СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
09 листопада 2026 року м. Харків Справа № 905/169/25
Східний апеляційний господарський суд у складі судді Шутенко І.А.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №2298 Д/1) на ухвалу постановлену Господарським судом Донецької області у складі судді Величко Н.В. 27.10.2026 за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх.№ 4909/26 від 16.09.2026) у справі №905/169/25
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"
УСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Донецької області на стадії розпорядження майном перебуває справа №905/169/25 про банкрутство ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Гальченка Є.А.
15.09.2026 ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, в системі "Електронний суд" подано заяви про грошові вимоги до боржника, у якій (з урахуванням заяви про уточнення їх розміру від 15.09.2026 за вх. № 4909/26) просив визнати грошові вимоги до боржника в загальній сумі 1319902,63грн (а також 5 324,80грн судового збору, сплаченого за подання цієї заяви) , з яких:
794720,03грн заборгованість, що вже була присуджена до стягнення рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 14.08.2024 у справі № 226/1471/24 (654334,00грн основного боргу із заробітної плати, компенсації за відпустку та вихідної допомоги; 98173,74грн середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 08.06.2024 по 08.07.2024; 41426,90грн компенсації втрати частини доходів та 785,39грн судового збору);
509568,46грн додатково нарахований середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за новий період з 09.07.2024 по 08.12.2024 (з яких 48 546,42грн за першим звільненням та 461 022,04грн за другим звільненням);
15614,14грн додатково нарахована компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (з яких 14475,79грн за періоди березня-грудня 2020 року та квітня 2024 року, а також 1138,35грн на заробітну плату за травень 2024 року станом на 26.03.2025).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.10.2026 у справі №905/169/25 визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" в розмірі 804043,46 грн та 5324,80 грн судового збору.
Зобов`язано розпорядника майна - арбітражного керуючого Гальченка Є.А. включити до реєстру вимог кредиторів ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" грошові вимоги ОСОБА_1 відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства.
В решті вимог відмовлено.
Задовольняючи вимоги у розмірі 794720,03грн, підтверджені судовим рішенням, місцевий господарський суд виходив із принципу преюдиційності, закріпленого частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що законність та розмір вказаної суми (яка включає 654334,00 грн заборгованості по заробітній платі та інших виплатах при звільненні, 98173,74 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 08.06.2024 по 08.07.2024, 41426,90 грн компенсації втрати частини доходів та 785,39 грн судового збору) встановлені рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 14.08.2024 у цивільній справі № 226/1471/24, яке набрало законної сили 14.09.2024.
З огляду на те, що боржник не надав доказів повного або часткового виконання вказаного судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та безспірність цих вимог і наявність правових підстав для їх задоволення та включення до реєстру вимог кредиторів боржника.
Щодо відмови у визнанні додатково нарахованого середнього заробітку (509 568,46 грн). Відмовляючи у визнанні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.07.2024 по 08.12.2024 (за двома фактами звільнення), господарський суд керувався правовою природою цієї виплати та нормами матеріального права, що регулюють строки звернення до суду.
Так, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду (постанова від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19), суд зазначив, що виплата, передбачена статтею 117 КЗпП України, за своєю суттю є спеціальним видом відповідальності (санкцією) роботодавця, спрямованою на компенсацію майнових втрат працівника, і не входить до структури заробітної плати. Оскільки цивільним судом у справі № 226/1471/24 вже було застосовано до боржника таку санкцію, права заявника як потерпілого від правопорушення у трудовому спорі було належним чином захищено та компенсовано.
Суд вказав, що згідно з чинною редакцією статті 233 КЗпП України (з урахуванням змін, внесених Законом № 2352-IX), для вирішення спорів про виплату всіх належних при звільненні сум встановлено чіткий тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про нараховані суми. Про розмір та складові боргу кредитор дізнався з довідки підприємства від 26.06.2024 під час розгляду цивільної справи. Заяву до господарського суду сформовано лише 15.09.2026, тобто з пропуском встановленого строку. Клопотання про поновлення процесуального строку та доказів поважності причин його пропуску заявник суду не надав. При цьому суд зауважив, що Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 не впливає на чинність зазначених строкових обмежень, оскільки положення частини 2 статті 233 КЗпП України не виступали предметом його конституційного перегляду та є спеціальними для цієї категорії спорів.
Реалізуючи суддівський розсуд на стадії розпорядження майном боржника, суд дійшов висновку, що донарахування середнього заробітку за період понад два роки суперечить принципам розумності, справедливості та пропорційності, призведе до безпідставного збагачення кредитора та покладе надмірний фінансовий тягар на боржника, що є недопустимим у процедурі банкрутства.
Щодо вимог про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (заявлено 15 614,14 грн, з яких судом визнано 9 323,43 грн).
Аналізуючи розрахунок компенсації, здійснений кредитором на підставі Закону України № 2050-III та Порядку КМУ № 159, суд дійшов висновку, що заявник безпідставно включив у розрахунок періоди (з квітня 2020 по липень 2024 року), яким уже було надано остаточну правову оцінку Димитровським міським судом Донецької області.
Провівши самостійний перерахунок за період, що не охоплювався преюдиційним судовим рішенням (а саме з серпня 2024 року по лютий 2025 року включно), суд встановив, що належний розмір інфляційної компенсації на суму невиплаченої заробітної плати за 2020 рік та квітень 2024 року становить 8 185,08 грн.
Компенсація за затримку виплати заробітної плати за травень 2024 року за період з червня 2024 року по лютий 2025 року визнана обґрунтованою у розмірі 1 138,35 грн.
За висновками суду, загальна сума нової доведеної компенсації складає 9323,43 грн. Додавши її до раніше стягнутої цивільним судом суми (41 426,90 грн), суд визнав грошові вимоги кредитора за цією складовою в загальному розмірі 50750,33 грн, відмовивши в решті суми (6 290,71 грн) як безпідставно нараховану.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд встановив, що оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" опубліковано 26.03.2025. Заяву про визнання грошових вимог кредитором подано 15.09.2026. Керуючись частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), суд дійшов висновку, що зазначений строк пропущено, у зв`язку з чим вимоги кредитора є конкурсними, проте надають йому виключно право дорадчого голосу на зборах та в комітеті кредиторів боржника.
28.10.2026 ОСОБА_1 ( від імені якого діє адвокат Сакун В.А.) звернувся до Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1. Прийняти апеляційну скаргу ОСОБА_1 та відкрити апеляційне провадження щодо ухвали Господарського суду Донецької області від 27.10.2026 у справі № 905/169/25 у частині відхилення його грошових вимог.
2. Скасувати зазначену ухвалу в частині відмови у визнанні 515 859,17грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким додатково визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ": 48546,42грн середнього заробітку за першим звільненням, 461 022,04грн середнього заробітку за другим звільненням за період 09.07.2024-08.12.2024 та 6 290,71грн компенсації втрати частини доходів.
3. Якщо за результатами оцінки співмірності або розрахунку компенсації суд дійде висновку про підстави для часткового задоволення скарги, визначити і визнати належний додатковий розмір у межах кожної з наведених складових, окремо мотивувавши залишок відмови. Можливу відмову щодо однієї складової не поширювати автоматично на інші самостійні складові.
4. Зобов`язати розпорядника майна включити додатково визнані вимоги ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів відповідно до їх правової природи та черговості за статтею 64 КУзПБ: середній заробіток - до четвертої черги, компенсацію втрати частини зарплатних доходів - до першої черги. Розподілити підтверджені витрати апеляційного розгляду в установленому законом порядку.
5. Розглянути скаргу без участі кредитора та його представника, якщо їх явку не буде визнано обов`язковою, і надсилати процесуальні документи до електронного кабінету представника.
6. Під час вирішення питання про відкриття провадження розглянути викладене в розділі 8 клопотання та врахувати пільгу за пунктами 1 і 15 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" щодо 6290,71грн компенсації втрати частини зарплатних доходів.
7. На підставі пункту 3 частини першої та частини другої статті 8 Закону звільнити ОСОБА_1 від сплати 7 987,20грн збору за всю апеляційну скаргу.
8. Альтернативно - зменшити збір до суми, співмірної з установленими фінансовими можливостями апелянта; за відсутності підстав для звільнення від належного збору чи його залишку - відстрочити сплату до ухвалення постанови за результатами апеляційного розгляду.
9. Якщо наявних документів недостатньо для оцінки майнового стану, надати можливість подати додаткові фінансові відомості у визначений судом строк.
10. У разі відмови в заявлених заходах вручити мотивовану ухвалу через електронний кабінет представника та надати реальну можливість виконати вимогу щодо збору у встановлений судом строк.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про сплив передбаченого статтею 233 КЗпП України тримісячного строку звернення із вимогами про стягнення середнього заробітку. Оскаржувана ухвала помилково ототожнює факт загальної поінформованості представника кредитора про розмір боргу з довідки підприємства, наданої у цивільній справі, із настанням спеціальної юридичної події, визначеної статтею 116 КЗпП України, належним врученням працівникові письмового повідомлення про нараховані та виплачені при звільненні суми. Оскільки факт складання та вручення такого повідомлення роботодавцем у встановленому законом порядку матеріалами справи не доведений, перебіг процесуального строку не розпочався (в обгрунтування наведеного апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 16.09.2026 у справі № 373/1381/25). Додатково скаржник вказує на неврахування судом першої інстанції чинних перехідних норм щодо регулювання спеціальної давності в умовах воєнного стану (Закон України № 4434-IX).
Щодо правомірності нарахування додаткового середнього заробітку та критеріїв його співмірності.
Скаржник наголошує на відсутності хронологічного перетину між періодом затримки розрахунку, охопленим рішенням Димитровського міського суду Донецької області (з 08.06.2024 по 08.07.2024), та новим заявленим періодом (з 09.07.2024 по 08.12.2024 109 робочих днів). Захист прав у цивільному судочинстві за минулий час не звільняє роботодавця від відповідальності за подальше триваюче правопорушення, а сукупний строк за двома вимогами (130 робочих днів) повністю охоплюється встановленою статтею 117 КЗпП України шестимісячною межею та не призводить до її подвоєння. При цьому вимоги за другим звільненням у 2024 році є автономними і потребували окремої правової оцінки.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції обмежився формальними декларативними посиланнями на "безпідставне збагачення" та "додатковий тягар для боржника", не навівши жодних конкретних мотивів. Судом не враховано пропорційність заявлених сум санкцій до розміру непогашеного основного боргу за обома трудовими періодами (де суми відповідальності є меншими або еквівалентними сумам боргу), а також безпідставно залишено без процесуальної оцінки альтернативне клопотання кредитора про самостійне визначення судом зменшеного, але справедливого розміру відшкодування у разі визнання повного розрахунку надмірним.
Щодо методологічних помилок суду при розрахунку компенсації втрати частини доходів.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції припустився методологічної помилки при здійсненні контрольного перерахунку інфляційної компенсації на підставі Закону України № 2050-III та Порядку КМУ № 159. Суд безпідставно застосував лінійний індекс інфляції виключно за новий період затримки (серпень 2024 лютий 2025 року) до загальної суми боргу, при цьому перервавши безперервне накопичення зведеного індексу споживчих цін (ІСЦ) з моменту виникнення заборгованості у 2020 році. Математично доведений приріст інфляційних сум між двома граничними датами складає 12415,01грн, що перевищує визнану судом суму на 4229,93грн. Стосовно решти спірної суми (2 060,78грн) апелянт зазначає, що вона є правомірним залишком інфляційних втрат, який раніше не був присуджений цивільним судом виключно через межі позовних вимог на той час, а не через його необґрунтованість, та включає виправлену матеріальну базу за березень 2020 року відповідно до первинної довідки підприємства № 432.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.10.2026 справу №905/169/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гетьман Р.А., Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2026 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/169/25 (матеріали розгляду заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника); відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи.
05.11.2026 матеріали справи №905/169/25 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Розглянувши клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору, врахування пільги за пунктами 1 і 15 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" щодо 6290,71грн компенсації втрати частини зарплатних доходів, зменшення розміру судового збору до суми, співмірної з установленими фінансовими можливостями апелянта або відстрочення сплати до ухвалення постанови за результатами апеляційного розгляду, суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 10 частини 2-1 статті 4 Закону передбачено, що за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) справляється судовий збір у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2026 встановлено у розмірі 3328,00 грн.
Приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Донецької області, постановлена за результатом розгляду заяви скаржника з грошовими вимогами до боржника, з урахуванням чого за подання даної апеляційної скарги підлягає сплаті судовий збір в розмірі 7987,20грн (3328*2*150%*0,8).
До апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору, проте заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення сплати судового збору до ухвалення постанови за результатом апеляційного розгляду.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено пільги щодо сплати судового збору.
Пунктом 15 частини першої статті 5 в редакції Закону № 4508-IX від 18.06.2025 унормовано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: фізичні особи (крім суб`єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
Складовою кредиторських вимог до боржника, що заявляє ОСОБА_1 , є середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та присуджений судовий збір.
Суд зазначає, що середній заробіток за ст. 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця і своєрідною санкцією; він не входить до структури заробітної плати.
У постанові Великої Палати ВС від 8 лютого 2022 року № 755/12623/19 зроблено висновок, що звільнення від сплати судового збору, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за ст. 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця і своєрідною санкцією; він не входить до структури заробітної плати.
Крім того, на включений до складу грошових вимог судовий збір, стягнутий з боржника на користь заявника у цивільній справі, не розповсюджуються пільги, визначені у частині 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", при зверненні до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство.
Враховуючи, що відповідно до пункту 10 частини 2-1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, встановлена у фіксованому розмірі (2 прожиткових мінімуми для працездатних осіб) та не залежить від суми заявлених грошових вимог або кількості їх складових, оскільки скаржником в межах однієї заяви та, відповідно, однієї апеляційної скарги заявлено вимоги, на які пільги зі сплати судового збору за пунктами 1 та 15 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" не поширюються, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає сплаті у повному фіксованому розмірі 7987,20грн.
Разом з тим, статтею 8 Закону України "Про судовий збір" також визначено порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Відповідно до частин 1-3статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (висновок наведений у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20).
У постанові від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право на доступ до суду не є абсолютним, однак його обмеження не можуть бути такими, щоб була порушена сама суть цього права; фінансові обмеження доступу до суду, зокрема у вигляді значного судового збору, підлягають особливо ретельному контролю з точки зору пропорційності; суд не може обмежитися формальним тлумаченням положень Закону "Про судовий збір", а повинен індивідуально оцінити майновий стан заявника, реальну можливість сплатити збір та наслідки відмови у доступі до суду; підхід, за яким юридична особа фактично виключається з можливості отримати процесуальне полегшення лише з огляду на свій статус, не відповідає стандартам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; суд зобов`язаний оцінити, чи є конкретний розмір судового збору непропорційним і непосильним тягарем для заявника з урахуванням його фактичного майнового стану.
Тобто, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення/зменшення/звільнення від сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку; при зверненні з вимогою про відстрочення/зменшення/звільнення від сплати судового збору необхідним є надання актуальної інформації про фактичний майновий стан заявника.
Підставою для звільнення/зменшення або відстрочення сплати судового збору може бути, зокрема, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо, які підтверджують у сукупності на визначений конкретний період майновий стан особи, банківських виписок по рахунках тощо.
Однак, всупереч вимогам частини третьої статті 13, статті 74 ГПК України та статті 8 Закону України "Про судовий збір", заявником до апеляційної скарги не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження його актуального майнового стану (зокрема, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів за попередній календарний рік, інформації про наявність чи відсутність рухомого та нерухомого майна, банківських рахунків та залишків коштів на них тощо).
При цьому колегія суддів відхиляє викладене у пункті 9 прохальної частини клопотання про надання додаткового строку для подання фінансових відомостей у разі недостатності наявних документів. За змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" та частини першої статті 260 ГПК України обов`язок доведення обставин, які унеможливлюють або ускладнюють сплату судового збору, покладається на заявника одночасно із поданням відповідного клопотання на стадії звернення з апеляційною скаргою. Чинне процесуальне законодавство не передбачає надання особі окремого попереднього строку для збору доказів на обґрунтування клопотання до вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
За відсутності документального підтвердження майнового стану апелянта суд позбавлений можливості здійснити оцінку співмірності розміру судового збору з фінансовими можливостями заявника та перевірити наявність умов, передбачених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір".
З огляду на викладене, у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або відстрочення сплати судового збору до ухвалення постанови за результатами апеляційного розгляду слід відмовити за недоведеністю.
Водночас, враховуючи прохання заявника, викладене у пункті 10 прохальної частини апеляційної скарги (про надання реальної можливості виконати вимогу щодо сплати судового збору у разі відмови у задоволенні клопотання), суд зазначає, що гарантією реалізації цього права є встановлений частиною другою статті 260 та статтею 174 ГПК України інститут залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Протягом встановленого судом строку апелянт не позбавлений права надати докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі або повторно звернутися з відповідним клопотанням (разом з клопотанням про поновлення строку на його подання), надавши належні та актуальні докази свого майнового стану.
Зазначені вище обставини відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України є підставою для застосування наслідків, передбачених ст. 174 ГПК України, а саме, залишення апеляційної скарги без руху з метою усунення скаржником протягом 10 днів з моменту отримання цієї ухвали недоліків.
Згідно з ч. 6 ст. 260 ГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху вирішується суддею-доповідачем, визначеним в порядку ч. 1 ст. 260 ГПК України протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору в сумі 7987,20грн або обґрунтованого клопотання про звільнення/зменшення/відстрочення сплати судового збору (з клопотанням про поновлення строку на його подання), з належними та актуальними доказами майнового стану апелянта.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України, Східний апеляційний господарський
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення сплати судового збору до ухвалення постанови за результатом апеляційного розгляду.
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.10.2026 у справі №905/169/25 залишити без руху.
2. Встановити апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у сумі 7987,20грн або обґрунтоване клопотання (з клопотанням про поновлення строку на його подання) про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення сплати судового збору до ухвалення постанови за результатом апеляційного розгляду, з належними та актуальними доказами майнового стану апелянта.
3. Роз`яснити ОСОБА_1 , якщо апелянт не усуне недоліки апеляційної скарги у строк встановлений судом, вона вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати за веб-адресою https://eag.court.gov.ua/sud4875/
Суддя І.А. Шутенко