ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2012 р.
Справа № 126571/12 /9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги начальник управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до начальник управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 19.05.2011 року звернувся в суд з адміністративним позовом до начальника УМВС України в Івано-Франківській області про визнання наказів №297 від 18.04.2011 року, №39 о/с від 21.04.2011 року незаконними, поновлення на посаді та зобов'язання вчинення дій.
В обґрунтування позовних вимог покликання маються на те, що наказом начальника УМВС України в Івано-Франківської області за №297 від 18.04.2011 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ за ст.66 «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ» (далі - Положення). Наказом №39 о/с від 21.04.2011 року позивача виключено із списків особового складу органів внутрішніх справ. Позивач вважає, вказаний наказ відповідача таким, що виданий незаконно та необґрунтовано. Незаконність та необґрунтованість наказу полягає в помилковому висновку відповідача, що порушення відносно позивача прокуратурою Івано-Франківської області кримінальної справи є підставою для звільнення його з лав органів внутрішніх справ за наведеним вище пунктом Положення. Дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, проводиться у разі скоєння злочину, після набрання законної сили обвинувальним вироком суду. На підставі наведеного просив визнати наказ начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 297 від 18 квітня 2011 року про звільнення його з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення - незаконним, визнати наказ начальника УМВС України в Івано-Франківській області №39 о/с від 21 квітня 2011 року про виключення його із списків особового складу органів внутрішніх справ - незаконним, поновити його на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Богородчанського РВ УМВС України в Івано-Франківській області.
Разом з тим, позивачем було подано заява про збільшення та уточнення позовних вимог, згідно якої останній просить зобов'язати відповідача виплатити йому заробітну плату за весь час вимушеного прогулу згідно його заробітної плати за березень-квітень 2011 року та зобов'язати скасувати наказ про його звільнення, зобов'язати відповідача - начальника УМВС України в Івано-Франківській області зарахувати час вимушеного прогулу до вислуги років в органах внутрішніх справ
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника УМВС України в Івано-Франківській області №297 від 18.04.2011 року про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника УМВС України в Івано-Франківській області №39 о/с від 21.04.2011 року про виключення позивача із списків особового складу органів внутрішніх справ. Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Богородчанського РВ УМВС України в Івано-Франківській області. В решті позовних вимог відмовлено.
Суд виходив з того, що наказ від 18.04.2011 року є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки ґрунтується на висновку службового розслідування, яке проведене без дотримання вимог Інструкції «Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України». Також підлягає скасуванню наказ начальника УМВС України в Івано-Франківській області №39 о/с від 21.04.2011 року про виключення ОСОБА_2 із списків особового складу органів внутрішніх справ, оскільки він прийнятий на виконання наказу №297 від 18.04.2011 року
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В основному покликання маються на те, що є помилковими доводи сторони позивача, що причиною звільнення позивача з органів внутрішніх справ слугував факт порушення обласною прокуратурою кримінальної справи, адже в оскаржуваних наказах УМВС України в області не зазначається про наявність чи відсутність вини в інкримінованих позивачу злочинах, а мова йде про встановлені в ході досудового слідства фактів вчинення позивачем дій, які грубо порушують вимоги Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Кодексу честі працівника органів внутрішніх справ, Присяги працівника міліції, Етичного кодексу працівників органів внутрішніх справ та дискредитують його як працівника правоохоронних органів.
Також зазначається, що відповідно до п. 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 року № 114 передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу звільняються з органів внутрішніх справ. Звільнення позивача з органів внутрішніх справ стало внаслідок вчинення ним у робочий час ряду протиправних дій, що суперечать законодавству України. Факт вчинення позивачем дій, які дискредитують звання працівника міліції, підтверджується постановою слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області про порушення кримінальної справи від 14.04.2011 року та висновком службового розслідування, затвердженого 18.04.2011 року. При накладенні дисциплінарного стягнення, адміністрацією УМВС України в Івано-Франківській області в порядку статті 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» враховано тяжкість проступку та обставини за яких його скоєно. Підставою для звільнення позивача став факт невжиття останнім заходів щодо повідомлення про відомий скоєний злочин громадянином ОСОБА_3, в порушення п. 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».
Вважає, що будь-яких порушень при звільненні позивача не допущено, УМВС України в Івано-Франківській області діяло відповідно до вимог статей 1, 2, 5, 7, 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», статей 10, 18 Закону України «Про міліцію», тому оскаржувані накази є законними.
Що стосується апеляційної скарги представника позивача, то останній зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не задоволено вимоги щодо виплати грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу. Відтак просить скасувати судове рішення та задоволити заявлені вимоги в повній мірі.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, прийшла до наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.04.2011 року слідчим з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області юристом першого класу Носовичом А.Б., при розгляді матеріалів по заяві громадянина ОСОБА_3 винесено постанову про порушення стосовно позивача кримінальної справи за ознаками складу злочинів, передбачених ст.ст.364 ч.3,189 ч.2 КК України, а саме, що ОСОБА_2 вимагав у ОСОБА_3 передати гроші в сумі 1000 доларів США ОСОБА_5, погрожуючи при цьому притягнути його до кримінальної відповідальності за нібито вчинення крадіжки. Підставою для порушення кримінальної справи стали достатні дані які вказували на наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочинів, передбачених ст.ст.364 ч.3,189 ч.2 КК України.
Разом з тим, 16.04.2011 року старшим інспектором з ОД ЮС УКЗ УМВС України в Івано-Франківській області майором міліції Лизень І.Б. проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни позивачем, результати якого відображені у висновку службового розслідування від 16.04.2011 року, затвердженого 18.04.2011 року заступником начальника УМВС України.
З висновку службового розслідування вбачається, що на підставі вказаних обставин, які встановлені та відображені в постанові слідчого про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, особами, що здійснювали службове розслідування зроблено висновок, що скоєння майором міліції ОСОБА_2 злочину, насамперед, є наслідком його низьких морально-ділових якостей та відвертого нерозуміння завдань органів внутрішніх справ України. Своїми діями майор міліції ОСОБА_2 грубо порушив вимоги ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22.02.2006 року, Кодексу честі працівника органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 04.01.1996 року № 18, та Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, схваленого колегією МВС України від 05.10.2000 №7К8, які зобов'язують кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватись законодавства України і неухильно виконувати вимоги Присяги працівника внутрішніх справ України, а також у службовій діяльності бути чесним та об'єктивним, а тому підлягає звільненню з органів внутрішніх справ України згідно п.66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», за дискредитацію.
Відповідно наказом начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 297 від 18.04.2011 року «Про порушення службової дисципліни працівником Богородчанського РВ УМВС та покарання винних» за грубе порушення вимог ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22.02.2006 року, Кодексу честі працівника органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 04.01.1996 року № 18, та Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, схваленого колегією МВС України від 05.10.2000 №7К8, які зобов'язують кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватись законодавства України і неухильно виконувати вимоги Присяги працівника внутрішніх справ України, а також у службовій діяльності бути чесним та об'єктивним, старшого оперуповноваженого СКМСД Богородчанського РВ УМВС майора міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ України згідно п.66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», за дискредитацію.
Наказом начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 39 о/с від 21.04.2011 року «По особовому складу» майора міліції ОСОБА_2 старшого оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Богородчанського РВ УМВС, з 21.04.2011 року звільнено згідно із Положенням, за статтею 66 (за дискредитацію).
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Нормами ст. 2 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни
Згідно зі ст. 7 Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» в обов'язки осіб рядового і начальницького складу входить дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з честю поводити себе в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Частинами 10 та 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного виливу.
Статтями 10 та 18 Закону України «Про міліцію» зазначено, що працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.
Із наведеного вище законодавства вбачається, що працівник міліції під час виконання службових обов'язків чи не при їх виконані, зобов'язаний вжити заходів щодо припинення правопорушень, а також з честю поводити себе в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Крім того, варто зазначити, що позивачем вчинено дії, які дискредитують звання працівника міліції, що підтверджується постановою від 14.04.2011 року слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області про порушення кримінальної справи та висновком службового розслідування затвердженого 18.04.2011 року.
Відтак, при накладені дисциплінарного стягнення, адміністрацією УМВС в Івано-Франківській області в порядку статті 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», враховано тяжкість проступку, обставини за яких його скоєно, відтак будь-яких порушень при звільненні позивача не допущено, а сторона відповідача діяла у відповідності до вимог статей 1, 2, 5, 7, 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та статтями 10, 18 Закону України «Про міліцію», а тому оскаржувальні накази є правомірними.
Проаналізувавши вищенаведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи. Щодо апеляції позивача, то така безпідставна.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу начальник управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області задоволити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року по справі №2а-1650/11/0970 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до начальник управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
