ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2008 Справа№ Б26/24/147/00
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джихур О.В. (доповідач),
суддів: Ясир Л.О., Герасименко І.М.
при секретарі: Лозовському К.І.
за участю представників сторін:
від боржника: Ягольник Євгеній Леонідович, член комітету кредиторів ДП "Придніпровський хімічний завод", довіреність №20/11-08-1 від 20.11.2008р;
ліквідатор ДП "Придніпровький хімічний завод": Козаченко Володимир Михайлович, паспорт НОМЕР_1;
ліквідатор ПП "Корона": Другова Ірина Сергіївна, паспорт НОМЕР_2;
інші представники у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства “Корона”, м.Дніпродзержинськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2008р по справі № Б26/24/147-00
за заявою приватного підприємства “Корона”, м.Дніпродзержинськ
до державного підприємства “Придніпровський хімічний завод”, м.Дніпродзержинськ
про визнання грошових вимог.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2008р грошові вимоги ПП “Корона” до Державного підприємства “Придніпровський хімічний завод”, м.Дніпродзержинськ на суму 1 800 000 грн -відхилені.
Ухвала суду мотивована тим, що кредитор не довів право власності на продукцію придбану по договору купівлі -продажу, не представив оригіналів документів.
Не погодившись з ухвалою суду її оскаржує ліквідатор ПП “Корона” на предмет неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Так в порушення ст. 38 ГПК України господарський суд, не ставлячи питання про огляд оригіналів договору купівлі -продажу та накладних на відпуск фосфогіпсу, та не витребувавши їх у кредитора, прийшов до помилкового висновку про їх відсутність. Також господарським судом не надано юридичної оцінки тому факту, що розпорядник майна ДП “Придніпровський хімічний завод” не вніс у реєстр вимог кредиторів майно яке знаходиться під заставою в порушення ч.2 п.6 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Скаржник просить ухвалу господарського суду від 04.09.2008р скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ПП “Корона” до ДП “Придніпровський хімічний завод” та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Ліквідатор ДП “придніпровський хімічний завод”, член комітету кредиторів ДП "Придніпровський хімічний завод" доводи апеляційної скарги заперечують, вважають ухвалу суду законною.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін присутніх у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
27.10.2000р. господарський суд Дніпропетровської області порушив відносно Державного підприємства “Придніпровський хімічний завод” провадження у справі про банкрутство.
В газеті “Голос України” від 01.03.2002р №41 опубліковано оголошення щодо порушення відносно боржника справи про банкрутство.
За результатами попереднього засідання ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.-19.09.2002р затверджені вимоги кредиторів ДП “Придніпровський хімічний завод”.
Постановою від 20.03.2007р господарський суд Дніпропетровської області визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру строком на 1 рік, до 20.03.2008р, призначив ліквідатором арбітражного керуючого Кириченка Є.О., якого зобов'язав провести певні дії, пов'язані з процедурою ліквідації.
31.07.2007р до господарського суду Дніпропетровської області від ПП “Корона” надійшла заява про визнання кредиторських вимог цього підприємства до боржника та включення цих вимог в розмірі 1800 000 грн до реєстру вимог кредиторів.
ПП “Корона” вважає, що не відноситься до конкурсних кредиторів, так як його вимоги забезпечені заставою, а положення п.2 ст 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на його вимоги не розповсюджується і розпорядник майна повинен був самостійно внести до реєстру вимог кредиторів вимоги ПП “Корона”.
Судова колегія вважає, що ПП “Корона” не є заставним кредитором, тому що заставодавцем згідно договору застави від 15.03.2001р ( в редакції додаткової угоди від 15.03.2001р) виступає ПП “Корона”, а не боржник ДП “Придніпровський хімічний завод”. Згідно договору №15/1/03 від 15.03.2001р ДП “Придніпровський хімічний завод” є зберігачем фосфогіпсу в кількості 90 000 тн на загальну суму 1 800 000 грн.
Оскільки договір №15/1/03 від 15.03.2001р укладено після порушення провадження у справі про банкрутство ДП “Придніпровський хімічний завод”, то заявлені грошові вимоги слід вважати поточними. Ці вимоги, згідно ст. 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розглядаються в процесі ліквідації.
Судова колегія вважає, що грошові вимоги ПП “Корона” до боржника не підтверджуються належними доказами в розумінні ст. ст. 32, 34, 36 ГПК України.
За договором №01/02-1 від 01.02.2001р ПП “Корона” придбало у боржника фосфогіпс (а.с.46). Вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі -продажу. Згідно ст. 224 ЦК УРСР, яка діяла на момент укладення договору, за договором купівлі -продажу продавець зобов'язується передати майно у власність, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п.8.1 він діє до 31.12.2001р, його дія може бути пролонгована за письмовою згодою сторін. Дія договору не продовжувалася, оскільки в матеріалах справи відсутні докази пролонгації договору, сторонами такі докази не надані.
Отже оплата за придбану продукцію повинна була бути здійснена в період дії договору - до 31.12.2001р. На вимогу апеляційної інстанції, докази оплати фосфогіпсу по договору №01/02-1 від 01.02.2001р представник кредитора не надав.
Твердження скаржника, що згідно п.5.2 договору право власності на товар прийшло до нього в момент передачі товару не може бути беззаперечним доказом виконання договору, оскільки розділом 3 договору передбачені розрахунки за товар.
Також не підтверджується матеріалами справи, що придбаний ПП “Корона” фосфогіпс в кількості 90000 тн на суму 1800 000 грн знаходиться на зберіганні у боржника на підставі договору №15/1/03 від 15.03.2001р (а.с.50).
Вказаний договір укладено до 31.12.2001р також з можливістю його подальшої пролонгації у письмовій формі. Докази пролонгації договору зберігання кредитором не надані. З вимогою, щодо видачі йому фосфогіпсу, як це передбачено п.2.5 договору кредитор до боржника не звертався. На вимогу апеляційної інстанції надати докази виконання п.5.2 договору зберігання щодо щомісячної оплати послуг за зберігання фосфогіпсу, представник кредитора пояснив, що такі докази у нього відсутні.
Крім того постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2004р у справі №32/333(12/70), постановою ВГСУ від 12.07.2005р у вказаній справі встановлено (а.с.38), що фосфогіпс є невід'ємною частиною хвостосховища “Дніпровське”, він не може бути виділений у вигляді окремого індивідуального визначеного майна, право повного господарського відання на яке може належати іншій юридичній особі ніж та, на балансі і у повному господарському віданні якої знаходиться хвостосховище “Дніпровське”.
Отже ДП “Придніпровський хімічний завод” не мав права розпоряджатися фосфогіпсом.
Доводи скаржника не приймаються до уваги з таких підстав.
Згідно ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюються цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами.
Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів належить тій стороні, яка намагається довести певні обставини.
В порушення зазначеної норми кредитор належним чином не довів, що боржник має заборгованість перед ним в сумі 1 800 000 грн. Навпаки, вину за неподання доказів кредитор перекладає на господарський суд.
Посилання кредитора на ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є помилковим, оскільки як було зазначено його вимоги мають не конкурсний, а поточний характер. Також не є кредитор заставним, згідно витягу з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна саме ПП “Корона” значиться як боржник, який передав в заставу рухоме майно ЗАТ КБ “Приватбанк”.
З огляду на викладене, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2008р відповідає діючому законодавству, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2008р по справі № Б26/24/147/00 залишити без змін.
Апеляційну скаргу приватного підприємства “Корона”, м.Дніпродзержинськ залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.В.Джихур
Судді Л.О.Ясир
І.М.Герасименко
