П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 686/23317/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Продан Б.Г.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
15 жовтня 2015 року
м . Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,
позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
відповідача Шепеля С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Дачний кооператив Румб" на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Голови Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Шепеля Сергія Вікторовича та Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправної бездіяльності та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2013 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Голови Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Шепеля Сергія Вікторовича про визнання протиправної бездіяльності та скасування рішення.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 08.04.2014 року вказаний позов задовольнив повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, третьою особою подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
В судовому засіданні відповідач підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу позивач та його представник заперечили проти апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Овідіопольського районного суду від 06 березня 2008 року та додатковим рішенням Овідіопольського районного суду від 24 квітня 2008 року у справі № 2-802, було визнано за позивачем право на отримання у власність земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 0,0311 га для обслуговування дачного будинку, яка розміщена в обслуговуючому (дачному) кооперативі «Румб» на території Таїровської селищної ради, Овідіопольського району, Одеської області згідно каталогу координат кутів зовнішніх меж землекористування, додатку до акта встановлення в натурі меж земельної ділянки від 02.02.2008 року та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виготовленої приватним підприємством «Обрій», та зобов'язано Таїровську селищну раду на черговій сесії після вступу рішення суду в законну силу прийняти рішення, про вилучення з постійного користування дачного (обслуговуючого) кооперативу «Румб» земельної ділянки НОМЕР_1, загальною площею 0,0311 га, та її передачу в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_2 у приватну власність для обслуговування дачного будинку згідно каталогу координат кутів зовнішніх меж землекористування, додатку до акта встановлення в натурі меж земельної ділянки від 02.02.2008 року та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виготовленої приватним підприємством «Обрій» без розроблення проекту відведення цієї земельної ділянки.
14.02.2011 року позивачем було подано до Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції заяву про примусове виконання вищевказаних судових рішень.
09.04.2013 року позивач звернувся із адвокатським запитом до відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області щодо надання інформації про результати виконання вищевказаного рішення суду. 09.04.2013 року позивачу було надано відповідь на вищевказаний адвокатський запит, про те, що: «... В ході примусового виконання вимоги виконавчих документів, боржником були не виконанні і, відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» до боржника були застосовані штрафні санкції та винесено подання до прокуратури про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України. Після направлення подання, виконавче провадження закінчене по п. 11 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» а також повідомлено, що: «Згідно архівних даних в матеріалах виконавчого провадження відсутні повідомлення прокуратури Овідіопольського району Одеської області про задоволення або відмову подання державного виконавця.
10.04.2013 року позивач звернувся до Голови Таїровської селищної ради Шепеля С. В. з адвокатським запитом-зверненням, про надання письмової інформації про те, чи виконанні на той час Таїровською селищною радою рішення Овідіопольського районного суду про передачу в приватну власність відповідних земельних ділянок ОСОБА_2, рішення суду від 24.04.2008 року у справі № 2-802/08.
Запит отримано Таїровською селищною радою 16.04.2013 року. Однак, по даний час відповіді на даний адвокатський запит позивач не отримав.
25.06.2013 року позивачем було надіслано повторний адвокатський запит до Голови Таїровської селищної ради Шепеля С. В. з аналогічною вимогою про надання письмової інформації та документів, що в адвокатському запиті № 1004/13-1 та проханням надіслати відповідь рекомендованим листом. Даний запит отримано Таїровською селищною радою 02.07.2013 року. Однак, по даний час відповіді на даний адвокатський запит позивач не отримав.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність голови Таїровської селищної ради Шепеля Сергія Вікторовича звернувся до суду з адміністративним позовом.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з матеріалами справи, рішеннями Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 березня 2008 року та від 24 квітня 2008 року у справі № 2-802 за позивачем було визнано право власності на відповідну земельну ділянку та зобов'язано Таїровську селищну раду на черговій сесії після вступу рішення суду в законну силу прийняти рішення, про вилучення з постійного користування дачного (обслуговуючого) кооперативу «Румб» цієї земельної ділянки.
Тобто, в силу зазначеного, Таїровська селищна рада зобов'язана була виконати рішення суду та вчинити зазначені дії стосовно цієї земельної ділянки.
Згідно статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.
Статтею 42 вказаного закону визначено повноваження сільського, селищного, міського голови.
Так, зокрема згідно з п. 8 ч. 4 зазначеної статті голова селищної ради: «.. скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради
Частиною 5 статті 42 цього ж закону визначено, що сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
Отже враховуючи зазначене, бездіяльність голови Таїровської селищної ради Шепеля С. В., який є суб'єктом владних повноважень, і наділений управлінськими функціями щодо прийняття рішення про передачу у приватну власність земельних ділянок, зумовлює неможливість реалізації позивача свого права на отримання у власність земельної ділянки, встановленого безпосередньо вищевказаними рішеннями Овідіопольського районного суду від 08.03.2008 року та 24.04.2008 року та передбаченого положеннями ст. 14, 41 Конституції України є протиправною.
Згідно з матеріалами справи, позивачем до Голови Таїровської селищної ради Шепеля С. В. було направлено адвокатські запити-звернення від 10.04.2013 року та 25.06.2013 року ро надання письмової інформації про стан виконання ними зазначеного вище рішення суду.
Однак, відповідач жодних дій спрямованих на надання запитуваної позивачем інформації не вчинив.
Згідно п. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», встановлено, що: «Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів...».
Пунктом 3 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування", встановлено, що основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач в силу зазначеного зобов'язаний був прореагувати на вказані адвокатські запити та надати відповідну інформацію, а тому у зв'язку із цим бездіяльність відповідача стосовно ігнорування вказаних адвокатських запитів є протиправною.
В апеляційній скарзі, одним із доводів апелянта зазначено, що ОСОБА_2 спрямовуючи адвокатські запити від 10.04.2013 року та 25.06.2013 року не мав на те відповідних підстав, зокрема договору про надання правової допомоги, та спрямовував їх від власного імені як громадянина - позивача по справі, а не як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність щодо здійснення захисту, представництва та або інших видів правової допомоги клієнту. А отже в такому випадку бездіяльність відповідача стосовно не розгляду таких звернень не порушує ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому не є протиправною.
Колегія суддів із зазначеними доводами погодитися не може виходячи з наступного.
Згідно статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно ст. 3 цього закону правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.
В статті 4 вказаного закону зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено види адвокатської діяльності та зазначено, зокрема, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб.
Колегія суддів зазначає, що жодним з діючих нормативних актів не передбачено заборони направлення адвокатського запиту стосовно себе.
Також, можливість звернення із таким запитом не потребує передбачення в законі, оскільки адвокат не є суб'єктом владних повноважень та не відноситься до органів державної влади, а тому зобов'язаний діяти лише в спосіб прямо передбачений законом.
Тобто, адвокат під час своєї діяльності може здійснювати будь-які дії, що не заборонені законом та не порушують права інших осіб.
Таким чином, позивач направляючи зазначені запити не допустив жодних порушень закону, а тому відповідач в силу статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зобов'язаний був розглянути ці запити та надати відповідну інформацію.
Відповідно до правової позиції Конституційного суду України, викладеної в рішенні №7-рп від 16 квітня 2009 року за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.1, 10, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Конституційний суд України в прийнятому рішенні, зокрема звернув увагу на те, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1- зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Згідно з матеріалами справи, рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 2-2319/08 від 23 жовтня 2008 року за позивачем було визнано право користування земельною ділянкою загальною площею 0,0311 га для дачного будівництва на умовах оренди землі та зобов'язано Таїровську селищну раду Овідіопольського району Одеської області оформити право користування цією земельною ділянкою шляхом укладення договору оренди земельної ділянки в порядку та на умовах, встановлених законодавством, що підтверджується копію рішення суду.
Рішенням Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 1398-V від 23 січня 2009 року «Про передачу у довгострокову оренду строком на 49 років гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0311 га для дачного будівництва, розташованої на території Таїровської селищної ради в смт. Таїрове, Дачний (Обслуговуючий) кооператив «Румб» було вилучено та передано вказану земельну ділянку, без зміни її цільового призначення у довгострокову оренду строком на 49 років гр. ОСОБА_2 для дачного будівництва шляхом укладення з ним договору оренди цієї земельної ділянки.
21 червня 2010 року між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та позивачем, було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, що підтверджується копію договору оренди землі наявного в матеріалах справи.
Проте, рішенням Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 499-VІ від 13 липня 2012 року задоволено протест прокурора Овідіопольського району Одеської області на рішення Таїровської селищної ради № 1398-V від 23.01.2009 року «Про передачу у довгострокову оренду строком на 49 років гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0311 га для дачного будівництва, розташованої на території Таїровської селищної ради в смт. Таїрове, Дачний (Обслуговуючий) кооператив «Румб», діл. № НОМЕР_1, із земель, наданих у постійне користування Дачному кооперативу «Румб» для дачного будівництва», яке прийняте з порушеннями вимог закону та скасовано рішення Таїровської селищної ради № 1398-V від 23.01.2009 року «Про передачу у довгострокову оренду строком на 49 років гр. ОСОБА_2 цієї земельної ділянки, як таке, що суперечить закону.
Отже , відповідач рішенням № 499-VІ від 13 липня 2012 року скасовуючи своє рішення № 1398-V від 23.01.2009 року фактично скасував акт індивідуальної дії одноразового застосування, що вичерпав свою дію фактом його виконання, що є недопустимим, оскільки рішення органів місцевого самоврядування не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.
Таким чином, Рішення № 499-VІ від 13 липня 2012 року Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області прийняте в супереч частині 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статям 25 та 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». порушує права позивача та підлягає скасуванню у зв'язку із протиправністю.
Згідно з матеріалами справи момент звернення позивача до суду відповідачем фактично не виконано рішення Овідіопольського районного суду від 08.03.2008 року та 24.04.2008 року.
За правилами ч. 9 ст. 267 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Таким чином позовні вимоги, щодо визнання бездіяльності Голови Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Шепеля Сергія Вікторовича стосовно не виконання вказаних судових рішень протиправною є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача внести на порядок денний чергової сесії після вступу рішення суду в законну силу питання щодо прийняття рішення про передачу земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 0,0311 га в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_2 у приватну власність та зобов'язання Таїровської селищної ради, на черговій сесії після вступу рішення суду в законну силу, шляхом прийняття рішення про передачу в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 0,0311 га у приватну власність для обслуговування дачного будинку виходячи з наступного.
Нормами статті 267 КАС України, визначено повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових, рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання.
Разом з тим, дані норми надають особі - позивачу, на користь якої ухвалено постанову суду першої інстанції, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтвердження такою постановою суду. Цю заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.
Однак, в даному випадку, позивач звернувся до суду з позовною заявою про зобов'язання відповідача вчинити дії повторно, оскільки ці позовні вимоги вже були вирішені в судовому порядку.
Позивач в даному адміністративному позові просить зобов'язати відповідача внести на порядок денний чергової сесії після вступу рішення суду в законну силу питання щодо прийняття рішення про передачу земельної ділянки № НОМЕР_1 та зобов'язати Таїровську селищну раду прийняття рішення про передачу в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_2 цієї земельної ділянки.
Таким чином, позивач фактично просить зобов'язати відповідача вчинити дії, спрямовані на виконання рішень суду, які набрали законної сили (рішення Овідіопольського районного суду від 08.03.2008 року та 24.04.2008 року).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Особа, вважаючи, що боржником в добровільному порядку не виконується рішення суду, яке набрало законної сили, звертається до органів Державної виконавчої служби з виконавчим листом та заявою про примусове виконання судового рішення.
З цього приводу колегія суддів зауважує, що у випадку, якщо особа вважає, що протиправними діями боржника або державного виконавця при виконанні рішення порушуються її права, остання має право захищати свої права в порядку, встановленому чинним законодавством (зокрема, в порядку статті 181 КАС України).
При цьому чинне законодавство не передбачає такого способу захисту в межах виконавчого провадження як звернення до суду з позовом про зобов'язання вчинити дії, спрямовані на виконання рішення суду, оскільки в цьому випадку відбувається нашарування судових рішень, що не призводить до ефективного захисту прав осіб.
Обов'язок виконання рішення суду, яке набрало законної сили, прямо передбачено Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України "Про виконавче провадження", а тому не потребує врегулювання в судовому порядку.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Серед доводів апеляційної скарги, апелянтом зокрема зазначено, що виходячи із змісту заявлених позовних вимог цей спір не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, оскільки фактично стосується спору про право.
Колегія суддів критично ставиться до зазначених доводів враховуючи наступне.
Відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 року, що набрала законної сили, було встановлено, що вказаний спір є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, питання належності даного спору адміністративній юрисдикції вже вирішувалось та підтверджене судовим рішенням, що набрало законної сили, отже не потребує додаткового підтвердження, а тому твердження апелянта з цього приводу є недоречними.
Аналогічна правова позиція висловлена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 05" червня 2013 року у справі № К/800/722/13.
В апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушений цим рішенням.
Втім, на думку апелянта, судом не було прийнято до уваги, те що до спірної земельної ділянки ОСОБА_2 на час розгляду справи у суді та ухвалення постанови ніякого відношення не мав, оскільки власником житлового будинку для обслуговування якого позивач просив виділити у приватну власність земельну ділянку знаходиться у власності ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 07.09.2012 року.
Колегія суддів із зазначеними доводами апелянта погодитися не може виходячи з наступного.
Згідно ст. 1 КАС України, кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.
Відповідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч.3 вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно ч. 1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, враховуючи вище зазначене, особа може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав, лише у тому випадку коли її право порушено суб'єктом владних повноважень у сфері публічно-правових відносин при здійсненні ним здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
При цьому суд при розгляді справи перевіряє чи відповідали дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень положенням ч.3 ст.2 КАС України.
Також, необхідною умовою для захисту порушеного права особи є сам факт наявності цього права у особи та його порушення, наявність самого права на захист та механізму цього захисту не є підставою для надання судом цього захисту.
Тобто, згідно закону у особи є право на захист та право на звернення до адміністративного суду, однак для надання судом захисту, у особи повинно бути саме право яке було порушено та яке можна захистити.
Згідно матеріалів справи, позивач оскаржує дії та бездіяльність Голови Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Шепеля Сергія Вікторовича з приводу правовідносин щодо виділення відповідної земельної ділянки ОСОБА_2 яка відповідно до зазначених вище судових рішень повинна бути надана йому у приватну власність.
Тобто, оскаржувані дії та бездіяльність Голови Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Шепеля Сергія Вікторовича створює правові наслідки для ОСОБА_2 та впливає на його законні права та інтереси, а тому в даному випадку породжує право ОСОБА_2 на звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Колегія суддів також не бере до уваги решту доводів апелянта у зв'язку із їх необґрунтованістю та безпідставністю.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її в частині та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Дачний кооператив Румб" задовольнити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Голови Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Шепеля Сергія Вікторовича та Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправної бездіяльності та скасування рішення скасувати в частині щодо:
-зобов'язання голови Таїровської селищної ради внести на порядок денний чергової сесії після вступу рішення суду в законну силу питання щодо прийняття рішення про передачу земельної ділянки №53-54, загальною площею 0,0311 га в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_2 у приватну власність для обслуговування дачного будинку згідно каталогу координат кутів зовнішніх меж землекористування, додатку до акта встановлення в натурі меж земельної ділянки від 02.02.2008 року та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виготовленої приватним підприємством «Обрій» без розроблення проекту відведення цієї земельної ділянки;
-зобов'язання Таїровської селищної ради, на черговій сесії після вступу рішення суду в законну силу, шляхом прийняття рішення про передачу в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки №53-54, загальною площею 0,0311 га у приватну власність для обслуговування дачного будинку згідно каталогу координат кутів зовнішніх меж землекористування, додатку до акта встановлення в натурі меж земельної ділянки від 02.02.2008 року та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виготовленої приватним підприємством «Обрій» без розроблення проекту відведення цієї земельної ділянки.
В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні даних позовних вимог відмовити.
В решті постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2014 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 21 жовтня 2015 року.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г.
Сушко О.О.
