Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
23 липня 2026 року
м. Київ
справа № 420/33100/25
адміністративне провадження № К/990/32385/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі № 420/33100/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», як Центр оцінювання функціонування стану особи, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», як Центр оцінювання функціонування стану особи, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» як Центру оцінювання функціонального стану особи від 27 лютого 2025 року № ЦО-10987 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії про скасування ОСОБА_1 другої II групи інвалідності з 05 лютого 2024 року по 31 березня 2025 року;
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області: рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155250027069 від 27 березня 2025 року про припинення виплати пенсії по інвалідності II групи ОСОБА_1 і закриття особового рахунку; рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про прийняття суми переплати пенсії на облік від 24 липня 2025 року № 2690, відповідно до якого ОСОБА_1 встановлено суму переплати пенсії в розмірі 195 779 грн 64 коп., яку прийнято на облік, проведено перерахунок з 05 лютого 2024 року по 31 березня 2025 року по скасованій інвалідності II групи, а також припинено виплату пенсії з 01 квітня 2025 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 з 01 квітня 2025 року виплату пенсії по інвалідності II (другої) групи, встановленої ОСОБА_1 актом огляду медико-соціальної експертної комісії від 05 лютого 2024 року № 75, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 882182, виданою Обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 Міністерства охорони здоров`я України, та нарахувати і виплатити ОСОБА_1 заборгованість, яка утворилася внаслідок припинення виплати пенсії по інвалідності II (другої) групи з 01 квітня 2025 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року позов задоволено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», як Центру оцінювання функціонального стану особи, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
У поданій касаційній скарзі, підставами для відкриття касаційного провадження, скаржник зазначає пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01 травня 2026 року у справі № 280/26/24, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції не врахував викладені у ній висновки щодо застосування положень Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та Закону України «Про адміністративну процедуру».
Водночас Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
При вирішенні питання подібності правовідносин у судових справах, Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).
Так, касаційна скарга не містить аргументів подібності правовідносин у справі, рішення у якій ним оскаржуються, до правовідносин у справі, у якій Верховним Судом сформовано висновки щодо застосування норми права, та не зазначено висновок суду апеляційної інстанції, який суперечить позиції Верховного Суду.
Оскільки висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом установлених обставин у кожній конкретній справі окремо, за відсутності належного обґрунтування застосовності таких висновків до спірних правовідносин, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження без розгляду поданого ним клопотання про розгляд справи за участю сторін, а також зазначає, що повістку-повідомлення про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження від 15 червня 2026 року та інформацію про дату слухання й ухвалення рішення від 16 червня 2026 року (технологічний документ) він отримав після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції.
Так, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права у випадках, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, у разі посилання на зазначену підставу касаційного оскарження скаржник повинен не лише зазначити про допущене, на його думку, порушення норм процесуального права, а й навести належне правове обґрунтування того, яке саме порушення, передбачене частинами другою або третьою статті 353 КАС України, мало місце, у чому воно полягає, яким чином таке порушення вплинуло на правильність вирішення спору та чому саме воно є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження, витребувано матеріали справи та запропоновано учасникам справи протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали подати відзив на апеляційну скаргу.
Після надходження матеріалів справи ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України. Копію зазначеної ухвали постановлено направити учасникам справи.
При цьому пунктом 3 частини першої статті 311 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції розглянути справу без повідомлення учасників справи у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У касаційній скарзі скаржник не наводить доводів щодо відсутності у суду апеляційної інстанції процесуальних підстав для застосування саме такого порядку розгляду справи, а також не обґрунтовує, яким чином наведені ним обставини свідчать про наявність процесуального порушення, передбаченого частинами другою або третьою статті 353 КАС України.
Посилання скаржника на отримання повістки-повідомлення від 15 червня 2026 року та технологічного документа від 16 червня 2026 року саме по собі не спростовує того, що процесуальне рішення про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження було прийнято судом апеляційної інстанції ще ухвалою від 21 травня 2026 року. При цьому технологічний документ не є процесуальним рішенням суду, а лише відображає технічні дії, пов`язані з формуванням чи надсиланням відповідної інформації засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі № 420/33100/25 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяІ.В. Дашутін
