Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" травня 2026 р. Справа№ 910/13912/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 28.05.2026:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024
у справі №910/13912/23 (суддя - Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко"
до ОСОБА_1
ОСОБА_2
Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Укрзовнішінформ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Задорожний Олександр Сергійович
про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2) і Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Укрзовнішінформ" (далі - відповідач-3), у якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просило:
- визнати договір дарування частки у статутному капіталі відповідача-3, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, посвідчений 13 вересня 2022 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задорожним Олександром Сергійовичем та зареєстрований у реєстрі за №463 (далі - Договір), удаваним на підставі вимог статті 235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- перевести права та обов`язки покупця частини (частки) у статутному капіталі відповідача-3 у розмірі 99% статутного капіталу номінальною вартістю 821 700 грн на позивача;
- визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі відповідача-3 від 13.09.2022, за яким Відповідач-1 безоплатно передав відповідачу-2, а відповідач-2 прийняв у власність частку в статутному капіталі відповідача-3 у розмірі 821 700 грн, що становить 99% статутного капіталу відповідача-3;
- визначити розмір 100% статутного капіталу відповідача-3 номінальною вартістю 830 000 грн за позивачем;
- перерахувати з депозитного рахунку суду кошти у сумі 10 000 грн, внесені Позивачем за платіжною інструкцією від 28.11.2023 №2, на користь відповідача-2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що частка у статутному капіталі відповідача-3 в розмірі 1% номінальною вартістю 8 300 грн належить на праві власності позивачу. відповідач-1 та відповідач-2 уклали Договір, який є удаваним, оскільки за ним фактично здійснено купівлю-продаж частки у статутному капіталі відповідача-3 в розмірі 99%. Вказане мало на меті уникнення купівлі цієї частки позивачем у порядку реалізації ним переважного права.
Рух справи
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/13912/23 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване таким:
- у пункті 4.2 Договору сторони підтвердили, що він вчиняється за відсутності впливу тяжкої обставини та обставин, які спонукають вчинити цей Договір на вкрай невигідних умовах, Договір не має характеру фіктивного та удаваного правочину, при укладенні цього Договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які мали б істотне значення та були свідомо приховані. Крім того, статут Відповідача-3 не встановлює заборон чи обмежень на передання учасниками товариства своєї частки у статутному капіталі товариства шляхом дарування, як і не містить спеціальних умов щодо повідомлення інших учасників товариства про здійснення дарування частки;
- вирок Печерського районного суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №757/37682/23-к не підтверджує наявності у відповідача-1 мотиву здійснити саме продаж частки у статутному капіталі відповідача-3, зокрема, вирок не містить відомостей щодо факту та обставин передання відповідачем-2 грошових коштів відповідачу-1 за подаровану частку 13 вересня 2022 року. Крім того відомості вироку щодо отримання відповідачем-1 суми в розмірі 10 000 грн стосуються виключно подій 2018 року;
- ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 15.07.2020 у справі №761/20498/20 не є належним доказом, який підтверджує заявлені вимоги позивача, оскільки не стосується предмета спору;
- заява відповідача-1 від 20.10.2023, посвідчена Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою Валерією Олексіївною, не відповідає частині другій статті 88 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позаяк не містить підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень;
- протокол допиту свідка (відповідача-1) у кримінальному провадженні від 04.09.2023 №22023000000000889 не відповідає статті 87 ГПК України;
- суд належним чином повідомив відповідача-1 про розгляд справи, проте він чи його представник не з`являлися в судові засідання, а матеріали справи не містять поданого відзиву, заперечення або визнання відповідачем-1 позову.
Отже, позивач не надав належних доказів на підтвердження оплатності оскаржуваного Договору, а також будь-яких інших, зокрема, непрямих доказів спрямованості волі сторін в укладеному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином. Відтак твердження позивача про удаваність спірного Договору ґрунтується на припущеннях. Переважне право позивача на придбання частини частки, передбачене частиною п`ятою статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", не порушено, оскільки відповідач-1 та відповідач-2 уклали саме договір дарування, а не договір купівлі-продажу частки. Як наслідок, також відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 апеляційну скаргу задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з позивача у дохід Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4 273,50 грн.
Стягнуто з відповідачів на користь Позивача по 6 792,50 грн судового збору з кожного.
Стягнуто з відповідачів на користь Позивача по 8 151,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги з кожного.
Суд апеляційної інстанції зазначив:
- доведення удаваності правочину відбувається не шляхом аналізу змісту укладеного правочину (удаваність якого і доводиться позивачем), а за допомогою інших непрямих доказів (зняття обдарованим готівки з банківського рахунку, укладення ним договору займу, публікація оголошень про продаж предмета, який потім був подарований, відсутність родинних чи інших зв`язків, відсутність зрозумілого мотиву укладення договору дарування майна тощо). Правочин дарування позбавлений економічного сенсу і може бути вчинений лише за наявності дружніх, родинних чи будь-яких інших відносин, які б могли пояснити такий правочин (з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №909/1294/15);
- якщо законодавством передбачене переважне право інших осіб на купівлю певного майна, то власник майна, який вчинив правочин дарування, має довести розумні мотиви такого правочину. За відсутності таких мотивів (зокрема, у випадку дарування майна, яке має значну вартість, сторонній особі) правочин може бути визнаний судом удаваним;
- у матеріалах справи наявна копія протоколу допиту свідка від 16.10.2023 у межах кримінального провадження №22023000000000889 від 04.09.2023 за частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України - шахрайство (надана позивачем). Допит свідка у кримінальному провадженні підлягає оцінці судом сукупно з іншими доказами (з посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №910/114/19 (пункт 64), від 21.03.2024 у справі №922/376/18, від 23.04.2024 у справі №920/1114/21 (пункт 5.21));
- отримання відповідачем-1 від відповідача-2 грошової винагороди свідчить, що спірний Договір є удаваним відповідно до статті 235 ЦК України, оскільки вчинений з метою приховання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі;
- вироком Печерського районного суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №757/37682/23-к Відповідача-1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України, - підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців. Вказаним вироком встановлено обставини незаконного набуття відповідачем-2 у власність частки у статутному капіталі відповідача-3. Разом із тим посилання Позивача на вирок з метою обґрунтування удаваності спірного правочину не заслуговують на увагу, оскільки він не містить відомостей щодо отримання відповідачем-1 від відповідача-2 грошових коштів за вчинення спірного правочину;
- щодо відхилення копії ухвали Шевченківського районного судді від 15.07.2020 у справі №761/20498/20 про накладення арешту та нотаріальної заяви відповідача-1 від 12.10.2023, суд погодився з висновками, викладеними у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.08.2024.
Втім, суд апеляційної інстанції врахував доводи позивача та визнав докази удаваності правочину більш вірогідними ніж доводи й докази, надані відповідачем-2 з метою спростування доведеності позовних вимог.
З урахуванням викладеного вище, щодо решти позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків:
- відповідач-1 передав відповідачу-2 частку за актом приймання-передачі від 13.09.2022. Цим актом оформлюється перехід права власності на частку від дарувальника до обдарованого. Акт приймання-передачі частки є підставою для державної реєстрації змін до відомостей про Відповідача-3 (змін про склад учасників товариства), що міститься в ЄДР ЮО. Отже, вимога позивача про визнання недійсним акта підлягає задоволенню;
- вимога Позивача про переведення прав та обов`язків покупця частини (частки) у статутному капіталі Відповідача-3 у розмірі 99% статутного капіталу номінальною вартістю 821 700 грн на позивача є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню. За таких обставин із депозитного рахунку суду кошти в сумі 10 000 грн, внесені позивачем, перераховуються на користь відповідача-2;
- ураховуючи приписи підпункту "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вимога позивача про визначення статутного капіталу відповідача-3 у розмірі 100%, номінальною вартістю 830 000 грн за позивачем є доведеною і такою, що підлягає задоволенню.
Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025, Верховний Суд вказав таке:
- у цій справі позивач, стверджуючи, що насправді відповідач-1 та скаржник уклали договір купівлі продажу, а не дарування, має довести існування наміру відповідача-1 передати частку в статутному капіталі на оплатній основі скаржнику та вартість такої частки. Натомість сторони договору дарування повинні довести справжність своїх намірів щодо безоплатного передання частки;
- таким чином, доведення удаваності правочину відбувається не лише шляхом аналізу змісту укладеного правочину (удаваність якого доводиться позивачем), а за допомогою інших непрямих доказів (зняття обдарованим готівки з банківського рахунку, укладення ним договору займу, публікація оголошень про продаж предмету, який потім був подарований, відсутність родинних чи інших зв`язків, відсутність зрозумілого мотиву укладення договору дарування майна тощо) (постанова Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі №6-1026цс16 та постанова Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №910/5704/21, на яку посилається Скаржник);
- предметом доказування у справі, що переглядається, є встановлення судом обставин, які можуть свідчити про удаваність правочину, з одного боку, та обставин, які це спростовують (мотивів дарування частки), з іншого боку;
- суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з протоколом допиту свідка (Відповідача-1) від 16.10.2023 у межах кримінального провадження №22023000000000889 від 04.09.2023 за вчинення спірного правочину Відповідач-1 отримав грошову винагороду в розмірі 10 000 грн;
- якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ГПК України, містять інформацію про предмет доказування в господарському провадженні, у суду виникає обов`язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України). Законодавство не встановлює заборони дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76-79, 86 ГПК України;
- суд зазначає, що протокол допиту свідка від 16.10.2023, складений у межах кримінального провадження №22023000000000889 від 04.09.2023 та наданий як доказ у господарській справі, є за змістом (як процесуальне джерело доказів) показаннями свідка (пункт 3 частини другої статті 73, §2 глави 5 розділу І ГПК України);
- зважаючи на норми статей 23, 104 КПК України, протокол допиту, складений на досудовому розслідуванні, за процесуальною формою не відповідає вимогам, що висуваються до показань свідка у господарському судочинстві (пункт 3 частини другої статті 73, §2 глави 5 розділу І ГПК України). Серед іншого, показання свідка за загальним правилом викладаються письмово у заяві свідка, підпис на якій посвідчується нотаріусом, тоді як до протоколу допиту в кримінальному провадженні таких вимог не встановлено;
- отже, доводи Скаржника, згідно з якими суд апеляційної інстанції, приймаючи як доказ протокол допиту свідка від 16.10.2023, порушив норми статей 77, 78, 82, 86 ГПК України, є обґрунтованими та враховуються Верховний Судом. З аналогічних мотивів не можуть братися до уваги інші протоколи допиту, зокрема, протокол допиту відповідача-1 від 17.03.2023 у межах кримінального провадження №120231051000000339, на який посилається скаржник, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України;
- отже, доказом оплатності Договору, який урахував суд апеляційної інстанції та поклав у основу оскаржуваної постанови, є протокол допиту свідка від 16.10.2023. Втім, з урахуванням системного порівняльного аналізу приписів господарського та кримінального процесуального законодавства, цей доказ не узгоджується з вимогами, що висуваються до показань свідка згідно з ГПК України, тому не міг братися до уваги;
- у цій справі підлягає з`ясуванню, чи доводиться за відсутності протоколу допиту відповідача-1 від 16.10.2023 удаваність спірного Договору (з огляду на брак економічного сенсу, відсутність дружніх, родинних чи будь-яких інших відносин між сторонами тощо) іншими матеріалами справи, або ж настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені Договором, не є вірогідним;
- для правильного вирішення справи №910/13912/23 необхідно дослідити, чи наявні інші докази, окрім протоколу допиту відповідача-1 від 16.10.2023, щодо отримання відповідачем-1 грошової суми за вчинення спірного Договору; якщо ні, то чи підтверджують інші подані сторонами докази в сукупності удаваність Договору; чи існував зрозумілий мотив укладення відповідачем-1 та скаржником саме договору дарування, який передбачає безоплатне відчуження частки та, відповідно, погіршення майнового становища відповідача-1, без урахування обставин, встановлених на підставі протоколу допиту відповідача-1 від 16.10.2023.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: частини 1-3 статті 203 та статті 215 ЦК України - неправильно застосовано положення законодавства щодо визначення невідповідності договорів купівлі-продажу вимогам законодавства в момент їх вчинення;
- статті 235 ЦК України - судом не враховано, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчиняли. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони вчинили;
- статей 316, 317 ЦК України - судом проігноровано, що право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать Закону;
- частина 6 статті 75 ГПК України - суд першої інстанції безпідставно не надав оцінки обставинам, які встановлені обвинувальним вироком Печерського районного суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №757/37682/23-к в кримінальному провадженні, який набрав законної сили;
- частини 1, 4, 5 статті 236 ГПК України - суд не здійснив повного та всебічного з`ясування обставин, на які посилався позивач у заявах по суті справи та поясненнях щодо фактичних обставин справи, не врахував висновки щодо фактичних обставин справи, не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, не дослідив належним чином усі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності щодо підстав для задоволення позову.
Узагальнені доводи письмових пояснень, клопотання учасників апеляційного провадження та їх розгляд
1512.2025 через відділ документального забезпечення від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення.
10.02.2026 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання про витребування нових доказів, відповідно до якого останній просить: задовольнити клопотання про витребування доказів у справі № 910/13912/23 та витребувати у Бюро економічної безпеки України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 31) наступні документи:
- завірену належним чином копію протоколу допиту свідка ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України з електронним носієм № НОМЕР_2 , орган, що видав: 3318, дата видачі 28.10.2019) від 12 липня 2023 року, що був допитаний у кримінальному провадженні №72023000120000072;
- завірену належним чином копію протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України з електронним носієм № НОМЕР_2 , орган, що видав: 3318, дата видачі 28.10.2019) від 22 серпня 2023 року, що був допитаний у кримінальному провадженні №72023000120000072;
- завірену належним чином копію повідомлення про підозру ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України з електронним носієм № НОМЕР_2 , орган, що видав: 3318, дата видачі 28.10.2019) від 22 серпня 2023 року у кримінальному провадженні №72023000120000072;
- завірену належним чином копію обвинувального акту ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України з електронним носієм № НОМЕР_2 , орган, що видав: 3318, дата видачі 28.10.2019) від 24 серпня 2023 року у кримінальному провадженні №72023000120000072;
- письмовий дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙ-ТЕКО» та адвокату Безвершенку Олегу Олександровичу на розголошення протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 12 липня 2023 року, що був допитаний у кримінальному провадженні №72023000120000072;
- письмовий дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙ-ТЕКО» та адвокату Безвершенку Олегу Олександровичу на розголошення протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 22 серпня 2023 року, що був допитаний у кримінальному провадженні №72023000120000072;
- письмовий дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙ-ТЕКО» та адвокату Безвершенку Олегу Олександровичу на розголошення повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 22 серпня 2023 року у кримінальному провадженні №72023000120000072;
- письмовий дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙ-ТЕКО» та адвокату Безвершенку Олегу Олександровичу на розголошення обвинувального акту ОСОБА_1 від 24 серпня 2023 року у кримінальному провадженні №72023000120000072.
У судовому засіданні 14.05.2026 колегією суддів протокольною ухвалою було відмовлено в задоволенні відповідного клопотання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ч.ч.1-4 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Водночас колегія суддів погоджується із твердженнями заявника, що відповідно до п. 94 Постанови Верховного Суду у даній справі зазначено, що для правильного вирішення справи№910/13912/23 необхідно дослідити, чи наявні інші докази, окрім протоколу допиту Відповідача-1 від 16.10.2023, щодо отримання Відповідачем-1 грошової суми за вчинення спірного Договору; якщо ні, то чи підтверджують інші подані сторонами докази в сукупності удаваність Договору; чи існував зрозумілий мотив укладення відповідачем-1 та скаржником саме договору дарування, який передбачає безоплатне відчуження частки та, відповідно, погіршення майнового становища відповідача-1, без урахування обставин, встановлених на підставі протоколу допиту Відповідача-1 від 16.10.2023.
Водночас, колегія суддів констатує, що вищевказана постанова Верховного Суду не містить вказівок саме для витребування нових доказів, а містить вказівки для дослідження вже наявних у матеріалах справи доказів та надання їм оцінки.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що витребування нових доказів на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, в межах даної справи, буде суперечити засадам рівності та змагальності сторін, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
13.02.2026 через відділ документального забезпечення від відповідача-2 надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків суду касаційної інстанції.
Всі інші письмові пояснення учасників апеляційного провадження, окрім письмових судових дебатів, поданих до суду 18.05.2026, залишаються колегією суддів без розгляду, як такі, що подані із пропуском процесуального строку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 призначено розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/13912/23 на 18.12.2025.
12.11.2025 на виконання запиту від 06.11.2025 №30-11/910/13912/23/216/2025 Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду направляємо матеріали справи № 910/13912/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Укрзовнішінформ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Задорожний Олександр Сергійович про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності.
25.12.2025 від Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 призначено розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/13912/23 на 29.01.2026.
Розгляд справи неодноразовно відкладався, у зв`язку із необхідністю належного повідомлення учасників апеляційного провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 розгляд справи №910/13912/23 відкладено на 28.05.2026.
Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання
Представник позивача та представник відповідача з`явилися у судове засідання 28.05.2026 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Інші учасники апеляційного провадження у судове засідання 28.05.2026 не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, шляхом направлення кореспонденції на всі відомі суду поштові адерси та шляхом виставлення оголошення про розгляд справи на інтернет-сайті Північного апеляційного господарського суду.
11.05.2026 через відділ документального забезпечення суду від Військової частини НОМЕР_3 надійшов лист, яким повідомлено суду, що 23.06.2023 солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 з призначенням його на посаду гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону. 03.11.2023 солдат ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 та до розташування в подальшому не повернувся. У подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 29.12.2024 №369 йому було призупинено військову службу.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції було вжито всіх заходів для повідомлення вищезазначеного учасника справи, а також колегія суддів констатує про відсутність підстав для зупинення провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Укрзовнішінформ" зареєстровано Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 31.01.2000 та діє на підставі Статуту затвердженого протоколом №13/09 загальних зборів учасників ТОВ Фірма "Укрзовнішінформ" від 13.09.2022.
Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ Фірма "Укрзовнішінформ" №13/18 від 23.03.2018 представник нерезидента України - Компанії "БІ енд ТІ ЛАЙНС ЛТД" ("B & T LINES LTD") розмір частки у статутному капіталі якого складає 100% повідомив про вихід зі складу засновників ТОВ Фірма "Укрзовнішінформ" та передачу належної Компанії "БІ енд ТІ ЛАЙНС ЛТД" частки в статутному капіталі товариства шляхом її розподілу, таким чином: розмір частки учасника - громадянина України ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства становить 821 700, 00 грн., що відповідає 99% статутного капіталу товариства та формується грошовим внеском; розмір частки учасника - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ТЕКО" у статутному капіталі товариства становить 8 300,00 грн., що відповідає 1% статутного капіталу товариства та формується грошовим внеском;
З наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.01.2019 засновниками товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Укрзовнішінформ" були ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , розмір внеску до статутного фонду - 821 700, 00 грн. та Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ-ТЕКО", індекс 01030, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 23-б, 40103721, розмір внеску до статутного фонду - 8 300, 00 грн., керівник та кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_1 .
Пунктом 5.1. Статуту визначено, що учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі товариства одному або кільком учасникам товариства, або третім особам відповідно до чинного законодавства України.
У подальшому між ОСОБА_1 , (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарований) укладено договір дарування частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Укрзовнішінформ" посвідчений 13.09.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задорожним О.С., зареєстрований в реєстрі №463 (далі - договір дарування).
За приписами ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Згідно п. 1.1 договору дарування дарувальник, який є власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Укрзовнішінформ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 30675830 (далі - товариство) в розмірі 821 700, 00 грн. що становить 99% статутного капіталу товариства, безоплатно передає у власність обдарованому свою частку в статутному капіталі товариства в розмірі 821 700, 00 грн. що становить 99% статутного капіталу товариства (далі - частка), а обдарований приймає у власність зазначену частку.
Відповідно до п.1.4 договору дарування, дарувальник є законним і єдиним власником частки, що підтверджується статутом Товариства та інформацією яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно п. 1.5, договору дарування, Дарувальник свідчить, що частка, яка є предметом цього договору, оплачено повністю, що підтверджується Свідоцтвом, виданим Товариством №13/09-01 від 13.09.2022.
У пункті 1.13. договору дарування визначено, що дарувальник гарантує, що на дату укладання цього Договору не має будь-яких потенційних чи/або існуючих судових спорів, предметом розгляду яких є запровадження процедури виділу чи/або припинення, чи/або злиття чи/або приєднання чи/або поділу чи/або перетворення чи/або банкрутства чи/або санації Товариства.
Відповідно до п.1.14 договору дарування Дарувальник підтверджує факт відсутності заборони відчуження, застави, арешту що підтверджується відповідним витягом виданим Задорожним О.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 13.09.2022 року.
Згадно п.2.1 договору дарування, право власності на частку переходить до Обдаровуваного з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього Договору. Перехід права власності на частку оформлюється укладанням та підписанням сторонами акту приймання-передачі частки, який укладається та підписується сторонами одночасно з цим договором (п.2.2. договору дарування).
13.09.2022 сторони підписали Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ Фірма "Укрзовнішінформ" за Договором дарування 13.09.2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задорожним О.С. та зареєстрований в реєстрі №№464,465 (надалі - "Акт"). Справжність підписів нотаріально засвідчено.
Згідно з п.4 зазначеного Акту, Дарувальник і Обдарований не мають один до одного жодних матеріальних претензій та будь-яких інших претензій у зв`язку з безоплатною передачею Частки.
Відповідно до п.2.3 договору дарування, права з частки (право участі в Товаристві, статус учасника Товариства) набуваються Обдарованим з моменту державної реєстрації відповідних змін про склад учасників Товариства до відомостей про Товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в порядку визначеному діючим законодавством України.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ Фірма "Укрзовнішінформ" (код ЄДРПОУ:30675830), засновниками товариства є Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ-ТЕКО", Код ЄДРПОУ:40103721, резидентство: Україна, місцезнаходження: Україна, 01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 23-Б, Розмір частки засновника (учасника): 8300,00 та ОСОБА_2 , громадянство: Україна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , розмір частки засновника (учасника): 821 700,00. Кінцевим бенефіціарним власником та керівником ТОВ Фірма "Укрзовнішінформ" є ОСОБА_2 .
Відповідно до 4.2 договору дарування, сторони підтверджують, що цей Договір вчинюється за відсутності впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити даний Договір на вкрай невигідних умовах, даний Договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, при укладенні цього Договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які мали б істотне значення та були свідомо приховані ними.
Згідно п.7.1 договору дарування, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання.
Окрім того, судом встановлено, що статутом товариства не передбачено заборон чи обмежень на передачу учасниками товариства своєї частки у статутному капіталі товариства шляхом дарування, як і не містить спеціальних умов щодо повідомлення інших учасників товариства про здійснення такого дарування частки.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Проаналізувавши вищевикладене, у контексті висновків та вказівок Верховного Суду у постанові від 29.09.2025, колегія суддів дійшла таких висновків.
За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Отже, за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою документально оформлюють один правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини (постанова Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №910/19473/17).
Згідно з частиною першою статті 202 та частиною третьою статті 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом у цій справі є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування та з`ясування питання, чи не укладений цей договір з метою приховати іншу угоду, і якщо так - яку саме.
Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, який, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.
Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним "прикривається", є завжди таким, що не відповідає положенням ЦК України, тобто є удаваним. Інший правочин (прихований) може бути як дійсним, так і недійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам чинності правочинів, що містяться у статті 203 ЦК України (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2024 у справі №927/784/23).
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст. Отже, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, договір дарування, як і договір купівлі-продажу мають споріднену правову спрямованість - передання відповідного майна у власність іншої особи. Втім, основною ознакою договору дарування є передання майна у власність обдарованого саме на безоплатній основі, натомість відносини купівлі-продажу передбачають передання відповідного майна у власність іншої особи на оплатній основі.
Єдиним правовим наслідком кваліфікації правочину як удаваного є застосування до правовідносин, що виникли на його підставі норм, які регулюють цей правочин (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.08.2022 у справі №607/5148/20).
З урахуванням принципу розумності, очевидно, що позов про визнання правочину удаваним є приватно-правовою конструкцією, спрямованою на захист приватних (цивільних) прав та інтересів. Цивільний суд за позовом про визнання правочину удаваним захищає приватні (цивільні) права (інтереси) позивача, які порушені, невизнані або оспорені відповідачем (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №711/5843/20).
Стаття 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" закріплює переважне право учасника на придбання частки у статутному капіталі, яка продається.
Переважне право - це право (правомочність), яке забезпечує першочерговість перед іншими (третіми) особами на вчинення певної юридичної дії. Метою застосування інституту переважного права у корпоративних правовідносинах є збереження складу учасників товариства.
Згідно з частиною п`ятою статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.
Позов про переведення прав та обов`язків покупця за договором за своєю суттю відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (пункт 6 частини другої статті 16 ЦК України), та найкраще відповідає змісту порушеного переважного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, а також є найпростішим шляхом, який забезпечує для позивача відновлення та реалізацію відповідного переважного права. Положення про способи захисту порушеного переважного права особи відображені також у пункті 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19. Продаж учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки з порушенням переважного права іншого учасника (учасників) товариства не зумовлює недійсності відповідного правочину. Наслідком такого порушення є право учасника (учасників) вимагати в судовому порядку переведення на нього (на них) прав та обов`язків покупця частки.
Відтак у цій справі позивач, стверджуючи, що насправді відповідач-1 та відповідач-2 уклали договір купівлі продажу, а не дарування, має довести існування наміру відповідача-1 передати частку в статутному капіталі на оплатній основі іншій особі та вартість такої частки. Натомість сторони договору дарування повинні довести справжність своїх намірів щодо безоплатного передання частки.
Колегія суддів зауважує, що удаваний правочин не може містити ознак того правочину, який сторони намагаються приховати. Сторони удаваного договору дарування, вочевидь, будуть приховувати від інших осіб свою домовленість про відчуження майна за плату, факт отримання такої оплати тощо. Як наслідок, встановити факт усної домовленості про оплату та сам факт оплати, яка зазвичай відбувається у готівковій формі та за відсутності свідків або з використанням інших способів украй складно чи навіть неможливо.
Таким чином, доведення удаваності правочину відбувається не лише шляхом аналізу змісту укладеного правочину (удаваність якого доводиться позивачем), а за допомогою інших непрямих доказів (зняття обдарованим готівки з банківського рахунку, укладення ним договору займу, публікація оголошень про продаж предмету, який потім був подарований, відсутність родинних чи інших зв`язків, відсутність зрозумілого мотиву укладення договору дарування майна тощо) (постанова Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі №6-1026цс16 та постанова Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №910/5704/21, на яку посилається Скаржник).
У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №909/1294/15 зазначено, що правочин дарування позбавлений економічного сенсу і може бути вчинений лише за наявності дружніх, родинних чи будь-яких інших відносин, які б могли пояснити такий правочин.
Вказаний висновок зроблений при оцінці судом вірогідності дарування порівняно із вірогідністю купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №910/5704/21, від 03.11.2022 у справі №912/3747/20, від 23.02.2022 у справі №922/2182/21.
Предметом доказування у справі, що переглядається, є встановлення судом обставин, які можуть свідчити про удаваність правочину, з одного боку, та обставин, які це спростовують (мотивів дарування частки), з іншого боку.
У постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі №6-1026цс16, постановах Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №904/637/22 (904/3129/22) та від 17.11.2022 у справі №910/5704/21 вказано, що суд, розглядаючи питання удаваності правочину, має встановити мотиви передачі в дар майна, зокрема, у випадках коли дарувальник та обдарований не перебувають у родинних відносинах.
Якщо законодавством передбачено переважне право інших осіб на купівлю певного майна, то власник майна, який вчинив правочин дарування, повинен довести розумні мотиви такого правочину. За відсутності таких мотивів (зокрема, у випадку дарування майна, яке має значну вартість, сторонній особі) правочин може бути визнаний судом удаваним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №912/3747/20).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15.07.2020 року у справі №761/20498/20 (судове провадження № 1-кс/761/12778/2020) в рамках кримінального провадження №32020000000000077 від 24.06.2020 року щодо накладення арешту на нерухоме майно ТОВ Фірма "Укрзовнішіформ", на вирок Печерського районного суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 757/37682/23-к в рамках кримінального провадження 72023000120000072 згідно якого за твердженням позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України та заяву ОСОБА_1 посвідчена 20.10.2023 року приватним нотаріусом КМНО Кошевою В.О. яка зареєстрована в реєстрі за №1772.
Позивач/скаржник стверджує, що зазначеним вироком суду від 26.10.2023 у справі № 757/37682/23-к встановлені обставини фіктивності набуття ОСОБА_2 у власність частки у статутному капіталі ТОВ Фірма "Укрзовнішінформ" та призначення себе його директором.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже аналізуючи вирок Печерського районного суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №757/37682/23-к в рамках кримінального провадження 72023000120000072, колегія суддів дійшла висновку, що зазначене не підтверджує наявності у ОСОБА_1 мотиву здійснити саме продаж частки у статутному капіталі Фірма "Укрзовнішінформ", зокрема вирок не містить відомостей щодо факту та обставин передачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 грошових коштів за подаровану частку 13.09.2022.
Водночас, колегія суддів звертає увагу скаржника, що відомості вироку щодо отримання ОСОБА_1 суми у розмірі 10 000,00 грн. стосуються виключно подій 2018 року.
Щодо ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 15.07.2020 у справі №761/20498/20 (судове провадження № 1-кс/761/12778/2020) у рамках кримінального провадження №32020000000000077 від 24.06.2020 щодо накладення арешту на нерухоме майно ТОВ Фірма "Укрзовнішіформ", колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 15.07.2020 у справі №761/20498/20 (судове провадження № 1-кс/761/12778/2020) не є належним доказом, який підтверджує заявлені вимоги позивача, оскільки не стосується предмету спору.
Щодо наданої суду першої інстанції позивачем заяви ОСОБА_1 від 12.10.2023 посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошева В.О. зареєстрованого в реєстрі за №1772, суд апеляційнійної інстанції зазначає.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Згідно статті 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.
Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що подана заява не відповідає ч. 2, ст. 88 ГПК України, оскільки не містить підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
Як зазначалось колегією суддів вище, що судом апеляційної інстанції належним чином повідомлено ОСОБА_1 про розгляд справи, проте ОСОБА_1 чи його законний представник не з`являлися в судові засідання апеляційної інстанції, а матеріали справи не містять поданого відзиву, заперечення, або визнання відповідачем такого позову.
Також позивачем надано протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 10.10.2023 у кримінальному провадженні №22023000000000889 від 04.09.2023 згідно якого ОСОБА_1 зазначив, що у вересні 2022 підписував не відомі йому документи з приводу дарування частки у статутному капіталі ТОВ Фірма "Укрзовнішінформ" на його ім`я та про те, що за дані дії ОСОБА_1 отримав грошову винагороду у розмірі 10 000 грн.
Разом із тим вимоги до протоколу, складеного в кримінальному провадженні, унормовані статтею 104 КПК України.
Так, згідно з цією статтею у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.
У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.
Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього.
Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.
Протокол складається з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
місце, час проведення та назву процесуальної дії;
особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада);
всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);
інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;
2) описової частини, яка повинна містити відомості про:
послідовність дій;
отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;
3) заключної частини, яка повинна містити відомості про:
вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;
виготовлені дублікати документів, а також копії інформації, у тому числі комп`ютерних даних, та спосіб їх ідентифікації;
спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;
зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.
Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.
Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.
Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.
Крім того, за змістом статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Таким чином, до показань свідка у господарському та кримінальному судочинстві висуваються різні вимоги, зокрема, до їх процесуальної форми.
Зважаючи на норми статей 23, 104 КПК України, протокол допиту, складений на досудовому розслідуванні, за процесуальною формою не відповідає вимогам, що висуваються до показань свідка у господарському судочинстві (пункт 3 частини другої статті 73, §2 глави 5 розділу І ГПК України).
Серед іншого, показання свідка за загальним правилом викладаються письмово у заяві свідка, підпис на якій посвідчується нотаріусом, тоді як до протоколу допиту в кримінальному провадженні таких вимог не встановлено.
Отже, доводи відповідача-2 стосовно протоколу допиту свідка від 16.10.2023 є обґрунтованими та враховуються колегією суддів.
З аналогічних мотивів не можуть братися до уваги інші протоколи допиту, зокрема, протокол допиту відповідача-1 від 17.03.2023 у межах кримінального провадження №120231051000000339.
У постанові Верховного Суду надано вказівки, що для правильного вирішення справи №910/13912/23 необхідно дослідити, чи наявні інші докази, окрім протоколу допиту відповідача-1 від 16.10.2023, щодо отримання відповідачем-1 грошової суми за вчинення спірного Договору; якщо ні, то чи підтверджують інші подані сторонами докази в сукупності удаваність Договору; чи існував зрозумілий мотив укладення відповідачем-1 та відповідачем-2 саме договору дарування, який передбачає безоплатне відчуження частки та, відповідно, погіршення майнового становища відповідача-1, без урахування обставин, встановлених на підставі протоколу допиту відповідача-1 від 16.10.2023.
Колегія суддів, з врахуванням вказівок Верховного Суду, зазначає, що ключовим моментом даної справи є зокрема наявність/відсутність доказів на підтвердження укладення Договору купівлі-продажу під виглядом дарування частки.
При цьому, ТОВ «АЙ-ТЕКО» посилаючись на такі стандарти доказування як «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) намагається переконати суд, що надані ним докази є достатніми та такими що доводять саме імовірність укладення Договору купівлі-продажу частки замість дарування.
Втім жодних імовірних, переконливих та чітких доказів поза розумним сумнівом щоб підтверджували укладення саме Договору купівлі-продажу, який є оплатним замість Договору дарування, скаржником не наведено та матеріали справи не містять.
Всі доводи позивача/скаржника зводяться до відсутності економічної складової такого Дарування, на відсутності родинних/дружніх відносин Дарувальника та Обдаровуваного.
Однак, за висновками суду апеляційної інсатнції, навіть відсутність економічної мети та відсутність родинних зв`язків не може з повною впевненістю свідчити про удаваність такого правочину.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що оспорюваний правочин є удаваним, а всі доводи позивача/скаржника зводяться до припущень, які не можуть бати підставою для задоволення даного позову.
Отже, підстави для задоволення позовних вимог щодо визання договору дарування частки у статуному капіталі ТОВ Фірма "Укрзовнішінформ" від 13.09.2022, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 удаваним та переведення прав та обов`язків покупця частини (частки) у статутному капіталі ТОВ Фірма "Укрзовнішінформ" у розмірі 99% статутного капіталу номінальною вартістю 821 700 грн. на ТОВ "АЙ-ТЕКО" відсутні, з огляду на те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження оплатності оскаржуваного договору за відчуження (передачу) частки (корпоративних прав) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Укрзовнішінформ", а також будь-яких інших, зокрема, і непрямих доказів спрямованості волі сторін в укладеному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, а відтак твердження позивача про удаваність спірного договору дарування ґрунтується на припущеннях.
Переважне право позивача передбачене ч. 5, ст. 20 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" на придбання частини частки не порушено, оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений саме договір дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Укрзовнішінформ", а не договір купівлі-продажу такої частки.
Як наслідок, підстави для задоволення похідних позовних вимог щодо визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ Фірма "Укрзовнішінформ" від 13.09.2022, визнання розміру 100% статутного капіталу ТОВ Фірма "Укрзовнішінформ" за ТОВ "АЙ-ТЕКО" та перерахування з депозитного рахунку суду коштів в сумі 10 000, 00 грн. на користь ОСОБА_2 відсутні.
Колегією суддів враховано окрему думку у справі, що була здійсненаь суддями Бакуліною С. та Студенцем В. , про наступне:
32. Отже, вироком суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, були встановлені обставини того, що ОСОБА_1 не є учасником товариства та не мав частки у статутному капіталі ТОВ Фірма "Укрзовнішінформ".
34. На нашу думку, державна реєстрація права на частку за недобросовісним набувачем не означає виникнення права власності на цей об`єкту у ОСОБА_1 , а отже подальше розпорядження набутою внаслідок вчинення злочину часткою у статутному капіталі та укладення оспорюваного договору є також незаконним, а зазначений договір підпадає під правове регулювання статті 228 ЦК, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
За вказаних обставини з`ясування дійсної правової природи оспорюваного правочину (чи був такий договором дарування чи купівлі-продажу), врахування правових позицій Верховного Суду щодо вирішення спорів про переведення прав та обов`язків покупця, з`ясування наявності/ відсутності дружніх відносин між відповідачами 1, 2, є недоцільним позаяк позивач у будь-якому випадку не може перевести на себе права на частку у статутному капіталі, яку згідно з вироком Печерського районного суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №757/37682/23-к ОСОБА_1 фактично не придбавав та не набував прав учасника товариства.»
Проте, враховуючи, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, надаючи правову оцінку даним правовідносинам, колегія суддів керувалась вказівками, викладеними у постанові Верховного Суду.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/13912/23, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/13912/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/13912/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай-Теко".
4. Матеріали справи №910/13912/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 24.06.2026. (у зв`язку із перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному та судді Гаврилюка О.М. у відпустці)
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
А.Г. Майданевич
