Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
26 березня 2026 року
м. Київ
справа № 752/4458/23
провадження № 61-3873ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року та постанову Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє як законний представник неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Саваріна Олена Сергіївна, ОСОБА_1 , служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання заповіту нікчемним та застосування наслідків нікчемного правочину,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року ОСОБА_2 , яка є законним представником неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання заповіту нікчемним та застосування наслідків нікчемного правочину.
Голосіївський районний суд міста Києва Рішенням від 16 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє як законний представник неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , задовольнив частково.
Визнав заповіт ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О. С. 18 березня 2020 року за реєстровим номером 368, 369, нікчемним. Скасовано у Спадковому реєстрі запис № 65694544 від 18 березня 2020 року про заповіт ОСОБА_7 , складений та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О. С. за реєстровими номерами 368, 369. У задоволенні інших позовних вимог відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Верховний Суд постановою 30 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року в частині визнання нікчемним заповіту ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О. С. 18 березня 2020 року за реєстровим номером 368, 369, скасував та ухвалив у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року залишив без змін.
23 березня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року та постанову Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у вказаній справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки постанову Київського апеляційного суду прийнято 30 січня 2025 року, а касаційну скаргу подано 23 березня 2026 року, тобто поза межами строку, передбаченого процесуальним законом.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке містить посилання, що лише після прийняття Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду постанови від 02 березня 2026 року № 462/863/23 виникла необхідність касаційного оскарження.
На переконання заявника, зазначене є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Київського апеляційного суду прийнято 30 січня 2025 року, повний текст якої складено 10 лютого 2025 року.
Згідно із частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Положеннями частини другої статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина третя статті 394 ЦПК України).
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки (частина третя статті 27 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у рішеннях від 09 листопада 2004 року в справі «Науменко проти України», від 18 січня 2005 року в справі «Полтораченко проти України» та від 08 листопада 2005 року в справі «Тімотієвич проти України».
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Суд встановив, що постанову Київського апеляційного суду прийнято 30 січня 2025 року, повний текст якої складено 10 лютого 2025 року.
Відповідно до частини п`ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно із відомостями з підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» з 24 червня 2021 року.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно із супровідним листом Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року № 752/4458/23/26262/2025 ОСОБА_1 була надіслана копія/електронний примірник постанови Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року та згідно з карткою руху документа доставлена до електронного суду 11 лютого 2025 року о 03:38.
21 травня 2025 року на електронну пошту Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року та постанову Верховного Суду від 30 квітня 2025 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 26 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року та постанову Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у цій справі повернув заявнику.
29 травня 2025 року ОСОБА_1 шляхом формування документа у підсистемі «Електронний суд» вдруге звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою
на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року та постанову Верховного Суду від 30 квітня 2025 року, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 05 червня 2025 року визнав наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року та постанову Верховного Суду від 30 квітня 2025 року залишив без руху.
Верховний Суд ухвалою від 08 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року та постанову Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у цій справі визнав неподаною та повернув заявнику.
28 липня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року та постанову Верховного Суду від 30 квітня 2025 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Верховний Суд ухвалою від 18 серпня 2025 року визнав наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року та постанову Верховного Суду від 30 квітня 2025 року залишив без руху.
Верховний Суд ухвалою від 24 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року та постанову Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у цій справі визнав неподаною та повернув заявнику.
В ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2025 року у справі № 420/5965/22 зазначено, що:
«Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційну скаргу скаржником у найкоротший строк.».
У зв`язку з наведеним, заявнику слід направити на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, оскільки касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення та вручення заявнику оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Таким чином, ОСОБА_1 заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 435,52 грн (2 684,00 х 0,4 х 2 х 200 % х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Доказів надсилання копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи, а саме - ОСОБА_2 та приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Саваріна О. С. з урахуванням положень статті 43 ЦПК України (шляхом надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, а у разі відсутності в інших учасників справи електронних кабінетів чи відсутності відомостей про наявність в інших учасників справи електронних кабінетів - у паперовій формі листом з описом вкладення) ОСОБА_1 не надано.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року за клопотаннями ОСОБА_1 неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року та постанову Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє як законний представник неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Саваріна Олена Сергіївна, ОСОБА_1 , служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання заповіту нікчемним та застосування наслідків нікчемного правочину залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. І. Грушицький
