ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/67701/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Олендера І.Я.,
Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання наказів незаконними, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
У травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання наказів №297 від 18 квітня 2011 року, №39 о/с від 21 квітня 2011 року незаконними, поновлення на посаді та зобов'язання вчинення дій.
В подальшому позивачем було подано заява про збільшення та уточнення позовних вимог, згідно якої останній просить зобов'язати відповідача виплатити йому заробітну плату за весь час вимушеного прогулу згідно його заробітної плати за березень-квітень 2011 року та зобов'язати скасувати наказ про його звільнення, зобов'язати відповідача - начальника УМВС України в Івано-Франківській області зарахувати час вимушеного прогулу до вислуги років в органах внутрішніх справ.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника УМВС України в Івано-Франківській області №297 від 18 квітня 2011 року про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника УМВС України в Івано-Франківській області №39 о/с від 21 квітня 2011 року про виключення позивача із списків особового складу органів внутрішніх справ. Поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Богородчанського РВ УМВС України в Івано-Франківській області. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою відмовлено позивачу у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій у справі, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 квітня 2011 року слідчим з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області юристом першого класу Носовичом А.Б., при розгляді матеріалів по заяві громадянина ОСОБА_5 винесено постанову про порушення стосовно позивача кримінальної справи за ознаками складу злочинів, передбачених ст.ст.364 ч.3,189 ч.2 КК України, а саме, що ОСОБА_3 вимагав у ОСОБА_5 передати гроші в сумі 1000 доларів США ОСОБА_6, погрожуючи при цьому притягнути його до кримінальної відповідальності за нібито вчинення крадіжки. Підставою для порушення кримінальної справи стали достатні дані які вказували на наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочинів, передбачених ст.ст.364 ч.3,189 ч.2 КК України.
Разом з тим, 16 квітня 2011 року старшим інспектором з ОД ЮС УКЗ УМВС України в Івано-Франківській області майором міліції ОСОБА_7 проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни позивачем, результати якого відображені у висновку службового розслідування від 16 квітня 2011 року, затвердженого 18 квітня 2011 року заступником начальника УМВС України.
Згідно висновку службового розслідування вбачається, що на підставі вказаних обставин, які встановлені та відображені в постанові слідчого про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, особами, що здійснювали службове розслідування зроблено висновок, що скоєння майором міліції ОСОБА_3 злочину, насамперед, є наслідком його низьких морально-ділових якостей та відвертого нерозуміння завдань органів внутрішніх справ України. Своїми діями майор міліції ОСОБА_3 грубо порушив вимоги статті 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22 лютого 2006 року, Кодексу честі працівника органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 04 січня 1996 року № 18, та Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, схваленого колегією МВС України від 05 жовтня 2000 року №7К8, які зобов'язують кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватись законодавства України і неухильно виконувати вимоги Присяги працівника внутрішніх справ України, а також у службовій діяльності бути чесним та об'єктивним, а тому підлягає звільненню з органів внутрішніх справ України згідно пункту 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», за дискредитацію.
Наказом начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 297 від 18 квітня 2011 року «Про порушення службової дисципліни працівником Богородчанського РВ УМВС та покарання винних» за грубе порушення вимог статті 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22 лютого 2006 року, Кодексу честі працівника органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 04 січня 1996 року № 18, та Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, які зобов'язують кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватись законодавства України і неухильно виконувати вимоги Присяги працівника внутрішніх справ України, а також у службовій діяльності бути чесним та об'єктивним, старшого оперуповноваженого СКМСД Богородчанського РВ УМВС майора міліції ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ України згідно п.66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», за дискредитацію.
Наказом начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 39 о/с від 21 квітня 2011 року «По особовому складу» майора міліції ОСОБА_3 старшого оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Богородчанського РВ УМВС, з 21 квітня 2011 року звільнено згідно із Положенням, за статтею 66 (за дискредитацію).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни
Згідно статті 7 Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» в обов'язки осіб рядового і начальницького складу входить дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з честю поводити себе в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Частинами 10 та 15 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного виливу.
Згідно ст.ст. 10, 18 Закону України «Про міліцію» зазначено, що працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.
З наведеного вище вбачається, що працівник міліції під час виконання службових обов'язків чи не при їх виконані, зобов'язаний вжити заходів щодо припинення правопорушень, а також з честю поводити себе в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Як було встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем вчинено дії, які дискредитують звання працівника міліції, що підтверджується постановою від 14 квітня 2011 року слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області про порушення кримінальної справи та висновком службового розслідування затвердженого 18 квітня 2011 року.
За наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що при накладені дисциплінарного стягнення, адміністрацією УМВС в Івано-Франківській області в порядку статті 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», враховано тяжкість проступку, обставини за яких його скоєно, відтак будь-яких порушень при звільненні позивача не допущено, а сторона відповідача діяла у відповідності до вимог статей 1, 2, 5, 7, 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та статтями 10, 18 Закону України «Про міліцію», а тому оскаржувані накази є правомірними.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, а в справі ухвалено нове законне рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
