ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2019 року
Львів
№ 857/2201/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Святецького В.В., Шинкар Т. І.,
з участю секретаря судового засідання Сердюк О. Ю.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Злої А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Кухар Н.А.,
час ухвалення рішення: 15:59:59,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 30.08.2018 р.,
ВСТАНОВИВ:
02 травня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу від 03 квітня 2018 року № 051 та № 052.
В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність правових підстав для винесення оскаржуваних постанов. Крім того зазначає, що в ході проведення інспекційного відвідування відповідачем допущено ряд порушень.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпраці у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що допуск до роботи працівника, який не є стажером, правомірно було кваліфіковано інспектором як фактичний допуск до роботи без укладення трудового договору та повідомлення податкового органу про прийняття працівника на роботу. Крім того, вказує, що суми індексації за договорами нецільової благодійної допомоги працівникам та виплати індексації заробітної плати за 2017 рік не оподатковувались, що вказує на сумнівність і правильність укладення вказаних договорів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28 лютого 2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області видано наказ № 0305-П щодо проведення інспекторами праці - головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у Львівській області Веліахмедовим Б.З. та ОСОБА_6, на підставі пп.1 п.5 Порядку в термін з 01 березня 2018 року по 02 березня 2018 року інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, юридична адреса: АДРЕСА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_2) та видано направлення № 0302 на здійснення інспекційного відвідування у період з 01 березня 2018 року по 02 березня 2018 року.
02 березня 2018 року складено акт № 13/09/170/006-НП про неможливість проведення невиїзного інспектування у зв'язку з ненаданням документів, необхідних для його проведення.
Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 02 березня 2018 року № 0335-П, на підставі службової записки головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у Львівській області Веліахмедова Б.З. від 02 березня 2018 року було продовжено термін проведення інспекційного відвідування до 05 березня 2018 року.
За результатами інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відповідачем складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 05 березня 2018 року № 13/22/170/0057.
Вказаний акт інспекційного відвідування містить висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог частини першої, третьої статті 24, частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», статті 33 Закону України «Про оплату праці».
05 березня 2018 року інспектором праці Веліахмедовим Б.З. складено припис про усунення виявлених порушень № 13/22/170/0057-0023.
На підставі акту інспекційного відвідування 03 квітня 2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_7 прийнято постанову № 051 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 у розмірі 111690 грн та постанову № 052 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 у розмірі 409 530 грн. .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних постанов.
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Слід зазначити, що право особи на вільну працю може бути реалізоване кількома шляхами. Перш за все, це трудові відносини між роботодавцем і працівником. Також чинне законодавство України дозволяє реалізувати право особи вільно обирати собі працю, зокрема, шляхом укладання цивільно-правових угод у передбаченому законом порядку.
Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За приписами статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Порядок укладання договорів підряду (на виконання певних робіт) регулюється главою 61 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що виконання робіт, надання послуг особою може здійснюватися як на підставі трудового договору так і на підставі цивільно-правових договорів. При цьому колегія суддів зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Як підтверджується актом інспекційного відвідування від 05 березня 2018 року № 13/22/170/0057, в ході інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 виявлено двох осіб, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які під час проходження стажування за цивільно-правовою угодою на посаді продавця непродовольчих товарів виконували роботу, передбачену «робочою інструкцією продавця непродовольчих товарів»
Так, згідно письмових пояснень ОСОБА_8, 1975 року народження, така працює на посаді продавця в магазині «Все від 3-х гривень» у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, з 01 лютого 2018 року проходила безоплатне стажування згідно цивільно-правової угоди. 01 березня 2018 року прийнята на посаду продавця на підставі наказу від 28 лютого 2018 року № 4.
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, пояснила, що стажується «у магазині все від 3-х гривень» у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 починаючи з 23 лютого 2018 року на посаді продавця магазину, жодних документів по офіційному працевлаштуванню не підписувала, оскільки проходить стажування, на час стажування працює безплатно. Графік роботи з 09:00 до 18:00, неділя з 10:00 до 16:00 год.
Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, 20 лютого 2018 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_9 укладено цивільно-правову угоду, згідно з якою фізична особа-підприємець ОСОБА_3 доручає, а ОСОБА_9 зобов'язується власною працею на свій ризик надати послуги щодо продажу товарів за винагороду. Термін виконання з 20 лютого 2018 року по 20 березня 2018 року.
За наслідками виконання даної угоди складено акт прийому - передачі виконаних робіт (надання послуг) від 06 березня 2018 року.
З огляду на викладене, враховуючи виконання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час проходження стажування робіт на підставі укладених з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 цивільно-правових угод, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем вимог статті 24 Кодексу законів про працю України та протиправність застосування до неї штрафних санкцій постановою про накладення штрафу від 03 квітня 2018 року № 051.
Щодо правомірності винесення Головним управлінням Держпраці у Львівській області постанови про накладення штрафу від 03 квітня 2018 року № 052 суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.
Відповідно до частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Згідно з статтею 33 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку та в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством відповідно.
Як видно з акту інспекційного відвідування від 05 березня 2018 року № 13/22/170/0057, при огляді наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 табелів обліку використання робочого часу працівників, відомостей нарахування заробітної плати працівників, відомостей на виплату грошей, щомісячного звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове загальнодержавне соціальне страхування до органів доходів і зборів в період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року встановлено, що індексація заробітної плати не нарахована та не проведена до оплати наступним працівникам: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20
Разом з тим, як зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи знаходяться договори нецільової благодійної допомоги працівникам та виплати індексації заробітної плати за 2017 рік та заяви про відшкодування індексації по заробітній платі, якими підтверджено виплату індексації вищевказаним працівникам, що дає підстави для висновку про відсутність порушення позивачем вимог частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України "Про оплату праці" та протиправність застосування до неї штрафних санкцій постановою про накладення штрафу від 03 квітня 2018 року № 052.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог законодавства про працю, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
За наведених обставин суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі № 813/1801/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
О. М. Довгополов
судді
Т. І. Шинкар
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 06.03.2019 р.
