ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 лютого 2016 р.
Справа № 487/1279/15-а
Категорія: 6.1
Головуючий в 1 інстанції: Сухаревич З.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі Управління ДАБІ у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування припису № 4 від 17.01.2015 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, та постанови у справі про адміністративне порушення №03 від 22.01.2015 р. про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 96 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що згідно свідоцтва про право власності та даних технічної інвентаризації БТІ, що відображено в технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_1, самочинно збудовані приміщення відсутні. Між позивачем та всіма експлуатаційними підприємствами надання комунальних послуг укладено договори, які виконуються належним чином. З моменту набуття позивачем права власності на даний будинок, жодних приписів та зауважень відповідних служб не виносилось. Крім того, підключення до інженерних мереж проводилось попереднім власником, а тому висновки відповідача викладені в акті, приписі є лише припущенням та постанова про накладення адміністративного стягнення є неправомірною.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2015 року - позов задоволено частково. Скасовано постанову №03 від 22.01.2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.96 КУпАП.
В частині позовних вимог про визнання нечинним та скасування припису № 4 від 17.01.2015 р. Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області -відмовлено.
В апеляційній скарзі, Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 29 жовтня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 січня 2015 р. Управлінням ДАБІ у Миколаївській області проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті «Реконструкція житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1» за результатами якої виявлено ряд порушень, а саме: експлуатація житлового об'єкту без прийняття в експлуатацію, а також підключення об'єкту до інженерних мереж без оформлення відповідних документів дозвільного характеру, що є порушенням вимог ст. 41 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міеністрів України від 23.05.2011р. № 533, вимог п. 1.6 ДБН: А.3.1-5:2009 « Організація будівельного виробництва.
За результатами перевірки 17.01.2015 складено акт перевірки та винесено припис № 4 з вимогою усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом оформлення відповідних документів дозвільного характеру для прийняття до експлуатації житлового будинку № АДРЕСА_1 в термін до 16.08.2015 року.
22.01.2015 р. начальником Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області за відсутності позивача, винесена постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП України та накладено штраф у сумі 850 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині скасуванні постанови, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні постанови та накладенні адміністративного стягнення відповідачем були порушені вимоги ст. 280 КУпАП, а саме не встановлені обставини, які підлягають обов'язковому з'ясуванню; відмовляючи в позові в частині оскарження припису ДАБІ, суд зазначив, що вказаний припис не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства, і не може бути предметом оскарження в даній справі.
Однак, колегія суддів частково не погоджується з позицією суду першої інстанції, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Колегія суддів вважає, що при розгляді даного спору суд першої інстанції повинен був з'ясувати питання щодо наявності в діях суб'єкта містобудування складу правопорушення, зокрема, факту закінчення будівництвом відповідного об'єкта, наявності на цей момент встановленого законодавством обов'язку вводити об'єкт в експлуатацію, невведення в експлуатацію та використання об'єкта, закону, який би встановлював відповідальність за невиконання обов'язку із введення в експлуатацію, а також дотримання строків притягнення до публічної відповідальності.
З матеріалів справи встановлено, що позивач набув право власності на зазначений будинок на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1569 від 24.07.2009 року, згідно свідоцтва про право власності.
Це рішення суб'єкта владних повноважень щодо правомірності набуття позивачем права власності та свідоцтво про право власності у встановленому законом порядку не скасовано, таке не є предметом спору у зазначеній справі, а тому колегія суддів не входить в його обговорення та оцінку.
Відповідно до частини 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Приймаючи рішення у справі, колегія суддів виходить з того, що оскільки свідоцтво на право власності було видано позивачу у 2009 році на підставі рішення органу місцевого самоврядування на вказане нерухоме майно без додаткового вводу в експлуатацію, то висновок акту перевірки Інспекції про експлуатацію будинку без прийняття його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку не відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи, а постанова №03 від від 22.01.2015 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є протиправною та підлягає скасуванню.
Саме тому недоречним є посилання відповідача в акті перевірки на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03.11.2008 року, як на підставу набуття права власності позивачем на будинок, а відповідно і на порушення позивачем Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 13.04.2011 року № 461.
Стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI, який набрав чинності 12 березня 2011 року, визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії.
З дня набрання чинності Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» № 208/94-ВР від 14.10.1994, стаття 1 якого встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію.
Вперше таке положення закріплено у цьому Законі 24 жовтня 2000 року шляхом доповнення частини першої зазначеної статті абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями (Закон України від 21 вересня 2000 року № 1988-III).
19 січня 2012 року згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності» від 22 грудня 2011 року № 4220-VIЗакон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» викладено у новій редакції.
Пункт 6 частини другої статті 2 якого передбачає, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.
Конституційний Суд України в Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі №21-433а13.
Обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.
Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.
З огляду на викладені положення та обставини справи, колегія суддів частково погоджується погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача обов'язку ввести об'єкт будівництва в експлуатацію, й, відповідно, відсутність підстав для притягнення останнього до відповідальності за експлуатацію неприйнятого в експлуатацію об'єкта будівництва.
Крім того, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (п. 17 вказаного Порядку).
П. 22 зазначеного Порядку передбачено складання постанови про накладення штрафу.
Ч. 8 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» постанови органів державного архітектурно-будівельного контролю можуть бути оскаржені відповідно до закону.
Суб'єкт господарювання має право звернутися до суду щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю (ч. 10 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Отже, предметом оскарження відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є дії чи бездіяльність посадових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи. Посадові особи органів державного архітектурно - будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, видавати обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ( ч. 4 ст. 41цього Закону)
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що припис, який є обов'язковим для виконання, є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС, оскільки зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його вимоги можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Крім того, колегія суддів також звертає увагу на наступне.
Наявність факту порушення позивачем вимог ст. 41 Закону України «статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідачу стало відомо внаслідок проведення перевірки 17.01.2015 року.
Відповідно до пункту 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що про порушення норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (якщо навіть припустити факт його скоєння позивачем,) відповідач дізнався саме з моменту проведення перевірки, то на момент винесення оскаржуваної постанови застосуванню підлягали положення ст. 247 КУпАП по причині закінчення строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи, та прийняв постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права, яка підлягає скасуванню.
Керуючись ч. 1 ст. 195, п.3 ч. 1 ст. 198, п.4ст. 202,ч. 2 ст. 205, ст.254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області - задовольнити частково.
Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис № 4 від 17.01.2015 р. Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області № 4 від 17.01.2015 р. відносно ОСОБА_1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм.
Визнати протиправним та скасувати постанову Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області у справі про адміністративне порушення №03 від 22.01.2015 р. відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 96 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Стягнути з Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області ( код ЄДРПОУ 35989356) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський рн/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 80 (вісімдесят) грн. 39 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий :
Судді :
