Справа №367/2027/16-ц
Провадження №2/367/1240/2016
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2016 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого - судді Карабаза Н.Ф.,
при секретарі - Кондратенко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення з належного їй на праві власності приватного житлового будинку та зобов’язання у місячний термін переселитись у квартиру,
в с т а н о в и в :
01.03.2016 року позивачка звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення з належного їй на праві власності приватного житлового будинку та зобов’язання у місячний термін переселитись у квартиру, мотивуючи свої вимоги тим, що вона власниця 3/5 частини житлового будинку № 31 по вул. Малиновського в м. Буча, Київської області, інша частина будинку належить ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28.01.1997 року. В цій частині будинку не зареєстровані, але з 2004 року проживають відповідачі, зокрема, ОСОБА_2 (невістка), ОСОБА_3 (син), вони ж законні представники ОСОБА_7 (2003 р.) та ОСОБА_8 (2006 р.), а також ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_5 (зять), вони ж законні представники ОСОБА_9 (2001 р.) та ОСОБА_10 (2002 р.). Зазначає, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 17 квітня 1997 року, квартира загальною площею 45, 0 кв. м. належить їй, ОСОБА_1, та її дітям: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних долях. Вказує, що її діти разом із своєю родиною не пускають її в будинок, частка якого належить їй. Так, протягом декількох років, починаючи з червня 2010 року вона проживала разом з ними в цьому будинку, її, як мати та власницю житла, разом із її речами поселили у літню кімнату, ігнорували, не давали розпоряджатися вільно своїм майном, закривали у цій кімнаті, перешкоджали виходити з кімнати на кухню та у туалет, вільно пересуватися по будинку, не могла приготувати їсти та прати речі, не говорячи про користування ванною кімнатою. Жити спільно вони не могли, це призводило до постійних скандалів та вияснення стосунків, що призвело до погіршення її стану здоров'я. Крім того вказує що, за час проживання в будинку, що належить їй на праві власності (з 2011 року, з моменту її переїзду в Київ) відповідачі розширили межі земельної ділянки, незаконно перемістивши огорожу та вихідні двері на прибудинкову територію, все це порушує її права, як власника цього будинку, адже адміністративні стягнення щодо незаконного заволодіння земельними ділянками без дозвільних документів (правовстановлюючих), накладаються на неї, як на власника. Зазначає, що без її дозволу та письмового погодження, зроблено перепланування будинку, та в усі кімнати поставлені двері із замками, що теж негативно впливає на її права, як власника, ці всі поліпшення не узаконенні у відповідних інстанціях, будь – яке порушення правил експлуатації комунікацій та споруд, без дозволу власника, призводить до накладання штрафів на її ім'я. Відповідачі вселилися до її частини будинку з її згоди тимчасово, до вирішення ними питання придбання власного житла, однак до цих пір житлова проблема дітьми не вирішена, тому вона, як власник попереджала неодноразово про виселення заздалегідь. В обґрунтування своїх вимог посилається на частину першу статті 116 Житлового кодексу України, в якій визначено, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого житлового приміщення. Частина 2 статті 116 ЖК України передбачає, що осіб які підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення за неможливістю спільного проживання може бути зобов’язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною. Статтю 157 Житлового кодексу України, передбачено, що членів сім'ї власника житлового будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 Житлового кодексу України. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого житлового приміщення. Просила виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, вони ж законні представники ОСОБА_7, та ОСОБА_8, а також ОСОБА_4, ОСОБА_5, вони ж законні представники ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з належного їй на праві власності приватного житлового будинку, що знаходиться за адресою: вул. Малиновського буд. 31, м. Буча, Київської область, 08292 та зобов’язати відповідачів у місячний термін переселитися у квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач – ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, пояснила, що відповідачі заселилися до частини її будинку як члени сім'ї, а також проживають в ньому на даний час.
В судовому засіданні представник відповідачів – ОСОБА_11 просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач – ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач – ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач – ОСОБА_4 просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач – ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.01.1997 року позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить 3/5 частини житлового будинку № 31 по вул. Малиновського в м. Буча Київської області.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 17.04.1997 року № 977 квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_1 та членам її сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних долях.
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеного депутатом Бучанської міської ради від 09.07.2014 року ОСОБА_1 дійсно проживає та зареєстрована в будинку в місті Буча, вул. Малиновського, 31/2. Також встановлено, що заявниця є власницею будинку. Дочка заявниці ОСОБА_4 та зать ОСОБА_12 пускають заявницю ОСОБА_1 тільки в одну кімнату, яка не пристосована для проживання, в інші приміщення будинку заявницю не пускають.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеного депутатом Бучанської міської ради від 08.02.2011 року в будинку не зареєстровані, але проживають крім ОСОБА_1 ще ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4
Дані акти суд не приймає до уваги, зважаючи на рік їх складання та те, що складені вони зі слів ОСОБА_1 та підписи свідків (сусідів) відсутні.
Як вбачається із заяв від 20.11.2014 та від 04.09.2014 року ОСОБА_1 зверталася до начальника МВ ГУ МВС України в Київській області для врегулювання її житлово-побутових питань.
Згідно відповіді Ірпінського МВ ГУМВС України в Київській області від 21.01.2015 року № 608 ОСОБА_1 було повідомлено, що в ході перевірки, ознак кримінального правопорушення не виявлено.
Відповідно до висновку про відсутність кримінального правопорушення ЄО №213 від 10.01.2015 року та висновку про відсутність кримінального правопорушення за матеріалами перевірки звернення громадянки ОСОБА_1 (ЄО № 11975 від 02.09.2015 року) перевірки за повідомленням громадянки ОСОБА_1 закінчено у зв’язку із відсутністю ознак кримінального правопорушення.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду від 06.03.2012 року з позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, вони ж законні представники їх малолітніх дітей ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_2, вони ж законні представники їх малолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Виконком Бучанської міської ради Київської області, ОСОБА_6, про виселення з частини будинку без надання іншого житла було відмовлено. Рішенням Ірпінського міського суду від 06.03.2012 року встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, вони ж законні представники ОСОБА_7, та ОСОБА_8, а також ОСОБА_4, ОСОБА_5, вони ж законні представники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заселилися в частину будинку, яка належить ОСОБА_1, як члени її сім'ї.
Відповідно до постанови Ірпінського міського суду Київської області від 09.11.2015 року справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_4 закрито у зв’язку із відсутністю складу правопорушення в її діях.
Відповідно до постанови Ірпінського міського суду від 05.10.2015 року провадження по справі про притягнення ОСОБА_14 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1КУпАП закрито.
Згідно постанови Ірпінського міського суду Київської області від 04.12.2015 року адміністративну справу відносно ОСОБА_5 закрито, у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеного депутатом Бучанської міської ради від 20.11.2012 року ОСОБА_3 дійсно проживає, але не зареєстрований в приватному будинку в місті Буча, вул. Малиновського, 31/2. Також за вищевказаною адресою проживають, але не зареєстровані: жінка ОСОБА_2, 1982 р. н., син ОСОБА_15, 2003 р. н., дочка ОСОБА_16, 2006 р. н.
Як вбачається з акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеного депутатом Бучанської міської ради від 03.04.2013 року ОСОБА_4 дійсно проживає з 1999 року, але не зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_5.
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеного депутатом Бучанської міської ради від 03.04.2013 року ОСОБА_5 дійсно проживає з 1999 року, але не зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_5.
Відповідно до довідки № 43 від 14.04.2016 року ОСОБА_10 навчається в Бучанській ОСОБА_17 ступенів № 2 Київської області у 8 класі.
Відповідно до довідки № 44 від 14.04.2016 року ОСОБА_9 навчається в Бучанській ОСОБА_17 ступенів № 2 Київської області у 9 класі.
Згідно акту обстеження по факту проживання (не проживання) особи в приміщенні за адресою: 08292, м. Буча вул. Малиновського, буд. 31/2 фактично проживають ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_7, а фактично не проживають ОСОБА_1 з 1981 року, а проживає у м. Київ.
Згідно наданих квитанцій відповідачі сплачують за надані комунальні послуги, за адресою проживання ІНФОРМАЦІЯ_6.
Відповідно до ст. 156 Житлового кодексу Української РСР (далі – ЖК УРСР) члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно з ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Підстави для виселення членів сім’ї власника жилого будинку передбачені ст. 157 ЖК УРСР, де зазначено, що членів сім’ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Відповідачі вселилися до приміщення позивачки не як тимчасові мешканці, а як члени її сім'ї, що вона підтвердила в судовому засіданні.
Крім того, навіть якщо на даний час відповідачі перестали бути членами сім’ї позивачки (хоч доказів на підтвердження цього суду не надано), то це згідно ст. 156 ЖК УРСР не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Позивачкою не доведено систематичного руйнування чи псування жилого приміщення, або використання його не за призначенням, або систематичного порушення правил співжиття відповідачами.
Суд не приймає до уваги подані позивачкою через канцелярію суду після закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами та переходу до судових дебатів оскільки вони не були досліджені в судовому засіданні диск з аудіозаписами та додаткові пояснення позивача.
Відповідно до положень Житлового кодексу України, до членів сім'ї власника жилого приміщення належать дружина (чоловік) власника житла, його (її) діти і батьки (ч.2 ст.64, ч.3 ст.156 ЖК України). Як визначає ст. 156 ЖК України, припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Пункт 1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеним чи позбавленим житла.
Позивачкою не надано доказів того, що на даний час відповідачі не пускають її до будинку, не дають вільно користуватися своїм майном, вільно пересуватися по будинку, користуватися ванною кімнатою, кухнею та влаштовують сварки, систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що дії відповідачів не створюють позивачу ОСОБА_1, перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном, а тому позов про виселення з належного їй на праві власності приватного житлового будинку та зобов’язання у місячний термін переселитись у квартиру не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 64, 156, 157 ЖК УРСР, ст.ст. 60, 61, 209, 212, 215 ЦПК України, суд -
В и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення з належного їй на праві власності приватного житлового будинку, що знаходиться за адресою : вул..Малиновського буд.31 м.Буча Київської області та зобов’язання у місячний термін переселитись у квартиру за адресою АДРЕСА_3 відмовити.
Рішення постановлено в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 06 червня 2016 року.
Повний текст рішення буде виготовлений 11 червня 2016 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.Ф. Карабаза
