Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 420/33100/25
адміністративне провадження № К/990/35358/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року, ухвалену колегією суддів у складі Дегтярьової С.В., Крусяна А.В., Яковлєва О.В., у справі № 420/33100/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 27 лютого 2025 року № ЦО-10987 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії про скасування ОСОБА_1 . II групи інвалідності з 05 лютого 2024 року по 31 березня 2025 року;
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області: № 155250027069 від 27 березня 2025 року про припинення виплати пенсії по інвалідності II групи ОСОБА_1 і закриття особового рахунку; від 24 липня 2025 року № 2690 про прийняття суми переплати пенсії на облік, відповідно до якого ОСОБА_1 встановлено суму переплати пенсії в розмірі 195 779 грн 64 коп., яку прийнято на облік, проведено перерахунок з 05 лютого 2024 року по 31 березня 2025 року по скасованій інвалідності II групи, а також припинено виплату пенсії з 01 квітня 2025 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 з 01 квітня 2025 року виплату пенсії по інвалідності II (другої) групи, встановлену йому актом огляду медико-соціальної експертної комісії від 05 лютого 2024 року № 75, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 882182, виданою Обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 Міністерства охорони здоров`я України, та нарахувати і виплатити ОСОБА_1 заборгованість, яка утворилася внаслідок припинення виплати пенсії по інвалідності II (другої) групи з 01 квітня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначав, що оскаржуване рішення від 27 лютого 2025 року № ЦО-10987 було прийнято з порушенням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» (статті 17, 72 Закону) та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, а саме: рішення прийнято заочно, без повідомлення, без проведення особистого огляду та повного медичного обстеження, без надання можливості подати пояснення чи документи, а також без будь-якого мотивування.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення від 27 лютого 2025 року № ЦО-10987 прийнято Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» із істотним порушенням процедурних норм, що є підставою для визнання такого рішення протиправним.
Так, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав до суду жодного документу, який відповідно до пункту 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи № 1338 може бути підставою для проходження перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями. Також Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» не було надано до суду документів, що досліджувались під час прийняття такого рішення, зокрема медичних документів представленої медико-експертної справи.
Крім того, суд першої інстанції зауважив, що позивач не був жодним чином повідомлений про необхідність прибуття до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» для проведення обстеження і оцінки стану здоров`я та здійснення перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи, чим був позбавлений права на участь у проведенні засідання та наданні медичної документації.
Установивши протиправність та скасувавши рішення від 27 лютого 2025 року № ЦО-10987, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є похідними, а тому також підлягають задоволенню.
При цьому, суд першої інстанції, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», зобов`язав поновити нарахування та виплату позивачу пенсії по інвалідності за період з 01 квітня 2025 року по 01 липня 2025 року.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перевірка обґрунтованості рішення, прийнятого медико-соціальною експертною комісією відносно позивача, проведена відповідно до вимог чинного законодавства, так як були наявні підстави такої перевірки (постанова слідчого в кримінальному провадженні №62024000000000923), та з дотриманням процедури її проведення. Така перевірка відповідає меті Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів».
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що в ході перевірки комісією вивчалась медична документація позивача, на підставі якої встановлювалась інвалідність, та приймалось рішення саме за результатом її оцінювання. Центр оцінювання функціонального стану особи рішення про особисту присутність ОСОБА_1 не приймав, а тому обов`язок викликати позивача та роз`яснювати його права був відсутнім.
Також суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про похідний характер позовних вимог позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Так, суд апеляційної інстанції зауважив, що у витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №ЦО-10987 від 27 лютого 2025 року зазначено, що перевірялось рішення від 05 лютого 2024 року, а датами перевірки його обґрунтованості є період з 31 січня 2025 року по 27 лютого 2025 року. Також зазначено, що ОСОБА_1 скасовано групу інвалідності з 27 лютого 2025 року. Тобто, позивач втратив статус інваліда саме з цієї дати, а тому посилання на те, що він має підстави для отримання пенсії по інвалідності після 27 лютого 2025 року відсутні.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за наявності доказів скасування ОСОБА_1 групи інвалідності з 27 лютого 2025 року, були наявними правові підстави для припинення виплати пенсії та, як наслідок, знищення пенсійного посвідчення і прийняття суми переплати за період з 05 лютого 2024 року по 31 березня 2025 року на облік, що виключає факт порушеного права позивача у цьому випадку.
Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити позивачу з 01 квітня 2025 року пенсійні виплати за ІІ групою інвалідності, то суд апеляційної інстанції зауважив, що суд першої інстанції не врахував, що такі вимоги позивач заявив на майбутнє, тобто за відсутності порушеного права на день звернення до суду. Оскільки ці вимоги не є похідними від вимоги про визнання протиправним рішення про скасування групи інвалідності від 27 лютого 2025 року №ЦО-10987, то у їх задоволенні також слід відмовити.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи установили:
ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності, дата огляду 05 лютого 2024 року, причина інвалідності загальне захворювання.
Інвалідність позивачу встановлено на строк до 01 березня 2025 року, дата чергового переогляду 03 березня 2025 року, що підтверджено довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ №882182.
Згідно із матеріалами пенсійної справи, позивачу була призначена пенсія по інвалідності з 05 лютого 2024 року відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155250027069 від 23 лютого 2024 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області «Про перерахунок пенсії» від 27 лютого 2025 року №155250027069 позивачу продовжили виплату пенсії по інвалідності з 27 лютого 2025 року по 30 червня 2025 року на підставі п.14-6.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Установлено, що 25 липня 2025 року позивач отримав рекомендований лист від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерство охорони здоров`я України» як Центру оцінювання функціонального стану особи, яким останньому було надіслано Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 27 лютого 2025 року № ЦО-10987.
У рішенні від 27 лютого 2025 року № ЦО-10987 зазначено, що на підставі «Постанови слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судці», а саме: «листа від ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31 січня 2025 року кримінальне провадження №62024000000000923 від 21 жовтня 2024 року» за результатами перевірки, яка проведена з 31 січня 2025 року до 27 лютого 2025 року, обґрунтованості рішення МСЕК №72 від 05 лютого 2024 року, після вивчення наданої документації, експертна команда дійшла висновку, що II група інвалідності, загальне захворювання, терміном на 1 рік від 05 лютого 2024 року - встановлена необґрунтовано та не відповідає чинному законодавству. При оцінюванні функціонального стану ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни, які не дають підстав визнати його особою з інвалідністю з 05 лютого 2024 року. Підстава: «Постанова КМУ від 03 грудня 2009 року №1317».
Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було надіслано лист від 24 березня 2025 року №539/01-16 від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерство охорони здоров`я України», яким повідомлено про скасування рішення МСЕК за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами Центру оцінювання функціонального стану.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення № 155250027069 від 27 березня 2025 року про перерахунок пенсії позивача, підстава: зняття інвалідності, особливості: продовжено виплату пенсії на період дії воєнного стану з 27 лютого 2025 року по 31 березня 2025 року.
Розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155250027069 від 22 липня 2025 року, у зв`язку з рішенням експертної команди від 27 лютого 2025 року № ЦО-10987, виплату пенсії позивачу припинено, особовий рахунок закрито.
Також установлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 24 липня 2025 року №2690, в якому зазначено, що у зв`язку із невстановленням групи інвалідності з 05 лютого 2024 року на підставі інформації з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 27 лютого 2025 року №ЦО-10987, у позивача утворилась переплата в розмірі 195779, 69 грн, яка прийнята на облік в липні 2025 року.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття зазначених рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року скасувати, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року залишити в силі.
Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржник зазначає пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції застосував положення Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 та Закону України «Про адміністративну процедуру» без урахування правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 01 травня 2026 року у справі № 280/26/24 щодо обов`язковості особистого огляду особи та належного мотивування рішень органів медико-соціальної експертизи.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції про те, що: позивача не було повідомлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення про необхідність проходження повторного оцінювання, як вимагає пункт 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи № 1338, а відповідач не надав суду жодного доказу спроби такого повідомлення; оскаржуване рішення від 27 лютого 2025 року № ЦО-10987 не відповідає вимогам статті 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» щодо обов`язкового мотивування адміністративного акта, яким виявлено порушення законодавства.
При цьому, скаржник звертає увагу на те, що оскаржуване рішення від 27 лютого 2025 року № ЦО-10987 не містить жодного зіставлення задокументованих у його медичній документації діагнозів із нормативними критеріями групи інвалідності - воно обмежене декларативною фразою про «необґрунтованість» встановлення інвалідності.
Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції:
- не надав жодної правової оцінки його доводу про порушення права на участь в адміністративній процедурі (стаття 17 Закону України «Про адміністративну процедуру»);
- помилково визнав позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області такими, що не мають похідного характеру;
- неправильно кваліфікував його позовну вимогу про поновлення виплати пенсії з 01 квітня 2025 року як «передчасну»;
- не оцінив довід про незаконне ретроактивне скасування статусу (інвалід ІІ групи) замість законної відмови у його продовженні.
Відповідачі не подали відзиви на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі; дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
Положення пункту 9 частини першої статті 19 КАС України передбачають, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Отже, предметом судового перегляду є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення.
Верховний Суд зауважує, що оцінювання функціонування особи є комплексною процедурою, де суд не може підміняти спеціалізований орган у визначенні медичних діагнозів. Водночас принцип «належного урядування» зобов`язує Центр оцінювання не просто констатувати зміну строку інвалідності, а навести у рішенні чіткі мотиви порівняно з попереднім безстроковим висновком МСЕК. Відсутність таких мотивів може бути ознакою порушення вимог щодо обґрунтованості адміністративного акта (частина друга статті 2 КАС України).
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно із частиною першою статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На підставі частини другої статті 6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06 жовтня 2015 року №2961-IV (далі - Закон №2961-IV).
За визначенням, наведеним в абзаці 4 частини першої статті 1 Закону №2961-IV, інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Передумовою виникнення спірних правовідносин стало введення Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року №732/2024 в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО), яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО делеговано Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочі групи із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.
Вказане рішення ухвалене в умовах воєнного стану України з метою захисту національної безпеки.
На виконання Рішення РНБО Кабінет Міністрів України прийняв постанови «Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу» від 25 жовтня 2024 року №1207 та «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317» від 08 листопада 2024 року №1276, якими вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03 грудня 2009 року №1317.
Згідно із пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі - Положення №1317) з урахуванням змін, внесених зазначеними вище постановами Уряду України, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.
На виконання Рішення РНБО наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» від 26 жовтня 2024 року №1809:
- права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на відповідача у справі з дати підписання наказу. Затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (далі - Положення №1809);
- зазначено, що виконуючій обов`язки державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (Валентині Зражевській) протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу медико-експертних справ, скарг та документів, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» згідно з актом приймання-передачі;
- в процесі передачі медико-експертних справ та скарг відображати їх черговість для подальшого розгляду з урахування реєстрації в державному закладі «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України».
Відповідно до пунктів 1, 2 Положення №1809 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ утворюється Міністерством охорони здоров`я України. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
15 листопада 2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - постанова КМУ №1338) (положення якої в повному обсязі набули чинності з 01 січня 2025 року), якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.
Абзацами 3 та 7 пункту 3 постанови КМУ №1338 установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року. Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пункту 7 Положення №1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90), Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» від 03 грудня 2024 року №2022:
1) Права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).
2) Затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи (далі - Положення №2022).
3) Визнано таким, що втратив чинність, Наказ Міністерства охорони здоров`я «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» України від 26 жовтня 2024 року №1809 (у редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2024 року №1900).
Згідно із пунктом 10 Положення №2022 Центр оцінювання:
1) надає організаційно-методичне консультування експертним командам;
2) залучає лікарів закладів охорони здоров`я незалежно від форми власності за їх згодою (за необхідності) до роботи Центру оцінювання;
3) проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями:
- на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду;
- за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Якщо за результатами перевірки обґрунтованості прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинне бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, щодо якого проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень, проведених на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова;
4) здійснює обмін інформацією з питань, пов`язаних з організацією проведення оцінювання, відповідно до цього Положення;
5) узагальнює, аналізує та інформує МОЗ та правоохоронні органи про випадки необґрунтованого прийняття рішень експертними командами;
6) розглядає скарги на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи;
7) перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.
У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями;
8) проводить оцінювання повсякденного функціонування особи з числа діючих або колишніх військовослужбовців, СБУ;
9) надсилає, в разі наявності технічної можливості, до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери відомості про результати проведеного оцінювання шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта»;
10) у триденний строк надсилає витяг з рішення, що формується в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи у зв`язку з прийнятим рішенням, до територіального органу Пенсійного фонду України або структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (для особи, у яких причиною інвалідності є інвалідність з дитинства).
За наявності технічної можливості отримання зазначених відомостей здійснюється шляхом доступу суб`єкта надання публічних (електронних публічних) послуг до відповідних інформаційно-комунікаційних систем або в автоматичному режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами через систему електронної взаємодії таких систем;
11) у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності повідомляє територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про призовників та військовозобов`язаних відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.
За наявності технічної можливості отримання зазначених відомостей здійснюється шляхом доступу суб`єкта надання публічних (електронних публічних) послуг до відповідних інформаційно-комунікаційних систем або в автоматичному режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами через систему електронної взаємодії таких систем;
12) забезпечує для громадян України, які знаходяться на території держав, з якими укладено відповідні міждержавні договори (угоди):
- переклад українською мовою медичних формулярів, що передаються з території цих держав, форма яких затверджується міждержавними договорами (угодами);
- проведення оцінювання таких осіб.
Рішення про встановлення інвалідності може прийматися під час заочного розгляду справи за результатами медичного обстеження в країні перебування відповідно до міждержавних договорів (угод);
13) щороку збирає та подає до Міністерства охорони здоров`я України в терміни, визначені законодавством, Звіт про причини інвалідності, показання до медичної, професійної і соціальної реабілітації.
14) здійснює інші функції, визначені законодавством.
Реалізація функцій Центру оцінювання, визначених підпунктами 3, 6, 7, 8 цього пункту, забезпечується експертними командами Центру оцінювання.
Абзацом другим пункту 8 Положення №1338 встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду; за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідно до пункту 18 Положення №2022 Центр оцінювання має право:
- одержувати від державних органів, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи експертних команд Центру оцінювання;
- направляти особу, що звертається для встановлення інвалідності, до закладів охорони здоров`я для проведення додаткового медичного обстеження з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;
- залучати до роботи Центру оцінювання лікарів закладів охорони здоров`я державної форми власності, за їх згодою;
- допускати за письмовою заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, уповноваженого представника особи на розгляд експертної команди Центру оцінювання;
- розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, та відповідних клопотань особи.
Верховний Суд бере до уваги положення статті 25 Закону №2073-IX, якою врегульовано питання адміністративного правонаступництва. Передача повноважень від Центральної медико-соціальної експертної комісії до державної установи, визначеної наказом МОЗ №2022 як Центр оцінювання функціонального стану особи, свідчить про повний перехід компетенції у відповідній сфері.
Відповідно до частини другої статті 25 зазначеного Закону правонаступник продовжує здійснення функцій і повноважень попереднього органу у межах та спосіб, встановлених законодавством. Такий перехід охоплює не лише реалізацію наданих прав, а й виконання обов`язків щодо забезпечення законності раніше прийнятих індивідуальних актів шляхом застосування передбачених спеціальним нормативним регулюванням механізмів перевірки та контролю.
Таким чином, з 26 жовтня 2024 року на відповідача було покладено права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України, а з 03 грудня 2024 року на відповідача покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи.
Положення пункту 10 Порядку №1338 передбачають, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.
Пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:
- на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;
- за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);
- за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
Порядок здійснення моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується МОЗ.
До складу робочих груп з моніторингу за їх згодою можуть входити медичні працівники, представники територіальних органів (підрозділів) Пенсійного фонду України, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, СБУ, Національного антикорупційного бюро, громадських об`єднань, які провадять діяльність у сфері запобігання та/або протидії корупції.
Робоча група з моніторингу:
- здійснює моніторинг рішень, прийнятих експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями, які провадили діяльність у межах відповідного регіону;
- формує запити до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо перевірки обґрунтованості рішень, що підлягають моніторингу, у разі виявлення ознак систематичного необґрунтованого прийняття рішень окремими експертними командами та/або медико-соціальними експертними комісіями.
Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.
Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Здійснивши системний аналіз вищенаведених положень Порядку №1338 у взаємозв`язку з нормами процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач у цих правовідносинах виступає як суб`єкт владних повноважень, чия діяльність підпадає під дію пункту 9 частини першої статті 19 КАС України. Зазначена норма прямо відносить до юрисдикції адміністративних судів спори щодо оскарження рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, оскільки такі рішення є обов`язковими для органів державної влади та інших осіб.
У межах цієї спеціальної компетенції відповідач має право проводити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК стосовно відповідної особи не лише за її ініціативою або у разі настання встановленого строку, а й за наявності чітко визначених підстав, що випливають з його контрольно-моніторингових функцій. Такими підставами можуть бути:
- на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді;
- за запитом робочої групи з моніторингу;
- за результатами внутрішнього моніторингу, здійснення якого забезпечується безпосередньо Центром оцінювання функціонального стану особи.
Отже, визначальним для перевірки дотримання відповідачем порядку здійснення перевірки оскаржуваного рішення є встановлення підставності його перегляду.
У контексті оцінки підставності ініціювання перевірки варто враховувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 826/2212/17, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого, прийняті у межах кримінального провадження, до моменту їх скасування у встановленому КПК України порядку.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2026 року у справі № 280/4630/25 виснував, що якщо документ правоохоронного органу, на який посилається відповідач, має характер процесуального акта, прийнятого в межах кримінального провадження, та є обов`язковим до виконання, його отримання створює для відповідача правовий обов`язок реагування у межах компетенції, визначеної пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Водночас для визнання такого документа належною підставою у розумінні пункту 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи судам необхідно встановити його процесуальну природу та відповідність формі, передбаченій законом. Сам по собі лист правоохоронного органу без з`ясування, чи є він процесуальним рішенням у межах кримінального провадження або належним запитом робочої групи з моніторингу, не може автоматично свідчити про виникнення у відповідача обов`язку проведення перевірки.
Разом з тим, у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій не було належним чином з`ясовано підставу для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача.
Згідно із витягом з рішення від 27 лютого 2025 року № ЦО-10987, в графі 6.1 (підстава для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці) вказано «постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді». В графі 6.2 (реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці) зазначено «лист від ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025, кримінальне провадження № 62024000000000923 від 21.10.2024», однак без зазначення документу, який має бути підставою для порушення перевірки обґрунтованості рішення, що стосується позивача.
Матеріали справи не містять документів, що слугували підставою для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення щодо встановлення позивачу групи інвалідності та прийняття оскаржуваного рішення.
Суд першої інстанції, всупереч законодавчій вимозі щодо необхідності офіційного з`ясування всіх обставин у справі, лише констатував, що відповідач таких доказів не надав.
Своєю чергою, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначені обставини також не з`ясував.
Колегія суддів наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі передбачає активну роль суду в адміністративному процесі, що відрізняє його від суто змагальної моделі судочинства. Коли у змагальному процесі суд обмежується оцінкою доводів і доказів, поданих сторонами, то в адміністративному судочинстві суд зобов`язаний забезпечити повне та всебічне з`ясування всіх обставин, необхідних для ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.
Суд самостійно визначає коло обставин, які підлягають встановленню для правильного вирішення спору, не лише досліджує надані сторонами докази, а й оцінює їхню достовірність (стаття 75 КАС України) та достатність (стаття 76 КАС України).
У разі потреби суд має право витребовувати додаткові докази, звертати увагу учасників процесу на прогалини в доказовій базі та пропонувати їм надати уточнені або нові матеріали.
При цьому саме на суб`єкта владних повноважень покладається розширений обов`язок доказування, зокрема він зобов`язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть слугувати доказами у справі (абзац другий частини другої статті 77 КАС України).
Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі кореспондується з принципом офіційності адміністративної процедури, закріпленим у пункті 11 статті 4 Закону №2073-IX.
Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 16 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов`язаний з власної ініціативи з`ясувати всі обставини, які мають значення для прийняття рішення, а у разі потреби - витребувати необхідні документи та відомості. Згідно з частиною другою статті 52 цього Закону адміністративний орган самостійно отримує документи та інформацію, якими володіють інші органи державної влади, якщо такі дані є необхідними для здійснення провадження.
Тобто, обов`язок всебічного з`ясування обставин лежить як на суді, так і на суб`єкті владних повноважень, оскільки його дії також є частиною адміністративної процедури.
Суди першої та апеляційної інстанцій мали врахувати цей принцип і не обмежуватися лише формальним оцінюванням наданих сторонами доказів, а активно сприяти з`ясуванню всіх обставин у справі.
Принцип офіційності сприяє реалізації основних засад адміністративного судочинства - законності, об`єктивності та справедливості, забезпечує баланс між активною участю сторін у процесі та відповідальністю суду за всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи.
Зазначене узгоджується з висновками щодо застосування норм процесуального права, викладених у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі №818/154/16 та від 20 квітня 2021 року у справі №817/1269/17.
Ураховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій не було дотримано принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, передбаченого статтею 9 КАС України. Не вживши заходів щодо витребування доказів у цій справі, суди позбавили себе можливості надати їм належну правову оцінку в порядку статті 90 КАС України. Таким чином, судами надано оцінку фактичним обставинам справи на підставі неповного обсягу доказів, що є порушенням норм процесуального права.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанції порушили принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, то такі рішення підлягають скасуванню, а справу, відповідно до правил статті 353 КАС України належить направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд також зауважує, що у випадку повторного виявлення під час нового розгляду справи фактів неналежного виконання учасниками справи їхніх процесуальних обов`язків (зокрема, щодо надання витребуваних судом доказів) або встановлення порушень закону з боку суб`єктів владних повноважень, суд першої інстанції не обмежений у праві скористатися механізмом, передбаченим статтею 249 КАС України, щодо постановлення окремої ухвали з метою усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону чи процесуальних норм.
З огляду на результат касаційного розгляду, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі № 420/33100/25 скасувати.
Указану справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов
