Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 345/2118/22
Провадження № 11-кп/4808/93/26
Категорія ч.4 ст. 402 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Калуського міськрайонного суду від 04.11.2025 щодо
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не працює, розлучений, є особою з інвалідністю другої групи, учасник бойових дій, раніше не судимий,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України
з участю :
секретаря с/з - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_8
в с т а н о в и в :
1. Зміст судового рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_5 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.402 КК України, у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.
Судові витрати та речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.
2. Обставини у кримінальному провадженні встановлені судом першої інстанції.
ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у непокорі, - відкритій відмові виконати наказ начальника, яка вчинена в умовах воєнного стану.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2022 №64 старшого сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду начальника групи штабних машин інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2022 №64 старший сержант ОСОБА_5 зарахований до списків особового складу на всі види забезпечення даної військової частини.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині, старший сержант ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України та Законів України.
Згідно з п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Про введення в дію воєнного стану старшому сержанту ОСОБА_5 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення України.
Відповідно до вимог бойового розпорядження Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України №23-бр/дск від 11.04.2022, з метою нарощування спроможностей ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », командиру військової частини НОМЕР_1 до 25.05.2022 необхідно відрядити до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) частину військовослужбовців зазначеної військової частини.
Після чого, на виконання вищевказаного бойового розпорядження, розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 №326 від 22.05.2022, серед інших, до 25.05.2022 до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) відряджено до АДРЕСА_2 старшого сержанта ОСОБА_5 - начальника групи штабних машин інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 .
Зазначене розпорядження 24.05.2022 командир військової частини НОМЕР_1 підполковник Ковальчишин довів перед строєм всьому особовому складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі, старшому сержанту ОСОБА_5 .
Крім того, 24.05.2022 розпорядження №326 від 22.05.2022 доведене до ОСОБА_5 під підпис.
В подальшому, 24.05.2022, не бажаючи виконувати розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №326 від 22.05.2022, старший сержант ОСОБА_5 написав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про те, що він не в змозі виконати зазначене розпорядження, оскільки є обмежено придатним до військової служби згідно з висновком військово-лікарської комісії.
При цьому, станом на 24.05.2022 старший сержант ОСОБА_5 військово-лікарської комісії для визначення стану придатності його до військової служби не пройшов.
В подальшому, в період з 06.06.2022 по 16.06.2022 старший сержант ОСОБА_5 знаходився на обстеженні в умовах денного стаціонару поліклініки №1121 Міністерства оборони України та був оглянутий військово-лікарською комісією.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії поліклініки №1121 Міністерства оборони України №1089/1 від 16.06.2022 старший сержант ОСОБА_5 на підставі статей 39б, 13б, 42б графи ІІ Розкладу хвороб обмежено придатний до військової служби та останньому протипоказана служба у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах.
У свою чергу, військова частина НОМЕР_1 не входить до складу десантно-штурмових військ, плавскладу, морської піхоти, а посада старшого сержанта ОСОБА_5 не передбачає проходження військової служби у спецспорудах.
Таким чином, старший сержант ОСОБА_5 24.05.2022, перебуваючи у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), проходячи військову службу за контрактом, всупереч вимогам ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 30, 37, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи ознайомленим із розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 №326 від 22.05.2022, з метою уникнення вибуття за межі Івано-Франківської області, відкрито відмовився виконати законний наказ (бойове розпорядження) свого начальника - командира військової частини НОМЕР_1 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 402 КК України.
3. Доводи апеляційної скарги прокурора.
3.1. Оскаржений вирок ухвалений з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
3.2. Суд першої інстанції дійшов суперечливого висновку про відсутність суб`єктивної сторони у діях ОСОБА_5 , хоча при цьому підтвердив наявність об`єктивної сторони кримінального правопорушення, а саме факт відкритої відмови виконати наказ.
3.3. Суд помилково надав значення мотивам непокори, хоча кримінальне правопорушення за ст. 402 КК є злочином із формальним складом, і мотиви чи мета не впливають на кваліфікацію його діяння.
3.4. Зазначає, що суд невірно дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_5 відкрито відмовився виконати наказ (бойове розпорядження) свого начальника - командира військової частини від 22.05.2022 з метою уникнення вибуття за межі Івано-Франківської області та не бажаючи виконувати розпорядження.
3.5. Також, суд першої інстанції необгрунтовано визнав неможливість виконання бойового розпорядження 24.05.2022 через стан здоров`я обвинуваченого, оскільки в судовому засіданні не було досліджено жодного доказу, який би підтверджував його незадовільний стан здоров`я саме в цей день. Натомість медичні документи свідчать, що при виписці 18.04.2022 стан здоров`я ОСОБА_5 був задовільним і дозволяв виконати розпорядження.
3.5. Висновок суду про те, що обвинувачений діяв за статутом і лише просив про лікування, суперечить фактам та показанням свідків, оскільки ОСОБА_5 вигадував різні причини невиконання наказу, зокрема посилався на догляд за вже померлою матір`ю.
3.6. Висновок суду першої інстанції про те, що 01.05.2022 року ОСОБА_5 переведено з одної військової частини до іншої саме через погіршення стану здоров`я, а 18.04.2022 року його було виписано з медзакладу, так як була усна вказівка начальника з`явитися на місце служби та здати посаду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки не підтверджується жодним доказом, дослідженим в судовому засіданні.
3.7. Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що бойове розпорядження, доведене 24.05.2022 ОСОБА_5 , передбачало необхідність негайного виконання прямих обов`язків шляхом безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування агресії російської федерації. Саме убуття ОСОБА_5 в с.Радісне Дніпропетровської області не є тотожним відправленню на бойові позиції на лінії зіткнення з ворогом. Крім того, мета убуття ОСОБА_5 в зазначений населений пункт взагалі не має значення для кваліфікації його діяння за ст. 402 КК. Зазначає, що у випадку убуття ОСОБА_5 в травні 2022 року до району зосередження основних сил і засобів військової частини, останньому у разі необхідності, могло бути надано направлення на лікування за рекомендацією медичної частини, як це відбулося в грудні 2022 та в січні 2023 року.
3.8. Сам факт виконання ОСОБА_5 бойового розпорядження в грудні 2022 року про убуття за межі Івано-Франківської області, а саме в зону зосередження основних сил і засобів військової частини на схід України, підтверджує те, що стан здоров`я не перешкоджав виконанню останнім аналогічного розпорядження в травні 2022 року.
3.9. На переконання сторони обвинувачення, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що дії обвинуваченого щодо відмови виконати розпорядження командира були вчинені ним в умовах крайньої необхідності, оскільки такі висновки повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які суд не взяв до уваги і які могли вплинути на його висновки. Суд не взяв до уваги докази, що спростовують стан крайньої необхідності, а саме медичні документи.
3.10. Також в ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем, маючи значний досвід проходження військової служби, на момент вчинення даного кримінального правопорушення на лікуванні не перебував, на стан здоров`я не скаржився, у період, що передував вчиненню - 24.05.2022 року за наданням медичної допомоги не звертався, що підтверджує його спроможність виконати розпорядження командира військової частини, проте відкрито відмовився виконати.
Просить оскаржений вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України та призначити йому мінімальне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
4. Доводи заперечень захисника.
4.1. Сторона захисту наголошує, що ОСОБА_5 не мав прямого умислу на вчинення непокори, а його повідомлення про неможливість виконання наказу було зумовлене фізичною неспроможністю через важкий стан здоров`я, а не бажанням заподіяти шкоду порядку проходження служби.
4.2. Повідомлення про неможливість вибуття в зону бойових дій було єдиним шляхом для збереження життя та отримання медичної допомоги, що згідно зі ст. 39 КК України виключає кримінальну відповідальність.
4.3. Обвинувачений виконав свій обов`язок, негайно доповівши командиру про погіршення стану здоров`я, водночас командування проігнорувало свій обов`язок направити його до медичного пункту.
4.4. ОСОБА_5 має суттєві проблеми зі здоров`ям, а прокурор, на думку захисника, умисно перекручує докази, посилаючись лише на одну неактуальну виписку від 18.04.2022, ігноруючи численні медичні документи, рапорти та висновки ВЛК, які підтверджують критичний стан здоров`я ОСОБА_5 станом на 24.05.2022 та подальше його погіршення, включаючи ампутацію та встановлення 2 групи інвалідності.
4.5. Показання свідка ОСОБА_9 є припущеннями, суперечать показанням усіх інших свідків і не можуть бути покладені в основу обвинувачення.
Просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, вирок суду без змін.
5. Позиції сторін в суді апеляційної інстанції.
5.1. Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з указаних у ній мотивів та просив її задовольнити. Вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку, за яким ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України та призначити йому із застосуванням ст. 69 КК покарання у виді 5100 грн штрафу.
5.2. Обвинувачений та його захисник заперечили доводи апеляційної скарги прокурора та просили залишити її без задоволення. Вважають вирок суду законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін.
6. Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Вирок суду цим вимогам відповідає.
Ухвалюючи виправдувальний вирок суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що обвинувачений діяв в умовах крайньої необхідності, яка була обумовлена станом його здоров`я.
Питання пов`язані зі станом здоров`я обвинуваченого в цій справі є ключовими.
У 2019 році ОСОБА_5 встановлено основне захворювання - облітеруючий атеросклероз судин обох нижніх кінцівок, супутнє захворювання - гіпертонічна хвороба І ступеню.
В 2021 році ОСОБА_5 переніс інсульт.
Після лікування у квітні 2022 року обвинувачений 01.05.2022 був переведений з 10-ї гірсько-штурмової бригади в в/ч сил ТРО. Йому було рекомендовано продовжити спостереження у ендокринолога за місцем проживання.
16.06.2022 року ОСОБА_5 за направленням прокурора проведено ВЛК, та встановлено діагнози: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, ступінь 2; гіпертензивне серце, ризик 3. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. Ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз, СНо. Атеросклероз аорти. Цукровий діабет другий тип, середньо важка форма, стадія субкомпенсації. Облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок з больовим синдромом, хронічна артеріальна недостатність ІІ ступеня з помірним порушенням кровообігу та функції. Остеохондроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом та незначним порушенням функції хребта. Хронічний панкреатит, латентний перебіг з помірно порушеною інкреторною функцією. Жировий гепатоз. Зниження гостроти зору до 0,1 внаслідок незрілої катаракти лівого ока при гостроті зору 1,0 правого ока. Цереброваскулярна хвороба: дисциркуляторна гіпертонічна енцефалопатія першої стадії з незначним порушенням функції центральної нервової системи. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, фаза стійкої ремісії.
Направлення на госпіталізацію ОСОБА_5 від 22.06.2022 на стаціонарне лікування загального напрямку з діагнозом інсулінозалежний цукровий діабет (основний) не було реалізоване.
У червні-липні 2022 року ОСОБА_5 без направлення військової частини у приватному порядку звернувся в ендокринологічне відділення Калуської ЦРЛ, де йому діагностовано, зокрема, діабетичну полінейропатію верхніх та нижніх кінцівок з болевим синдромом, діабетичну ангіопатію судин нижніх кінцівок 2 ступеня, облітеруючий ендартеріїт обох нижніх кінцівок.
Направлення на лікування на денному стаціонарі від 26.07.2022 у зв`язку з діагнозом: атеросклероз артерій кінцівок, ВЧ НОМЕР_1 до уваги не взяла.
Обвинувачений в суді показав, що у нього почала гнити нога, він не міг належно виконувати обов`язки служби, під час несення якої ОСОБА_5 неодноразово ставало погано, і на це вказали свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , як лікарі, також підтвердили серйозність і запущеність захворювань ОСОБА_5 ..
Підстави вважати ці свідчення неправдивими немає, що слушно зауважив суд першої інстанції. І це якраз і те тим підтвердженням поганого стану здоров`я, яке перешкоджало виконати бойове розпорядження А7166 №326 від 22.05.2022.
Вже 05.12.2022, одразу ж після виконання іншого бойового розпорядження про вибуття в Запорізьку область, ОСОБА_5 було направлено на консультацію та стаціонарне лікування до хірурга.
08.12.2022 КНП «Запорізькою обласною клінічною лікарнею» ОСОБА_5 проведено оперативне втручання: ендоваскулярна ангіопластика, стентування загальної здухвинної артерії праворуч. Визначено час для формування зони демаркації для подальшої ампутації 5 пальця стопи.
18.01.2023 ОСОБА_5 надано направлення на оперативне лікування, а в подальшому проведено ампутацію 5 пальця правої нижньої кінцівки та надано відпустку за станом здоров`я строком на 30 днів.
Як наслідок, 05.06.2023 гарнізонна ВЛК 1121 поліклініки (з денним стаціонаром) за розпорядженням прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 15.05.2023 провела медичний огляд з метою придатності до військової служби ОСОБА_5 та визнала його непридатним для проходження військової служби з виключенням з військового обліку.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання обвинуваченого про його неможливість неухильно виконати розпорядження командира про вибуття до с. Радісне Дніпропетровської області у зв`язку із фактично критичним станом здоров`я підтверджуються наведеними медичними документами. Відсутність безпосередньої госпіталізації ОСОБА_5 у день видачі розпорядження (22.05.2022) чи в день його оголошення (24.05.2022) не свідчить про його задовільний стан здоров`я в цей період. Показання свідків - лікарів ОСОБА_14 та ОСОБА_16 підтверджують, що ОСОБА_5 перебував у запущеному стані з високим ризиком тромбозу та коми, що унеможливлювало пересування на великі відстані, тим більше у військовому спорядженні зі зброєю.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Доводи прокурора про те, що стан здоров`я ОСОБА_5 станом на 24.05.2022 був задовільним і дозволяв виконати наказ, повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема медичною документацією. Суд першої інстанції дослідив медичні документи, які підтверджують хронологію захворювань та їх перебіг. Посилання прокурора виключно на виписний епікриз від 18.04.2022 є необгрунтованим, оскільки цей документ складений більш ніж за місяць до інкримінованих подій, а після переведення ОСОБА_5 до військової частини НОМЕР_1 йому не було надано дозволу на продовження лікування.
Апеляційний суд також відхиляє доводи прокурора про те, що вибуття до с. Радісне сприяло б отриманню лікування у місцевій медичній частині, а виконання аналогічного наказу в грудні 2022 року доводить його фізичну придатність. Судом першої інстанції встановлено, що виконання бойового розпорядження вимагає перебування військовослужбовця у належному фізичному стані для пересування у засобах індивідуального захисту зі зброєю та боєкомплектом, що для ОСОБА_5 було об`єктивно неможливим. Той факт, що в грудні 2022 року обвинувачений таки виконав наказ і вибув до зони бойових дій, призвів до того, що через критичну ішемію йому негайно провели екстрені оперативні втручання, стентування та подальшу ампутацію пальця стопи, після чого ВЛК визнала його непридатним до служби. Це прямо підтверджує обґрунтованість повідомлень ОСОБА_5 про неможливість виконання наказів без попереднього лікування.
Захворювання обвинуваченого, їх розвиток і погіршення стану здоров`я призвели до констатації ВЛК його непридатності для проходження військової служби.
Частиною першою статті 39 КК України встановлено, що не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив докази справи, належно установив всі необхідні факти справи і дав вичерпні та аргументовані відповіді на такі основні питання.
Чи була безпосередня небезпека для здоров`я обвинуваченого у разі виконання ним бойового розпорядження, пов`язаного зі специфікою (тяготами) несення військової служби в зоні бойових дій?
Так, небезпека була і підтвердженням цього є те, що ВЛК визнано обвинуваченого непридатним для військової служби, у зв`язку з наявними у нього захворюваннями. Ці захворювання були вже на момент винесення бойового розпорядження і їх розвиток призвів до констатації непридатності.
Чи можна було небезпеку усунути іншими способами?
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що невиконання бойового розпорядження (вибуття в зону бойових дій) було обумовлене не надуманими причинами, а цілком конкретними захворюваннями, що перешкоджали несенню військової служби.
Чи не були перевищені межі крайньої необхідності?
Ні, не були. Прокурор вказав, що у грудні 2022 обвинувачений виконав бойове розпорядження, вибув у зону бойових дій і стан здоров`я йому це зробити не перешкодив.
Дійсно, ОСОБА_5 виконав бойове розпорядження в грудні 2022 і у нього одразу ж загострились захворювання, які привели до оперативного втручання і того, що він виявився непридатним до військової служби. Це є прямим підтвердженням того, що небезпека для здоров`я була, а її ігнорування привело до значного погіршення стану здоров`я.
Висновок суду, що ОСОБА_5 вчинив непокору, але в умовах крайньої необхідності без перевищення її меж (ч. 1 ст. 39 КК України), а тому за цим обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, слід виправдати відповідає фактам справи і нормам закону.
Щодо доводів прокурора про те, що мотив не має значення для кваліфікації за ч. 4 ст. 402 КК. Але у цій справі питання мотиву вчинку обвинуваченого є основним, оскільки він усвідомлював, що вчиняє непокору за описаних у обвинуваченні обставин, але змушений був це зробити для відвернення більшої безпосередньої небезпеки.
Доводи скарги про вигадування Обвинуваченим різних мотивів (догляд за матір`ю тощо) ніяк не спростовує об`єктивних медичних даних, які покладені в основу рішення суду першої інстанції. Cуд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги показання більшості свідків ( ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 ), які підтвердили, що під час шикування ОСОБА_5 не висловлював відкритої відмови, підписав наказ, але скаржився на погане самопочуття. Показання свідка ОСОБА_9 про те, що обвинувачений нібито посилався на догляд за матір`ю, не мають значення для вирішення цієї справи, оскільки підставою для невиконання бойового розпорядження Обвинувачений у рапорті вказав поганий стан здоров`я.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування вироку, апеляційним судом не встановлено. Вирок суду є законним та вмотивованим.
Підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
Вирок Калуського міськрайонного суду від 04.11.2025 щодо ОСОБА_5 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
