Єдиний державний реєстр судових рішень
справа № 461/3122/19
головуючий у суді І інстанції Янченка А.В.
провадження № 22-ц/824/2013/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Києво-Святошинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про оспорювання батьківства та виключення відомостей про померлу особу, як батька з актового запису про народження дитини, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_4 яка діяла в інтересах недієздатного ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з цим позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначене підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2018 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним з шестимісячного віку, встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_2 та призначено ОСОБА_4 опікуном недієздатного ОСОБА_2 .
ОСОБА_5 , починаючи з 11 жовтня 2006 року перебував у зареєстрованому Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві шлюбі з ОСОБА_3 (надалі по тексту -відповідач), від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження останньої.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
Після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до статті 1220 ЦК України відкрилася спадщина на 13/25 часток житлового будинку №7 та земельну ділянку площею 0,0117 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 32224100300:01:017:0001.
За життя ОСОБА_5 було складено заповіт, яким він заповів все своє майно рухоме та нерухоме, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і, взагалі, все те, що на день його смерті належало йому та на що він за законом мав би право, своїй доньці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3
Незалежно від змісту вказаного вище заповіту, право на спадкування після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , право на обов`язкову частку у спадщині має його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого визнано за рішенням суду недієздатним з шестимісячного віку, а також малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківство відносно якого оспорюється ОСОБА_4 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 .
Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли: донька померлого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; недієздатний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6
Влітку 2018 року ОСОБА_4 стало відомо, що ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_7 народила дитину - ОСОБА_2 , батьком якої в свідоцтві про народження було записано померлого ОСОБА_5 . Державна реєстрація народження ОСОБА_2 проведена Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області 15 червня 2018 року, про що складено відповідний актовий запис №125.
Після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , і до народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сплинуло шість місяців.
За таких обставин підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є застосування статті 133 СК України, в якій визначено, що, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.
ОСОБА_5 не може бути батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Позивач вважає, що ОСОБА_5 не було відомо про вагітність ОСОБА_3 , тобто ОСОБА_5 за життя не міг знати, що буде записаний батьком новонародженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки помер до його народження.
Позивач у позові наголошувала, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не підтримували подружні стосунки та не проживали разом близько п`яти років до смерті ОСОБА_5 . Він проживав один на АДРЕСА_1 до дня смерті, ОСОБА_3 жодного разу з червня 2017 року до будинку не з`являлася. Крім того, у будинку, де проживав ОСОБА_5 , не було належних для проживання умов, і незадовго до смерті він отримав травму голови, не пам`ятав ні її, ні їхніх спільних дітей. ОСОБА_3 не займалася також і організацією поховання ОСОБА_5 .
Позивач просила:
визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що не є біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
виключити відомості про ОСОБА_5 як про батька з актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , складеного 15 червня 2018 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво- Святошинського району Київської області, актовий запис № 125;
зобов`язати Києво-Святошинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести зміни до актового запису № 125 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , складеного 15 червня 2018 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво Святошинського району Київської області, а саме, виключити із графи «батько» відомості про ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 як законного представника недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у суду відсутні підстави для задоволення вимог позову з підстав, на які посилається позивач ОСОБА_4 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідно до частини 3 статті 137 СК України, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, встановлено, що якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці. Позивач у своїй заяві на власний розсуд трактує зазначену норму права і зазначає, що оспорити батьківство можуть спадкоємці особи, яка не знала про те, що буде записана батьком дитини, що суттєво відрізняється від офіційного змісту цієї норми права. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що за своє життя ОСОБА_5 подав до нотаріуса заяву про невизнання свого батьківства відносно ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Постановою Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , як законного представника недієздатного ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_7 , залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 3 статті 137 СК України;
посилання позивача на вказане положення не може бути підставою для звернення до суду із позовом про оспорювання спадкоємцями батьківства після смерті особи, яка буде записана батьком новонародженої дитини, через його необізнаність, оскільки в такому випадку актовий запис щодо особи як батька дитини, має вчинятися за життя;
доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що саме частиною третьою статті 137 СК України визначено, якщо через поважні причини особа не знала про те, що буде записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти, апеляційний суд не взяв до уваги, оскільки актовий запис щодо особи як батька дитини за його життя вчинений не був, а сам померлий нотаріусу заяви про невизнання свого батьківства не подавав;
оскільки оспорювання батьківства під час вагітності жінки в силу положень частини 3 статті 136 СК України неможливе, норма частини першої статті 137 СК України дає право чоловікові матері дитини подати до нотаріуса заяву про невизнання свого батьківства. Якщо на момент народження дитини чоловіка не буде в живих (частина 1 статті 137 СК України), на підставі цієї заяви оспорити батьківство зможуть його спадкоємці. Тобто, предметом доказування в справах про оспорювання батьківства на підставі частини 1 статті 137 СК України є подання чоловіком матері дитини за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства щодо дитини.
Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вказав на те, що суди при відмові у задоволенні позову вважали, що неможливе застосування частини 3 статті 137 СК України для оспорювання факту батьківства особи, що померла до народження дитини за відсутності звернення зазначеної особи за життя до нотаріуса із заявою про невизнання свого батьківства. Посилання позивача на частину 3 статті 137 СК України не може бути підставою для звернення до суду з позовом, оскільки в такому випадку актовий запис щодо особи як батька дитини має вчинятися за життя.
Суди не звернули увагу, що спадкоємці (дружина, батьки та діти) чоловіка, який записаний після своєї смерті батьком дитини, можуть оспорювати його батьківство, якщо він не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою такий чоловік перебував у шлюбі згідно частини 3 статті 137 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).
Отже, відповідно до частини 3 статті 12, частини 2 статті 77, статті 81 ЦПК України якщо позивач стверджує, що особа, батьківство якої оспорюється, не знала, що буде записана батьком дитини після смерті, то відповідач має надати докази на спростування таких тверджень, та довести, що особа, яка записана батьком дитини після смерті, за життя знала або могла знати про вагітність дружини і не заперечувала, що буде записана батьком новонародженої дитини після своїй смерті.
З урахуванням таких висновків Об`єднаної палати, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у судових рішеннях, є необґрунтованими та передчасними.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
За таких обставин справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи та якими доказами вони підтверджуються.
Окрім цього судам слід звернути увагу, що позовна вимога про зобов`язання відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести зміни до актового запису пред`явлена до ОСОБА_3 , Києво-Святошинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 серпня 2023 року цивільну справу № 461/3122/19 прийнято до провадження судді Янченка А.В. та призначено підготовче судове засідання.
03 липня 2024 року від адвоката Шаповал О.В. до суду надійшло клопотання про заміну сторони позивача, яке обґрунтоване таким.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2024 у справі №357/3011/24 заяву ОСОБА_4 про продовження строку дії рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 09 липня 2018 року в частині визнання недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволено.
Продовжено строк дії рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 09 липня 2018 року у частині визнання недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на два роки з дня набрання рішенням законної сили.
Здійснено заміну опікуна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 .
Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2024 року замінено ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах недієздатного ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі по тексту - позивач).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем не було надано доказів того, що ОСОБА_5 , який записаний батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за життя не знав та не міг знати про вагітність дружини ОСОБА_3 , як і доказів того, що за своє життя померлий ОСОБА_5 подав до нотаріуса заяву про невизнання свого батьківства відносно ОСОБА_2 який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Отже, позивач мав право оспорити батьківство померлого щодо дитини, однак з одночасним доведенням того, що особа, яка записана батьком дитини за життя не знала та не могла знати про вагітність дружини.
Факт перебування відповідача ОСОБА_3 у шлюбі з померлим ОСОБА_5 , поведінка ОСОБА_5 за життя (яка встановлена з матеріалів справи) свідчить про визнання ним батьківства відносно дитини ОСОБА_2 , обізнаність про перебування дружини ОСОБА_3 вагітною та відсутність його наміру оскаржувати батьківство відносно дитини.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що померлий ОСОБА_5 достеменно знав, що саме він батько дитини, якою завагітніла ОСОБА_3 . Доказів зворотного позивачем не надано.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушення норм процесуального права та матеріального права, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не виконано вимоги мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 31 липня 2023 року.
Судом першої інстанції відхилені всі клопотання позивача про призначення судової геномної (генетичної) експертизи для встановлення батьківства малолітнього ОСОБА_2 .
Вказує, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено і інші істотні докази у справі: нотаріально посвідчені заяви свідків позивача; покази свідків позивача сусідами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та самого позивача щодо відсутності шлюбних відносин між відповідачем і покійним ОСОБА_5 ; докази не проживання у будинку відповідача з дітьми, в тому числі з 2016 року, і не придатності будинку для проживання через відсутність утримання будинку відповідачем; відсутність будь-якого доказу походження дитини саме від ОСОБА_5 з урахуванням реального способу життя спадкодавця і обставин його смерті; у судовому засіданні був допитаний свідок позивача, який повідомив про стан ОСОБА_5 і неможливість мати дітей, сварки до розлучення між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , ведення аморального способу життя ОСОБА_10 (алкоголізм), не проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_10 з 2017 року.
За таких умов ймовірно ОСОБА_3 народила дитину від іншого біологічного батька. Дитина навіть візуально не схожа ні на ОСОБА_3 ні на родину ОСОБА_11 , ні па покійного ОСОБА_5 .
Звертає увагу апеляційного суду, у цій справі не застосовано вказані позиції Верховного Суду, не виконано вказівки Верховного Суду, відхилено докази, то мають істотне значення для справи, не призначено повторно експертизу із застосуванням інших методів дослідження.
На думку апелянта, суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи і ухвалив передчасне рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шаповал О.В. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.
По своїй суті позов про оспорювання батьківства, після смерті особи, яка записана батьком дитини, є негативним, в якому позивач стверджує, що певний чоловік не є батьком дитини. В такому разі за допомогою цього позову відбувається захист приватного інтересу позивача (зокрема, в сфері спадкування).
Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства (частина 1 статті 137 СК України).
Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати у суді його спадкоємці (частина 2 статті 137 СК України).
Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти (частина 3 статті 137 СК України).
Тлумачення статті 137 СК України, з урахуванням розумності свідчить, що
вказана норма визначає випадки, за яких батьківство особи може бути оспорено після смерті особи, яка записана батьком дитини;
перший випадок стосується випадку, коли чоловік ще під час вагітності жінки подав нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства. У такому разі після смерті чоловіка оспорити батьківство можуть його спадкоємці (частина 1 статті 137 СК України);
другий випадок охоплює ситуацію коли чоловік за життя подав позов до суду про виключення запису про нього як батька дитини. У цьому разі його спадкоємці можуть підтримати позовну заяву відповідно до положень статті 55 ЦПК про процесуальне правонаступництво (частина 2 статті 137 СК України);
третій випадок оспорювання батьківства стосується випадків, коли через поважні причини чоловік не знав про те, що записаний батьком дитини, і помер.
Однак на відміну від перших двох випадків можливість оспорити батьківство належить лише таким його спадкоємцям як дружина, батьки та діти (частина 3 статті 137 СК України).
Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону) (частина 1 статті 10 СК України).
Тлумачення частини 1 статті 10 СК України свідчить, що:
законодавець визначив порядок усунення прогалин в сімейному праві. Сімейні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в законі безпосередньо;
умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом сімейно-правового регулювання (статті 1, 2 СК України); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин (норми законодавства або договору), існує норма, що регулює подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.
Можуть існувати випадки, коли чоловік, який записаний батьком після своєї смерті, помер до народження дитини і не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою такий чоловік перебував у шлюбі (зокрема, подружжя не підтримує шлюбних відносин; не проживає разом, однак продовжує перебувати у шлюбі; роз`єднання подружжя через поважні причини, зумовлені повномасштабним вторгненням російських військ в Україну; перебування жінки на ранній стадії вагітності під час смерті чоловіка, який в силу природних причин не може подати відповідну заяву до нотаріуса про невизнання свого батьківства тощо). У подібних випадках у спадкоємців чоловіка, який записаний батьком дитини після його смерті, виникає спір про те, чи є чоловік батьком новонародженої дитини. Позбавлення спадкоємців права оспорювати батьківство чоловіка, який записаний батьком дитини, що народилась вже після смерті такої особи, суперечить принципу розумності та справедливості.
Згідно з правовим висновком Об`єднаної палати Верховного Суду у цій справі - спадкоємці (дружина, батьки та діти) чоловіка, який записаний після своєї смерті батьком дитини, можуть оспорювати його батьківство, якщо він не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою такий чоловік перебував у шлюбі згідно з частиною 3 статті 137 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_2 , батьками якого зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_9 народився ОСОБА_1 , батьками якого зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_4
12 жовтня 2017 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (повторний шлюб).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер.
Після смерті ОСОБА_5 26 січня 2018 року Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу №24/2018.
ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_2 , батьками якого згідно з актового запису № 125, складеного Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 15 червня 2018 року, зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , народився через п`ять місяців після смерті ОСОБА_5 , який записаний батьком дитини в силу вимог статті 122 СК України.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2018 року у справі № 357/1933/18 за заявою ОСОБА_4 , заінтересовані особи: Білоцерківський дитячий будинок-інтернат, Відділ опіки та піклування Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради, Відділ з питань освіти, культури, молоді, спорту та соціального захисту м. Боярка, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним з шестимісячного віку, встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначено ОСОБА_4 опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М. постановою від 12 лютого 2019 року № 338/02-31 відмовила ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом на 13/25 часток спірного домоволодіння та 1/10 частки земельної ділянки за адресою цього домоволодіння.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2020 року у справі № 357/1933/18 продовжено строк дії рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2018 року в частині визнання недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два роки з дня набрання рішенням законної сили.
Постановою Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 369/220/20 (провадження № 61-5303св22) за позовом ОСОБА_4 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі змісту цієї постанови вбачається, що відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, касаційний суд обґрунтовано виходив із того, що недієздатний ОСОБА_2 є таким, що прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 у порядку частини 4 статті 1268 ЦК України, а отже, на ОСОБА_5 не поширюються положення частини 3 статті 1272 ЦК України.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року).
Згідно із частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до статті 122 СК України походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.
Згідно з правовим висновком Об`єднаної палати Верховного Суду у цій справі - спадкоємці (дружина, батьки та діти) чоловіка, який записаний після своєї смерті батьком дитини, можуть оспорювати його батьківство, якщо він не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою такий чоловік перебував у шлюбі згідно з частиною 3 статті 137 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що предметом доказування у таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Відповідно до статті 56 СК України дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання. Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.
В позовній заяві ОСОБА_4 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначала, що за життя ОСОБА_5 не знав і не міг знати про те, що він буде записаний батьком дитини, оскільки проживав окремо від дружини.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України)
Отже, відповідно до частини 3 статті 12, частини другої статті 77, статті 81 ЦПК України якщо позивач стверджує, що особа, батьківство якої оспорюється, не знала, що буде записана батьком дитини після смерті, то відповідач має надати докази на спростування таких тверджень, та довести, що особа, яка записана батьком дитини після смерті, за життя знала або могла знати про вагітність дружини і не заперечувала, що буде записана батьком новонародженої дитини після своїй смерті.
На підтвердження обставин, що померлий ОСОБА_5 проживав у будинку АДРЕСА_1 , з червня 2017 року до дня смерті самостійно та без електроенергії, а у будинку, де проживав ОСОБА_5 , не було належних для проживання умов, позивачем додані:
Акти депутата Боярської міської ради V скликання Києво-Святошинського району Київської області від 06 серпня 2009 року, від 12 червня 2010 року, від 03 листопада 2010 року (а.с. 201-203 т. 3);
Акти депутата Боярської міської ради VII скликання Києво-Святошинського району Київської області від 16 березня 2019 року, від 19 березня 2020 року (а.с.199,200 т. 3);
повідомлення ПрАТ «Київобленерго» про відключення електроенергії від 08 червня 2017 року, що були долучені до матеріалів справи протокольною ухвалою від 13 травня 2024 року (а.с. 73-75 т. 4).
Як вбачається з Акту депутата Боярської міської ради VII скликання Києво-Святошинського району Київської області від 16 березня 2019 року, депутатом проведено обстеження матеріально-побутових умов проживання позивача ОСОБА_4 , яка мешкає за адресою: будинок АДРЕСА_1 . При обстежені встановлено, що зі слів двох сусідів ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) за даною адресою проживав громадянин ОСОБА_5 з 1996 року. Також зі слів двох сусідів з червня 2017 року і до смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 проживав самостійно (а.с. 15 т. 1, а.с. 200 т. 3).
Як вбачається з Акту депутата Боярської міської ради VII скликання Києво-Святошинського району Київської області від 19 березня 2020 року, депутатом складено акт про те, що за адресою: будинок АДРЕСА_1 проживав ОСОБА_5 , 1955 року народження з листопада 1996 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . В останні роки життя ОСОБА_5 зловживав спиртними напоям. Постійно був напідпитку, ніде не працював, були випадки коли він нікого не впізнавав і не пам`ятав. В 2016 році його побили, він не пам`ятав хто це зробив. Про цей факт свідчать сусіди: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 199 т. 3).
Як вбачається з повідомлення ПрАТ «Київобленерго» від 08 червня 2017 року за адресою: будинок АДРЕСА_1 відбулося відключення електроенергії з 08 червня 2017 року (а.с. 16 т. 1).
Судом відхиляються у якості доказів, надані позивачем Акти депутата Боярської міської ради V скликання Києво-Святошинського району Київської області від 06 серпня 2009 року, від 12 червня 2010 року, від 03 листопада 2010 року, оскільки вони складені у 2009-2010 роках та не можуть підтверджувати обставини за період спірних правовідносин сторін у справі 2017 рік до 01 січня 2018 року.
Звертаючись з позовом на підтвердження обставин, що померлий ОСОБА_5 не знав і не міг знати про те, що він буде записаний батьком дитини, оскільки проживав у будинку АДРЕСА_1 , з червня 2017 року до дня смерті самостійно, окремо від дружини, ОСОБА_3 жодного разу з червня 2017 року в будинку не з`являлася, позивачем заявлено клопотання про допит свідків від 30 вересня 2019 року (а.с. 113 т. 1).
Дослідивши матеріали справи та покази свідків, шляхом відтворення технічного запису судового засідання 02 жовтня 2024 року, судом апеляційної інстанції встановлено таке.
Допитаний за клопотанням представника позивача у судовому засіданні Києво-Святошинського районного суду Київської області від02 жовтня 2024 року у якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що є сусідом сторін у справі, знає ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з того моменту, коли переїхали жити за цією адресою, коли ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розійшлися, то появилася ОСОБА_3 . У померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відносини були не дуже добрі, постійно сварилися. Спільно не проживали. Вхід у двір був один. ОСОБА_4 з дітьми жила в сараї. Померлий ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у цілому будинку. Померлий ОСОБА_5 не допомагав сім`ї, нічого не робив, інколи допомагав знайомим та сусідам, доходу у померлого ОСОБА_5 не було. Подружжя померлий ОСОБА_5 та ОСОБА_3 жили спочатку добре, народилася донька, начебто нормально, потім після Майдану 2014 року відносини погіршилися, ОСОБА_3 жила в першій кімнаті будинку, вхід один у будинок, померлий ОСОБА_5 почав запивати, не мився, від нього був неприємний запах, ОСОБА_3 поселила його в дальню кімнату, померлий ОСОБА_5 влазив у будинок через вікно. У 2015 - 2018 роках померлий ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживали в одній хаті, померлий ОСОБА_5 заходив у хату через вікно.
На запитання: Як складалися відносини у подружжя? Свідок ОСОБА_8 пояснив, що хорошими їх не назвеш, кожен день крики, Вона ( ОСОБА_3 ) його (померлого ОСОБА_5 ) била бувало таке, його не зупинили він вип`є. У 2015 році померлий не жив з ОСОБА_3 .
Померлий ОСОБА_5 казав йому, що не жив з ОСОБА_3 . Померлого побили, він нікого не пізнавав, його як сусіда не пізнавав, до кінця життя померлий залишився «невміняємим».
На запитання: Як характеризувалися останні місяці померлого? Свідок ОСОБА_8 пояснив, що останні місяці померлий ОСОБА_5 бомжував, пив, інколи люди підгодовували, в церкві годували, ОСОБА_12 ( ОСОБА_4 ) підгодовувала, сусід підгодовував. Померлого ОСОБА_5 біля магазину вгостили горілкою, надвечір він ( ОСОБА_8 ) прийшов додому та йому сказали, що ОСОБА_5 помер, у вікно хати не заліз. Ховала померлого ОСОБА_13 ( ОСОБА_3 ), на момент похорон не було відомо про вагітність, після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_3 не проживала, навідувалася, бо в хаті немає води і світла. Чи сама приходить? Не бачив.
На запитання: Чи могла ще бути дитина? Свідок ОСОБА_8 пояснив, що померлий ОСОБА_5 казав йому, що з ОСОБА_14 ( ОСОБА_3 ) у нього сімейних відносин не було, бо померлий нічого не міг.
Допитана у судовому засіданні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2024 року у якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що померлий ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розлучилися у 2012 році, постійно сварилися, ОСОБА_3 перестала пускати померлого в хату, викликала поліцію. Не знала, що померлий ОСОБА_5 одружений, про те, що померлий ОСОБА_5 та ОСОБА_3 повторно шлюб уклали дізналася пізніше, коли побачила ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 , то вона була вагітна. Щодо того, що дочка померлого ОСОБА_5 сумнівів немає, інша дитина хлопчик не схожа на померлого ОСОБА_5 . У хаті в 2017 році відрізали світло.
На запитання: В якому стані перебував померлий ОСОБА_5 у 2017-2018 році? Чи можливо зачати дитину, якщо померлий ОСОБА_5 пиячив, виглядав на 20 років старше, опустився. У 2016 році померлого ОСОБА_5 побили, він нікого не пізнавав, не пам`ятав, не охайний. На момент смерті ОСОБА_5 було 62 роки, про хронічні захворювання не відомо, бо померлий до лікаря не звертався. Один жив з 2017 року, ОСОБА_15 ( ОСОБА_3 ) майже не бачила. Коли ОСОБА_5 помер, то проживав один, залазив через вікно. Вона знайшла його та викликала швидку. (а.с. 151-155 т. 4)
Підсумовуючи викладене, встановлено, що померлий ОСОБА_5 та ОСОБА_3 повторно шлюб у 2017 році, померлий ОСОБА_5 вів асоціальний спосіб життя, зловживав алкоголем, у 2015 - 2017 роках померлий ОСОБА_5 проживав з дружиною ОСОБА_3 в одній хаті, але в дальній кімнаті та влазив у будинок через вікно, що підтверджується:
показами свідка ОСОБА_8 : «потім після Майдану 2014 року відносини погіршилися, ОСОБА_3 жила в першій кімнаті будинку, вхід один у будинок, померлий ОСОБА_5 почав запивати, не мився, від нього був неприємний запах, ОСОБА_3 поселила його в дальню кімнату, померлий ОСОБА_5 влазив у будинок через вікно. У 2015 - 2018 роках померлий ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживали в одній хаті, померлий ОСОБА_5 заходив у хату через вікно»;
показами свідка ОСОБА_4 : «померлий ОСОБА_5 пиячив, виглядав на 20 років старше, опустився, не охайний. Один жив з 2017 року, ОСОБА_15 ( ОСОБА_3 ) майже не бачила».
Суд вважає, що Акт депутата Боярської міської ради VII скликання Києво-Святошинського району Київської області від 16 березня 2019 року не може бути переконливим доказом того, що померлий ОСОБА_5 з червня 2017 року і до смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 проживав самостійно, з огляду на те, що складений депутатом зі слів двох сусідів ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ), а допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що «у 2015 - 2018 роках померлий ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживали в одній хаті, померлий ОСОБА_5 заходив у хату через вікно».
Покази свідка ОСОБА_8 з приводу «померлий ОСОБА_5 казав йому, що не жив з ОСОБА_3 та померлий ОСОБА_5 казав йому, що з ОСОБА_14 ( ОСОБА_3 ) у нього сімейних відносин не було, бо померлий нічого не міг», підлягають відхиленню судом відповідно до частини 2 статті 90 ЦПК України, оскільки про вказані обставин свідку відомо зі слів померлого ОСОБА_5 .
Той факт, що померлий ОСОБА_5 внаслідок стану репродуктивної функції втратив здатність мати дітей (безпліддя) не підтверджено позивачем належними медичними документами, що складаються після комплексного медичного обстеження.
Оцінюючи покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_4 у сукупності з іншими доказами у справі, при цьому жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, суд встановив, що обставини того, що незадовго до смерті померлий ОСОБА_5 отримав травму голови, внаслідок чого не пам`ятав ні позивача ні їхніх спільних дітей, - не підтверджені жодними доказами (медичними документами, наявністю кримінальної справи, тощо).
Крім того, позивачем не доведено яким чином, відсутність у будинку електроенергії і води, зловживання померлим ОСОБА_5 алкоголем, перешкодив подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 можливості мати спільну дитину у шлюбі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неповно досліджено матеріали справи та необґрунтовано відхилено істотні докази у справі: нотаріально посвідчені заяви свідків позивача, то апеляційним судом встановлено таке.
Відповідно до частин 1,4,8 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
25 вересня 2024 року позивачем до клопотання про призначення судової експертизи додані фотографії із зображенням малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлого ОСОБА_5 без клопотання про поновлення процесуального строку на долучення доказів та клопотання про долучення нових доказів (а.с. 132-136 т. 4).
В судовому засіданні 02 жовтня 2024 року судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про долучення доказів (а.с. 151-155 т. 4).
14 листопада 2024 року позивачем до клопотання про призначення судової експертизи додані фотографії із зображенням малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлого ОСОБА_5 та невідомої особи, яка вірогідно виховує малолітнього ОСОБА_2 без клопотання про поновлення процесуального строку на долучення доказів та клопотання про долучення нових доказів (а.с. 158-172 т. 4).
23 січня 2025 року позивачем подано клопотання про долучення доказів, в тому числі: фотографії та нотаріально засвідчена заява свідка ОСОБА_16 (а.с. 181-210 т. 4).
23 січня 2025 року позивачем подано клопотання про поновлення процесуального строку та долучення доказів, в тому числі і нотаріально засвідченої заяви свідка ОСОБА_16 (а.с. 205 т. 5).
27 січня 2025 року позивачем подано клопотання про поновлення процесуального строку та долучення доказів, в тому числі і нотаріально засвідченої заяви свідка ОСОБА_16 (а.с. 51-57 т. 5).
27 січня 2025 року позивачем до клопотання про призначення судової експертизи додані фотографії із зображенням малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлого ОСОБА_5 та невідомої особи, яка вірогідно виховує малолітнього ОСОБА_2 без клопотання про поновлення процесуального строку на долучення доказів (а.с. 59-74 т. 5).
В судовому засіданні 27 січня 2025 року судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про долучення доказів у зв`язку з пропуском строку на подачу доказів та у задоволенні про поновлення процесуального строку та долучення доказів (а.с. 75-78 т. 5).
Враховуючи, що ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 серпня 2023 року цивільну справу № 461/3122/19 прийнято до провадження судді Янченка А.В. та призначено підготовче судове засідання, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції 27 січня 2025 року необґрунтовано відхилено докази у справі у зв`язку з пропуском процесуального строку на подання доказів.
З огляду на встановлене, ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , не було надано доказів того, що ОСОБА_5 , який записаний батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за життя не знав та не міг знати про вагітність дружини ОСОБА_3 .
Крім цього, Верховний Суд неодноразово вказував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства (постанови Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19), від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23), від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23)).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у рішенні від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти російської федерації» (заява № 3451/05), зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».
У справі «Міфсуд проти Мальти» («Mifsud v. Malta», заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ повторив, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.
Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
Отже, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення у процесі дослідження факту батьківства та оцінюється разом з іншими доказами у справі.
Для підтвердження позовних вимог про те, що померлий ОСОБА_5 не є батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , позивач одночасно з поданням позовної заяви подав клопотання про призначення судово-медичної судово-біологічної молекулярно-генетичної експертизи. Клопотання обґрунтовував тим, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 не може бути батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 і він не знав і не міг знати про те, що ОСОБА_3 вагітна та він буде записаний батьком дитини, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не підтримували подружні стосунки та не проживали разом близько п`яти років до смерті ОСОБА_5 . Зазначає, що для всебічного, повного з`ясування обставин справи, встановлення наявності чи відсутності кровного споріднення між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також правильного вирішення спору необхідні спеціальні знання в області судової генетики, у зв`язку з чим виникла необхідність у проведенні такої експертизи (а.с. 22,23 т. 1).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2019 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, клопотання про призначення експертизи задоволено.
Призначено у справі судово-медичну, молекулярно-генетичну експертизу.
На вирішення експертів поставлено наступні питання:
Чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , матір`ю якого є ОСОБА_3 .?
Чи є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ?
Проведення судово-медичної, молекулярно-генетичної експертизи доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (а.с. 116-119, 151-154 т. 1).
23 січня 2020 року на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання з Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи про направлення до установи зразка крові померлого ОСОБА_5 (а.с. 157 т. 1).
20 лютого 2020 року на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло повідомлення з Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи про те що в установі провести судово-медичну експертизу на предмет встановлення біологічного батьківства можливо лише за наявністю зразку крові передбачуваного батька.
У зв`язку з тим, що зразок крові померлого ОСОБА_5 відсутній, ухвалу суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 461/3122/19 повернуто без виконання (а.с. 158, 161 т. 1).
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. від 22 квітня 2020 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
У судовому засіданні 22 липня 2021 року представником позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_17 заявлено клопотання про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи та проведення її шляхом ексгумації та відібрання зразків для біологічного дослідження у померлого.
Відповідно до якого просила суд призначити у справі судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставити питання:
Чи є кровне споріднення між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ?
Чи є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ?
Проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи доручити експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи або будь-якій іншій експертній установі.
Для забезпечення проведення експертизи провести ексгумацію трупа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , похованого у АДРЕСА_2 .
Доручити експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи або будь-якої іншої експертної установи відібрати шляхом ексгумації необхідні для проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи зразки біологічного матеріалу трупу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , похованого у місті Боярка Києво-Святошинського району Київської області на Старому Боярському кладовищі по вулиці Шевченка, 190, які передати уповноваженому експерту Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи або будь-якої іншої експертної установи.
Для проведення ексгумації та приведення після ексгумації могили в попередній стан залучити службових осіб Комунального підприємства «Ритуальна Служба Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області», яких зобов`язати сприяти експертам при вилученні з місця поховання біологічного матеріалу трупу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , похованого у місті Боярка Києво-Святошинського району Київської області на Старому Боярському кладовищі по вулиці Шевченка, 190.
Доручити Боярській міській раді та Відділенню поліції №1 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ГУ НП в Київській області забезпечити безпеку, належні умови та сприяння експертам при вилученні з місця поховання біологічного матеріалу трупу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , похованого у АДРЕСА_2 .
Витрати на проведення експертизи, проведення ексгумації тіла померлого, відібрання біологічних зразків та приведення могили у первісний стан покласти на ОСОБА_4 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 127-129 т. 2).
Відповідач ОСОБА_3 заперечувала проти призначення експертизи та ексгумації трупа померлого її чоловіка ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 27 липня 2021 року клопотання представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_17 про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи та проведення її шляхом ексгумації та відібрання зразків для біологічного дослідження у померлого - залишено без задоволення (а.с. 137-141 т. 2).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року у цій справі повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 серпня 2023 року справу прийнято до провадження судді Янченка А.В. та призначено підготовче судове засідання.
19 грудня 2023 року представником позивача ОСОБА_4 - адвокатом Шаповал О.В. подано клопотання про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи та проведення її шляхом ексгумації та відібрання зразків для біологічного дослідження у померлого (а.с. 179-179е т. 3).
Відповідач ОСОБА_3 заперечувала проти призначення експертизи та ексгумації трупа померлого її чоловіка ОСОБА_5 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Шаповал О.В. про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи у справі - залишити без задоволення (а.с. 125-128 т. 4).
27 січня 2025 року до суду позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про призначення у справі судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи та проведення її шляхом ексгумації та відібрання зразків для біологічного дослідження у померлого (а.с. 59-62 т. 5).
Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2025 року клопотання позивача про призначення експертизи у справі залишено без розгляду, оскільки клопотання вже було розглянуто судом та у зв`язку з пропуском позивачем строку на подачу клопотання.
Підсумовуючи вищевикладене, перевіривши доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення судової експертизи, апеляційний суд встановив таке.
Застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
Згідно з частиною 2 статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, тобто будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.
Позивач неодноразово звертався до суду про проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи експертами Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи або будь-якої іншої експертної установи та просив для забезпечення проведення експертизи провести ексгумацію трупа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , похованого у АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_3 заперечувала проти призначення експертизи та ексгумації трупа померлого її чоловіка ОСОБА_5 .
Суд першої інстанції відмовляв у проведенні судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи у спосіб, заявлений позивачем шляхом ексгумацію трупа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 з огляду на таке.
Відповідач ОСОБА_3 заперечувала проти призначення експертизи та ексгумації трупа померлого її чоловіка ОСОБА_5 .
Згідно з пунктом 2.5.6 «Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, експертиза спірного батьківства, спірного материнства і підміни дітей може бути проведена у випадку, коли одного з батьків чи дитини немає в живих, але є який-небудь біологічний матеріал від них (пляма крові, виділення, волосся, тощо) чи медична документація із зазначенням групи крові.
Вирішуючи питання про ексгумацію покійного, суд першої інстанції врахував положення статей 3, 28 Конституції України та статті 7 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та виходив з того, що право на фізичну (тілесну) недоторканість є варіантом права на свободу і особисту недоторканість. Це випливає із прав на повагу до гідності людини, яка є невід`ємною ознакою цивілізованого суспільства. Воно є загальновизнаним на міжнародному рівні. Статтею 29 Конституції України, Загальною декларацією прав людини (1948 року), Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) додатково закріплено право кожного громадянина на свободу і особисту недоторканість.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що призначенням судом проведення ексгумації трупа у цивільній справі у разі заперечення родичів померлого про це, буде порушено відносно останніх статтю 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя), а також не дотримано балансу між інтересами позивача, який бажає встановити даний факт для вирішення питання про оспорювання батьківства та виключення відомостей про померлу особу, як батька з актового запису про народження дитини та захистом права на повагу до приватного та сімейного життя відповідача, яка приходиться померлому дружиною.
Відповідно до п. 4 частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Апеляційним судом враховано, що ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , а вподальшому ОСОБА_1 , який діяв в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , отримували правову професійну допомогу під час неодноразового розгляду справи в судових інстанціях, представництво їх інтересів здійснював адвокат, тому підстави для застосування п. 3 частини 5 статті 12 ЦПК України у суду апеляційної інстанції були відсутні з огляду на те, що суд не може порушувати принцип диспозитивності та перебирати на себе функції сторони у справі.
Разом з тим, посилаючись на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення судової експертизи, позивач в апеляційній скарзі клопотання про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи не заявив.
В судовому засіданні апеляційного суду 08 квітня 2025 року на запитання головуючого у справі про наявні клопотання учасників справи, представник позивача ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шаповал О.В. клопотання про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи не заявили.
З огляду на це, апеляційний суд, дотримуючись принципу диспозитивності та не перебираючи на себе функції сторони у справі, міг сприяти учасникам у проведенні судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи у іншій (без ексгумації трупа) можливий спосіб лише у разі заявлення такого клопотання позивачем чи його представником.
З огляду на встановлене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при розгляді цієї справи, ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , не було надано доказів того, що ОСОБА_5 , який записаний батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за життя не знав та не міг знати про вагітність дружини ОСОБА_3 .
Оскільки, позовна вимога про зобов`язання відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести зміни до актового запису пред`явлена до ОСОБА_3 , Києво-Святошинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 22червня 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська
