстатті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання частини 1статті 259 КЗпП УкраїниКабінет Міністрів України затвердив Порядок № 295, пункт перший якого визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань уповноваженими особами.
За приписами підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295, заходи державного контролю проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Згідно із підпунктами 1, 2 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться,у тому числі за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю та за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 0440/5056/18, від 01 червня 2021 року у справі № 360/1687/19 і від 16 червня 2021 року у справі № 240/3904/19.
Пунктом 9 Порядку № 295 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
На підставі пунктів 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт тау разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Згідно із пунктом 27 Порядку № 295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
Пунктом 29 Порядку № 295 визначено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Отже, зміст наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що інспекційне відвідування є формою державного контролю за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, тапроводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.
Згідно частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
У відповідності до частини 2 статті 47 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі Закон № 2145-VIII) стажування - набуття особою досвіду виконання завдань та обов`язків певної професійної діяльності або галузі знань.
Чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачалась можливість проходження особою стажування без укладення трудового договору для окремих категорій осіб та у порядку, передбаченому підзаконними нормативно-правовими актами.
Так, згідно з положеннями статті 29 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі Закон № 5067-VI) можливість проходження стажування передбачена для студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.
Стажування вказаних осіб відбувається на підставі укладення договору про стажування, порядок та типова форма якого затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 №20.
На момент проведення інспекційного відвідування в магазині ФОП Ляшенко «Від 3 гривень» перебувало двоє працівників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Перша працівниця ( ОСОБА_2 ) в письмових поясненнях зазначила, що в лютому проходила безоплатне стажування згідно цивільно-правової угоди і з 01.03.2018 прийнята на посаду продавця офіційно згідно наказу № 4 від 28.02.2018 року із заробітною платою 90 грн. за робочий день і плюс 2 % від денної виручки. Графік роботи з 9.00 до 18.00 (понеділок-субота, неділя з 9 год. до 16 год.).
Друга працівниця ( ОСОБА_3 ) надала письмові пояснення, що стажується у магазині «всі від 3 гривень» у ФОП ОСОБА_1 починаючи з 23.02.2018 року на посаді продавця магазину, жодних документів по офіційному працевлаштуванні не підписувала (оскільки проходить стажування). На час стажування працює безоплатно. Графік роботи з 9.00 до 18.00, неділя з 10 год. до 16 год.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що наявна у справі цивільно-правова угода не відповідає змісту такої угоди та не містить відповідних ознак, оскільки за такою не встановлено її істотних умов з продажу непродовольчих товарів:
1) правові підстав для користування приміщенням магазину «все від трьох гривень»;
2) графік роботи не погоджений та залежав від графіку роботи магазину;
3) чий товар підлягав реалізації;
4) як оформляється, в кого залишаються та на якій підставі кошти за реалізований товар;
5) як ведеться обік реалізованого товару, хто і на підстав чого складає податку звітність, тощо.
Виходячи зі сформованої практики Верховного Суду, сама по собі наявність цивільно-правової угоди не може безумовно спростовувати фактичного допуску працівника до виконання саме трудових обов`язків.
Колегія суддів враховує той факт , що працівник ОСОБА_3 фактично за умовами цивільно-правової угоди від 20.02.2018 протягом з 20.02.2018 по 20.03.208 мала виконувати роботу, а саме продаж непродовольчих товарів за винагороду за місяць за адресою: АДРЕСА_3 . Тобто здійснювати таку ж діяльність як і позивачка згідно КВЕД 47.19 - Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Матеріалами справи підтверджується про те, що в період з 01.01.2017 по 31.12.2017 індексація заробітної плати не була нарахована та не проведена до оплати 11 працівникам: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Судом першої інстанції встановлено, що при огляді наданих табелів обліку використання робочого часу працівників, відомостей нарахування заробітної плати працівників, відомостей на виплату грошей, щомісячного звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове загальнодержавне соціальне страхування до органів доходів і зборів в період з 01.01.2017 по 31.12.2017 встановлено, що індексація заробітної плати не нарахована та не проведена до оплати відповідним працівникам.
На сторінці 45 Акта інспекційного відвідування від 05 березня 2018 року № 13/22/170/0057 детально описано: розмір суми заробітної плати, що повинна була бути індексована (тобто розмір суми, на який заробітна плата повинна була бути підвищена) станом на відповідний місяць року; індекс споживчих цін; кінцевий розмір заробітної плати для кожного конкретного працівника, який мав нараховуватись та виплачуватись роботодавцем.
Індексація заробітної плати це не підвищення заробітної плати працівників до рівня мінімальної заробітної плати станом на новий період, а підвищення розміру заробітної плати всіх працівників (незалежно від того, чи виплачувалась їм заробітна плата на рівні мінімально встановленої законом чи вище) у зв`язку з подорожчанням споживчих товарів і послуг. Тобто той факт, що працівникам ФОП ОСОБА_1 заробітна плата виплачувалась не нижче розміру мінімальної заробітної плати актуальної на той момент - 3200 грн, - не підтверджує жодним чином проведення Позивачем індексації.
Позивачем представлено договори нецільової благодійної допомоги працівникам та виплати індексації заробітної плати за 2017 рік, а також заяви про відшкодування індексації по заробітної платі, яким підтверджено виплату індексації працівникам, проте жодних договорів нецільової благодійної допомоги працівникам в ході проведення інспекційного відвідування надано не було.
Разом із тим, виплати по договорам нецільової благодійної допомоги не відображено у звітах поданих до ДФС за місяці, що передують місяцю проведення інспекційного відвідування, що не може бути спростовано ФОП ОСОБА_1 , а також договори нецільової благодійної допомоги подано лише разом із документами про виконання вимог припису, чим визнано порушення. Тобто офіційно суми індексації не оподатковувались, що вказує на сумнівність укладених договорів про виплату індексації за 2017 рік.
Абз. 7 п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № від 17 липня 2003 року № 1078, - у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства - не свідчить про те, що законодавець не визначає невчасно проведену індексацію, як порушення закону. Вказана норма свідчить лише про те, що порушене право підлягає поновленню.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Згідно ч. 4 цієї ж статті мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Згідно із ст. 33 Закону України «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
У листі Держпраці у листі від 19.05.2016 № 5548/4/4.3-ДП-16 роз`яснено, що відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, у тому числі індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємство, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про оплату праці», від 24.03.1995 № 108/95-ВР, держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, а також шляхом оподаткування доходів працівників.
Згідно із ч. 2 ст. 12 Закону № 108/95-ВР, норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Відповідно проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено ст. 95 КЗпП України. А тому індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абз. 4 ч. 2 ст. 265КЗпП України).
Згідно із п 29 Порядку № 295, заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Оскаржувана позивачем постанова про накладення штрафу була винесена у відповідності до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, тобто за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи наявні лише договори нецільової благодійної допомоги працівнику та виплата індексації заробітної плати за 2017 рік та заяви про відшкодування індексації по заробітній платі.
Вказані докази колегією суддів не враховуються, оскільки по суті та змісту не відповідають підставам та порядку проведення індексації, саме нарахування сум індексації здійснюється випереджаючим шляхом з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації, а не за календарний рік, як у вищезгаданих доказах наданих позивачкою.
Крім цього, жодних інших належних та допустимих доказів саме реальне нарахування спірної індексації, фактичне проведення таких нарахувань та виплат безпосередньо по бухгалтерському та податковому обліку позивачка не надала.
Згаданим актом перевірки правомірно встановлено порушення вимог чинного законодавства в частині не забезпечення індексації заробітної плати з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року працівникам наступним працівникам: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , відтак в цій частині апеляційні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
Так, у рішенні від 10 лютого 2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 813/1801/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 02.10.25
