Справа № 487/1279/15-а
Провадження № 2-а/487/57/15
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2015 року Заводський районний суд міста Миколаєва в складі: головуючого судді - Сухаревич З.М., при секретарі – Плетенчук О.О., за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання нечинними та скасування припису і постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _3 звернувся до суду із позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі Управління ДАБІ у Миколаївській області) про скасування припису № 4 від 17.01.2015 р. і постанови у справі про адміністративне порушення №03 від 22.01.2015 р. про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що згідно даних технічної інвентаризації БТІ, що відображено в технічному паспорті на житловий будинок 11/1 по пров. Кур'єрський в м. Миколаєві, самочинно збудовані приміщення відсутні. Також позивачем не проводились роботи з реконструкції житлового будинку та на час проведення перевірки будівельні роботи не виконувались та не розпочинались, що встановлено в акті, а тому висновки Управління ДАБІ у Миколаївській області про самочинність збудованого об'єкту є безпідставними. В приписі та постанові зазначено про порушення державних будівельних норм - підключення до інженерних мереж житлового будинку без відповідних документів дозвільного характеру. Проте, між позивачем та всіма експлуатаційними підприємствами надання комунальних послуг укладено договори, які виконуються належним чином. З моменту набуття права власності жодних приписів та зауважень відповідних служб не виносилось. Крім того, підключення до інженерних мереж проводилось попереднім власником, а тому висновки відповідача викладені в акті, приписі є лише припущенням та постанова про накладення адміністративного стягнення є неправомірною.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що оскільки проведеною позаплановою перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог містобудівного законодавства - експлуатації об'єкта без прийняття в експлуатацію, а також підключення до інженерних мереж без оформлення відповідних документів, а тому припис та постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірними. Також зазначила про пропущення позивачем строків оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а тому в цій частині просив залишити позов без розгляду.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
13 березня 2015 р. Управлінням ДАБІ у Миколаївській області проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті ?Реконструкція житлового будинку за адресою: м. Миколаїв, пров. Кур'єрський, 11/1? за результатами якої виявлено ряд порушень і 17.01.2015 складено акт перевірки та винесено припис № 4 для їх усунення (а.с. 26,-27, 28).
17.01.2015 р. Управлінням ДАБІ у Миколаївській області складено протокол про адміністративне правопорушення.
22.01.2015 р. начальником Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області за відсутності ОСОБА_3 розглянуті матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: акт від 17.01.2015 р., протокол про адміністративне правопорушення, припис №4 від 17.01.2015 р., винесена постанова якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП. Копію постанови направлено поштою 28.01.2015 р. (а.с. 29).
Як вбачається з матеріалів справи, вищевказану постанову ОСОБА_3 отримав поштою 03.02.2015 р.(копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення), із зазначеним позовом звернувся 12.02.2015 р., тобто в межах встановленого строку оскарження постанови, а тому посилання представника відповідача на пропущення строків оскарження постанови, судом не приймаються до уваги.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебiчне, повне i об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирiшення її в точнiй вiдповiдностi з законом.
Статтею 279 КУпАП передбачено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якій зазначено, що на засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП).
В статті 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, акт від 17.01.2015 р., протокол про адміністративне правопорушення та припис №4 від 17.01.2015 р., на які є посилання в оскаржуваній постанові, не містять в собі відомостей про місце та час підключення до інженерних мереж житлового будинку № 11/1 по пров. Кур'єрський в м. Миколаєві, без відповідних документів дозвільного характеру, до яких саме інженерних мереж та особу, яка здійснила таке підключення. А отже, згадані документи викликають обґрунтовані сумніви, які відповідно до положень ст.62 ч.3 Конституції України тлумачаться на користь ОСОБА_3
В судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, що під час як проведення перевірки та складання протоколу і припису, так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення були встановлені вищевказані обставини, які вказують на провину саме ОСОБА_3
Таким чином, судом встановлено, що при винесенні постанови та накладенні адміністративного стягнення були порушені вимоги ст. 280 КУпАП, а саме не встановлені обставини, які підлягають обов’язковому з’ясуванню.
Згідно ст.69 КАСУ України, доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із норм викладених в ст. 71 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Проте, належних та допустимих доказів (ст. 70 КАС України), які б спростовували твердження позивача та доводили законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, суду не надано.
З огляду на викладене, суд вважає, що адміністративний позов в частині скасування постанови № 03 від 22.01.2015 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.96 КУпАП підлягає задоволенню.
Щодо вимог про про визнання нечинним та скасування припису № 4 від 17.01.2015 р. Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
При цьому, під рішенням розуміється владне волевиявлення суб'єкта владних повноважень, викладене за встановленою формою, спрямоване на врегулювання тих чи інших суспільних відносин, що має обов'язковий характер та породжує певні правові наслідки.
Рішення суб'єкта владних повноважень чи суб'єкта делегованих повноважень - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання рішення недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Як підтверджується змістом позовних вимог, Позивач просить, зокрема визнати нечинним та скасувати припис Управління ДАБІ у Миколаївській області № 4 від 17.01.2015
В той же час, суд звертає увагу на те, що вказаний припис не є рішеннями суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства, оскільки даним приписом лише фіксуються порушення, виявлені Відповідачем щодо дотримання Позивачем законодавства при здійсненні діяльності та на підставі якого (та за невиконання якого), в подальшому, може бути прийнято відповідне рішення.
Вищевказаний припис лише містять оцінку законності дій відповідного суб'єкта, але не мають самостійного значення, адже безпосередньо не визначають обсягу прав та обов'язків Позивача.
Це означає, що припис, прийнятий за результатами перевірки Позивача в сфері містобудівної діяльності, не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскарженим до адміністративного суду, а тому позовна вимога про визнання нечинним та скасування такого припису не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 94, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог, а саме: судовий збір у сумі 73,08 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 400 грн.
Керуючись ст. ст. 71,158-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання нечинними та скасування припису і постанови в справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.
Скасувати постанову №03 від 22.01.2015 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.96 КУпАП.
Стягнути з Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 400 грн. та судовий збір у розмірі 73,08 грн.
В частині позовних вимог про визнання нечинним та скасування припису № 4 від 17.01.2015 р. Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи які брали участь у справі але не були присутні в судовому засіданні можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя З.М. Сухаревич
