Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 161/4309/24 Провадження №11-кп/802/201/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023030580003431 від 03 листопада 2023 року, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
В С Т А Н О В И В
Вироком суду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця міста Луцьк, Волинської області, працюючого приватним виконавцем, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Запобіжний захід не обирався.
Строк відбування покарання вирішено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Речові докази:
88 патронів із надписами калібру 7,65; 37 патронів із надписами калібру 7,62; залишки осколки наступальної осколкової ручної гранати RGD - 5 та первинне упакування; залишки трьох оборонних осколкових ручної гранати Ф1 та першопочаткове упакування; металевий предмет еліпсоподібної форми з маркувальним позначенням у нижній торцевій частині «Dunarit 117 16 RGD - 5 RDX», зовні схожий на корпус ручної болгарської гранати «Дунаріт», який знаходився у тубусі чорного кольору; предмет, зовні схожий на запал до болгарської гранати «Дунаріт» з маркувальним позначенням на запобіжному важелі «4 16 22», а також із маркувальним позначеннями на верхній частині запалу «ДВМ»; пістолет марки «FEG», моделі «P9R», заводський номер « НОМЕР_1 », калібру 9*17mm Browning short (.380 АСР), а також магазин до даного предмета, схожий на пістолет без маркувальних позначень чорного кольору; пістолет-кулемет, заводський номер НОМЕР_2 , є короткоствольною автоматичною нарізною вогнепальною зброєю пістолетом кулеметом «Скорпіон Зразок 61», (Skorpion vz.61), калібру 7.65 мм Браунінг, виробництва Чехословаччини 1963 року, промислового способу виготовлення, придатний до стрільби, а також два предмети, схожих на магазини до даної зброї; два предмети чорного кольору, схожих на глушники до зброї, які мають по одному вихідному отвору та по одному вхідному отвору із нарізами в середині, змив з предмету схожого на корпус гранати RGD-5, змив з предмету ззовні схожого на запал до гранати RGD-5, змив з корпусу предмету ззовні схожого на автоматичну, змив з предмету схожого на пістолет, змив з корпусу гранати Ф-1, змив з предмету ззовні схожого на запал УЗРГМ, зразки букального епітелію ОСОБА_7 - знищити.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.11.2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати пов`язані з проведення експертиз у розмірі 36728,93 гривень.
Згідно з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи із прямим умислом та корисливим мотивом, всупереч п.1 Додатку №1, затвердженого пунктом 1 Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-XII від 17.06.1992 року, п.2, п.9 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року, п.п.2.1, 8.1, 9.1, 9.2 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 року № 622, у не встановлених досудовим слідством місці, в невстановлені дату та час, але не пізніше 03.11.2023 року, без передбаченого законом дозволу, незаконно придбав та в подальшому зберігав за місцем свого фактичного проживання, зокрема на третьому поверсі житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; корпус ручної осколкової оборонної гранати Ф-1, уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ 2 з наявними маркувальними позначеннями на зовнішній та внутрішній сторонах 139 83 УЗРГМ 2 УЗЧП, корпус ручної болгарської гранати «Дунаріт» з наявним маркувальним позначенням у нижній торцевій частині «Dunarit 117 16 RGD 5 RDX»; запал до болгарської гранати «Дунаріт» з наявним маркувальним позначенням на запобіжному важелі «4 16 22»; а також із маркувальним позначеннями на верхній частині запалу «ДВМ»; пістолет-кулемет «Скорпіон» із маркувальними позначеннями на ньому «s5331», 88 патронів калібру 7,65 мм, пістолет із маркуванням «Cal. 9 mm Browning short» із номером на затворі « НОМЕР_1 » із металевою нарізною вставкою на кінці ствола (зовнішні нарізи) до моменту їх вилучення працівниками поліції в ході проведення санкціонованого обшуку, тобто до 14 години 44 хвилини 03.11.2023 року.
Згідно висновку судової експертизи зброї № СЕ 19/103 23/12532 БЛ від 04.11.2023 року, надані на дослідження 50 (п?ятдесят) патронів, які вилучені 03.11.2023 року час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 (у сейф-пакеті №INP1003384), належать до боєприпасів і є пістолетними патронами «Браунінг», калібру 7,65мм, виготовлені промисловим способом, для стрільби придатні. Надані на дослідження 38 (тридцять вісім) патронів, які вилучені 03.11.2023 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , (у сейф-пакеті № НОМЕР_3 ), належать до боєприпасів і є пістолетними патронами «Браунінг», калібру 7,65 мм, виготовлені промисловим способом, для стрільби придатні.
Згідно висновку судової експертизи зброї № СЕ 19/103 23/12723 БЛ від 14.11.2023 року, наданий на дослідження пістолет-кулемет, заводський номер № НОМЕР_2 , який був виявлений під час обшуку за адресою АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_7 , є короткоствольною автоматичною нарізною вогнепальною зброєю - пістолетом-кулеметом «Скорпіон Зразок 61», (Skorpion vz. 61), калібру 7,65 мм Браунінг, виробництва Чехословаччини 1963 року, промислового способу виготовлення, до стрільби придатний.
Згідно висновку судової експертизи №СЕ-19/103-23/12722-БЛ від 29.11.2023 року наданий на дослідження пістолет, який виявлений та вилучений 03.11.2023 року під обшуку за адресою АДРЕСА_2 , належить до короткоствольної вогнепальної зброї і є самозарядним пістолетом марки «FEG», моделі «P9R», заводський номер « НОМЕР_1 », калібру 9х17mm Browning shot (.380 ACP), виробництва Угорщини, який піддавався саморобній переробці замінено штатний ствол на ствол саморобного способу виготовлення. Пістолет для проведення пострілів патронами калібру 9х17mm Browning shot (.380 ACP), придатний.
Згідно висновку судової вибухо-технічної експертизи №СЕ-19/103-23/12724-ВТХ від 08.12.2023 року надані на дослідження об`єкти є корпусом наступальної осколкової ручної гранати RGD-5 та засобом підриву запалом дистанційної дії ДВМ. При їх конструктивному поєднанні між собою, вони є наступальною осколковою ручною гранатою RGD-5. Дана наступальна осколкова ручна граната RGD-5 відноситься до боєприпасів, придатна до вибуху.
Згідно висновку судової вибухо-технічної експертизи №СЕ-19/103-23/12724-ВТХ від 08.12.2023 року надані на дослідження об`єкти є корпусом оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 та уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ-2. У конструктивному поєднанні між собою корпусу оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 із уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ-2, вони є оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1. Дана оборонна осколкова ручна граната Ф-1 відноситься до боєприпасів, придатна до вибуху.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України (том 3 а.с.20-25).
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв`язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та матеріального права.
Вказує на те, що у його домоволодінні за адресою АДРЕСА_2 , що належить йому із дружиною на праві спільної сумісної власності, під час обшуку було виявлено та вилучено вогнепальну зброю та бойові припаси, які йому не належать. Звертає увагу на те, що в даному будинку проживали певний період часу ще і інші особи, в тому числі зі зброєю, із необмеженим доступом до усіх приміщень. Також зупинялись і сім`ї переселенців, які тікали від війни із окупованих територій. Про даний факт із зазначенням конкретних прізвищ він повідомляв органи досудового розслідування, які просто проігнорували даний факт. А тому йому не зрозуміло, чому саме йому пред`явлено дане обвинувачення.
Вказує на те, що його чітка позиція у даному кримінальному провадженні була сформульована таким чином: зброя не його, він її не придбав і за адресою проведення обшуку та її виявлення не приносив і не зберігав. Цю чітку позицію він жодного разу не змінював з моменту вручення підозри і до сьогоднішнього дня.
Крім того, проведеними експертизами встановлено, що тільки при конструктивному поєднанні гранати є гранатами і являються вибухонебезпечними предметами. Не надано судом правової оцінки та залишено поза увагою той факт, що вилучена зброя та боєприпаси знаходились окремо, і в розкомплектованому стані. Тому висновок суду про суспільно небезпечний характер дій є необґрунтованим.
Окрім цього, вважає рішення суду про знищення зброї та боєприпасів абсурдним, враховуючи, що з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, який продовжено і до теперішнього часу.
Також поза увагою суду першої інстанції залишилися дані про його особу, а саме його активна громадянська позицію, рід заняття та соціальний статус, його членство в ТРО із початку війни та те, що він із початку 2019 року являється членом - співзасновником громадського формування із охорони громадського порядку та державного кордону «Національні Дружини Волинь», на законних підставах володіє нарізною і іншою зброєю із початку 2000 років.
Вважає, що якщо слідувати відомостям, зазначеним у обвинувальному акті, та припустити що він у невстановленому досудовим слідством місці, у невстановленої особи, та у невстановлений час, але не пізніше 03.11.2023 року придбав та мав у своєму розпорядженні (зберігав) вогнепальну зброю та бойові припаси для неї виключно задля забезпечення Сил територіальної оборони ЗСУ з метою відсічі збройній агресії російської федерації, були вчинені як мінімум в умовах крайньої необхідності без перевищення її меж, що відповідно до ч.1 ст.39 КК України не є кримінальним правопорушенням, а тому в таких діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Вважає, що матеріали кримінального провадження не містять належних і допустимих доказів, які б давали підстави поза розумним сумнівом для визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Просить вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.10.2025 року, яким його визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати, а кримінальне провадження закрити (том 3 а.с.42-47).
На адресу апеляційного суду 15.04.2026 року від обвинуваченого надійшли доповнення до апеляційної скарги. Вважає недопустимими такі доказами у справі: ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2023 року у справі №161/19059/23 про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ; протокол обшуку від 03.11.2023 року проведеного на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2023 року у справі №161/19059/23 за зазначеною вище адресою; відеозапис ходу такого обшуку; предмети вилучені в ході проведенні цього обшуку; протоколи огляду цих предметів; постанова про визнання їх речовими доказами; акт перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів № 163 від 03.11.2023 року; висновки експертиз № СЕ-19/103-23/12725- ВТХ від 08.12.2023 року, № СЕ-19/103-23/12724-ВТХ від 08.12.2023 року, № СЕ-19/103 23/12723-БЛ від 14.11.2023 року, № СЕ-19/103-23/12722-БЛ від 29.11.2023 року, № СЕ-19/103-23/12532-БЛ від 04.11.2023 року; акт № 108 знищення (знешкодження) вибухових матеріалів або таких, що їх нагадують від 08.12.2023 року; довідка про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 08.12.2023 року № СЕ-19/103-23/12725-ВТХ; акт №107 знищення (знешкодження) вибухових матеріалів або таких, що їх нагадують від 07.12.2023 року; довідка про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 07.12.2023 року № СЕ-19/103-23/12724-ВТХ, а також показання свідків про обставини проведення обшуку. Так, ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2023 року у справі №161/19059/23 про надання дозволу на проведення обшуку винесена слідчим суддею у відсутності прокурора та слідчого, які не з`явилися в судове засідання, які подали клопотання про розгляд клопотання за їх відсутності, а також не здійснювалось фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді, що суперечить правовому висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.01.2026 року у справі № 336/4830/22.
Звертає увагу колегії суддів, що інші, належні і допустимі докази, які б підтверджували висновки суду першої інстанції, про наявність в його діях кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому пред`явлено підозру в матеріалах кримінальної справи відсутні. Отже, вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, на його думку, не доведено належними і допустимими доказами, тому вирок відносно нього в даній справі підлягає скасуванню, а він - виправданню. Просить вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.10.2025 року, яким ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, скасувати та постановити новий вирок, яким його виправдати, та закрити кримінальне провадження (том 3 а.с.104-106).
Також з метою підтвердження доводів, наведених в заяві про доповнення підстав апеляційної скарги, обвинувачений подав клопотання про дослідження доказів. Просить під час судового розгляду даної справи апеляційним судом витребувати та дослідити: матеріали справи №161/19059/23 і ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2023 року у справі №161/19059/23; матеріали кримінального провадження зареєстрованого за його заявою Слідчим управлінням Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, за №62024140130000008 від 11.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України (том 3 а.с.107).
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинуваченого, апеляційна скарга подається у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особіобвинуваченого, внаслідок м`якості.
Вважає, що суд при засудженні ОСОБА_7 неправомірно призначив йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, що передбачено санкцією статті інкримінованого обвинувачення. Суд формально у вироку вказав на врахування при призначенні покарання обвинуваченому тяжкості кримінального правопорушення, однак не надав належної оцінки обставинам його вчинення.Невраховано належним чином, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, пов`язаний із незаконним придбанням і зберіганням бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, що становить загрозу не лише для окремих громадян, а й суспільства та держави в цілому.
Судом правильно враховано відсутність у діях ОСОБА_7 такої пом`якшуючої покарання обставини як щире каяття, адже упродовж як досудового розслідування, так і судового розгляду, обвинувачений провину у скоєному не визнав, ним постійно змінювались версії походження відшуканої за адресою його проживання зброї та боєприпасів до неї, жодна з яких не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду. Жодного каяття у скоєному він не висловив і не вчинив будь-яких дій, які б свідчили, що він шкодує про вчинене.
Крім того, судом неправильно вирішено долю окремих речовихдоказів, що є істотним порушенням вимог КПК України та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.Поза увагою суду залишився той факт, що вказані предмети були вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 , та були безпосередньо предметом злочину, адже сам факт незаконного придбання вказаних предметів та їх зберігання утворює склад кримінального правопорушення, винуватість у вчиненні якого визнана судом доведеною.Таким чином на підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України необхідно застосувати спеціальну конфіскацію (в дохід держави) до речових доказів.
Просить вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.10.2025 року відносно ОСОБА_7 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК Українизастосувати спеціальну конфіскацію (в дохід держави) до речових доказів - 88 патронів із надписами калібру 7,65; 37 патронів із надписами калібру 7,62; залишки осколки наступальної осколкової ручної гранати RGD - 5 та первинне упакування; залишки трьох оборонних осколкових ручної гранати Ф1 та першопочаткове упакування; металевий предмет еліпсоподібної форми з маркувальним позначенням у нижній торцевій частині «Dunarit 117 16 RGD - 5 RDX», зовні схожий на корпус ручної болгарської гранати «Дунаріт», який знаходився у тубусі чорного кольору; предмет, зовні схожий на запал до болгарської гранати «Дунаріт» з маркувальним позначенням на запобіжному важелі «4 16 22», а також із маркувальним позначеннями на верхній частині запалу «ДВМ»; пістолет марки «FEG», моделі «P9R», заводський номер « НОМЕР_1 », калібру 9*17mm Browning short (.380 ACP), а також магазин до даного предмета, схожий на пістолет без маркувальних позначень чорного кольору; пістолет-кулемет, заводський номер НОМЕР_2 , є короткоствольною автоматичною нарізною вогнепальною зброєю пістолетом кулеметом «Скорпіон Зразок 61», (Skorpion vz.61), калібру 7.65 мм Браунінг, виробництва Чехословаччини 1963 року, промислового способу виготовлення, придатний до стрільби, а також два предмети, схожих на магазини до даної зброї; два предмети чорного кольору, схожих на глушники до зброї, які мають по одному вихідному отвору та по одному вхідному отвору із нарізами в середині.
У решті вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.10.2025 року залишити без зміни (том 3 а.с.66-69).
На адресу Волинського апеляційного суду 18.02.2026 року від прокурора у кримінальному провадження прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 надійшли зміни та доповнення до апеляційної скарги. Вказує на те, що подана апеляційна скарга підтримується, однак на даний час виникла необхідність внести до неї зміни та доповнення.
Вважає, що рішення суду щодо розміру відшкодування витрат на проведення експертиз, викладене в оскаржуваному вироку, підлягає скасуванню, а розмір відповідних витрат - зменшенню. Процесуальні витрати на проведення двох балістичних судових експертиз зброї за спеціальністю 3.1 в сумі 1912 гривень та 1195 гривень підлягають компенсації за рахунок держави.
Просить вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.10.2025 року відносно ОСОБА_7 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК Українизастосувати спеціальну конфіскацію (в дохід держави) до речових доказів - 88 патронів із надписами калібру 7,65; 37 патронів із надписами калібру 7,62; залишки осколки наступальної осколкової ручної гранати RGD - 5 та первинне упакування; залишки трьох оборонних осколкових ручної гранати Ф1 та першопочаткове упакування; металевий предмет еліпсоподібної форми з маркувальним позначенням у нижній торцевій частині «Dunarit 117 16 RGD - 5 RDX», зовні схожий на корпус ручної болгарської гранати «Дунаріт», який знаходився у тубусі чорного кольору; предмет, зовні схожий на запал до болгарської гранати «Дунаріт» з маркувальним позначенням на запобіжному важелі «4 16 22», а також із маркувальним позначеннями на верхній частині запалу «ДВМ»; пістолет марки «FEG», моделі «P9R», заводський номер « НОМЕР_1 », калібру 9*17mm Browning short (.380 ACP), а також магазин до даного предмета, схожий на пістолет без маркувальних позначень чорного кольору; пістолет-кулемет, заводський номер НОМЕР_2 , є короткоствольною автоматичною нарізною вогнепальною зброєю пістолетом кулеметом «Скорпіон Зразок 61», (Skorpion vz.61), калібру 7.65 мм Браунінг, виробництва Чехословаччини 1963 року, промислового способу виготовлення, придатний до стрільби, а також два предмети, схожих на магазини до даної зброї; два предмети чорного кольору, схожих на глушники до зброї, які мають по одному вихідному отвору та по одному вхідному отвору із нарізами в середині.
Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави 33621,93 гривень судових витрат, пов`язаних із проведенням експертиз.
Процесуальні витрати за проведення судової балістичної експертизи зброї за спеціалізацією 3.1. (балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї) висновок експерта № СЕ-19/103-23/12720-БЛ від 14.11.2023 року) в сумі 1912 гривень та процесуальні витрати за проведення судової балістичної експертизи зброї за спеціалізацією 3.1. (балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї) висновок експерта № СЕ-19/103-23/12719-БЛ від 10.11.2023 року) в сумі 1195 гривень віднести на рахунок держави.
У решті вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.10.2025 року залишити без зміни (том 3 а.с.88-90).
До апеляційного суду 07.04.2026 року від обвинуваченого надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора. Вказує на те, що він не заперечує щодо задоволення апеляційної скарги в частині скасування вироку, однак з інших підстав, які зазначені у його апеляційній скарзі. Просить задовольнити частково апеляційну скаргу прокурора із змінами та доповненнями до неї. Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.10.2025 року, яким його визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, скасувати та постановити новий вирок, яким його виправдати, а кримінальне провадження закрити. Також вирішити питання із речовими доказами, передавши їх йому, на підставі його заяви про декларування зброї (том 3 а.с.99-100).
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційних скарг із доповненнями; думку обвинуваченого та його захисника, які вимоги своєї апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, апеляційну скаргу прокурора заперечили; прокурора, яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити, просила в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого відмовити за безпідставністю; апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За змістом ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених чинним законодавством. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Згідно зі ст.94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається з оскаржуваного вироку, зазначені норми закону стосовно доведеності вини, кваліфікації дій особи та призначення покарання дотримані, а висновки належним чином обґрунтовані.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, за наведених у вироку обставин, підтверджуються письмовими доказами, які судом першої інстанції належним чином досліджено та детально викладено у вироку.
Також матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та надав їм у сукупності належну оцінку, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
За змістом положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Предметом апеляційного розгляду у цій справі є доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та правильність кваліфікації його дій за цієї статтею.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений як у суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції свою вину не визнав та суду пояснив, що він працює приватним виконавцем у Волинській області, має дозвіл на зброю. Щодо проведення обшуку, повідомлення про підозру, вручення йому обвинувального акту, вважає всі ці слідчі дії незаконним. При проведенні досудового розслідування та усіх слідчих дій, він сприяв органам досудового розслідування. Щодо того, що в його будинку знайшли зброю та боєприпаси, це для нього було несподіванкою, оскільки йому вона точно не належить, вважає, що все що в нього знайшли, йому підкинули.
Колегія суддів, дослідивши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги обвинуваченого встановила, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, в межах визначеного судом обсягу, дослідив обставини та докази вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення згідно з пред`явленим обвинуваченням і обґрунтовано дійшов висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
На підтвердження винуватості ОСОБА_7 та доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.263 КК України місцевий суд обґрунтовано послався на письмові докази та показання свідків.
Питання допустимості, належності та достовірності цих доказів розглянуто судом першої інстанції з урахуванням вимог ст.ст.85-87, 94 КПК України.
Дослідивши відповідно до ст.94 КПК України письмові докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, і визнавши їх належними, допустимими та достовірними, оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.263 КК України.
Судом першої інстанції дотримано вимог ст.17 КПК України, а доводи обвинуваченого щодо заперечення своєї вини у вчиненому не є підтверджені.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (Справа «Салов проти України»).
Метою судочинства є не лише формальне вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку відповідно до вимог ст.368 КПК України, а досягнення правосуддя, в зв`язку з чим суд зобов`язаний дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі прийнятого ним рішення й забезпечують його правосудність.
Як передбачено положеннями ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Колегія суддів вважає, що ці вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 дотримані в повному обсязі. Місцевим судом при розгляді цього кримінального провадження дотримано положень закону щодо забезпечення сторонам рівних умов для реалізації їхніх процесуальних прав. Порушень принципів юридичної рівності, змагальності, диспозитивності та справедливого судового розгляду при апеляційному перегляді не встановлено, оскільки кожній стороні була надана розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно іншої сторони. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні й доведеності їх переконливості перед судом.
Водночас доводи сторони захисту про недоведеність вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення були предметом розгляду місцевого суду та спростовані детально викладеними в оскарженому вироку доказами.
Серед іншого, суд першої інстанції критично оцінив показання обвинуваченого і вважав їх надуманими та неспроможними, оскільки вони суперечать обставинам, встановленим при судовому розгляді кримінального провадження, та розцінив їх як версію обвинуваченого на захист з метою уникнення відповідальності за скоєне, у зв`язку з чим ці показання відхилені судом, з чим повністю погоджується й апеляційний суд.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.
Підґрунтям стандарту «поза розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім`я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
Враховуючи наведене, колегія суддів констатує, що досліджені під час судового розгляду докази судом першої інстанції обґрунтовано визнано належними і допустимими, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, та у їх відношенні безпосередньо порушень вимог ст.ст.87, 99 КПК України не встановлено та сторонами не доведено. Наявні в матеріалах кримінального провадження докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а тому немає об`єктивних підстав їм недовіряти.
У зв`язку з чим, доводи обвинуваченого та його захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, за своєю суттю є такими, що прямо суперечать установленим судом першої інстанції обставинам.
Колегія суддів зауважує, що незгода сторони захисту з оцінкою судом першої інстанції доказів у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об`єктивно вказують на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Як слідує з апеляційної скарги із доповненнями обвинувачений ставить питання про витребування та дослідження апеляційним судом матеріалів: справи №161/19059/23 і ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2023 року у справі №161/19059/23; кримінального провадження зареєстрованого Слідчим управлінням Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, за №62024140130000008 від 11.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України за заявою ОСОБА_7 .
Поміж тим колегією апеляційного суду частково задоволено клопотання апелянта, зокрема вирішено повторно дослідити лише ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2023 року у справі №161/19059/23, а у витребуванні та дослідженні матеріалів справи №161/19059/23 та кримінального провадження, зареєстрованого Слідчим управлінням Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Луцьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, за №62024140130000008 від 11.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України за заявою ОСОБА_7 відмовити.
Своє рішення колегія суддів мотивує тим, що потреби у дослідженні всіх матеріалів справи №161/19059/23 немає, а достатнім є лише дослідження ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2023 року у справі №161/19059/23. Апеляційний суд відмовив у витребуванні та дослідженні матеріалів кримінального провадження №62024140130000008 від 11.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, оскільки достатньої потреби для постановлення відповідного рішення і подальшого дослідження таких матеріалів стороною захисту суду доведено не було.
Нормами ст.404 КПК України чітко регламентовано, що за клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Апеляційним судом повторно досліджено ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2023 року у справі №161/19059/23 про задоволення клопотання слідчого про надання дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи (том 1 а.с.92).
ОСОБА_7 вважає, що дана ухвала не може бути підтвердженням допустимості доказів у даній справі, оскільки при її постановленні були допущені порушення, які суперечить правовому висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, що викладена у постанові від 19.01.2026 року у справі № 336/4830/22, адже слідчим суддею не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді.
Апеляційний суд вважає дані доводи необґрунтованими та безпідставними виходячи із наступного.
Відповідно до частин 3, 4 ст.234 КПК України у разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.
Частиною 4 ст.107 КПК України передбачено, що фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим і здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду, у своєму правовому висновку, який викладений у постанові від 19.01.2026 року у справі № 336/4830/22, зазначила, що в аспекті реалізації приписів частин 4, 6 ст.107 КПК України у їх взаємозв`язку із положеннями п.4 ч.3 ст.87 КПК України та ч.4 ст.234 цього Кодексу, постановлення ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слідчим суддею за участю слідчого або прокурора без проведення повної технічної фіксації засідання тягне за собою відповідно до п.4 ч.3 ст.87 КПК України визнання доказів, що були отримані під час виконання такої ухвали, недопустимими.
Як вбачається із змісту мотивувальної частини ухвали слідчого судді, а сама третього абзацу, - у судове засідання прокурор та слідчий не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, подали суду клопотання про проведення судового засідання за їх відсутності, а тому у відповідності до вимог ч.4 ст.107 КПК України судове засідання проводиться за їх відсутності, а також не здійснюється фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді.
Апеляційний суд приходить до висновку, що слідчим суддею відповідно до норм КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів у кримінальному провадженні під час розгляду клопотання слідчого про надання дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи не здійснювалося, оскільки в судове засідання прокурор та слідчий не з`явилися, попередньо подали суду клопотання про проведення судового засідання за їх відсутності.
Колегія суддів не вважає, що використання в законі формулювання «за участю» є тотожним формулюванню «за обов`язкової участі», що не суперечить положенням ст.234 КПК України і не свідчить про обов`язкову участь представників сторони обвинувачення при розгляді клопотання про дозвіл на обшук.
Відповідно до положень ч.2 ст.93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України.
Докази, для їх допустимості, беручи до уваги положення ч.1 ст.86 КПК України, повинні бути отримані у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до норм ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, слід насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_7 про визнання недопустимими ряду доказів, які здобуті органом досудового розслідування за результатами проведеного обшуку 03.11.2023 року та вилучених предметів.
Суд першої інстанції в повному обсязі дослідив усі докази, допитав свідків, дослідив усі експертизи, оглянув технічні засоби фіксації та дав детальну оцінку кожному доказу відповідно до вимог ст.94 КПК України.
За наведених обставин кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.263 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, є правильною.
Окрім цього не заслуговують на увагу суду доводи обвинуваченого про те, що вилучена вогнепальна зброя та бойові припаси йому не належать, і свідчить про намір ОСОБА_7 ухилитися від несення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення. Показання свідків, а саме понятих, які були присутні при проведенні слідчої дії (обшуку за адресою: АДРЕСА_3 ) узгоджуються з протоколом обшуку, в ході якого були виявлені і вилучені предмети зброї безпосередньо у будинку мешкання обвинуваченого, а саме на третьому поверсі в кімнаті біля спального ліжка. Підстав для оговорювання обвинуваченого у вказаних свідків немає.
Стосовно призначеного покарання апеляційний суд наголошує, що відповідно ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Одночасно, відповідно до ч.2 ст.52 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Отже, кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з одного боку між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести, та з іншого боку такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Як убачається з вироку суд призначив обвинуваченому покарання за ч.1 ст.263 КК України в межах санкції частини статті.
При цьому суд урахував, що вчинене кримінальне правопорушення класифікується як тяжкий злочин, також те, що обвинувачений ОСОБА_7 свою вину не визнав, у вчиненому не розкаявся, раніше не судимий (том 1 а.с.162), одружений, працює приватним виконавцем, в установах міста на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває (том 1 а.с.164), а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.
Окрім цього взято до уваги досудову доповідь Луцького МВ філії ДУ «Центр пробації» щодо дослідження інформації, що характеризує особу ОСОБА_7 за місцем його проживання/роботи, умови його життєдіяльності, ризиків відносин у суспільстві, результати оцінки вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його ймовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість особи без ізоляції від суспільства. У разі, якщо суд дійде висновку про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, вважає доцільним крім обов`язків передбачених ч.1 ст.76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені ч.3 ст.76 КК України, зокрема: не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації. З урахуванням вимог абзацу 17 ст.368 КПК України пропонують зазначену досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику прийняти до відома під час винесення рішення про міру кримінальної відповідальності у межах санкції статті інкримінованого кримінального правопорушення (том 1 а.с.70-73).
Призначене обвинуваченому покарання, на переконання колегії суддів, є справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має постійне місце роботи та проживання (том 2 а.с.119), є волонтером (том 1 а.с. 31, том 2 а.с.116), членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Національні Дружини Волинь» (том 1 а.с.29, 30, том 2 а.с.118), отримував подяки за підтримку та допомогу військовим частинам (том 2 а.с.120, 121), має дозвіл на зберігання, носіння зброї (том 1 а.с.29, 48), характеризують його в загальному соціальному плані, однак ніяким чином не впливають на зниження тяжкості скоєного злочину та не є підставою для пом`якшення покарання.
Стороною захисту та прокурором не наведено в апеляційних скаргах інших переконливих обставин, які не враховані судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому та могли б свідчити про беззаперечну явну суворість або несправедливість призначеного покарання.
Верховний Суд неодноразово звертає увагу на те, що виправлення має на меті шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що є важливим результатом застосування покарання та суттєвим показником його ефективності.
Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і ухвалити законний, обґрунтований вирок, на що наголошено в апеляційній скарзі, при перевірці судового рішення в апеляційному порядку не виявлено.
Доводи прокурора про неправильне вирішення місцевим судом долі окремих речовихдоказів (88 патронів із надписами калібру 7,65; 37 патронів із надписами калібру 7,62; залишки осколки наступальної осколкової ручної гранати RGD - 5 та первинне упакування; залишки трьох оборонних осколкових ручної гранати Ф1 та першопочаткове упакування; металевий предмет еліпсоподібної форми з маркувальним позначенням у нижній торцевій частині «Dunarit 117 16 RGD - 5 RDX», зовні схожий на корпус ручної болгарської гранати «Дунаріт», який знаходився у тубусі чорного кольору; предмет, зовні схожий на запал до болгарської гранати «Дунаріт» з маркувальним позначенням на запобіжному важелі «4 16 22», а також із маркувальним позначеннями на верхній частині запалу «ДВМ»; пістолет марки «FEG», моделі «P9R», заводський номер « НОМЕР_1 », калібру 9*17mm Browning short (.380 ACP), а також магазин до даного предмета, схожий на пістолет без маркувальних позначень чорного кольору; пістолет-кулемет, заводський номер НОМЕР_2 , є короткоствольною автоматичною нарізною вогнепальною зброєю пістолетом кулеметом «Скорпіон Зразок 61», (Skorpion vz.61), калібру 7.65 мм Браунінг, виробництва Чехословаччини 1963 року, промислового способу виготовлення, придатний до стрільби, а також два предмети, схожих на магазини до даної зброї; два предмети чорного кольору, схожих на глушники до зброї, які мають по одному вихідному отвору та по одному вхідному отвору із нарізами в середині), оскільки вказані предмети були вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 , та були безпосередньо предметом злочину, а тому на підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України необхідно застосувати спеціальну конфіскацію (в дохід держави) до вище перелічених речових доказів, є безпідставними та необґрунтованими виходячи із наступного.
Вимогами ч.9 ст.100 КПК України визначено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Відповідно до п.3 ч.9 ст.100 КПК України майно, яке було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується,
При цьому, п.5 ч.9 ст.100 КПК України визначає, що гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно положень ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.
Предметом злочину за ст.263 КК України можуть бути: вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, холодна зброя.
Згідно ст.100 КПК України речові докази, предмети, вилучені з обігу, наприклад, наркотичні і сильнодіючі речовини, прекурсори, холодна зброя тощо знищуються.
Необґрунтованими є доводи прокурора про скасування рішення суду в частині відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням експертиз, зокрема процесуальних витрат на проведення двох балістичних судових експертиз зброї в сумі 1912 гривень та 1195 гривень, як таких що підлягають компенсації за рахунок держави. У зв`язку з тим, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення «поза розумним сумнівом» доведена, що перевірено апеляційним судом, тому витрати, пов`язані із залученням експертів на проведення судових експертиз, що є наслідком його винної поведінки, слід стягнути з обвинуваченого.
Окрім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що під час судових дебатів у суді першої інстанції, прокурор Луцької окружної прокуратури ОСОБА_10 , з поміж іншого просила стягнути з обвинуваченого витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз у вказаному кримінальному провадженні (том 2 а.с.220-223). Разом з тим, подаючи зміни до апеляційної скарги прокурор просить змінити розподіл відшкодування витрат за проведені експертизи. Дані обставини свідчать про неузгоджену процесуальну поведінку прокурора.
Інші доводи апеляційних скарг з доповненням обвинуваченого та захисника повторюють лінію захисту, обрану у суді першої інстанції, а наведені на їх обґрунтування аргументи були предметом обговорення у суді першої інстанції, знайшли належну оцінку у вироку, правильність якої стороною захисту не спростована.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційним судом не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у провадженні, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій.
Під час досудового розслідування та при судовому розгляді були встановлені і досліджені всі обставини, з`ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, належним чином з`ясовані обставини, що характеризують об`єкт і об`єктивну сторону кримінального правопорушення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не установлено.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.379, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді:
