Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 641/2225/23
провадження № 51-5923 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Харківського апеляційного суду від 12 березня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023221070000469, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Вербівка Балаклійського району Харківської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Комінтернівського районного суду м. Харковавід 30 жовтня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-господарськими та розпорядчими функціями, на строк 10 років, без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
В строк відбування покарання ОСОБА_8 зараховано строк попереднього ув`язнення з 14.03.2023 по 30.10.2024 з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.
Скасовано дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та звільнено ОСОБА_8 з-під варти в залі суду.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.
Харківський апеляційний суд, задовольнивши частково апеляційну скаргу прокурора, скасував вказаний вирок у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок від 19 грудня 2024 року, яким призначив ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 111-1 КК України у виді штрафу у розмірі 170 000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на підприємствах з виробництвом сільськогосподарської продукціїна строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. В решті вирок залишено без змін.
Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11 червня 2025 року вирок Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2024 рокускасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
12 березня 2026 року Харківський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду від 30.10.2024 у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 111-1 КК України у виді штрафу у розмірі 170 000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-господарськими та розпорядчими функціями на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком, в результаті ведення агресивної війни Російської Федерації проти України, під час запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України воєнного стану, який неодноразово продовжувався, у березні 2022 року збройними формуваннями РФ окуповано
м. Балаклія Ізюмського району Харківської області з встановленням контролю над життєдіяльністю вказаного району.
ОСОБА_9 , будучи громадянином України, незважаючи на зобов`язання по неухильному додержанню Конституції та законів України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, будучи обізнаним про факт ведення РФ агресивної війни проти України з метою підтримки держави-агресора, її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях України та збройних формувань РФ та завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, переслідуючи мету отримання прибутку та провадження господарської діяльності у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора, на початку серпня 2022 року під час окупації Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, добровільно надав згоду голові тимчасової окупаційної адміністрації
м. Балаклія ОСОБА_10 на зайняття посади виконуючого обов`язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклійське хлібоприймальне підприємство» (код ЄДРПОУ 33582325) (далі - ТОВ «Балаклійське ХПП»), що розташоване за адресою: Харківська область, Ізюмський район,
м. Балаклія, вул. Вторчерметівська, б. 1.
В результаті цього у ОСОБА_11 , який перебував на території Балаклійської територіальної громади, на початку серпня 2022 року, виник злочинний умисел, направлений на провадження господарської діяльності у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Після цього, з метою реалізації свого злочинного умислу, отримання прибутку, забезпечення економічних програм та завдань окупаційної адміністрації
м. Балаклія, обіймаючи посаду керівника ТОВ «Балаклійське ХПП», ОСОБА_12 у період з початку серпня 2022 року добровільно проваджував господарську діяльність вказаного підприємства, що виражалося в проведенні ним на його території нарад з працівниками підприємства, на яких надавлися вказівки щодо провадження господарської діяльності, розподілу роботи між працівниками, а також здійсненні інших організаційно-розпорядчих функцій як керівника з метою організації роботи підприємства; укладенні 01.08.2022 договору № 1 «Складского хранения зерна» між «Трудовым колективом «Балаклейское хлебоприемное предприятие» и поклажедавцем ОСОБА_13 » про прийняття на зберігання до підприємства сільськогосподарської продукції; укладенні 10.08.2022 договору № 2 «Складского хранения зерна» між «Трудовым колективом «Балаклейское хлебоприемное предприятие» и поклажедавцем ФОП ОСОБА_14 » про прийняття на зберігання до підприємства сільськогосподарської продукції.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої доводи, зазначає, що при призначенні покарання апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_11 роботи, оскільки останній є офіційно працевлаштованим, а також неправильно встановлено соціальний статус засудженого, оскільки залишено поза увагою документи, що підтверджують його перебування у шлюбі, при цьому не враховано його активну громадянську позицію, яка підтверджується наданням благодійної допомоги Збройним Силам України, подяка про що міститься в матеріалах провадження.
Вважає, що при призначенні максимально суворого майнового покарання у виді штрафу, апеляційним судом не враховано попереднє ув`язнення ОСОБА_8 , а саме перебування його під вартою в умовах СІЗО з 14.03.2023 по 30.10.2024, через що засуджений несе подвійний тягар відповідальності.
Також, в оскаржуваному вироку суду відсутні будь-які мотиви та обґрунтування розміру призначеного ОСОБА_8 основного покарання у виді штрафу. Призначаючи максимальний розмір штрафу, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ч. 2 ст. 53 КК України, зокрема, щодо обов`язкового урахуванням майнового стану винного. Так, матеріалами провадження встановлено, що дохід ОСОБА_8 за 2022 рік, що охоплює період воєнного стану та окупації, склав 12 016,75 грн. Подальше тривале перебування під вартою (з 14.03.2023 по 30.10.2024) унеможливило будь-яку трудову діяльність. З січня 2023 року по грудень 2024 року ОСОБА_8 не мав місця роботи.
Крім цього, при вирішенні питання щодо призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, апеляційним судом не встановлено наявності у ОСОБА_8 корисливого мотиву під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки останній не отримував заробітної плати від окупаційної влади та не використовував активи та ресурси ТОВ «Балаклійське ХПП» з метою власного збагачення, а встановлені фактичні обставини кримінального провадження свідчать про відсутність завдання матеріальної шкоди державі, юридичним або фізичним особам.
Зазначає, що у випадку конфіскації всього майна, ОСОБА_8 разом з дружиною залишиться фактично без житла і засобів до існування, при цьому у власності дружини відсутнє будь яке житло, крім набутого під час шлюбу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , що є їх спільною сумісною власністю.
Задовольняючи частково апеляційну скаргу прокурора та вказуючи, що призначене судом першої інстанції покарання не є достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_8 , суд апеляційної інстанції призначив штраф замість призначеного судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Разом з тим, ухвалення у даному випадку судового рішення у формі вироку не узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 грудня 2021 року (справа № 617/775/20), оскільки призначення покарання у виді штрафу замість обмеження чи позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, не є застосуванням більш суворого покарання у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу сторони захисту.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Від засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 надійшли клопотання про проведення касаційного розгляду без їх участі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 111-1 КК України, у касаційній скарзі не заперечуються.
Згідно положень статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
У статті 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.
Як убачається з вироку, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який не судимий, одружений, не працює, має зареєстроване місце проживання, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, надання обвинуваченим благодійної допомоги Збройним Силам України. З урахуванням зазначених даних суд призначив ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 111-1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-господарськими та розпорядчими функціями на строк 10 років без конфіскації майна, зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 цього Кодексу.
Скасовуючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора в частині призначеного покарання та ухвалюючи свій вирок відповідно до вимог ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_8 вчинив нетяжкий злочин проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, дані про особу ОСОБА_8 , який не судимий, неодружений, не працює, має зареєстроване місце проживання, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.
З урахуванням наведеного суд призначив ОСОБА_8 покарання за ч. 4
ст. 111-1 КК України у виді штрафу у розмірі 170 000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-господарськими та розпорядчими функціями на строк 10 років, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Таким чином, суд апеляційної інстанції призначив ОСОБА_8 більш суворе покарання, оскільки застосував в якості додаткового покарання конфіскацію майна, тому доводи касаційної скарги захисника з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 617/775/20, щодо безпідставного постановлення вказаним судом рішення у формі вироку є неспроможними, про що було зазначено у постанові Суду від 11 червня 2025 року, якою скасовано вирок Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 111-1 КК України, належить до кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, відповідальність за які встановлена розділом I Особливої частини КК України.
Таким чином, призначаючи додаткове покарання у виді конфіскації майна апеляційний суд дотримався вимог ч. 2 ст. 59 КК України, оскільки вказане кримінальне правопорушення належить до злочинів проти основ національної безпеки України, а конфіскація майна прямо передбачена санкцією ч. 4 ст. 111-1 цього Кодексу, тому доводи касаційної скарги в цій частині не грунтуються на вимогах закону України про кримінальну відповідальність.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 основне покарання у виді штрафу у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 111-1 КК України, не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, оскільки апеляційний суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який не судимий, одружений, має зареєстроване місце проживання, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що обтяжують покарання, надання обвинуваченим благодійної допомоги Збройним Силам України, а також, як слідує із довідки ТзОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» від 27.05.2026 (т. 6 а. п. 87), долученої захисником до касаційної скарги, ОСОБА_12 офіційно працевлаштований з
13 січня 2025 року.
Виходячи із конкретних обставин цього кримінального провадження, враховуючи мету покарання, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу ОСОБА_11 , а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, Суд дійшов висновку про призначення засудженому за ч. 4 ст. 111-1 КК України покарання у виді штрафу у розмірі семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-господарськими та розпорядчими функціямина строк 10 років, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, окрім житла, яке відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Таким чином касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а оскаржуваний вирок зміні на підставі п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Харківського апеляційного суду від 12 березня 2026 року змінити, призначити ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 111-1 КК України покарання у виді штрафу у розмірі семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-господарськими та розпорядчими функціями на строк 10 років, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, окрім житла.
В решті судове рішення залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
