Єдиний державний реєстр судових рішень
справа № 752/3051/25 головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж.І.
провадження № 22-ц/824/14462/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
07 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кордюкової Ж.І. у м. Києві, повний текст рішення складено 21 квітня 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2025 року ТОВ «Новобудова» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з травня 2023 року по грудень 2024 року у розмірі 21 142,26 грн., 3% річних від простроченої суми за період з січня 2024 року по грудень 2024 року у розмірі 781,49 грн., інфляційні втрати за період з січня 2024 року по грудень 2024 року у розмірі 2 856,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство здійснює діяльність з надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинків та іншим юридичним та фізичним особам, експлуатація та обслуговування житлового фонду, внутрішньо-будинкових інженерних мереж, систем та обладнання об`єктів соціально-побутового призначення, в тому числі технічне обслуговування, реконструкція, капітальний і поточний ремонт. Рішенням правління Акціонерного товариства Холдингової компанії «Київміськбуд» від 07.12.2007 № 149/0/5-07 та АВІЗО від 26.03.2009 № 378 житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 переданий на баланс, обслуговування та експлуатацію ТОВ «Новобудова». Таким чином, позивачу переданий в експлуатацію та обслуговування житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому знаходиться квартира АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 . Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 05 грудня 2019 року ТОВ «Новобудова» визначено управителем вказаного багатоквартирного будинку та затверджено умови договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. 31 січня 2020 року між ТОВ «Новобудова» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в особі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що діють на підставі Протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 05 грудня 2019 року, укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , згідно з яким предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку і спільного майна та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1 , а споживачем забезпечення своєчасної оплати послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені договором. Житлово-комунальні послуги у зазначеному будинку надавались безперебійно. Відповідач не сплачував спожиті житлово-комунальні послуги, внаслідок чого за період з 01 травня 2023 року по 01 січня 2025 року утворилась заборгованість в розмірі 24 780,07 грн. Також відповідач зобов`язаний сплатити 3% річних від простроченої суми за період з 01 січня 2024 року по 01 січня 2025 року у розмірі 781,49 грн. та інфляційні втрати за період з 01 січня 2024 року по 01 січня 2025 року у розмірі 2 856,32 грн.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року позов ТОВ «Новобудова» задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з травня 2023 року по грудень 2024 року у розмірі 21 142,26 грн., 3% річних від простроченої суми за період з січня 2024 року по грудень 2024 року у розмірі 781,49 грн., інфляційні втрати за період з січня 2024 року по грудень 2024 року у розмірі 2 856,32 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для надання доказів сплати судового збору та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто.
Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року із направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції у постанові від 26 червня 2026 року виходив з того, що суд, визнаючи апеляційну скаргу неподаною з підстав несплати відповідачем судового збору на рішення суду, яким з нього, як з учасника бойових дій, стягнуто заборгованість за житлово-комунальні послуги, оскільки він є відповідачем, а не позивачем у справі, допустив звужене тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», що є неправильним.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, розглянув справу за відсутності учасника процесу, (відповідача) щодо якого немає відомостей про вручення йому ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з доданими до неї документами, що є порушенням статті 6 Конвенції та грубим порушенням вимог статей 2, 4, 8, 43, 128, 187, 190, 272 ЦПК України. Суд першої інстанції не з`ясував обставини справи за яких позивачем разом позовною заявою не надано суду: жодного доказу щодо фактичного надання житлово-комунальних послуг, які співвласниками з відповідачем були дійсно спожиті, а саме: акти виконаних робіт, звіти, акти приймання-передачі наданих послуг підписані обома сторонами, платіжні документи (квитанції про оплату товарів, послуг, виписки з банківського рахунку чи систем онлайн-оплати, які підтверджують факти перерахування коштів), журнали обліку наданих послуг, акти перевірки реального надання послуг позивачем, та інше. Крім того, позивач в порушення вимог порядку № 373 для розрахунку розміру пільги відповідача з 2020 року уповноваженому органу (зараз це є Пенсійний фонд України), не подавав відповідну інформацію щодо: зміни ціни на послугу, розмір внесків/платежів на послуги, та інше. Васлідок чого розрахунок ціни послуги за незаконно підвищеним тарифом позивача для відповідача суттєво відрізняється від розрахунку ціни послуги за (попереднім, заниженим) неактуальним тарифом Пенсійного фонду України (далі ПФУ), на шкоду відповідачу (учаснику бойових дій), який в результаті цих маніпуляцій штучно позбавлений отримання пільги у розмірі 75% встановленого Законом у грошовій формі, відповідно не має такої можливості оплачувати у належному розмірі фактично надані житлово-комунальні послуги позивачу з його ж вини. Тобто, внаслідок порушень законодавства України позивачем, у тому числі окрім іншого, він не отримує оплату за надані житлові послуги тому що з його вини відповідач не отримує пільгу (у розмірі 75%) у грошовій формі, що судом першої інстанції не встановлено, а безпідставно визнано доведеним. Тому, розрахунок заборгованості відповідача поданий до суду з позовною заявою складений всупереч вказаним вимогам Закону № 3551-ХІІ, що порушує права відповідача на надану пільгу (75% знижка плати за житло), але судом першої інстанції ці обставини, які не доведені позивачем достовірними та допустимими доказами, помилково визнані встановленими. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 21 142,26 грн. та інших сум, задоволенню не підлягають, оскільки її виникнення є наслідком протиправної бездіяльності позивача, недотриманням законодавства, зумовлюється відсутністю доказів надання комунальних послуг, що відповідно вказує на недоведеність обставин, що мають значення для даної справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими. Вказаний позивачем у розрахунку тариф не є чинним, оскільки його не було погоджено уповноваженими від співвласників багатоквартирного будинку згідно умовами договору № 10 від 31 січня 2020 року, тобто він є незаконним. Позивачем протиправно змінено тарифи на комунальні послуги, однак про це всупереч пункту 5 Порядку № 373, ним не повідомлено Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві для розрахунку розміру пільги відповідача (за комунальні послуги) у грошовій формі, що унеможливило перерахування позивачу та сприяло виникненню заборгованості за ці послуги з вини останнього.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Новобудова» зазначає, що у відповідності до вимог Закону № 417, рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , проведених 05 грудня 2019, оформленого протоколом зборів співвласників від 20 грудня 2019 року Позивача - ТОВ «Новобудова» визначено управителем Будинку, затверджено умови договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, обрано уповноважених осіб співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, та уповноважено позивача на укладення з підрядною організацією договору про надання послуги з вивезення твердих побутових відходів на умовах погоджених сторонами та здійснювати розрахунки зі співвласниками за спожиті послуги. 31 січня 2020 року між позивачем - ТОВ «Новобудова» та уповноваженими зборами співвласників Будинку особами, які діють на підставі Протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 05 грудня 2019 року - підписаний Договір № 10 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, умови даного Договору відповідають умовам Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженого 05 вересня 2018 року постановою КМУ № 712 «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком», та містить всі істотні умови, передбачені Цивільним кодексом України, зокрема: предмет договору, права та обов`язки сторін, ціну послуг та порядок розрахунків, строк дії Договору та інші умови, та відповідні додатки, а саме: список співвласників і площу квартир та приміщень, що перебувають у їх власності; загальні відомості про будинок; перелік технічної документації на будинок; вимоги до якості послуги з управління будинком; кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території. Відповідно до п.1 вказаного Договору, управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. Отже, предметом Договору є надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Ця діяльність прямо передбачена статтею 5 Закону № 2189, а право співвласників передати управління будинком управителю - статтею 9 Закону № 417. Таким чином, зміст правочину не суперечить законодавству та інтересам держави й суспільства. З огляду на вищевикладене, Договір укладений у відповідності до вимог ЦК України, Закону № 417, Закону № 2189-VIII, а отже є дійсним. Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 Закону № 2189-VІІІ ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення , та включає в себе: - витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; - винагороду управителю (адмінуправлінські витрати). Ціна послуги з управління (п.10 Договору) та порядок зміни вартості ціни на послугу з управління багатоквартирним будинком (п.29,40,43 Договору) погоджені сторонами та врегульовані в Договорі. Так, у зв`язку із підвищенням з 01 грудня 2021 року, та з 01 січня 2024 року розміру мінімальної заробітної плати, та з 01 червня 2023 року тарифу на електричну енергію на 57%, зростання вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів, вартості матеріалів, тощо, ТОВ «Новобудова» керуючись п. 40, 43 Договору, із дотриманням вимог п.15 Договору, було повідомлено співвласників Будинку про зміну ціни послуги з управління багатоквартирним будинком шляхом розміщення оголошень на інформаційному стенді у під`їздах Будинку. В матеріалах справи відсутнє рішення суду, яким би визнавалися недійсними прийняті співвласниками Будинку на зборах рішення від 05 грудня 2019 року, оформлені протоколом зборів співвласників від 20 грудня 2019 року. Відсутність актів виконаних робіт до договорів, укладених позивачем з підрядними організаціями з метою забезпечення Будинку необхідними послугами не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, та відповідно відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за спожиті послуги. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача, а позивач відмовив останньому у можливості ознайомитися з актами наданих послуг до договорів, укладених позивачем з підрядними організаціями протягом спірного періоду. Щодо пільг на оплату житлово-комунальних послуг, вказує, що нарахування пільг та субсидій з подальшим відшкодуванням з боку держави та/або органів місцевого самоврядування, здійснювалось на підставі Постанови КМУ № 860 від 13.11.2013 року, яка втратила чинність на підставі прийняття Постанови КМУ № 606 від 26.07.2018 року. Постановою Кабінету Міністрів України № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі» від 17 квітня 2019 року з наступними змінами, затверджено ПОРЯДОК надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, яким внесено зміни до механізмів відшкодування пільг та субсидій. Так, згідно п. 3. зазначеної постанови визначено уповноваженим банком, який забезпечує банківське обслуговування реалізації механізму надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій безготівковій формі, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Пунктом 3 постанови установлено, що пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються у грошовій безготівковій або готівковій формі до грудня 2022 року включно. Із січня 2023 року пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються виключно у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України. Отже, згідно із Порядком, затверджених постановою КМ № 373, змінився механізм надання та розрахунку громадянам пільг на оплату житлово-комунальних послуг, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, витрат з управління багатоквартирним будинком (для громадян, що проживають у будинках, де визначено управителя або створено об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельні (житлові) кооперативи). За новим механізмом пільги на оплату житлово-комунальних послуг та інших витрат до 01 січня 2023 року розраховувалися структурними підрозділами з питань соціального захисту населення, а з січня 2023 року - органами пенсійного Фонду, а не управителями багатоквартирним будинком чи виконавцями комунальних послуг, об`єднаннями. З урахуванням положень зазначеного Порядку, при наданні пільг у грошовій формі (готівковій чи безготівковій формі) управителі, виконавці комунальних послуг нараховують повну плату за спожиті житлово-комунальні послуги, внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (за їх наявності) - без урахування розміру пільг. Отже з урахуванням вказаного, позивачем обґрунтовано виставлялися рахунки на оплату житлово комунальних послуг по особовому рахунку відповідача на повну суму, враховуючи законодавчо визначений порядок їх нарахування.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, рішенням правління Акціонерного товариства Холдингової компанії «Київміськбуд» від 07.12.2007 № 200/0/5-06 та АВІЗО від 26.03.2009 № 378 житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 переданий на баланс, обслуговування та експлуатацію ТОВ «Новобудова».
ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою від 15 грудня 2022 року № 317777449.
ОСОБА_1 з 02 квітня 2003 року має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 .
Відповідно до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 05 грудня 2019 року, за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «Новобудова» визначено управителем будинку АДРЕСА_1 та затверджено умови договору про надання послуг з управління будинком.
31 січня 2020 року між ТОВ «Новобудова» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 05 грудня 2019 року укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , згідно з яким предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку і спільного майна та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1 , а споживачем забезпечення своєчасної оплати послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені договором.
Як передбачено п. 3 договору, послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб співвласників та мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладання індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно змісту п. 10 договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком ціна послуги з управління (крім квартир та нежитлових приміщень першого поверху) становить 7,91 грн. (в тому числі податок на додану вартість) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 6,83 грн. відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься у додатку 5 до договору; винагороду управителю в розмірі 1,08 грн. на місяць.
У відповідності до п. 28 договору цей договір набирає чинності з 01 лютого 2020 року та укладається строком на один рік.
Пунктом 29 договору встановлено, що якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік, із застосуванням умов формування кошторису на послугу з управління багатоквартирним будинком, зазначених в п. 40 цього договору.
Згідно з п. 40 Договору сторони погодили, що у разі пролонгації договору та/або зміни протягом строку дії договору витрат на управління будинком і поточний ремонт спільного майна будинку з об`єктивних, не залежним від управителя причин (зміна встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати або регульованих цін на електричну енергію для забезпечення функціонування спільного майна будинку, розміру податків та зборів та ін.), управитель має право змінити розмір витрат на управління багатоквартирним будинком, відповідно до законодавчих змін та/або здійснювати перерозподіл витрат у структурі кошторису витрат з доведенням такої інформації до відома співвласників одним із способів, зазначених в п. 15 договору.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з підвищенням з 01 грудня 2021 року та з 01 січня 2024 року розміру мінімальної заробітної плати, та з 01 червня 2023 року тарифу електричну енергію, зростання вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів, вартості матеріалів тощо, керуючись п. 40, 43 Договору № 10 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31 січня 2020 року ТОВ «Новобудова» було повідомлено співвласників про зміну ціни послуги з управління багатоквартирним будинком, яка з 01 січня 2022 року 01 січня 2024 року становить: 9,30 грн. (в тому числі податок на додану вартість) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 7,97 грн. відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься у додатку 5 до договору; винагороду управителю в розмірі 1,33 грн. на місяць, а з 01 січня 2024 року по 01 січня 2025 року становить: 10,94 грн. (в тому числі податок на додану вартість) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 9,20 грн. відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься у додатку 5 до договору; винагороду управителю в розмірі 1,74 грн. на місяць.
Тобто, враховуючи площу квартири АДРЕСА_2 у будинку, а саме 94,9 кв.м., загальна вартість послуги з управління багатоквартирним будинком становить у період з 01 січня 2022 року 01 січня 2024 року - 882,57 грн. в місяць, а у період з 01 січня 2024 року по 01 січня 2025 року 1 038,21 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до визначення ТОВ «Новобудова» управителем будинку останнє обслуговувало будинок на підставі рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 142 від 16 квітня 2004 року та Авізо № 225 від 01 листопада 2004 року.
ТОВ «Новобудова» після визначення його управителем рішенням загальних зборів співвласників будинку АДРЕСА_1 продовжило надавати відповідачу комунальну послугу з вивезення твердих побутових відходів на підставі укладеного з ТОВ «Селтік ТБО» договору № 0109-16/10 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01 вересня 2016 року та договору № 10-05/01-18 про надання послуг з вивезення роздільно зібраних твердих побутових відходів (ТПВРЗ) від 01 липня 2018 року.
Згідно пункту 4.1. договору замовник зобов`язується сплачувати виконавцеві вартість послуг по вивезенню ТПВ у відповідності до узгодженого сторонами тарифу. Вартість вивезення та утилізації одного кубічного метру відходів на даний час за цим договором становить 67,54 гривень, в тому числі ПДВ - 11,26 грн/м.куб.
Згідно даних розрахунку вартості послуг з вивезення твердих побутових відходів на одного мешканця вартість вказаної послуги в місяць у будинку АДРЕСА_1 , у тому числі в квартирі АДРЕСА_2 , становить: в період травня 2023 року - 20,84 грн; в період з 01 червня 2023 року по 01 січня 2025 року - 27,38 грн.
З урахуванням викладеного, загальний розмір заборгованості відповідача за спожиті ним житлово-комунальні послуги за період з 01 травня 2023 року по 01 січня 2025 року складає 21 142,26 грн., з яких 19 519,08 грн. заборгованість послуги з управління багатоквартирним будинком та 1 623,18 грн. заборгованість послуг з вивезення твердих побутових відходів,що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
За змістом статей 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень, як співвласників багатоквартирного будинку.
Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За статтею 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 802/2021/16-а (провадження № К/9901/34858/18) міститься висновок, що «формування тарифів і їх затвердження - це різні за своїм змістом поняття, при чому формування тарифів другої групи житлово-комунальних послуг здійснюється виключно відповідним підприємством, що надає послуги, а встановлення тарифів на такі послуги здійснюється органом місцевого самоврядування в межах його компетенції та у спосіб, визначений законом».
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували як відсутність заборгованості у відповідача у заявленому до стягнення розмірі, так і неналежного надання послуг позивачем, матеріали справи не містять.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Заперечуючи щодо позовних вимог та обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на відсутність належних доказів надання позивачем житлово-комунальних послуг. В той же час, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх заперечень суду не надав.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до позивача з претензіями щодо надання послуг неналежної якості або не надання таких послуг взагалі.
Доказів неотримання житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 відповідачем суду також не надано.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність волевиявлення співвласників будинку щодо затвердження умов договору, а також допущення інших численних порушень вимог закону при прийнятті рішень зборів співвласниками будинку, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, оскільки як вказаний договір, так і рішення зборів, оформлене протоколом, судом, у встановленому порядку визнані недійсними чи скасовані не були.
Крім того,правомірність рішення, оформленого протоколом, та договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком не є предметом даного спору.
На обґрунтування своїх вимог позивач долучив до матеріалів справи докази щодо надання послуг, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що вищенаведені житлово-комунальні послуги позивач не надавав, а відповідач не отримував, а також того, що відповідач виконував свої зобов`язання за договором щодо оплати наданих послуг.
Із наданого ТОВ «Новобудова» розрахунку заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, як надавались до квартири АДРЕСА_4 , вбачається, що у відповідача перед позивачем виникала заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 травня 2023 року по 01 січня 2025 року у розмірі 21 142,26 грн., з яких 19 519,08 грн. заборгованість послуги з управління багатоквартирним будинком та 1 623,18 грн. заборгованість послуг з вивезення твердих побутових відходів.
Цей розрахунок містить усі складові тарифу, об`єми та періоди споживання.
Розрахунок складено відповідальними особами ТОВ «Новобудова» й скріплений печаткою позивача.
Відповідач власного розрахунку суду не надав.
При цьому тарифи та кошториси усіх складових розрахунку відповідачем не оскаржувались і є чинними.
За таких обставин доводи апеляційної скарги що, судом в оскаржуваному рішенні не відображено будь-які докази правильності поданого розрахунку заборгованості, апеляційним судом відхиляються.
У даному випадку наведені доводи свідчать про хибне розуміння скаржником принципу змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. (див. правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах: від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Щодо доводів апеляційної скарги про існування у відповідача права на пільги з оплати житлово-комунальних послуг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів та гарантії їх соціального статусу», апеляційний суд виходить з наступного.
Пунктом 5 частини першої статті 12 зазначеного Закону встановлено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Постановою Кабінету Міністрів України № 373 від 17 квітня 2019 року «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі» (з наступними змінами) затверджено Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі (далі - Порядок), яким внесено зміни до механізмів відшкодування пільг та субсидій.
Так, пунктом 3 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України визначено уповноваженим банком, який забезпечує банківське обслуговування реалізації механізму надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій безготівковій формі, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються у грошовій безготівковій або готівковій формі до грудня 2022 року включно. Із січня 2023 року пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються виключно у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України.
Отже, згідно із Порядком змінився механізм надання та розрахунку громадянам пільг на оплату житлово-комунальних послуг, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, витрат з управління багатоквартирним будинком (для громадян, що проживають у будинках, де визначено управителя або створено об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, житловобудівельні (житлові) кооперативи).
За чинним механізмом пільги на оплату житлово-комунальних послуг та інших витрат до 01 січня 2023 року розраховувалися структурними підрозділами з питань соціального захисту населення, а з січня 2023 року - органами Пенсійного фонду України, а не управителями багатоквартирним будинком чи виконавцями комунальних послуг, їх об`єднаннями.
Згідно з Порядком при наданні пільг у грошовій формі (готівковій чи безготівковій формі) управителі, виконавці комунальних послуг нараховують повну плату за спожиті житлово-комунальні послуги, внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (за їх наявності) - без урахування розміру пільг.
Апеляційним судом встановлено, що відповідач має статус учасника бойових дій. Учасниками справи не оспорюється право відповідача на отримання передбачених законодавством пільг.
Водночас принцип свободи волі у цивільному праві як один із основоположних принципів забезпечує учасникам цивільних відносин можливість як вільно, на власний розсуд та у встановлених законом межах, реалізовувати свої права та визначати свою поведінку, так і відмовитися від реалізації існуючого права.
Законодавець визначив механізм реалізації існуючого права відповідача на отримання передбачених законом пільг. Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про необґрунтованість розміру заборгованості за житлово-комунальні послуги без урахування пільг по їх сплаті.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 17 червня 2026 року у справі № 752/10987/23.
Доводи апеляційної скарги в частині не виконання позивачем п. 5 Порядку № 373 є безпідставними, оскільки зазначені відповідачем порушення не є предметом спору у зазначеній справі.
З матеріалів справи вбачається, що зазначені дії позивача відповідач не оскаржував. В даному випадку, відповідач, вважаючи дії позивача з не виконання п. 5 Порядку № 373 незаконними не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом.
Разом з тим зазначене ніяким чином не впливає на обов`язок відповідача сплачувати за надані позивачем послуги з управління будинком в повному обсязі за тарифами встановленими у визначеному договором розмірі.
Оскільки правовідносини, які складися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, тому позивач має право на отримання заборгованості за надані послуги із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.
Платежі, встановлені у ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер.
Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 , від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі реалізував своє право на пред`явлення позову до відповідача про стягнення заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат як споживача послуг.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за послуги з управління будинком за період з травня 2023 року по січень 2025 року за адресою: АДРЕСА_3 , апеляційний суд встановив, що нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат було здійснено помісячно, як то вимагає закон.
Крім того, позивачем при здійсненні розрахунку було враховано положення постанови Кабінету Міністрів України № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022 року, відповідно до якої було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції:
«1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285);
Таким чином, з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій поширювалася виключно на території де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окуповані території.
Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309.
Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 було заборонено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, що надавались в м. Києві з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.
З наданих суду розрахунків заборгованості вбачається, що позивачем не здійснювались нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат починаючиз травня 2023 року по січень 2024 року.
З приводу доводів апеляційної скарги про неповідомлення відповідача про розгляд справи слід зазначити, що відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
За приписами ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Оскільки в даному випадку справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін - повідомлення про дату, час і місце засідання суду не було обов`язковим, що свідчить про відсутність, визначених п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підстав для скасування правильного по суті рішення.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Отже зазначені доводи, з огляду на положення ст. 376 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування рішення.
Доводи апеляційної скарги в частині порушення судом принципу змагальності, оскільки відповідач не мав можливості подати відзив та не отримував ухвалу про відкриття провадження у справі є безпідставними.
Відповідно до наявного у справі супровідного листа від 11 лютого 2025 року, судом першої інстанції направлено відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї документами. З наявного у справі конверта з відміткою Укрпошти вбачається, що зазначений лист не отримано відповідачем, через що він повернувся до суду за закінченням терміну зберігання.
Не отримання відповідачем поштової кореспонденції не свідчить про порушення судом першої інстанції вимог закону про направлення стороні копії ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви.
Крім того, в даному випадку право відповідача заперечувати проти позову та подавати суду свої доводи та докази повністю забезпечене в межах апеляційного провадження, в ході якого ОСОБА_1 мав можливість подати апеляційну скаргу в якій викласти усі свої доводи, міркування та заперечення, в тому числі і можливість подати усі наявні у нього докази.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних Свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.
Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції постановлено з правильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.
