УХВАЛА
іменем україни
27 квітня 2016 року
м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,
ЧерненкоВ.А., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів за договорами банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2015 року, додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 10 січня 2014 року між ним та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») в особі Кримського регіонального управління укладено договір банківського вкладу (депозиту) у розмірі 6 тис. доларів США на строк 6 місяців зі сплатою 9 % річних. У подальшому 31 січня 2014 року він додатково вніс 1 700 доларів США та 5 березня 2014 року 250 доларів США. Крім того, ним було оформлено вісім (вкладних) депозитних рахунків «Стандарт» на строк 1 місяць в системі інтернет - банкінгу «Приват-24» шляхом перерахування коштів з карткового рахунку. Зазначав, що 15 січня 2015 року він звернувся до банку із заявою про повернення грошових коштів за договорами вкладу, однак відділення відповідача у Автономній Республіці Крим не працюють, у видачі коштів йому відмовлено.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд стягнути з відповідача на його користь: заборгованість за договором банківського вкладу «Стандарт» № SAMDNWFD0070055495500 у розмірі 7 950 грн та 732 доларів 6 центів США нарахованих відсотків; внесені кошти у розмірі 1 тис. доларів США на рахунок НОМЕР_1 від 14 лютого 2014 року та нараховані відсотки у розмірі 96 доларів 9 центів США; внесені кошти у розмірі 2 тис. доларів США на рахунок НОМЕР_2 від 3 березня 2014 року та нараховані відсотки у розмірі 187 доларів 87 центів США; внесені кошти у розмірі 1 500 доларів США на рахунок НОМЕР_3 від 3 березня 2014 року та нараховані відсотки у розмірі 140 доларів 9 центів США; внесені кошти у розмірі 1 500 доларів США на рахунок НОМЕР_4 від 3 березня 2014 року та нараховані відсотки в розмірі 140 доларів 9 центів США; внесені кошти у розмірі 1 500 доларів США на рахунок НОМЕР_5 від 5 березня 2014 року та нараховані відсотки в розмірі 140 доларів 44 центи США; внесені кошти в розмірі 1 500 доларів США на рахунок НОМЕР_7 від 5 березня 2014 року та нараховані відсотки у розмірі 140 доларів 44 центи США; внесені кошти у розмірі 1 500 доларів США на рахунок НОМЕР_6 від 5 березня 2014 року та нараховані відсотки в розмірі 140 доларів 44 центи США; внесені кошти у розмірі 1 500 доларів США на рахунок НОМЕР_8 від 5 березня 2014 року та нараховані відсотки в розмірі 140 доларів 44 центи США та 5 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 19 950 доларів США. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси
від 25 серпня 2015 року стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 1 860 доларів 93 центи США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2015 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2015 року та додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 серпня
2015 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Отже, судові рішення в частині відмови у відшкодування моральної шкоди не оскаржуються, тому у касаційному порядку не переглядаються (ч. 2 ст. 335 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що банк не виконав свої зобов'язання за договорами банківського вкладу, тому стягнув з нього відповідну заборгованість, нараховані проценти за банківським вкладом. При цьому зазначили про те, що доводи відповідача про відсутність можливості надати виписки по рахунках ОСОБА_3 не заслуговують на увагу. Крім того, посилання відповідача про втрати активів банку у зв'язку з анексією Автономної Республіки Крим не є підставою для відмови у позові.
Проте погодитись з такими висновками судів не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судами установлено, що 10 січня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Кримського регіонального управління укладено договір банківського вкладу (депозиту) у розмірі 6 тис. доларів США на строк 6 місяців зі сплатою 9 % річних. У подальшому 31 січня 2014 року він додатково вніс 1 700 доларів США та 5 березня 2014 року 250 доларів США. Крім того, ним було оформлено вісім (вкладних) депозитних рахунків «Стандарт» на строк 1 місяць в системі інтернет - банкінгу «Приват-24», шляхом перерахування коштів з карткового рахунку. Загальна сума, яка була внесена ОСОБА_3 на депозитні рахунки становила 19 950 доларів США, невиплачені останньому нараховані проценти у розмірі 1 860 доларів 93 центи США.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно зі ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
У ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до положень пп. 1.8., 1.9. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис.
Пункт 7.12. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах передбачає, що на поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються, зокрема, готівкова валюта внесена/ переказана власником рахунку або його довіреною особою.
Пункт 10.1. Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
У п. 2.9. Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за № 790/19528, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Згідно зі ст. ст. 1058, 1059 ЦК України та положеннями Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; факт видачі вкладнику лише ощадної книжки не є підтвердженням укладення договору банківського вкладу та внесення вкладником грошової суми.
Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року № 6-149 цс 13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Згідно з ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Закриття рахунку здійснюється відповідно до п. 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах.
Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день.
У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.
Частиною 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
ОСОБА_3 на обґрунтування своїх вимог не було надано суду оригіналу договору та будь-якого іншого документа у розумінні положень вищевказаних норм законодавства, що підтверджувало б внесення грошових коштів на рахунок банківської установи для зарахування на його рахунок.
У порушення ст. ст. 212 - 214, 303, 315 ЦПК України суди не вказали, які норми права передбачають вирішення та задоволення позовних вимог про правовідносини з банківського вкладу на підставі ніким не завіреної та не підписаної, без реквізитів ПАТ КБ «ПриватБанк», печатки банку, даних щодо внесення коштів, копії виписки по рахунку.
Разом з тим, оскільки стороною укладених договорів банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно з чинним законодавством, яке регулює цей вид правовідносин, зобов'язання за дійсними договорами має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а не його Кримська філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків по укладених і дійсних договорах.
За таких обставин судові рішення в задоволеній частині позову підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, судом належним чином не встановлені.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2015 року, додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 серпня
2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів за договорами банківського вкладу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: О.В. Закропивний
С.Ф.Хопта
В.А.Черненко
С.П.Штелик
